Про Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство"

Верховною Радою України 30 червня 1999 року прийнято Закон України за N 784-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" (далі - Закон), згідно з яким Закон "Про банкрутство" викладено у новій редакції, що має назву "Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Закон опубліковано у газеті "Голос України" від 31 серпня 1999 року N 159.

Відповідно до частини першої розділу VII Закону він набирає чинності з 1 січня 2000 року.

Слід мати на увазі, що справи про банкрутство підприємств - сільськогосподарських товаровиробників не порушуються з дня опублікування Закону до 1 січня 2004 року (абзац другий частини першої розділу VII Закону). Тому арбітражні суди повинні на підставі пункту 1 статті 62 Арбітражного процесуального кодексу України відмовляти у прийнятті заяв про порушення справ про банкрутство згаданих підприємств, а у разі помилкового порушення провадження у справі - припинити його згідно з пунктом 1 статті 80 названого Кодексу. У вирішенні питань, пов'язаних з віднесенням підприємств до сільськогосподарських товаровиробників, слід виходити з вимог статті 44 Закону.

Що ж до справ про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, провадження у яких порушено до опублікування Закону, то вони підлягають розгляду на загальних підставах. Водночас арбітражним судам необхідно з урахуванням обставин і матеріалів справ про банкрутство вживати всіх необхідних передбачених законодавством заходів з метою прискорення і якнайшвидшого закінчення провадження у таких справах.

Згідно з абзацом четвертим частини першої розділу VII Закону положення Закону застосовуються арбітражними судами при розгляді справ про банкрутство, провадження у яких порушено після 1 січня 2000 року. Отже розгляд справ про банкрутство, провадження у яких порушено до зазначеної дати, повинен здійснюватись арбітражними судами відповідно до вимог нині чинної редакції Закону України "Про банкрутство", у тому числі і в тих випадках, коли таке провадження триватиме після 1 січня 2000 року. Слід, однак, мати на увазі, що за заявою сторін у справі про банкрутство або за ініціативою арбітражного суду деякі положення Закону в редакції від 30 червня 1999 року, зазначені в абзаці п'ятому частини першої розділу VII Закону (щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, призначення арбітражних керуючих та ін.), можуть застосовуватися у розгляді справ про банкрутство після 1 січня 2000 р. незалежно від дати порушення провадження у справі про банкрутство.

Потрібно звернути увагу також на частину другу розділу VII Закону, згідно з якою нормативно-правові акти, прийняті до набрання Законом чинності, діють у частині, що не суперечить Закону.

У зв'язку з прийняттям Закону головам арбітражних судів необхідно:

1. Організувати вивчення Закону усіма суддями і спеціалістами, насамперед тими, які спеціалізуються на розгляді справ про банкрутство.

2. За підсумками вивчення та аналізу наявної практики розгляду справ про банкрутство здійснити обговорення на виробничих нарадах проблемних питань, що можуть виникнути у зв'язку із застосуванням Закону або постають у відповідній практиці.

Про результати обговорення учасники конференцій (семінарів) у містах Києві та Івано-Франківську (див. лист Вищого арбітражного суду України від 26.08.99 N 06-4/311) повинні бути готові доповідати під час проведення названих заходів.