За наявностi таких захворювань суди не можуть направляти неповнолiтнiх до спецiальної навчально-виховної установи. Найчастiше до цих дiтей суди застосовують такий примусовий захiд виховного характеру, як передача неповнолiтнього пiд нагляд батькiв чи осiб, якi їх замiнюють. У 2002 р. пiд нагляд батькiв суди передали 76,8 % вiд усiх неповнолiтнiх, до яких застосованi примусовi заходи виховного характеру. Серед цих осiб вчинили суспiльно небезпечнi дiяння, що пiдпадають пiд ознаки таких злочинiв: проти власностi - 2578, умиснi вбивства - 6, умиснi тяжкi тiлеснi ушкодження - 8, згвалтування - 4, проти громадської безпеки - 58, проти безпеки руху - 59, проти громадського порядку та моральностi, у тому числi хулiганство - 165, у сферi обiгу наркотичних засобiв - 92.
Судова практика свiдчить, що примусовий захiд виховного характеру у видi передачi пiд нагляд батькiв у багатьох випадках є малоефективним. Багато з таких неповнолiтнiх давно вийшли з-пiд контролю батькiв або батьки негативно впливають на них чи позбавленi батькiвських прав, тобто дiти переданi пiд нагляд батькiв, якi виявилися неспроможними виховувати свою дитину належним чином, або й самi втягнули її у злочинну дiяльнiсть. Суди змушенi застосовувати до таких неповнолiтнiх менш суворi заходи виховного характеру через їхню хворобу. Так, Нахiмовський районний суд м. Севастополя за вчинення неодноразових суспiльно-небезпечних дiянь, якi пiдпадають пiд ознаки крадiжок чужого майна на значну суму з проникненням у житло (вiдеомагнiтофон, радiотелефон, радiоприймач, фотоапарат та iн.), направив П., 1986 року народження, якому на момент вчинення злочину виповнилося 13 рокiв, до спецiальної навчально-виховної установи для дiтей та пiдлiткiв строком на 2 роки. Скасовуючи цю постанову, Апеляцiйний суд м. Севастополя в ухвалi зазначив, що в матерiалах справи є довiдка про те, що П. перебуває на облiку в дитячого психiатра, але суд не перевiрив iз залученням спецiалiста-медика, чи може вiн за станом здоров'я перебувати в спецiальнiй навчально-виховнiй установi. При новому розглядi справи суд вимушений був передати неповнолiтнього пiд нагляд матерi. Але мати не мала на сина жодного впливу i не могла контролювати його поведiнку, учнем у школi вiн був лише формально, провчився там всього два тижнi, схильний до правопорушень, вчинив три суспiльно небезпечних дiяння, у тому числi таке, що пiдпадає пiд ознаки тяжкого злочину, останнє - пiсля звiльнення з приймальника-розподiльника.
Вiдповiдно до вимог ст. 9 Закону вiд 24 сiчня 1995 р. у державнiй системi охорони здоров'я повиннi бути створенi центри медико-соцiальної реабiлiтацiї для неповнолiтнiх, якi вживають алкоголь, наркотики, а також для неповнолiтнiх, якi за станом здоров'я не можуть бути направленi до шкiл соцiальної реабiлiтацiї та професiйних училищ соцiальної реабiлiтацiї. Але центри медико-соцiальної реабiлiтацiї створено лише в Автономнiй Республiцi Крим та трьох областях i тiльки для неповнолiтнiх, якi вживають алкоголь та наркотики. За повiдомленням Мiнiстерства охорони здоров'я України та Мiнiстерства освiти центри медико-соцiальної реабiлiтацiї для неповнолiтнiх, якi за станом здоров'я не можуть бути направленi до шкiл та училищ соцiальної реабiлiтацiї, як того вимагає ст. 9 зазначеного Закону, до цього часу не створено. Водночас за даними Мiнiстерства освiти, станом на 3 червня 2003 р. школи соцiальної реабiлiтацiї укомплектованi вихованцями на 33,1 %, а професiйнi училища - на 72,1 %.
Ще однiєю проблемою є вiдсутнiсть контролю з боку суду за виконанням постанов про застосування примусових заходiв виховного характеру. Так, постановою Самбiрського районного суду Львiвської областi вiд 13 лютого 2002 р. до неповнолiтнього П. застосовано примусовий захiд виховного характеру у видi направлення його до загальноосвiтньої школи соцiальної реабiлiтацiї термiном на 3 роки. Однак у справi немає документiв про виконання постанови, i суд на це не вiдреагував.
Для здiйснення контролю за виконанням рiшення про застосування примусового заходу виховного характеру суд повинен про його прийняття iнформувати службу у справах неповнолiтнiх.
14. Звернення вирокiв до виконання
Вiдповiдно до ст. 404 КПК вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який його постановив, не пiзнiше, нiж через 3 доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї. Апеляцiйнi суди повiдомили, що суди вiдповiдно до вимог закону звертають вироки до виконання, направляють розпорядження, копiї вирокiв тому органу, на який покладено обов'язок виконати вирок. Проте у справах про злочини неповнолiтнiх iнодi вiдсутнi пiдтвердження про прийняття вирокiв до виконання. Наприклад, немає таких пiдтверджень у Львiвськiй областi у справах неповнолiтнiх Л. i Ш., засуджених Кам'янсько-Бузьким районним судом за ч. 3 ст. 185 КК; Г., засудженого Дрогобицьким мiським судом за ч. 1 ст. 185 КК; С., К., засуджених Старосамбiрським районним судом за ч. 2 ст. 296 КК, та iнших.
15. Вiдповiдальнiсть батькiв або осiб, що їх замiнюють, за невиконання обов'язкiв щодо виховання дiтей
Невиконання батьками або особами, якi їх замiнюють, обов'язкiв щодо виховання дiтей є однiєю з причин, що призводить до вчинення неповнолiтнiми правопорушень. У 2002 р. судами накладено адмiнiстративнi стягнення за ухилення батькiв вiд виховання неповнолiтнiх дiтей на 12 569 осiб, що на 11,7 % бiльше, нiж у попередньому роцi. На 5667 осiб накладено штраф на загальну суму 258 тис. 47 грн., але стягнуто всього 42 тис. 428 грн.
16. Усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинiв неповнолiтнiми
За статистичними даними, у 2002 р. майже в усiх справах про злочини неповнолiтнiх слiдчi органiв МВС вносили вiдповiдно до ст. 231 КПК подання про вжиття заходiв для усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинiв. Так, за звiтом форми № 1 СЛ "Про роботу органiв слiдства та дiзнання" слiдчi органiв МВС надiслали прокурору для направлення до суду 17 167 справ з обвинувальним висновком про злочини неповнолiтнiх. У цих справах слiдчими було внесено 17 159 таких подань.
Вiдповiдно до ст. 232 КПК суд, за наявностi на те пiдстав, виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органiв, громадських органiзацiй або посадових осiб на встановленi у справi факти порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, i вимагає вжиття вiдповiдних заходiв. Окрему ухвалу (постанову) може бути винесено також при виявленнi судом порушень прав громадян та iнших випадкiв, якщо суд визнає це за необхiдне. Не пiзнiше нiж у мiсячний строк за окремою ухвалою (постановою) має бути вжито заходи i про результати повiдомлено суд, який винiс окрему ухвалу (постанову). У разi залишення посадовою особою окремої ухвали (постанови) без розгляду, суд повинен вжити заходiв, передбачених статтями 254 - 257 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення (далi - КпАП), i притягнути винного до вiдповiдальностi за ст. 1856 цього Кодексу.
У постановi Пленуму Верховного Суду вiд 26 червня 1981 р. № 5 мiститься роз'яснення про те, що суди зобов'язанi суворо виконувати вимоги статей 23, 232 КПК (ретельно виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню злочинiв неповнолiтнiми, гострiше реагувати на них шляхом винесення окремих ухвал (постанов), домагаючись усунення виявлених недолiкiв). У постановi також наголошено на необхiдностi пiдвищити якiсть окремих ухвал (постанов).
Однак данi узагальнення свiдчать про те, що суди багатьох областей дуже рiдко виносять у порядку ст. 232 КПК окремi ухвали (постанови). У 2002 р. жодної окремої ухвали чи постанови не винесли суди Волинської i Житомирської областей, хоча було розглянуто з постановленням вироку вiдповiдно 224 i 359 кримiнальних справ про злочини неповнолiтнiх. У деяких областях суди виносили окремi ухвали (постанови) лише в поодиноких випадках. Так, суди Хмельницької областi у 2002 р. розглянули 267 справ з постановленням вирокiв щодо неповнолiтнiх, якi вчинили злочини. Але за розглянутими справами винесено лише одну окрему постанову. Рiдко виносили окремi ухвали чи постанови у порядку ст. 232 КПК суди Днiпропетровської, Iвано-Франкiвської, Рiвненської, Сумської, Харкiвської та iнших областей. Слiд зазначити, що негативно на стан роботи судiв щодо виявлення причин та умов, якi сприяли вчиненню неповнолiтнiми злочинiв, впливає вiдсутнiсть вiдповiдних показникiв у судовiй статистицi. Виконання суддями зазначених вимог закону контролюється не в усiх судах.
Окремi постанови та ухвали суди виносили в основному з питань про: усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину; порушення норм кримiнально-процесуального закону при провадженнi досудового слiдства та пiд час розгляду справи нижчестоячим судом; усунення умов, що негативно впливали на виховання неповнолiтнього; порушення прав неповнолiтнього обвинуваченого на захист.
Так, Шепетiвський районний суд Хмельницької областi у кримiнальнiй справi щодо неповнолiтнього Г., 1985 року народження, обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК, встановив, що той разом з iншими пiдлiтками 1 жовтня 2001 р. приблизно о 13-й годинi, прогулюючи шкiльнi уроки, пiсля розпиття бiля школи спиртних напоїв, перебуваючи у станi алкогольного сп'янiння, через особистi неприязнi взаємини умисно заподiяв неповнолiтньому Я. тiлеснi ушкодження. Ранiше Г. також без причин пропускав шкiльнi заняття, пиячив, на подвiр'ї школи неодноразово затiвав конфлiкти з учнями, якi були переведенi з iнших шкiл, але через безконтрольнiсть з боку дирекцiї школи щодо нього не було вжито вiдповiдних заходiв впливу. З метою попередження умов, якi сприяли вчиненню правопорушень серед учнiв школи, суд винiс окрему постанову на адресу Шепетiвського районного вiддiлу освiти для вiдповiдного реагування.
За фактами порушення норм кримiнально-процесуального законодавства органами досудового слiдства пiд час розслiдування кримiнальних справ суди також виносили окремi ухвали (постанови). Так, iз цих пiдстав Апеляцiйний суд Черкаської областi в окремiй ухвалi у кримiнальнiй справi за обвинуваченням П. за ч. 1 ст. 286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху) зазначив, що з метою приховати порушенi строки слiдства слiдчий неодноразово за надуманими мотивами виносив постанови про зупинення попереднього слiдства, при цьому було визнано безпiдставними посилання слiдчого на положення ч. 3 ст. 206 КПК (через невстановлення особи, яка вчинила злочин), оскiльки на момент порушення кримiнальної справи були вiдомi всi учасники дорожньо-транспортної пригоди. Для реагування на грубi порушення кримiнально-процесуального закону пiд час розслiдування зазначеної кримiнальної справи Апеляцiйний суд надiслав ухвалу керiвництву УМВС у Черкаськiй областi.
У деяких випадках винесення окремих постанов та ухвал не завжди буває ефективним i сприяє досягненню мети. Значна частина винесених судами окремих ухвал (постанов) має формальний характер, не мiстить конкретизацiї явищ, що призвели до вчинення злочину. Крiм того, в окремiй ухвалi бажано було б зазначати конкретнi пропозицiї, спрямованi на усунення недолiкiв i упущень щодо виховання неповнолiтнiх.
Так, Дебальцевський районний суд Донецької областi 16 квiтня 2002 р. винiс окрему постанову у справi за обвинуваченням З., засудженого за крадiжку двигунiв. Окрему постанову направлено на адресу мiського голови у зв'язку з "байдужим ставленням до долi засудженного" з боку вчителiв середньої школи № 6 та Дебальцевського органу внутрiшнiх справ у справах неповнолiтнiх, через неправомiрну поведiнку неповнолiтнього. Постанова виявилася формальною, вiдповiдi на неї не надiйшло.
За недолiки при винесеннi постанов (ухвал) слiд визнати: не досить чiтке викладення обставин справи, з приводу яких винесено окрему постанову (ухвалу); посилання в постановi на факти, якi належним чином не були перевiренi судом; винесення постанови не на адресу тих органiв, органiзацiй та службових осiб, якi вiдповiдають за встановленi у справi порушення закону; ненаправлення взагалi винесених судами окремих постанов адресатам, а також вiдсутнiсть контролю з боку судiв за виконанням постанов про вжиття необхiдних заходiв для усунення причин та умов, якi призвели до вчинення злочину.
Наприклад, Артемiвський мiський суд Донецької областi у справi неповнолiтнiх Т. та З., якi були засудженi 4 червня 2002 р. за крадiжку кришок каналiзацiйних люкiв з територiї пансiонату "Вогник", встановив, що причинами вчинення ними злочину був низький рiвень виховної роботи у школi-iнтернатi, де навчалися засудженi, слабка виховна робота вiддiлу народної освiти щодо пiдлiткiв з проблемних родин. У постановi також було порушене питання про неналежну охорону державного майна охоронцями пансiонату "Вогник". Суд звернувся до адмiнiстрацiї пансiонату, мiського вiддiлу освiти, школи-iнтернату про вжиття вiдповiдних заходiв реагування. Але вiдповiдi вiд зазначених установ не надiйшло, оскiльки окрема постанова суду не була надiслана адресатам.
У деяких випадках суди направляли окремi постанови про виявленi порушення закону пiд час розслiдування кримiнальних справ на розгляд тих службових осiб, якi їх допустили, а тому отримували вiдписки. Так, Снiжнянський мiський суд Донецької областi неодноразово виявляв факти фальсифiкацiї при пiдготовцi процесуальних документiв з боку працiвникiв мiського вiддiлу внутрiшнiх справ, але суд реагував лише окремими постановами на адресу начальника цього мiського вiддiлу мiлiцiї, якi не дали жодних результатiв. Зокрема, при розглядi кримiнальної справи за звинуваченням Х. за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК Снiжнянський мiський суд виявив iстотнi порушення норм КПК, несвоєчасне реєстрування злочинiв, приховування первинних матерiалiв огляду мiсця пригоди, про що було повiдомлено начальника Снiжнянського мiського вiддiлу мiлiцiї УМВС у Донецькiй областi. Надiйшла його вiдповiдь про те, що пiд час службової перевiрки зазначенi факти не пiдтвердилися. Суд не вiдреагував на таку вiдписку, хоча повинен був направити вiдповiднi матерiали прокуроровi для перевiрки i вжиття заходiв для усунення порушень законностi пiд час проведення дiзнання та досудового слiдства або довести до вiдома про наявнi порушення законностi УМВС у Донецькiй областi.
Судам необхiдно забезпечити суворий контроль за виконанням окремих ухвал (постанов) про вжиття необхiдних заходiв щодо усунення виявлених у кримiнальних справах порушень закону, причин та умов, що сприяли вчиненню злочинiв. За даними апеляцiйних судiв, у багатьох мiсцевих судах такої системи належного контролю ще не налагоджено. Суди також повиннi мати на увазi, що в разi залишення службовою особою без розгляду окремої ухвали (постанови) або невжиття заходiв для усунення зазначених у нiй порушень закону слiд вирiшувати питання про притягнення такої службової особи до вiдповiдальностi за ст. 1856 КпАП.
17. Запровадження спецiалiзацiї суддiв з розгляду справ щодо злочинiв, вчинених неповнолiтнiми
Причинами порушення вимог закону пiд час провадження справ щодо неповнолiтнiх є недосвiдченiсть слiдчих i суддiв (деякi з них досконально не володiють специфiкою розслiдування i розгляду кримiнальних справ цiєї категорiї), їхня перевантаженiсть в роботi, тяжiння до спрощення процесу та нехтування вимогами закону щодо забезпечення пiдвищеної правової захищеностi неповнолiтнiх. Тому важливо запровадити спецiалiзацiю суддiв щодо розгляду справ про злочини, вчиненi неповнолiтнiми. У "Пекiнських правилах" (пр. 22.2) мiститься рекомендацiя пiдбирати персонал органiв правосуддя з врахуванням рiзних категорiй неповнолiтнiх, якi вступають у контакт iз системою правосуддя, а також докладати зусиль для забезпечення справедливого представництва жiнок i нацiональних меншин в органах правосуддя у справах неповнолiтнiх.
Статтею 6 Закону вiд 24 сiчня 1995 р. передбачено, що справи неповнолiтнiх, якi вчинили злочини, розглядаються в судах спецiально уповноваженими для цього суддями (складом суддiв) за участю представникiв служб у справах неповнолiтнiх. Йдеться про те, що у зазначених суддiв є певний досвiд роботи, вони постiйно пiдвищують свiй професiйний рiвень не лише з питань права, а також педагогiки та психологiї. Але судова практика свiдчить, що не завжди є можливiсть забезпечити в конкретному судi необхiдну кiлькiсть суддiв, якi можуть залучатися до розгляду справ про злочини неповнолiтнiх. Усунути цей недолiк, що негативно впливає на якiсть розгляду справ про злочини неповнолiтнiх, можна шляхом створення спецiалiзованих судiв щодо неповнолiтнiх. До створення таких судiв доцiльно рекомендувати головам мiсцевих та апеляцiйних судiв видати накази, згiдно з якими суддi, якi мають досвiд роботи не менше 3 рокiв, спецiалiзувались би на розглядi кримiнальних справ зазначеної категорiї.
Необхiдною є також спецiалiзацiя слiдчих органiв внутрiшнiх справ, на яких вiдповiдно до ст. 112 КПК покладено обов'язок здiйснювати провадження досудового слiдства в усiх справах про злочини неповнолiтнiх. Слiдчим цих органiв необхiдно дотримуватися вимог закону щодо забезпечення неповнолiтнiм права на захист, позбутися практики допиту як свiдкiв неповнолiтнiх, стосовно яких провадиться досудове слiдство.
Розслiдування та розгляд справ щодо неповнолiтнiх осiб мають здiйснювати найбiльш квалiфiкованi та досвiдченi слiдчi i суддi. Уся дiяльнiсть органiв досудового слiдства i суду з розслiдування та розгляду справи неповнолiтнього повинна мати виховне запобiжне значення.
* * *
Мета узагальнення з вищезазначеної проблеми - дослiдження щодо застосування судами чинного законодавства, яким передбачена вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх за вчиненi злочини, виявлення при цьому складних питань у судовiй практицi та з'ясування можливих шляхiв для їх вирiшення.
В узагальненнi звернено увагу на те, що вперше неповнолiтнiй стикається iз законом при спiлкуваннi з представниками органiв внутрiшнiх справ, i тому на них покладається важливий обов'язок продемонструвати, що держава охороняє права та законнi iнтереси фiзичних та юридичних осiб i що кожний, хто вчинив злочин, буде притягнутий до вiдповiдальностi i нестиме тягар покарання. Водночас представники органiв дiзнання i досудового слiдства мають переконливо довести неповнолiтньому, який оступився, що держава в особi представника правоохоронних органiв та суддi зацiкавлена насамперед у тому, щоб вiн став на шлях виправлення, що держава поважає його права i забезпечує їх, щоб неповнолiтня особа отримала переконливий виховний потенцiал, який би дав їй можливiсть усвiдомити, що вона має жити за правилами, якi встановленi суспiльством, критично поставитися до своїх дiй i стати на шлях виправлення.
Cтан злочинностi неповнолiтнiх за 1998-2002 рр. (за даними МВС)
Кiлькiсть неповнолiтнiх, засуджених у 1992-2002 рр.