Про державне підприємство (обєднання)

Цей Закон відповідно до Конституції СРСР визначає економічні і правові основи господарської діяльності соціалістичних державних підприємств (об'єднань), зміцнює державну (загальнонародну) власність на засоби виробництва у промисловості, будівництві, агропромисловому комплексі та інших галузях, розширює можливості участі трудових колективів в ефективному використанні цієї власності, в управлінні підприємствами та об'єднаннями, в розв'язанні державних і громадських справ. Закон поглиблює централізовані засади в розв'язанні найважливіших завдань розвитку народного господарства як єдиного цілого, передбачає посилення економічних методів управління, використання повного господарського розрахунку і самофінансування, розширення демократичних основ і розвиток самоврядування, визначає відносини між підприємствами (об'єднаннями) і органами державної влади та управління.

1. Державні підприємства (об'єднання), поряд з кооперативними, є основною ланкою єдиного народногосподарського комплексу. Підприємствам (об'єднанням) належить головна роль у розвитку економічного потенціалу країни і досягненні найвищої мети суспільного виробництва при соціалізмі - якнайповнішого задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людей.

Цей Закон визначає основи організації і діяльності, правове становище державних підприємств та об'єднань (які далі іменуються підприємствами, за винятком випадків, коли йдеться про особливості об'єднань).

2. На державному підприємстві трудовий колектив, використовуючи як господар загальнонародну власність, створює і примножує народне багатство, забезпечує поєднання інтересів суспільства, колективу і кожного працівника. Підприємство є соціалістичним товаровиробником, виробляє і реалізує продукцію, виконує роботи і надає послуги відповідно до плану та договорів, на основі повного господарського розрахунку, самофінансування, самоврядування, поєднання централізованого керівництва і самостійності підприємства.

Підприємство здійснює свою діяльність у промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у зв'язку, науці й науковому обслуговуванні, торгівлі, матеріально-технічному постачанні, сфері послуг та інших галузях народного господарства. Підприємство, незалежно від свого профілю, здійснює виробництво товарів народного споживання і надає платні послуги населенню. Воно може вести одночасно кілька видів діяльності (аграрно-промислову, промислово-торговельну, промислово-будівельну, науково-виробничу та інші).

Підприємство є юридичною особою, користується правами і виконує обов'язки, пов'язані з його діяльністю, володіє відособленою частиною загальнонародної власності і має самостійний баланс.

3. Головним завданням підприємства є всемірне задоволення суспільних потреб народного господарства і громадян у його продукції (роботах, послугах) з високими споживчими властивостями і якістю при мінімальних затратах, збільшення внеску в прискорення соціально-економічного розвитку країни і забезпечення на цій основі зростання добробуту свого колективу та його членів.

Вимоги споживача є обов'язковими для підприємства, а їх повне і своєчасне задоволення - найвищий смисл і норма діяльності кожного трудового колективу.

Для здійснення свого головного завдання підприємство забезпечує:

розвиток і підвищення ефективності виробництва, його всебічну інтенсифікацію, прискорення науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, збільшення прибутку (доходу);

соціальний розвиток колективу, формування сучасної матеріальної бази соціальної сфери, створення сприятливих можливостей для високопродуктивної праці, послідовне здійснення принципу розподілу за працею, соціальної справедливості, охорону і поліпшення природного середовища, яке оточує людину;

самоврядування трудового колективу, яке створює глибоку особисту заінтересованість кожного працівника в господарському використанні загальнонародної власності, його органічну причетність до справ колективу і держави.

1. Діяльність підприємства будується на основі державного плану економічного і соціального розвитку як найважливішого інструменту реалізації економічної політики Комуністичної партії і Радянської держави. Керуючись контрольними цифрами, державними замовленнями, довгочасними науково обгрунтованими економічними нормативами і лімітами, а також замовленнями споживачів, підприємство самостійно розробляє і затверджує свої плани, укладає договори.

2. Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку і самофінансування. Виробнича, соціальна діяльність підприємства і оплата праці здійснюються за рахунок зароблених трудовим колективом коштів. Підприємство з виручки, одержаної від реалізації продукції (робіт, послуг), компенсує свої матеріальні затрати. Прибуток або доход є узагальнюючим показником господарської діяльності підприємства. Частина прибутку (доходу) повинна використовуватись підприємством для виконання зобов'язань перед бюджетом, банками і вищестоящим органом. Інша частина надходить у його повне розпорядження і разом з коштами на оплату праці утворює госпрозрахунковий доход колективу, який є джерелом життєдіяльності підприємства.

3. Діяльність підприємства в умовах повного господарського розрахунку і самофінансування здійснюється відповідно до принципу соціалістичного самоврядування. Трудовий колектив, будучи повноправним господарем на підприємстві, самостійно вирішує всі питання виробничого і соціального розвитку. Досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, благополуччі кожного працівника.

Підприємство для підвищення заінтересованості трудового колективу в результатах своєї діяльності широко використовує нові прогресивні методи соціалістичного господарювання, зокрема колективний підряд, орендні відносини, кооперативні форми.

Підприємство як самостійний товаровиробник може виступати на ринку цінних паперів і випускати для мобілізації додаткових фінансових ресурсів акції, здійснювати цільові позики.

4. Підприємства діють в умовах економічного змагання між собою, яке є найважливішою формою соціалістичного змагання, за найповніше задоволення попиту споживачів на ефективну високоякісну і конкурентоспроможну продукцію (роботи, послуги) з якнайменшими затратами. Підприємство, яке забезпечує виробництво і реалізацію кращої продукції (робіт, послуг) з меншими витратами, одержує більший госпрозрахунковий доход і перевагу в своєму виробничому й соціальному розвитку та оплаті праці працівників.

Держава використовує планування, застосовує конкурсне проектування і виробництво, фінансово-кредитні підойми і ціни для всемірного розвитку економічного змагання між підприємствами, обмежуючи їх монопольне становище як виробників певного виду продукції (робіт, послуг).

5. Підприємство діє на основі соціалістичної законності. В умовах повного господарського розрахунку і самофінансування воно наділяється широкими правами, дотримання яких гарантується державою. В інтересах здійснення завдань і повноважень, встановлених цим Законом, підприємство має право з власної ініціативи приймати всі рішення, якщо вони не суперечать чинному законодавству.

Підприємство несе всю повноту відповідальності за дотримання інтересів держави і прав громадян, схоронність і примноження соціалістичної власності, виконання взятих зобов'язань і забезпечення рівня рентабельності, необхідного для роботи в умовах повного господарського розрахунку і самофінансування, зміцнює державну, виробничу й трудову дисципліну.

Діяльність підприємства не повинна порушувати нормальних умов роботи інших підприємств та організацій і погіршувати умови життя громадян.

6. Держава не відповідає за зобов'язаннями підприємства. Підприємство не відповідає за зобов'язаннями держави, а також інших підприємств, організацій і установ.

1. Госпрозрахунковий доход колективу є джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства, оплати праці, перебуває в розпорядженні підприємства, використовується самостійно і вилученню не підлягає.

Підприємство може використовувати такі форми господарського розрахунку:

засновану на нормативному розподілі прибутку. З прибутку провадяться розрахунки з бюджетом і вищестоящим органом, виплачуються проценти за кредит. Залишковий прибуток, що утворився після цих розрахунків, надходить у розпорядження трудового колективу. Із залишкового прибутку за нормативами формуються фонди: розвитку виробництва, науки і техніки; соціального розвитку; матеріального заохочення чи інші фонди аналогічного призначення. Фонд заробітної плати може утворюватися за нормативом до чистої продукції або іншими вимірниками продукції. У цьому разі госпрозрахунковий доход колективу складається з фонду заробітної плати і залишкового прибутку;

засновану на нормативному розподілі доходу, одержаного після компенсації з виручки матеріальних затрат. З доходу провадяться розрахунки з бюджетом і вищестоящим органом, виплачуються проценти за кредит, після чого утворюється госпрозрахунковий доход колективу. Єдиний фонд оплати праці утворюється як залишок госпрозрахункового доходу колективу після утворення з нього фондів: розвитку виробництва, науки і техніки: соціального розвитку чи інших фондів аналогічного призначення, які визначаються за нормативами до госпрозрахункового доходу.

Підприємства мають право самостійно використовувати інші форми господарського розрахунку, а також орендні відносини, передбачені законодавчими актами СРСР і рішеннями Уряду СРСР.

На підприємстві може утворюватись фінансовий резерв і фонд валютних відрахувань.

2. Фонд заробітної плати використовується підприємством на оплату праці працівників залежно від їх трудового внеску.

Фонд матеріального заохочення витрачається на виплату премій, винагород, інші форми заохочення за працю і на матеріальну допомогу.

Підприємство може замість фонду заробітної плати і фонду матеріального заохочення утворювати фонд оплати праці, який є єдиним джерелом усіх виплат працівникам за результати праці.

3. Фонд розвитку виробництва, науки і техніки підприємство використовує на фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, оновлення і розширення основних фондів на сучасній технічній основі, приріст власних оборотних коштів, а також на інші цілі виробничого розвитку.

Підприємство самостійно використовує амортизаційні відрахування, які направляються за встановленим нормативом у фонд розвитку виробництва, науки і техніки чи інший фонд аналогічного призначення.

4. Фонд соціального розвитку трудовий колектив використовує на житлове будівництво, всемірне зміцнення матеріально-технічної бази соціально-культурної сфери, утримання її об'єктів, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів та задоволення інших соціальних потреб.

5. Підприємство за згодою трудового колективу має право направляти у фонд соціального розвитку частину коштів фонду матеріального заохочення (фонду оплати праці) і на цілі житлового будівництва частину коштів фонду розвитку виробництва, науки і техніки в межах, встановлених законодавством.

6. Підприємство утворює за нормативом за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) ремонтний фонд, кошти якого використовуються для здійснення всіх видів ремонту основних фондів.

1. Матеріально-технічну базу і кошти підприємства, тобто його майно, становлять основні фонди і оборотні засоби, а також інші матеріальні цінності і фінансові ресурси. Підприємство здійснює права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Підприємство зобов'язане постійно забезпечувати відтворення матеріально-технічної бази на прогресивній основі, ефективно використовувати виробничі потужності й основні фонди.

2. З метою досягнення повної віддачі виробничого потенціалу підприємство встановлює двозмінний, а на унікальному і дорогому устаткуванні і там, де необхідно за умовами виробництва, - три- або чотиризмінний режим роботи. Застосування підприємством іншого режиму роботи допускається з дозволу вищестоящого органу, погодженого з виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів і відповідним профспілковим органом.

3. Оборотні засоби підприємства перебувають у його повному розпорядженні і вилученню не підлягають. Нестача власних оборотних засобів покривається за рахунок госпрозрахункового доходу колективу, а їх поповнення здійснюється з власних ресурсів. Підприємство зобов'язане забезпечувати схоронність, раціональне використання і прискорення оборотності оборотних засобів.

4. Підприємство має право:

передавати іншим підприємствам і організаціям, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати безплатно в тимчасове користування або у позичку будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, якщо вони зношені або морально застаріли;

передавати матеріальні і грошові ресурси, в тому числі за згодою трудового колективу кошти фондів економічного стимулювання, іншим підприємствам і організаціям, які виконують роботи або послуги для підприємства.

Виручка від реалізації невикористовуваного майна і орендна плата (якщо здача майна в оренду не є основною діяльністю підприємства) в зазначених випадках направляються у фонд розвитку виробництва, науки і техніки, а збитки, що виникають при передачі іншим підприємствам і організаціям, а також при продажу і списанні майна, покриваються підприємством за рахунок відповідних фондів економічного стимулювання підприємства.

1. У галузях народного господарства відповідно до цілей і завдань господарської діяльності, особливостей структури та організації управління діють різні види об'єднань і самостійні підприємства. Основними видами об'єднань є виробничі і науково-виробничі. Об'єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.

Підприємство і об'єднання організують фірмове обслуговування своєї продукції та фірмову торгівлю, створюють для цього при потребі відповідні підрозділи.

2. Виробниче об'єднання створюється для випуску окремих видів продукції (робіт, послуг) на основі більш ефективного використання науково-технічного потенціалу, розвинутої предметної спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва. Воно складається із структурних одиниць, які здійснюють промислову, будівельну, транспортну, торговельну та іншу діяльність. До складу об'єднання можуть також входити науково-дослідні, проектно-конструкторські, технологічні організації та інші структурні одиниці.

3. Науково-виробниче об'єднання створюється для розробки і виробництва в найкоротші строки високоефективних комплексів машин, устаткування, приладів, технологічних процесів та матеріалів, які визначають науково-технічний прогрес у відповідних напрямах, що мають важливе народногосподарське значення. Воно створюється на основі науково-дослідних (проектно-конструкторських, технологічних) організацій або підприємств (виробничих об'єднань), які мають розвинуту конструкторську та дослідно-експериментальну базу, і функціонує як єдиний науково-виробничий комплекс.

4. Підприємство складається з підрозділів, що діють на засадах внутрішнього господарського розрахунку або колективного підряду: виробництв, цехів, відділень, дільниць, ферм, бригад, ланок, бюро, лабораторій та інших.

Підрозділам підприємства можуть виділятися в порядку, встановлюваному підприємством, частини фонду матеріального заохочення і фонду соціального розвитку, розміри яких залежать від результатів діяльності цих підрозділів.

Структура підприємства та його підрозділів визначається підприємством самостійно.

5. В об'єднанні його структурні одиниці діють на госпрозрахункових засадах і відповідно до положень про них, затверджуваних об'єднанням, складаються з підрозділів. Структурна одиниця може мати окремий баланс і рахунки в установах банків, її структура затверджується об'єднанням.

Об'єднання закріплює за структурною одиницею необхідні основні фонди та оборотні засоби, визначає порядок здійснення внутрігосподарських відносин і вирішення спорів між структурними одиницями, а також відповідальність за невиконання ними своїх обов'язків.

Структурна одиниця в межах наданих їй законодавством і об'єднанням прав розпоряджається закріпленим за нею майном і укладає від імені об'єднання господарські договори з іншими організаціями.

Об'єднання може надати структурній одиниці право укладати господарські договори від імені структурної одиниці і нести за ними відповідальність закріпленим за нею майном. При його недостатності відповідальність за зобов'язаннями структурної одиниці несе об'єднання.

Структурна одиниця формує фонди матеріального заохочення і соціального розвитку в порядку, що визначається об'єднанням, і залежно від результатів її діяльності. Кошти цих фондів не може бути вилучено об'єднанням без згоди трудового колективу структурної одиниці. Об'єднання має право виділяти в розпорядження структурної одиниці частину фонду розвитку виробництва, науки і техніки, а також інших фондів.

6. В об'єднання поряд із структурними одиницями можуть входити самостійні підприємства, які користуються правами відповідно до цього Закону. Об'єднання керує такими підприємствами, здійснюючи щодо них функції вищестоящого органу, має право централізуваті повністю або частково виконання їх окремих виробничо-господарських функцій. При цьому необхідні для виконання зазначених функцій кошти підприємств може бути централізовано за їх згодою.

Управління об'єднанням за рішенням структурних одиниць і підприємств, що входять до нього, здійснюється адміністрацією головної структурної одиниці (головного підприємства) об'єднання або відособленим апаратом управління.

7. Підприємства, об'єднання та організації, незалежно від їх відомчої приналежності, можуть самостійно створювати на договірних засадах концерни, консорціуми, міжгалузеві державні об'єднання, державні виробничі об'єднання, різні асоціації та інші великі організаційні структури, в тому числі з участю кооперативів і спільних підприємств, створюваних з фірмами іноземних держав. Державні підприємства (об'єднання), які входять у ці організаційні структури, зберігають свою господарську самостійність і діють відповідно до цього Закону.

Структурні одиниці і самостійні підприємства, які входять в об'єднання, мають право за рішенням їх трудових колективів вийти До складу об'єднання з додержанням договірного порядку та зобов'язань, встановлених при утворенні об'єднання.

Підприємства, об'єднання та організації при переході на орендні відносини мають право виходу з підпорядкування галузевим і територіальним органам державного управління, при цьому взаємовідносини між ними регулюються договором оренди.

1. Управління підприємством здійснюється на основі принципу демократичного централізму, поєднання централізованого керівництва і соціалістичного самоврядування трудового колективу.

Соціалістичне самоврядування реалізується в умовах широкої гласності шляхом участі всього колективу та його громадських організацій у виробленні найважливіших рішень і контролі за їх виконанням, виборності керівників та єдиноначальності в управлінні підприємством. На основі самоврядування забезпечується об'єднання зусиль і розвиток ініціативи трудящих для досягнення високих результатів роботи, виховання у працівників організованості й дисципліни, підвищення їх політичної свідомості.

Партійна організація підприємства, будучи політичним ядром колективу, діє в рамках Конституції СРСР, спрямовує роботу всього колективу, органів його самоврядування, профспілкової, комсомольської, інших громадських організацій і здійснює контроль за діяльністю адміністрації.

Соціально-економічні рішення, які стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються керівником за участю трудового колективу, діючих у ньому партійної, а також профспілкової, комсомольської та інших громадських організацій відповідно до їх статутів і законодавства.

2. На підприємстві здійснюється виборність керівників (як правило, на конкурсній основі), яка забезпечує поліпшення якісного складу керівних кадрів і посилення їх відповідальності за результати діяльності. Принцип виборності застосовується щодо керівників підприємств, структурних одиниць об'єднань, виробництв, цехів, відділень, дільниць, ферм і ланок, а також майстрів і бригадирів.

3. Керівник підприємства, структурної одиниці об'єднання виражає інтереси держави і трудового колективу. Він обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу таємним або відкритим голосуванням (за розсудом зборів чи конференції) строком на 5 років і затверджується вищестоящим органом. Якщо кандидатуру, обрану трудовим колективом, не затверджено вищестоящим органом, проводяться нові вибори. При цьому вищестоящий орган зобов'язаний пояснити трудовому колективу причини відмовлення в затвердженні результатів виборів.

Керівник підприємства, структурної одиниці об'єднання може достроково звільнятися з посади вищестоящим органом на підставі рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу або за їх уповноваженням - ради трудового колективу.

Обраний трудовим колективом керівник головної структурної одиниці (головного підприємства) затверджується вищестоящим органом на посаді керівника об'єднання. В разі, коли управління об'єднанням здійснюється відособленим апаратом, вибори керівника об'єднання проводяться на конференції представників трудових колективів його структурних одиниць і підприємств. Дострокове звільнення з посади керівника об'єднання провадиться в тому ж порядку.

Керівники підрозділів - виробництв, цехів, відділень, дільниць, ферм і ланок, а також майстри і бригадири обираються відповідними колективами таємним або відкритим голосуванням на строк до 5 років і затверджуються керівником підприємства. Зазначені керівники можуть достроково звільнятися з посади, яку вони займають, керівником підприємства на підставі рішення колективу відповідного підрозділу.

Керівники підприємств, структурних одиниць об'єднань, підрозділів, а також майстри і бригадири, звільнені з посади після закінчення строку повноважень, можуть бути обрані знову або направляються на іншу роботу в порядку, встановленому законодавством щодо осіб, звільнених з виборної посади.

Заступники керівника, керівники юридичної та бухгалтерської служб і служби контролю якості підприємства призначаються на посаду і звільняються його керівником у встановленому порядку.

4. Єдиноначальність у системі самоврядування на підприємстві здійснюється керівником підприємства, керівниками структурних одиниць об'єднання і підрозділів.

Керівник підприємства (генеральний директор, директор, начальник, керуючий) керує всією діяльністю й організує роботу підприємства. Він несе відповідальність за результати роботи підприємства перед державою і трудовим колективом.

Керівник підприємства без довіреності діє від імені підприємства, представляє його на всіх підприємствах, в установах і організаціях, розпоряджається майном підприємства, укладає договори, видає довіреності, відкриває в банках розрахункові та інші рахунки підприємства.

У межах компетенції підприємства його керівник видає накази і дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників підприємства. Рішення керівників структурних одиниць і підрозділів, майстрів і бригадирів є обов'язковими для всіх підлеглих їм працівників.

5. Основною формою здійснення повноважень трудового колективу є загальні збори (конференція).

Загальні збори (конференція) трудового колективу:

обирають керівника підприємства, раду трудового колективу, заслуховують звіти про їх діяльність;

розглядають і затверджують плани економічного і соціального розвитку підприємства, визначають шляхи збільшення продуктивності праці і прибутку (доходу), підвищення ефективності виробництва і якості продукції, збереження і примноження загальнонародної власності, зміцнення матеріально-технічної бази виробництва як основи життєдіяльності колективу;

схвалюють колективний договір і уповноважують профспілковий комітет підписати його з адміністрацією підприємства від імені трудового колективу; беруть соціалістичні зобов'язання; затверджують за поданням адміністрації і профспілкового комітету правила внутрішнього трудового розпорядку;

розглядають інші найважливіші питання діяльності підприємства;

самостійно встановлюють для своїх працівників додаткові соціальні пільги в межах зароблених коштів.

6. Збори (конференція) трудового колективу підприємства скликаються радою трудового колективу в міру потреби, але не рідше як два рази на рік. Питання на розгляд зборів (конференцій) вносяться з ініціативи ради трудового колективу, адміністрації, партійної, профспілкової, комсомольської та інших громадських організацій, органів народного контролю, окремих членів колективу, а також вищестоящого органу.

1. У період між зборами (конференціями) повноваження трудового колективу виконує рада трудового колективу підприємства (структурної одиниці об'єднання). Рада зосереджує головну увагу на розвитку ініціативи трудящих, збільшенні внеску кожного працівника в загальну справу, здійснює заходи для досягнення високих кінцевих результатів діяльності підприємства й одержання госпрозрахункового доходу колективу.

Рада трудового колективу:

здійснює контроль за виконанням рішень загальних зборів (конференцій) трудового колективу, реалізацією критичних зауважень і пропозицій робітників, службовців, інформує трудовий колектив про їх виконання;

заслуховує адміністрацію про хід виконання планів і договірних зобов'язань, результати виробничо-господарської діяльності, намічає заходи, які сприяли б більш ефективній роботі підприємства, додержанню принципу соціальної справедливості;

затверджує спільно з виборними органами партійної, профспілкової та комсомольської організацій умови соціалістичного змагання і підбиває його підсумки;

вирішує питання вдосконалення управління та організаційної структури підприємства, забезпечення відповідності оплати праці працівників їх особистому внескові і справедливого розподілу соціальних благ;

приймає рішення про використання фондів розвитку виробництва, науки і техніки, матеріального заохочення, соціального розвитку, про направлення коштів на спорудження жилих будинків, дитячих закладів, їдалень, поліпшення умов і охорони праці, медичного, побутового та культурного обслуговування робітників, службовців, вирішує інші питання соціального розвитку колективу;

вирішує питання підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, додержання правил внутрішнього трудового розпорядку, державної, виробничої і трудової дисципліни на підприємстві, намічає заходи для її зміцнення;

здійснює контроль за наданням пільг і переваг новаторам, передовикам виробництва, ветеранам війни і праці за рахунок коштів фондів матеріального заохочення та соціального розвитку;

заслуховує представників колективів підрозділів, вносить пропозиції про застосування заходів морального і матеріального заохочення за успіхи в праці, розглядає питання представлення до державних нагород;

вирішує питання обрання рад колективів виробництв, цехів, відділень, дільниць та інших підрозділів і визначає їх права в межах повноважень ради трудового колективу підприємства (структурної одиниці об'єднання);

вирішує інші питання виробничого і соціального розвитку, якщо вони не належать до компетенції зборів (конференції) трудового колективу.

Рада трудового колективу працює в тісному контакті з адміністрацією, партійною, профспілковою, комсомольською та іншими громадськими організаціями.

2. Рішення ради трудового колективу, прийняті в межах її повноважень і відповідно до законодавства, є обов'язковими для адміністрації і членів колективу.

При незгоді адміністрації підприємства з радою трудового колективу питання вирішується на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

3. Рада трудового колективу обирається загальними зборами (конференцією) колективу підприємства (структурної одиниці об'єднання) таємним або відкритим голосуванням на строк 2 - 3 роки. До ради обираються робітники, бригадири, майстри, спеціалісти, представники адміністрації партійної, профспілкової, комсомольської та інших громадських організацій. Чисельність ради визначається загальними зборами (конференцією) трудового колективу. Представники адміністрації не повинні перевищувати чверті загальної кількості членів ради трудового колективу. При чергових виборах склад ради, як правило, оновлюється не менш як на третину.

Рада трудового колективу обирає із свого складу голову, заступників голови і секретаря ради. Засідання ради проводяться в міру потреби, але не рідше як один раз на квартал. Члени ради трудового колективу виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Члена ради трудового колективу не може бути звільнено або піддано іншому дисциплінарному стягненню без згоди ради трудового колективу.

Члена ради, який не виправдав довір'я колективу, може бути виведено з її складу рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу.

Адміністрація підприємства створює необхідні умови для ефективної діяльності ради трудового колективу.

1. Робота по добору, розстановці і вихованню кадрів на підприємстві ведеться адміністрацією і партійною організацією з активною участю ради трудового колективу, профспілкової, комсомольської та інших громадських організацій.

Підприємство формує стабільний трудовий колектив, здатний в умовах повного господарського розрахунку, самофінансування, на засадах самоврядування досягати високих кінцевих результатів. Воно забезпечує відповідність кадрів зростаючим вимогам сучасного виробництва, розвиває у працівників діловитість і відповідальність за розв'язання завдань підприємства, виховує кадри на кращих трудових традиціях, у дусі гордості за свій колектив і підвищує їх заінтересованість у якнайвищій продуктивності праці; добивається, щоб кожний працівник дорожив своїм робочим місцем.

2. Підприємство виявляє постійну турботу про неухильне зростання професійної майстерності, політичного, загальноосвітнього і культурного рівня кадрів, переміщення працівників з урахуванням кваліфікації та інтересів виробництва. З цією метою підприємство проводить підготовку та перепідготовку кадрів, органічно поєднуючи професійне навчання з економічним, забезпечує зростання кваліфікації працівників безпосередньо на виробництві, у навчальних закладах, зміцнює навчально-матеріальну базу, організує навчальні комбінати, курси і центри, школи по вивченню передових методів праці, розвиває наставництво.

Підприємство створює необхідні умови для поєднання навчання з роботою і надає пільги, передбачені чинним законодавством. Працівників за їх згодою може бути направлено підприємством на навчання до середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, а також до аспірантури з виплатою їм стипендії. Підприємство провадить у встановлених розмірах оплату за підготовку для нього спеціалістів у вищих навчальних закладах і підвищення кваліфікації працівників.

Підприємство сприяє навчальним закладам у підготовці молоді до праці, у формуванні професійних інтересів.

3. Керівні кадри підприємства повинні мати високі ділові, політичні й моральні якості, відзначатися соціалістичною підприємливістю і принциповістю, вміти створювати згуртований колектив і забезпечувати поєднання інтересів трудового колективу з загальнонародними. Для сучасного керівника необхідні високий професіоналізм, знання основ науки управління й економічне мислення, яке дає змогу бачити перспективу і ефективно господарювати.

Підприємство створює резерв керівних кадрів і веде з ним постійну роботу.

4. З метою поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, підвищення їх ділової кваліфікації, якості та ефективності роботи, забезпечення більш тісного зв'язку заробітної плати з результатами праці підприємство повинне проводити атестацію керівних працівників і спеціалістів.

За результатами атестації керівник підприємства приймає рішення про підвищення чи пониження працівників у класному званні і кваліфікаційній категорії, підвищення чи зниження посадового окладу, встановлення, зміну чи скасування надбавок до посадових окладів, підвищення на посаді або звільнення з посади. Обраних колективами керівників підрозділів у разі визнання їх за результатами атестації такими, що не відповідають займаній посаді, може бути звільнено з посади на підставі рішення колективу відповідного підрозділу.

1. Відносини підприємства і вищестоящого органу (міністерства, державного комітету, відомства чи іншого вищестоящого органу) будуються на основі планового управління, додержання принципів повного господарського розрахунку, самофінансування і самоврядування на підприємстві.

Всі органи державної влади і управління повинні всемірно сприяти розвиткові господарської самостійності, ініціативи і соціалістичної підприємливості підприємств та їх трудових колективів.

Керівництво підприємством здійснюється насамперед економічними методами на основі контрольних цифр, державних замовлень, довгочасних економічних нормативів і лімітів. Перелік встановлюваних підприємству контрольних цифр, економічних нормативів і лімітів затверджує Рада Міністрів СРСР. Вищестоящий орган не має права доводити до підприємств контрольні цифри, економічні нормативи і ліміти понад затверджений перелік. Склад державного замовлення затверджує Держплан СРСР. По підприємствах, підвідомчих республіканським міністерствам і відомствам, а також по товарах народного споживання і платних послугах (крім державних замовлень Держплану СРСР) склад державного замовлення затверджує Рада Міністрів союзної республіки. Встановлювані підприємству вихідні дані для планування повинні бути строго пов'язані між собою.

Підприємство керується вимогами єдиної технічної політики, яка проводиться в галузі міністерством, відомством, одержує від нього допомогу в підготовці і перепідготовці кадрів, у здійсненні зовнішніх економічних зв'язків.

Вищестоящий орган зобов'язаний усією своєю діяльністю забезпечувати умови для ефективної роботи підприємства, суворо додержувати прав підприємства, сприяти їх повній реалізації, не втручатися в його оперативно-господарську діяльність, а також інформувати трудовий колектив підприємства про свою діяльність.

Вищестоящий орган протидіє монопольним тенденціям окремих підприємств, здійснюючи з цією метою заходи для подолання завищення собівартості і цін, застою в технічному розвитку виробництва, штучного обмеження випуску і збуту продукції, яка користується попитом у споживачів.

2. Підприємство за встановленим нормативом відраховує вищестоящому органу частину свого прибутку (доходу) для створення централізованих фондів і резервів. Вищестоящий орган може за рахунок цих фондів і резервів виділяти підприємству кошти на здійснення заходів, необхідних для розвитку галузі.

3. Вищестоящий орган зобов'язаний здійснювати контроль за діяльністю підприємства, додержанням законодавства, схоронністю соціалістичної власності. Ревізія виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться вищестоящим органом комплексно не частіше як один раз на рік із залученням заінтересованих організацій.

Міністерство, відомство, інший вищестоящий орган може давати підприємству вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання міністерством, відомством, іншим вищестоящим органом акта, який не відповідає його компетенції, або з порушенням вимог законодавства підприємство має право звернутися в державний арбітраж із заявою про визнання такого акта недійсним повністю або частково.

Збитки, заподіяні підприємству в результаті виконання вказівки вищестоящого органу, який порушив права підприємства, а також внаслідок неналежного здійснення вищестоящим органом своїх обов'язків щодо підприємства, підлягають відшкодуванню цим органом. Спори в питанні відшкодування збитків вирішуються державним арбітражем.

4. Підприємство бере активну участь у здійснюваній Радою народних депутатів відповідно до законодавства роботі по забезпеченню комплексного економічного і соціального розвитку території, кращого задоволення потреб населення, а також у формуванні місцевого бюджету за встановленими нормативами.

Підприємство взаємодіє з Радою народних депутатів у своїй роботі по виявленню і приведенню в дію резервів прискорення розвитку та підвищення ефективності виробництва. Частина коштів, зекономлених підприємствами за рахунок здійснення організованих Радами заходів щодо використання резервів зростання виробництва й економії ресурсів, передається в розпорядження Рад Міністрів союзних (без обласного поділу) і автономних республік, виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів для використання на економічний і соціальний розвиток відповідних територій.

Підприємство погоджує з відповідною Радою Міністрів союзної (без обласного поділу), автономної республіки, виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів техніко-економічні обгрунтування і техніко-економічні розрахунки на будівництво об'єктів, титульні списки будов за встановленими показниками.

Місцеві Ради народних депутатів сприяють ефективній діяльності підприємств, розміщених на їх території, вживають заходів для створення сприятливого режиму обслуговування їх працівників організаціями торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування, охорони здоров'я, культури, міським транспортом, а також зручного режиму роботи дитячих закладів.

5. Виконання підприємством не передбачених планом обсягів робіт або послуг за завданнями вищестоящого органу і рішеннями Ради народних депутатів здійснюється на основі господарських договорів з компенсацією затрат тими підприємствами та організаціями, для яких їх виконано (крім робіт по ліквідації наслідків стихійного лиха та аварій).

1. Планування діяльності підприємства здійснюється відповідно до принципу демократичного централізму на науковій основі при широкій участі трудового колективу в розробленні та обговоренні планів. Воно виходить з необхідності задоволення зростаючого попиту споживачів на високоякісну продукцію (роботи, послуги) з мінімальними затратами і забезпечення зростання госпрозрахункового доходу колективу як головного джерела самофінансування його виробничого і соціального розвитку, оплати праці.

2. Підприємство розробляє перспективи свого виробничого і соціального розвитку виходячи з довгострокових завдань галузі і з урахуванням планів комплексного розвитку території. Воно передбачає заходи щодо розширення виробництва і підвищення його технічного рівня, оновлення і зростання якості продукції відповідно до вимог внутрішнього та світового ринків, якнайповнішого використання науково-технічних досягнень, активної участі в загальнодержавних, галузевих, науково-технічних програмах і спільних програмах з країнами - членами РЕВ.

3. Головною формою планування й організації діяльності підприємств є п'ятирічний план економічного і соціального розвитку (з розподілом по роках). Підприємство самостійно розробляє і затверджує п'ятирічний план. Воно використовує вихідні дані планування як основу для формування п'ятирічного плану: контрольні цифри, державні замовлення, довгочасні економічні нормативи і ліміти, а також прямі замовлення споживачів та органів матеріально-технічного постачання на продукцію (роботи, послуги).

При цьому підприємство виходить з того, що:

контрольні цифри відображають суспільні потреби в продукції, яку виробляє підприємство, мінімальні рівні ефективності виробництва. Вони не мають директивного характеру, не повинні сковувати трудовий колектив при розробленні плану, повинні залишати йому широкий простір для вибору рішень і партнерів при укладанні господарських договорів. Контрольні цифри включають показник виробництва продукції (робіт, послуг) у вартісному виразі (розрахунково) для укладання договорів, прибуток (доход), валютну виручку, найважливіші загальні показники науково-технічного прогресу і показники розвитку соціальної сфери. У період освоєння нового господарського механізму і завершення переходу на повний господарський розрахунок, самоокупність і самофінансування до складу контрольних цифр можуть включатися також показники продуктивності праці і матеріаломісткості продукції;

державні замовлення гарантують задоволення першочергових суспільних потреб, видаються підприємствам на введення в дію виробничих потужностей та об'єктів соціальної сфери за рахунок державних централізованих капітальних вкладень, а також на поставку деяких видів продукції, необхідних насамперед для розв'язання загальнодержавних, соціальних завдань, виконання науково-технічних програм, зміцнення обороноздатності і забезпечення економічної незалежності країни, поставки сільськогосподарської продукції. Державні замовлення видаються підприємству вищестоящим органом і можуть розміщуватися на конкурсній основі; вони є обов'язковими для включення у план. При видачі державних замовлень повинна передбачатися взаємна відповідальність сторін - виконавця і замовника. На продукцію виробничо-технічного призначення державне замовлення не повинне встановлюватися в розмірі 100 процентів. Розбіжності, які виникають між підприємствами (об'єднаннями) і вищестоящими органами з приводу порядку розміщення державного замовлення, розглядаються органами державного арбітражу;

довгочасні економічні нормативи є стабільними протягом усієї п'ятирічки і забезпечують тісне пов'язання загальнодержавних інтересів з госпрозрахунковими інтересами підприємства та заінтересованістю працівників. Економічні нормативи визначають взаємовідносини з бюджетом, формування фонду оплати праці, фондів економічного стимулювання та інші сторони господарської діяльності підприємства і встановлюються з урахуванням регіональних особливостей;

ліміти встановлюють граничний розмір державних централізованих капітальних вкладень для розвитку міжгалузевих виробництв, нового будівництва і розв'язання особливо важливих завдань відповідно до переліку підприємств та об'єктів, включених у державний план, обсягів будівельно-монтажних і підрядних робіт, централізовано розподілюваних матеріальних ресурсів для забезпечення потреби виробництва й будівництва.

4. Річні плани розробляються і затверджуються підприємством самостійно виходячи з його п'ятирічного плану і господарських договорів, що укладаються. При цьому підприємство планує випуск продукції (робіт, послуг) та інші показники економічного і соціального розвитку, конкретизуючи завдання п'ятирічного плану; з відповідними організаціями і підприємствами розв'язує питання матеріально-технічного забезпечення ресурсами і підрядними будівельно-монтажними роботами. В ході розроблення планів міністерство, відомство, інший вищестоящий орган спільно з підприємствами забезпечує комплексне пов'язання їх пропозицій.

Договори на виробництво і поставку товарів народного споживання укладаються в результаті вільного продажу виробів на оптових ярмарках, які є базою для планування асортименту, підвищення якості товарів і показників, що визначають виробничий і соціальний розвиток підприємства.

5. Підприємство в ході розроблення п'ятирічного плану передбачає повне використання виробничих потужностей, застосовує прогресивні науково обгрунтовані норми затрат праці, витрачання сировини і матеріалів, енергії й палива, здійснює заміну дефіцитних матеріалів і виробів, широко використовує в господарському обороті вторинні ресурси, добивається зниження витрат виробництва і зростання прибутку.

Підприємство зобов'язане суворо додержувати планової дисципліни і повністю виконувати плани й договірні зобов'язання.

6. Підприємство союзного (республіканського) підпорядкування зобов'язане погоджувати проекти своїх планів з Радою Міністрів відповідної союзної (без обласного поділу), автономної республіки, виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів у питаннях розвитку соціальної сфери, обслуговування населення, виробництва товарів народного споживання, будівництва, кількості працівників, використання трудових ресурсів, місцевих видів сировини і матеріалів, вторинних ресурсів, охорони природи, земле-, водо- і лісокористування. У проектах планів підприємства враховуються заходи щодо реалізації прийнятих до виконання наказів виборців.

1. Діяльність підприємства в галузі науково-технічного прогресу повинна бути підпорядкована постійному підвищенню технічного рівня й організації виробництва, вдосконаленню технологічних процесів, випуску продукції найвищої якості, конкурентоспроможної на світовому ринку, своєчасному її оновленню, якнайповнішому задоволенню запитів і вимог споживачів. Підприємство розвиває виробництво спеціалізованого технологічного устаткування. Науково-технічні розробки здійснюються підприємством власними силами і з допомогою наукових та проектних організацій.

Якість продукції (робіт, послуг) є визначальною у громадській оцінці результатів діяльності кожного трудового колективу. Турбота про честь марки свого підприємства повинна бути предметом професійної і патріотичної гордості робітників, інженерів, конструкторів та керівників.

2. Масштабне, комплексне і своєчасне застосування досягнень науки і техніки, випуск ефективної і високоякісної продукції є найважливішим шляхом нарощування прибутку (доходу) підприємства і самофінансування його виробничого та соціального розвитку. Підприємство реалізує продукцію, параметри якої відповідають найвищим світовим досягненням або перевершують їх, за більш високими цінами. За випуск застарілих виробів і недоброякісної продукції підприємство сплачує знижки з оптових цін, несе матеріальну відповідальність і невідворотні втрати у госпрозрахунковому доході колективу, заробітній платі й соціальних благах.

3. Підприємство зобов'язане забезпечити суворе додержання технологічної дисципліни, стандартів, технічних умов, надійність, безвідмовність та безпеку в експлуатації виготовлюваної ним техніки. Воно здійснює контроль за якістю продукції (робіт, послуг), зміцнює власні служби контролю якості і сприяє роботі служби державного приймання, організує гарантійний і післягарантійний ремонт, а також фірмове обслуговування виготовлюваної техніки.

4. Виробничі об'єднання і підприємство з метою прискорення науково-технічних розробок, підвищення рівня інтеграції науки з виробництвом:

забезпечують першочерговий розвиток власної науково-дослідної, дослідно-експериментальної бази, можуть створювати науково-технічні і проектно-конструкторські підрозділи зміцнюють їх кадрами наукових працівників і спеціалістів;

налагоджують сталі прямі зв'язки з науково-дослідними, проектно-конструкторськими і технологічними організаціями;

укладають на госпрозрахунковій основі договори на виконання досліджень і розробок з науковими установами, вищими навчальними закладами, організаціями науково-технічних товариств, винахідників і раціоналізаторів, іншими підприємствами, незалежно від їх відомчої підпорядкованості.

5. Науково-виробниче об'єднання зобов'язане бути лідером у створенні й широкому застосуванні у виробництві високоефективних техніки, технологічних процесів і матеріалів нових поколінь. Воно несе відповідальність за науково-технічний рівень виготовлюваної в народному господарстві за його профілем продукції (робіт, послуг).

Науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні організації зобов'язані забезпечити високий рівень досліджень і розробок, реалізацію в них перспективних вимог до якості продукції (робіт, послуг), розробляти продукцію найвищого світового рівня, прогресивні базові й принципово нові технології, активно сприяти їх широкому застосуванню в народному господарстві. За передачу у виробництво розробок, що не відповідають за основними показниками найвищому світовому рівню, зазначені організації несуть матеріальну відповідальність, а їх керівники і розробники підлягають дисциплінарній відповідальності, втрачають у заробітній платі і матеріальному заохоченні.

6. Підприємства, виробничі й науково-виробничі об'єднання, наукові організації повинні широко використовувати у своїй діяльності різні форми науково-технічної змагальності, створювати атмосферу творчості в трудових колективах. З метою вибору найбільш ефективного розв'язання науково-технічної проблеми, розвитку ініціативи вчених, спеціалістів і робітників проводяться конкурси, паралельні конструкторські й проектні розробки, створюються тимчасові наукові колективи. Розробка найважливішої народно-господарської продукції здійснюється, як правило, на конкурсній основі. Підприємства, об'єднання й організації, що досягли успіхів у результаті науково-технічної змагальності, перемогли на конкурсі, дістають пріоритети в матеріальному і моральному стимулюванні, збільшують прибуток (доход).

Міжгалузеві науково-технічні комплекси об'єднують зусилля підприємств і здійснюють координацію виконуваних ними досліджень, дослідно-конструкторських і технологічних робіт по головних напрямах науково-технічного прогресу, а також робіт по виготовленню дослідних зразків і доведенню їх до серійного виробництва.