Про внесення змін та доповнень до деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України і розяснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, розяснення президії Вищого арбітражного суду України

У зв'язку з необхідністю вирішення питань, що постали у судовій практиці господарських судів з приводу застосування деяких норм процесуального права, та із змінами, що сталися у законодавстві, президія Вищого господарського суду України вважає за необхідне:

I. Внести такі зміни та доповнення до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України.

4. Абзац другий пункту 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" замінити двома абзацами такого змісту:

"Ця ухвала є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 19 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду".

У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.

6. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України":

6.1. У пункті 5:

6.1.1. Третє речення абзацу другого викласти в такій редакції: "Відсутність відповідних реквізитів не є підставою для повернення позовної заяви, апеляційної (касаційної) скарги або заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України".

6.1.2. В абзаці третьому слово "вправі" замінити словами "може і повинен";

6.2. В абаці третьому пункту 8 виключити слова і цифри "а також коли позивачем не додержано встановленого для даної категорії спорів порядку досудового врегулювання спору (пункти 1 і 3 частини першої статті 80 та пункт 3 частини першої статті 81 ГПК".

7. У роз'ясненні президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України":

7.1. У вступній частині виключити слова і цифри "у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 21.06.2001 N 2539-III "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" та";

7.2. Доповнити роз'яснення новим пунктом 3 такого змісту:

"3. Частинами другою - п'ятою статті 117 ГПК визначено підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом.

У застосуванні зазначених приписів господарським судом необхідно враховувати таке.

3.1. Відповідні заяви слід розглядати за правилами ГПК в межах розглянутої господарським судом справи.

Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання іншій стороні копії такої заяви і доказів на її обґрунтування; сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви.

Дата судового засідання, в якому вирішуватиметься питання про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, має встановлюватись з урахуванням того, що передбачений частиною третьою статті 117 ГПК десятиденний строк визначається з наступного дня після винесення ухвали про призначення відповідного судового засідання.

3.2. Виправлення до наказу мають вноситися з урахуванням вимог частини першої статті 89 ГПК, тобто ці виправлення не можуть зачіпати суті судового рішення, на виконання якого видано наказ.

3.3. Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведений перелік підстав є вичерпним.

Що ж до позовних заяв про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, то такі заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК не підлягають розгляду в господарських судах, оскільки оскарження наказу поза межами апеляційного чи касаційного перегляду рішення, на виконання якого такий наказ видано, неможливе. Тому заінтересована сторона у справі може у встановленому ГПК порядку оскаржити лише відповідне рішення господарського суду.

3.4. Тією ж частиною четвертою статті 117 ГПК передбачено, що коли стягнення за наказом, визнаним таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, уже відбулося, господарський суд на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Отже, до відповідної заяви боржника має бути додано довідку, підписану керівником і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше виданим наказом, списано з його рахунку або майно вилучено в порядку здійснення виконавчого провадження, чи інший документ (документи), який підтверджує зазначені обставини.

За відсутності таких документів господарський суд витребує їх у заявника, а в разі неподання - відмовляє у задоволенні заяви.

3.5. Згідно з частиною п'ятою статті 117 ГПК за результатами розгляду заяви виноситься ухвала.

Зміст зазначеної ухвали має відповідати вимогам частини другої статті 86 ГПК. В ній же в разі необхідності зазначається про стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом."

У зв'язку з цим пункти 3-11 вважати відповідно пунктами 4-12;

7.3. У пункті 4 друге і третє речення замінити одним реченням такого змісту: "У пункті 2 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом", а в останньому реченні цього пункту цифри і літеру "6 і 18-1" замінити літерою і цифрою "і 6";

7.4. В абзаці третьому пункту 6 слова і цифри "пункту 6 частини першої статті 3 та пункту 4 статті 181" замінити словами і цифрами "пункту 2 частини другої статті 3";

7.5. Абзац другий пункту 11 замінити двома абзацами такого змісту:

"Ця ухвала є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 19 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду".

У зв'язку з цим абзац третій зазначеного пункту вважати абзацом четвертим.

II. Визнати таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 08.02.1996 N 02-5/62 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".