Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України "Про третейські суди"

З метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами деяких приписів Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон) президія Вищого господарського суду України вважає за необхідне дати такі рекомендації:

1. Порядок оскарження рішень третейських судів.

1.1. Компетентним судом, до якого оскаржуються рішення третейського суду і який здійснює видачу виконавчого документа, може бути у розумінні статті 2 Закону як місцевий загальний суд, так і місцевий господарський суд, за місцем розгляду справи третейським судом.

У вирішенні питання про те, який суд, загальний чи господарський, компетентний розглядати заяви про скасування рішення третейського суду господарським судам необхідно виходити з вимог статті 15 Цивільного процесуального кодексу України та статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

1.3. Закон передбачає можливість подання заяви про скасування рішення третейського суду лише стороною у справі (частина друга статті 51 Закону). Отже, місцевий господарський суд повинен відмовляти у прийнятті такої заяви, якщо її подано не стороною у справі, тобто позивачем або відповідачем, які згідно зі статтею 2 Закону не були сторонами третейського розгляду.

Треті особи відповідно до частини третьої статті 34 Закону не користуються правом оскарження рішення третейського суду.

1.4. Частиною четвертою статті 51 Закону встановлено, що заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом. Законом не передбачено можливості відновлення цього строку. Тому у разі його пропуску з будь-яких причин місцевий господарський суд має ухвалою відмовити у прийнятті відповідної заяви.

1.5. Закон не передбачає можливості оскарження ухвал, постановлених третейським судом з питань, що виникають у процесі розгляду справи.

1.6. Господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у частині третій статті 51 Закону перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, у разі оскарження рішення третейського суду з інших підстав, ніж наведені у зазначеній нормі Закону, у прийнятті відповідної скарги слід відмовляти.

Якщо заява про скасування рішення третейського суду обґрунтована посиланням як на підставу (підстави), зазначену в частині третій статті 51 Закону, так і на іншу підставу (підстави), яка не передбачена цією нормою, то відповідна заява підлягає розглядові в тій частині, що підпадає під ознаки частини третьої статті 51 Закону, а в прийнятті її в іншій частині слід відмовити (абзац другий підпункту 1.9.1 пункту 1 цих рекомендацій).

1.7. Заява про скасування рішення третейського суду подається в письмовій формі й підписується повноважною особою підприємства чи організації (у розумінні частини першої статті 1 ГПК України або його (її) представником.

У заяві має бути зазначено:

- найменування господарського суду, до якого вона подається;

- повне найменування третейського суду, який прийняв рішення зі справи, його поштову адресу;

- повне найменування або прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка подала заяву, її поштову адресу;

- відомості про рішення третейського суду, яке оскаржується (номер, дата, сторони, предмет і причини спору, зміст резолютивної частини);

- відомості про наявність передбачених Законом підстав скасування рішення третейського суду;

- вимога про скасування рішення третейського суду;

- перелік документів, що додаються до заяви.

У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони мають значення для розгляду цієї заяви (номери телефонів, факсів, адреси електронної пошти сторін та третейського суду тощо).

1.8. До заяви про скасування рішення третейського суду повинні бути додані:

- оригінал або копія такого рішення. Відповідна копія має бути завірена: для постійно діючого третейського суду - головою цього суду або нотаріусом, для третейського суду ad hoc - у нотаріальному порядку. Господарському суду необхідно ретельно перевіряти зміст такої угоди на предмет її відповідності вимогам статті 12 Закону, маючи на увазі, що недодержання передбачених цією статтею правил тягне за собою недійсність третейської угоди;

- документ чи документи, що підтверджують надіслання копії заяви іншій стороні (сторонам) у справі (поштова квитанція, фіскальний чек, повідомлення про вручення, розписка тощо);

- довіреність чи інший документ, який підтверджує повноваження особи на підписання заяви;

- інші документи, якщо вони мають значення для розгляду питання про скасування рішення третейського суду, тобто обгрунтовують вимоги про таке скасування (судові рішення, акти, листи, інші письмові матеріали, що містять відомості про обставини, викладені в заяві).

Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 N 7-93 не передбачено справляння державного мита із заяв про скасування рішень третейських судів. Тому до внесення до чинного законодавства відповідних змін у господарських судів немає правових підстав вимагати подання доказів сплати державного мита із зазначених заяв.

1.9. Недодержання умов подання заяви про скасування рішення третейського суду тягне за собою наслідки у вигляді відмови у прийнятті заяви або повернення заяви.

1.9.1. Господарський суд виносить ухвалу про відмову в прийнятті заяви, якщо:

- рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених статтею 51 Закону;

- заяву подано не стороною у справі;

- заяву подано з пропуском встановленого Законом строку;

- оскаржується рішення третейського суду зі справи, не віднесеної до підвідомчості господарському суду;

- у провадженні господарського суду є справа про скасування того ж рішення третейського суду з тих же підстав.

1.9.2. Господарський суд виносить ухвалу про повернення заяви і доданих до неї документів, якщо:

- заяву подано з порушенням правил щодо підсудності справ господарським судам;

- заява не відповідає вимогам, зазначеним у пунктах 1.7 і 1.8 цих рекомендацій;

- заяву не підписано або підписано особою, яка не мала права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

- господарським судом у встановлений строк не отримано витребувану справу з третейського суду.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених недоліків.

1.10. Ухвала про відмову у прийнятті заяви або про повернення заяви надсилається сторонам у спорі, що вирішений третейським судом, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви.

Разом з ухвалою надсилається заява з документами, що були додані до неї.

1.11. Ухвалу про відмову в прийнятті заяви або про повернення заяви може бути оскаржено на загальних підставах.

1.12. Якщо заяву подано з додержанням відповідних вимог, господарський суд виносить ухвалу із зазначенням у ній про призначення справи до розгляду в судовому засіданні та про час і місце його проведення.

Відповідна ухвала надсилається особі, яка подала заяву, та іншим сторонам спору, що вирішений третейським судом.

Цією ж ухвалою господарський суд витребує справу з третейського суду, в якому вона зберігається. Витребувана справа має бути надіслана господарському суду протягом п'яти днів від дня надходження відповідної ухвали до третейського суду.

Невиконання третейським судом відповідної вимоги господарського суду, а також виявлені інші порушення законності або недоліки в діяльності третейського суду може бути підставою для винесення з цього приводу окремої ухвали в порядку статті 90 ГПК з надісланням копії такої ухвали Третейській палаті України.

1.13. Ухвали господарського суду, зазначені в пункті 1.10 цих рекомендацій, надсилаються за адресами, що містяться у рішенні третейського суду чи в заяві і вважаються одержаними адресатом у день доставки, хоча б адресат за даною адресою не знаходився. В такому разі посилання особи на неодержання процесуальних документів не може бути підставою для скасування відповідної ухвали господарського суду.

1.14. Строк і порядок розгляду заяви визначаються відповідно до вимог розділу XI ГПК

Господарський суд розглядає заяву за участю сторін, якими у справах за такими заявами виступають відповідно позивачі і відповідачі зі справ, розглянутих третейськими судами, а також за участю інших учасників третейського розгляду.

Неявка цих осіб у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

У судовому розгляді господарський суд з'ясовує компетенцію третейського суду щодо розгляду спору між сторонами відповідно до укладеної ними третейської угоди та перевіряє відповідність заяви підставам для скасування рішення третейського суду, передбаченим частиною третьою статті 51 Закону.

Господарський суд розглядає питання про скасування рішення третейського суду лише з підстав, викладених у заяві.

1.15. За результатами розгляду заяви господарський суд приймає рішення, зміст якого повинен відповідати статті 84 ГПК з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною третьою статті 51 Закону.

За наявності зазначених підстав, господарський суд приймає рішення про скасування рішення третейського суду.

У резолютивній частині судового рішення про скасування рішення третейського суду зазначається про скасування рішення третейського суду з даними, що його ідентифікують (найменування третейського суду, який прийняв рішення, дату його прийняття, сторони спору, предмет вимоги).

За відсутності підстав для скасування рішення третейського суду господарський суд приймає рішення про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду.

2. Порядок розгляду заяви про видачу виконавчого документа.

2.1. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 116 ГПК та пунктом 1 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Господарським судам з урахуванням змісту частини третьої статті 55 Закону слід мати на увазі, що коли виконання рішення третейського суду не потребує вчинення певних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами (наприклад, рішення про визнання права власності), то у господарського суду відсутні правові підстави для прийняття та розгляду заяви про видачу виконавчого документа, і тому він має відмовити у прийнятті такої заяви.

2.2. Заява про видачу виконавчого документа подається в письмовій формі, підписується стороною, на користь якої прийнято рішення, або її представником.

У цій заяві зазначаються найменування господарського суду, уповноваженого видати виконавчий документ, найменування, склад та місцезнаходження третейського суду, найменування і місцезнаходження сторін у спорі, що вирішений третейським судом, дата прийняття рішення третейського суду та мотивовані вимоги заявника із зазначенням про закінчення строку добровільного виконання цього рішення, якщо такий строк у рішенні встановлено (частина перша статті 55 Закону).

До заяви про видачу виконавчого документа додаються такі ж самі документи, що й до заяви про скасування рішення третейського суду.

У разі невідповідності заяви про видачу виконавчого документа зазначеним вимогам вона повертається особі, яка її подала. Ця особа має право подати таку заяву повторно після усунення недоліків, які стали причиною її повернення.

2.3. Розгляд заяви про видачу виконавчого документа здійснюється господарським судом за правилами розділу XI ГПК з урахуванням особливостей, передбачених статтею 56 Закону, зокрема, щодо строків розгляду такої заяви.

Господарському суду слід відкладати розгляд заяви про видачу наказу на виконання рішення третейського суду у разі надходження до господарського суду одночасно й заяви іншої сторони про скасування цього ж рішення і коли є підстави для розгляду останньої заяви по суті. У цих випадках господарський суд може відкласти розгляд заяви про видачу наказу до розгляду по суті заяви про скасування відповідного рішення третейського суду, але в межах строків, встановлених частинами першою та другою статті 56 Закону.

2.4. За результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа господарський суд виносить ухвалу, зміст якої повинен відповідати вимогам статті 86 ГПК України з урахуванням вимог статті 56 Закону.

Ухвала про видачу виконавчого документа має, зокрема, містити:

- найменування і склад третейського суду;

- найменування заявника;

- найменування сторін спору, що вирішувався третейським судом;

- стислий виклад суті спору, що вирішувався третейським судом, і відомості про резолютивну частину рішення третейського суду;

- мотиви винесення ухвали з посиланням на статтю 56 Закону;

- висновок про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду або відмову у задоволенні заяви про видачу такого документа.

2.5. Зміст наказу на примусове виконання рішення третейського суду має відповідати вимогам частини першої статті 117 ГПК та статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

У виданому наказі має бути викладено резолютивну частину рішення третейського суду і зазначено, що його видано на виконання рішення третейського суду.

2.6. Відповідно до частини четвертої статті 56 Закону сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді.

Наведена норма не виключає можливості надіслання господарським судом виданого ним виконавчого документа зазначеній стороні разом з ухвалою про видачу виконавчого документа (частина третя цієї ж статті).

2.7. Вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа наведено в частині шостій статті 56 Закону.

У застосуванні пункту 7 цієї частини господарським судам необхідно керуватися, зокрема, приписами частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України.

Питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у частині шостій статті 56 Закону, не можуть вирішуватися господарським судом у розгляді заяви про видачу виконавчого документа.

Господарським судам необхідно мати на увазі, що відмова в задоволенні такої заяви не позбавляє жодну із сторін спору, вирішеного третейським судом, права на звернення після набрання чинності відповідною ухвалою до господарського суду за вирішенням цього ж спору в загальному порядку (частина восьма статті 56 Закону).

2.8. В ухвалі, винесеній за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа, може бути зазначено, що рішення третейського суду не підлягає виконанню у певній частині з посиланням на зазначену в частині шостій статті 56 Закону підставу, якій суперечить ця частина рішення третейського суду. Решту спірних питань у такому разі може бути передано на розгляд господарському суду в загальному порядку.

2.9. Ухвалу про відмову у видачі виконавчого документа може бути оскаржено в апеляційному порядку на загальних підставах відповідно до розділу XII ГПК з урахуванням особливого строку, встановленого для цього частиною восьмою статті 56 Закону - 15 днів після винесення такої ухвали.

Відповідний строк є процесуальним, і в разі визнання господарським судом поважною причини його пропуску може бути відновлений.

2.10. Питання про подальшу долю матеріалів справи третейського суду після розгляду господарським судом заяви про видачу виконавчого документа вирішується у залежності від того, чи є третейський суд постійно діючим, чи утвореним для вирішення конкретного спору. В першому випадку справа підлягає поверненню до третейського суду (частина п'ята статті 56 Закону, в другому - зберігається у відповідному господарському суді (частина друга статті 54 Закону).

2.11. Викладене в рішенні Конституційного Суду України від 24 лютого 2004 року зі справи N 1-8/2004 про виконання рішень третейських судів офіційне тлумачення положення пункту 10 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" надано до набрання чинності Законом; тому воно не стосується визначеного статтею 55 Закону порядку виконання рішення третейського суду, відповідно до якого якщо таке виконання потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, то воно здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.