Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України у системному звязку з положенням абзацу третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича - доповідача,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України у системному зв'язку з положенням абзацу третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача Бауліна Ю.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 52 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України у системному зв'язку з положенням абзацу третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України, зокрема стосовно того:

- чи зобов'язаний Президент України в указі про зупинення дії акта (актів) Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України наводити правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюваного акта (актів) Уряду України;

- чи можуть бути оспорені до Конституційного Суду України на предмет конституційності укази Президента України, видані на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України;

- чи може Президент України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України видавати повторно (два і більше разів) укази про зупинення дії одного і того самого акта Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо його конституційності у разі відмови процесуальною ухвалою Конституційного Суду України у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України";

- чи може Президент України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України видавати укази повторно та звертатись до Конституційного Суду України з конституційним поданням у разі, якщо його попереднє конституційне подання про неконституційність акта Кабінету Міністрів України не розглянуто органом конституційної юрисдикції.

Обгрунтовуючи практичну необхідність в офіційному тлумаченні вказаного конституційного положення, автори клопотання вважають, що глава держави здійснює повноваження, встановлені пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України, "не зовсім коректно". Народні депутати України зазначають, що значна кількість виданих з жовтня 2006 року по травень 2008 року включно Президентом України указів про зупинення дії актів Уряду України з мотивів невідповідності Конституції України не містить правового обгрунтування, про що, на їх думку, свідчать ухвали Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справах на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України". З цього вони роблять висновок, що Президент України безпідставно видавав укази, якими зупиняв дію актів Кабінету Міністрів України.

Автори клопотання вказують також на те, що після припинення Конституційним Судом України розгляду конституційного подання Президент України повторно видавав указ про зупинення дії того самого акта Кабінету Міністрів України з мотивів його невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо його конституційності.

Така практика здійснення Президентом України встановленого Конституцією України повноваження, як вважає суб'єкт права на конституційне подання, унеможливлює виконання актів Уряду України, що в цілому блокує діяльність органів виконавчої влади в Україні, та, маючи непоодинокий характер, може розцінюватися як зловживання правом.

Народні депутати України посилаються на положення абзацу третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України та зазначають, що на практиці немає однозначності у розумінні питання про можливість звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України указів Президента України, виданих на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України, у зв'язку з чим слід отримати роз'яснення вказаних конституційних норм у їх системному зв'язку.

2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 26 серпня 2008 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" у зв'язку з невідповідністю конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

3. Конституційний Суд України, розглянувши питання про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі, виходить з такого.

3.1. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне подання має містити правове обгрунтування тверджень щодо необхідності в офіційному тлумаченні Конституції України та законів України (пункт 4 частини другої статті 39) ; підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України (частина перша статті 93) . Питання, що порушуються в конституційному поданні, повинні належати до повноважень Конституційного Суду України, визначених статтею 150 Конституції України.

3.2. Твердження суб'єкта права на конституційне подання щодо некоректного використання Президентом України повноваження, передбаченого пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України, не може вважатися правовим обгрунтуванням практичної необхідності у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації зазначених приписів Конституції України. Інших обгрунтувань необхідності в офіційному тлумаченні у конституційному поданні не наведено.

3.3. Автори клопотання порушили також питання, які не випливають зі змісту пункту 15 частини першої статті 106 та абзацу третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України, а відносини, яких вони стосуються, підлягають самостійному правовому регулюванню, тобто суб'єкт права на конституційне подання порушив питання, розгляд яких не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Таким чином, конституційне подання народних депутатів України не відповідає вимогам, передбаченим у пункті 4 частини другої статті 39 та частині першій статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", а порушені в ньому питання непідвідомчі Конституційному Суду України, що відповідно до пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 13, 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України у системному зв'язку з положенням абзацу третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України і Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.