Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 23 Закону України "Про міліцію" та пункту 3 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Мироненка Олександра Миколайовича - суддя-доповідач,

Савенка Миколи Дмитровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII (з наступними змінами) та пункту 3 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" від 25 грудня 1990 року N 583-XII.

Заслухавши суддю-доповідача Мироненка О.М. та розглянувши матеріали конституційного подання, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Міністерство внутрішніх справ України - порушує питання про офіційне тлумачення положень статті 23 Закону України "Про міліцію" та пункту 3 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" стосовно виплати одноразової допомоги у разі загибелі або каліцтва, одержаного працівником міліції під час виконання службових обов'язків по охороні громадського порядку та в боротьбі зі злочинністю.

У конституційному поданні зазначається, що згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про міліцію" працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, установ і організацій. Частинами третьою та шостою цієї ж статті передбачено виплати одноразової допомоги у розмірі від трирічного до десятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності).

2. Судді Конституційного Суду України Колегії суддів з конституційних звернень (подань) на своєму засіданні 4 листопада 1999 року не дійшли єдиної думки у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 23 Закону України "Про міліцію" та пункту 3 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію".

3. Конституційний Суд України вбачає у конституційному поданні Міністерства внутрішніх справ України спробу оспорити Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 1992 року N 627, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України: від 9 березня 1995 року N 165, від 22 березня 1995 року N 206, від 28 червня 1997 року N 664 (далі - Положення). Наведене в поданні обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні фактично стосується не Конституції України або законів України, а Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" від 25 грудня 1990 року та названого Положення у зв'язку з його неузгодженістю з вимогами статті 23 Закону України "Про міліцію".

Так, обгрунтовуючи необхідність в офіційному тлумаченні норм зазначених актів, суб'єкт права на конституційне подання посилається на невідповідність Положення змісту статті 23 Закону України "Про міліцію", частиною третьою якої передбачено виплату сім'ї загиблого працівника міліції або його утриманцям одноразової допомоги у розмірі десятирічного грошового утримання загиблого за останньою посадою, яку він займав. На думку Міністерства внутрішніх справ України, деякі міністерства України, зокрема Міністерство фінансів та Міністерство юстиції, безпідставно ототожнюють поняття "одноразова допомога" та "обов'язкове державне страхування", що призвело до протиправних відмов у виплаті належних грошових коштів у випадках загибелі або каліцтва, одержаного працівником міліції під час виконання ним службових обов'язків.

4. У Положенні визначено порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України на підставі статті 23 Закону України "Про міліцію".

Спори між застрахованим (його спадкоємцями) і страховиками щодо виплати страхових сум, відповідно до статті 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", частини четвертої статті 25 Закону України "Про страхування" та пункту 4 згаданого Положення, вирішуються в установленому законодавством судовому порядку.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" до повноважень Конституційного Суду України не належить питання щодо неузгодженості актів органів виконавчої влади з нормами чинного законодавства.

Що стосується фактичного невиконання Кабінетом Міністрів України Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" від 25 грудня 1990 року та невідповідності Положення статті 23 Закону України "Про міліцію", то конкретизація цих питань чи усунення колізійності - прерогатива законодавця. Прикінцевими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено привести законодавчі та інші нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом до 1 січня 2001 року.

Враховуючи наведене та керуючись статтею 150 Конституції України, статтею 14, пунктом 3 статті 45, статтею 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 23 Закону України "Про міліцію" та пункту 3 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.