Про практику розгляду судами України трудових спорів колгоспників

Вивчення судової практики в справах про трудові спори колгоспників показує, що в основному ці справи розглядаються і вирішуються правильно. Разом з тим не всіма судами додержуються правила про їх підвідомчість і порядок попереднього позасудового розгляду. Деякі суди неповно з'ясовують обставини, що мають значення для правильного вирішення справ, до трудових відносин колгоспників необгрунтовано застосовують норми законодавства, яке не стосується колгоспів, допускають інші помилки в застосуванні норм матеріального і процесуального права. Не завжди до справи приєднувались дані щодо членства позивача в колгоспі, в зв'язку з чим окремі трудові спори осіб, які працюють за трудовим договором у колгоспі, вирішувались за нормами, що регулюють працю колгоспників. Мають місце випадки примиренського ставлення судів до осіб, які порушують трудову дисципліну, недбало ставляться до виконання трудових обов'язків. Не повною мірою використовується запобіжно-виховний вплив судових процесів з цієї категорії справ. Окремі питання застосування законодавства, що регулює працю колгоспників, суди вирішують неоднаково.

Обласні суди недостатньо здійснюють нагляд за діяльністю народних судів по розгляду справ про трудові спори колгоспників, мало подають конкретної допомоги по удосконаленню цієї роботи.

Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на необхідність усунення зазначених недоліків і суворого додержання законодавства, що регулює працю колгоспників, маючи на увазі, що правильний і своєчасний розгляд судами справ про трудові спори колгоспників, підвищення запобіжно-виховного впливу судових процесів сприяє зміцненню законності і правопорядку, забезпеченню трудових гарантій колгоспників, трудової і виробничої дисципліни в колгоспах.

2. Відповідно до п.47 Примірного статуту колгоспу і пунктів 9, 18, 26 Положення про порядок розгляду трудових спорів колгоспників, затвердженого 2 квітня 1981 р., трудові спори членів колгоспу незалежно від займаної посади (крім віднесених Статутом до виключної компетенції загальних зборів членів колгоспу) приймаються до судового розгляду, якщо вони попередньо вирішувались комісією по трудових спорах і в ній не було досягнуто згоди сторін або колгоспник не погодився з її рішенням чи рішення не виконується правлінням колгоспу.

При додержанні зазначених вимог судовому розгляду підлягають спори з питань: виплати належного колгоспникові заробітку (основної, додаткової або натуральної оплати, премій), передбаченого Положенням про оплату праці в колгоспі; переведення на іншу роботу й оплати праці при переведенні; звільнення із займаної посади (роботи); виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу; надання відпустки, її оплати і виплати грошової компенсації при припиненні трудових відносин; повернення грошових сум, відрахованих із заробітку на покриття шкоди, заподіяної колгоспові; застосування затверджених у колгоспі норм виробітку і відрядних розцінок, а також умов праці, що забезпечують виконання норм виробітку; накладення дисциплінарних стягнень; видачі та використання спецодягу, спецвзуття і захисних засобів; виконання інших передбачених у колгоспі заходів по охороні праці; з інших питань застосування установлених умов праці колгоспників.

Безпосередньо до суду може бути оскаржене виключення з членів колгоспу.

3. Судовому розгляду не підлягають трудові спори колгоспників, для яких Статутом колгоспу і чинним законодавством встановлено інший порядок їх вирішення. Зокрема, відповідно до п.64 Примірного статуту колгоспу і п.10 Положення про порядок розгляду трудових спорів колгоспників судам не підвідомчі спори з питань: прийняття до членів колгоспу, виходу з колгоспу; встановлення норм виробітку (норм часу), норм обслуговування (нормативів чисельності), посадових окладів і тарифних ставок; зміни штатів; виплати премій, що мають одноразовий характер і не обумовлені системою оплати праці в колгоспі; обчислення, призначення і виплати допомог по соціальному страхуванню і пенсій. Не підлягають судовому розгляду також спори про дострокове звільнення колгоспника від виборної платної посади за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених).

4. Згідно із ст.3 КЗпП законодавство України про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності. Особливості праці членів колгоспу визначаються їх статутами і чинним законодавством. Тому при вирішенні трудових спорів колгоспників суд має виходити з відповідних норм Статуту даного колгоспу, правил внутрішнього розпорядку, угоди із соціальних питань і охорони праці, укладеної профспілковим комітетом з правлінням колгоспу, положень про оплату праці в колгоспі, про внутрішньогосподарський розрахунок, колективний підряд, оренду, про функції керівників і спеціалістів колгоспу, раду виробничого підрозділу й інших внутрішньоколгоспних нормативних актів, а також із законодавства, що стосується колгоспів. На трудові відносини колгоспників, для яких не встановлено особливостей регулювання, поширюються загальні норми законодавства про працю.

5. Розглядаючи спори про звільнення колгоспника із займаної посади (роботи), суди повинні мати на увазі, що чинне законодавство не ставить можливість звільнення колгоспника із займаної посади (роботи) за наявності до того підстав у залежності від попередньої згоди на це профспілкового комітету колгоспу, а також від обов'язкового попереднього застосування до колгоспника інших заходів дисциплінарного стягнення.

Оскільки звільнення колгоспника із займаної посади не припиняє його статутного обов'язку працювати в громадському господарстві, визначення при цьому виробничого підрозділу, де він має продовжувати роботу, не може розглядатись як переведення на іншу роботу. Наслідки спору про правильність звільнення залежать від його обгрунтованості, а не від визначення наступного місця роботи. Якщо при застосуванні звільнення колгоспника від посади (роботи) як заходу дисциплінарного стягнення правління колгоспу на порушення п.47 Примірного статуту колгоспу не вирішило питання про надання йому іншої роботи, дана обставина може бути підставою для задоволення його вимог про оплату викликаного цим вимушеного прогулу стосовно до п.39 зазначеного Статуту.

6. При розгляді спорів про переведення на іншу роботу суди повинні враховувати, що в силу пунктів 4, 5, 18, 32, 34, 47 Примірного статуту і п.5 Примірних правил внутрішнього розпорядку колгоспу перевести колгоспника на іншу роботу правління колгоспу вправі: на його прохання; при зміні організації виробництва і праці; в зв'язку з виявленою невідповідністю колгоспника виконуваній роботі (внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи); в разі виробничої необхідності на строк до трьох місяців; у порядку дисциплінарного стягнення на строк до трьох місяців на нижчеоплачувану роботу або на нижчу посаду, а при повторному порушенні трудової дисципліни, вчиненні дрібної крадіжки і появі на роботі в нетверезому стані - на менш престижну нижчеоплачувану роботу або зміщення на іншу нижчу посаду без врахування кваліфікації на строк, що визначається правлінням колгоспу.

Зміна виробничого завдання колгоспникові, що відповідає роду виконуваної ним у виробничому підрозділі роботи, не є переведенням на іншу роботу.

7. Вирішуючи спори про застосування передбачених п.47 Примірного Статуту колгоспу стягнень, суди повинні з'ясовувати, за які конкретно порушення трудової дисципліни, Статуту або Правил внутрішнього розпорядку застосовано стягнення, коли воно допущене колгоспником, чи додержано вимог Правил внутрішнього розпорядку про порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи зажадано перед цим від порушника трудової дисципліни пояснення, чи не минуло більше одного місяця з дня виявлення проступку і шести місяців з дня його вчинення.

Витребування від порушника трудової дисципліни пояснення в письмовій формі обов'язкове лише в тих випадках, коли Правилами внутрішнього розпорядку даного колгоспу передбачена тільки така форма пояснень.

Незалежно від додержання порядку застосування дисциплінарних стягнень, суд не може визнати правильним його застосування, коли рішення про це прийнято не правлінням колгоспу або на засіданні правління були присутні менше 3/4 його членів.

8. Позови колгоспників про оплату на підставі п.39 Примірного Статуту колгоспу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за три місяці, судом можуть бути задоволені як при прийнятті правлінням колгоспу необгрунтованого рішення про звільнення від роботи, так і у випадках, коли з вини правління або службових осіб колгоспу колгоспник був безпідставно відсторонений від роботи чи переведений на іншу роботу або йому не була надана легша робота, яку колгоспник потребував відповідно до медичного висновку за станом здоров'я.

Такі позовні вимоги судом задовольняються також у разі, коли безпідставне звільнення колгоспника від роботи мало місце за переглянутим у наступному рішенням загальних зборів членів колгоспу (про звільнення з роботи, переведення на іншу роботу, виключення з колгоспу) і немає рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) з питання оплати вимушеного прогулу.

Якщо вимогу про оплату вимушеного прогулу у зв'язку з виключенням з колгоспу заявлено разом з оскарженням виключення з колгоспу, вона вирішується безпосередньо судом в одному провадженні.

9. Вирішуючи питання про оплату вимушеного прогулу, суд має виходити з передбаченого Положенням про оплату праці в даному колгоспі порядку обчислення середнього заробітку колгоспника і відповідно до цього порядку визначити суму, що підлягає стягненню.

Якщо Положення про оплату праці не містить вказівок з цього питання, то середній місячний заробіток обчислюється шляхом поділу на 12 суми річного заробітку, який виплачено колгоспом за обсяг виконаних робіт і кінцеві результати праці в попередньому господарському році. При тривалості праці в колгоспі менше року (місяця) виплачена колгоспникові сума заробітку ділиться на відповідне число місяців (днів).

У разі оплати неповного місяця вимушеного прогулу належна оплата за кожний день визначається шляхом поділу середнього місячного заробітку на число робочих для позивача днів у цьому місяці.

10. В силу пунктів 35, 36, 37, 39, 42 Примірного Статуту колгоспу питання про обгрунтованість вимог колгоспників про стягнення основної і додаткової оплати праці, інших видів матеріального заохочення, запроваджених у колгоспі, суд вирішує, виходячи із системи оплати праці, тарифних ставок, посадових окладів, інших умов їх виплати, передбачених Положенням про оплату праці, прийнятим загальними зборами членів колгоспу (зборами уповноважених), норм виробітку і розцінок, затверджених правлінням колгоспу, і чинного законодавства з цих питань. При цьому має враховуватись, що члени колгоспу, які не виконали без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі у громадському господарстві, допустили виробничі упущення і прогули, дрібну крадіжку, появу на роботі в нетверезому стані, а також, які вибули з колгоспу без поважних причин до закінчення господарського року або виключені з членів колгоспу рішенням його правління, з урахуванням пропозицій трудового колективу, можуть частково або повністю позбавлятися додаткової оплати й інших видів матеріального заохочення.

Встановивши, що колгоспник був позбавлений повністю чи частково основного заробітку або додаткової оплати, надбавки до основного заробітку, інших видів матеріального заохочення, чи вони не були видані йому з інших, ніж у зазначених вище нормативних актах, підстав, суд постановляє рішення про стягнення грошової суми і натуральної продукції, які безпідставно йому не видані, а при неможливості стягнути належну натуральну продукцію присуджує колгоспникові за цінами, які склались на ринку в даній місцевості на час пред'явлення позову.

Оскільки колгосп самостійно визначає форми і системи оплати праці колгоспників, їх позови про доплату за надурочні роботи вирішуються з урахуванням правил, передбачених Положенням про оплату праці в колгоспі.

Вимоги про стягнення грошових сум, відрахованих із заробітку колгоспника за рішенням правління колгоспу з порушенням порядку і підстав їх стягнення, підлягають задоволенню судом, незалежно від обгрунтованості претензій колгоспу. Разом з тим суд повинен роз'яснити колгоспові його право на пред'явлення зустрічного позову.

11. Вирішуючи спори про надання відпустки, її тривалість, розмір оплати, виплату компенсації за невикористану відпустку, суди повинні мати на увазі, що ці питання регулюються Статутом колгоспу, Правилами внутрішнього розпорядку і Положенням про оплату праці в колгоспі.

Відповідно до Примірних правил внутрішнього розпорядку колгоспу щорічна оплачувана відпустка установленої загальними зборами тривалості надається колгоспникам, які виробили обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві або не виробили його з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними.

За перший рік праці раніше 11 місяців відпустка може бути надана лише у випадках, визначених загальними зборами членів колгоспу, а за наступні роки - у будь-який час відповідно до графіка, затвердженого правлінням колгоспу за погодженням з профспілковим комітетом, за умови виконання мінімуму трудової участі, встановленого на відповідні періоди.

Заміна відпустки грошовою компенсацією не допускається, крім випадків виходу колгоспника з членів колгоспу за його заявою, невикористання відпустки в зв'язку з призовом на військову службу і з інших поважних причин.

Належить враховувати, що колгоспникам, які вчинили прогул, а також, які були відсутніми на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, чергова відпустка у відповідному році зменшується на число днів прогулу. При цьому відпустка не повинна бути меншою двох робочих тижнів (12 робочих днів).

12. Роз'яснити судам, що стосовно до правил статей 109, 148, 419 ЦПК справи про трудові спори колгоспників мають розглядатися в семиденний строк; у справах про поновлення на роботі безпідставно звільнених, відсторонених або переведених на іншу роботу колгоспників суд може з власної ініціативи притягти до участі в справі як третю особу на стороні відповідача службову особу, винну в безпідставному звільненні, відстороненні або переведенні на іншу роботу колгоспника; при затриманні правлінням колгоспу виконання рішення суду про поновлення колгоспника на попередній роботі суд, що прийняв це рішення, за заявою позивача постановляє ухвалу про стягнення з колгоспу заробітку (різниці в заробітку) за те число днів, в які за умовами виробництва колгоспник повинен був працювати з дня винесення рішення по день його фактичного виконання.

При вирішенні трудових спорів колгоспників судам належить суворо додержувати правил ст.217 ЦПК про негайне виконання рішення суду щодо поновлення на роботі і стягнення на користь члена колгоспу оплати за працю в колгоспі, але не більше середнього заробітку за один місяць.

13. Постановляючи рішення про поновлення колгоспника на роботі та стягнення на його користь з колгоспу середнього заробітку за час вимушеного прогулу (різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи), суд стосовно до правил ст.109 ЦПК цим же рішенням може покласти на притягнену до участі у справі службову особу, винну в безпідставному звільненні, відстороненні позивача від роботи чи переведенні на іншу роботу, обов'язок відшкодувати колгоспу шкоду, заподіяну в зв'язку з виплатою колгоспникові зазначених сум, якщо розмір її перевищує середній місячний заробіток службової особи і остання несе повну матеріальну відповідальність.

У таких випадках, а також при заподіянні шкоди у зв'язку з оплатою вимушеного прогулу за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі згідно з п.15 Примірного Статуту колгоспу винна службова особа несе матеріальну відповідальність у розмірі дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо її вина виявилась у недбалості, і в повному розмірі при умисному заподіянні шкоди або вчиненні дій, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку і встановлених у порядку кримінального судочинства. Відшкодування шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку службової особи (колгоспника) провадиться за рішенням правління колгоспу шляхом відрахування з його заробітку.

14. Відповідно до Положення про порядок розгляду трудових спорів колгоспників із заявою про розгляд трудового спору колгоспник може звернутися в десятиденний строк з дня вручення йому витягу з протоколу засідання комісії по трудових спорах.

Пропуск зазначеного строку не є підставою для відмовлення в прийнятті заяви. Суд задовольняє обгрунтовані вимоги, якщо визнає причини пропуску строку на звернення до суду поважними.

Оскільки законодавством, що відноситься до колгоспів, не врегульовано питання про строки стягнення належної колгоспнику оплати за його працю, це питання належить вирішувати відповідно до правил ст.238 КЗпП.

15. Вказати судам, що вони мають активізувати проведення профілактичних заходів, спрямованих на викоренення порушень законодавства про працю колгоспників і зміцнення трудової дисципліни в колгоспах.

Необхідно глибше виявляти причини, що викликають трудові спори колгоспників, і вживати заходів до їх усунення. З цією метою, зокрема, виносити окремі ухвали про факти порушення статутних прав колгоспників, безпідставне позбавлення їх передбачених законодавством гарантій і пільг, непродуктивної втрати робочого часу і матеріальних засобів, потурання порушникам трудової дисципліни, про недоліки в організації праці, невжиття органами управління колгоспу заходів до зміцнення трудової дисципліни, інші істотні недоліки в діяльності колгоспів.

16. Судовій колегії в цивільних справах Верховного Суду України і обласним судам необхідно посилити нагляд за діяльністю нижчестоячих судів по розгляду трудових спорів колгоспників, періодично вивчати судову практику з цієї категорії справ. Матеріали узагальнень у координації з іншими правоохоронними органами, а також із сільськогосподарськими і профспілковими органами використовувати для зміцнення законності в колгоспних трудових відносинах і удосконалення судової діяльності.