Про державний контракт і державне замовлення на 1993 рік

З метою створення належних умов для функціонування народного господарства України та забезпечення першочергових державних та суспільних потреб у найважливіших видах продукції (робіт, послуг) Кабінет Міністрів України

1. Запровадити на 1993 рік державний контракт і державне замовлення на виробництво та поставку для державних потреб промислової продукції, сільськогосподарської сировини та продовольства, виконання робіт, надання послуг, створення виробничих потужностей, проведення фундаментальних та найважливіших прикладних наукових досліджень, освоєння нових технологій, підготовку спеціалістів, вирішення природоохоронних та соціальних проблем.

2. Установити, що:

державний контракт є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок державного бюджету, поповнення державного резерву. При цьому держава гарантує оплату продукції, виконання робіт, надання послуг;

державне замовлення є засобом стимулювання нарощування виробництва дефіцитної продукції, розвитку пріоритетних галузей народного господарства, виконання міждержавних угод, експортно-імпортних операцій, впровадження нових технологій, вирішення соціальних проблем, державної підтримки найважливіших наукових досліджень, при якому держава може надавати пільги виконавцям, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами.

Виконавці державного контракту та державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами шляхом укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками, державними постачальницько-збутовими та іншими посередницькими організаціями. Виняток становлять окремі види ресурсів, виробництво і споживання яких контролюється і централізовано розподіляється державою. Централізований розподіл державою інших ресурсів починаючи з 1993 року не застосовується.

Державні підприємства й організації - виконавці державного контракту здійснюють відвантаження продукції на експорт у рахунок державного замовлення та інших угод лише за умови виконання завдань по державному контракту відповідно до передбачених у ньому обсягів і графіків поставок.

3. Порядок формування і розміщення обсягів поставок продукції (робіт, послуг) для виконання державних контрактів та державного замовлення, перелік ресурсів, виробництво та централізований розподіл яких здійснюється державою, а також види, розмір і порядок надання економічних та інших пільг виконавцям державного замовлення визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Рада Міністрів Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації вправі запроваджувати замовлення на виготовлення та поставку продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення потреб відповідних регіонів тільки у межах асигнувань відповідних бюджетів.

Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями, що виникають у зв'язку із запровадженням та виконанням цих замовлень.

5. Міністерство економіки України разом з Державним комітетом України з матеріальних ресурсів здійснює методичне керівництво і координацію робіт щодо укладання державного контракту і державного замовлення, а також приймає нормативні акти з цих питань.

Координацію робіт та методичне керівництво щодо державних контрактів і державних замовлень для проведення фундаментальних та найважливіших прикладних наукових досліджень, освоєння нових технологій здійснює Міністерство економіки України, Державний комітет України з питань науки і технологій разом з Академією наук України, Українською академією аграрних наук, Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, Міністерством оборони України та Міністерством охорони здоров'я України.

6. Зупинити дію:

пункту 26 розділу I Основних напрямів економічної політики України в умовах незалежності, погоджених Постановою Верховної Ради України від 25 жовтня 1991 р. (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 51, ст.743) в частині пріоритетного забезпечення галузі матеріально-технічними ресурсами;

абзаців першого і другого пункту 3 статті 21, абзаців другого і третього пункту 1 статті 22 Закону України "Про підприємства в Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 24, ст.272);

абзацу сьомого частини другої статті 3 Основ законодавства України про культуру (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 21, ст.294) в частині пріоритетного створення умов для матеріального забезпечення закладів підприємств, організацій і установ культури;

абзацу п'ятого статті 1, частини третьої статті 2 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 32, ст.453);

Постанови Верховної Ради Української РСР від 15 жовтня 1990 р. "Про запровадження на території Української РСР єдиного державного замовлення на виробництво продукції, виконання робіт (послуг)" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1990 р., N 44, ст.596).

7. Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування.