КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
| від 2 березня 1992 р. N 107 Київ |
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 26 від 18.01.2001 )
Про затвердження Положення про Раду у справах релігій при Кабінеті Міністрів України
Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Затвердити Положення про Раду у справах релігій при Кабінеті Міністрів України (додається).
2. Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Ради Міністрів УРСР від 25 лютого 1975 р. N 98 "Про затвердження Положення про Раду в справах релігій при Раді Міністрів Української РСР";
постанову Ради Міністрів УРСР від 24 березня 1980 р. N 199 "Про статус, структуру і штати Ради в справах релігій при Раді Міністрів УРСР".
| Перший віце-прем'єр-міністр України Міністр Кабінету Міністрів України | К. МАСИК В. ПЄХОТА |
| Інд.28 |
ЗАТВЕРДЖЕНЕ
постановою Кабінету Міністрів України
від 2 березня 1992 р. N 107
П О Л О Ж Е Н Н Я
про Раду у справах релігій при Кабінеті Міністрів України
1. Рада у справах релігій є центральним органом державного управління України, що діє при Кабінеті Міністрів України і підвідомча йому.
Рада забезпечує проведення єдиної державної політики щодо релігії та церкви, вирішення відповідно до чинного законодавства питань, пов'язаних з державно-церковними відносинами, реалізацією права громадян на свободу совісті, додержанням принципів відокремлення церкви від держави і школи від церкви, сприяє виконанню релігійними організаціями їхніх статутних завдань, не втручаючись у здійснювану ними в межах закону діяльність.
2. Рада у справах релігій у своїй роботі керується Конституцією України, законами та іншими рішеннями Верховної Ради України, її Президії, указами Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своєї компетенції Рада організує виконання законодавчих актів, указів Президента України, рішень Уряду України.
Рада узагальнює практику застосування законодавства про свободу совісті та релігійні організації, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
3. Рада у справах релігій при виконанні покладених на неї функцій взаємодіє з іншими органами державного управління України та Кримської АРСР, органами місцевого самоврядування, їхніми структурними підрозділами у справах релігій, а також з відповідними органами інших держав.
4. Головними завданнями Ради у справах релігій є:
сприяння реалізації гарантованого громадянам права на свободу совісті, створенню віруючим умов і можливостей сповідувати релігію, мати вільнодоступні місця богослужінь та об'єднуватися у відповідні релігійні структури;
установлення взаємовідносин між державними органами і релігійними організаціями на основі визнання цивільної правоздатності релігійних організацій, обов'язків держави щодо релігійних організацій та обов'язків релігійних організацій щодо держави і суспільства;
сприяння вирішенню питань, пов'язаних з передачею у власність або у користування релігійним організаціям культових будівель і майна;
зміцнення взаєморозуміння і терпимості між віруючими різних віросповідань та їхніми релігійними організаціями;
сприяння на прохання релігійних організацій їх участі у міжнародних релігійних рухах, форумах, ділових контактах з міжнародними організаціями, паломництві на території України і за її межами.
5. Рада у справах релігій відповідно до покладених на неї завдань:
а) подає практичну допомогу релігійним організаціям у застосуванні ними законодавства України про свободу совісті та релігійні організації;
б) на прохання релігійних організацій подає їм необхідну допомогу з питань, що потребують вирішення у державних органах;
в) запобігає проявам у будь-якій формі релігійної винятковості, нетерпимості до невіруючих і віруючих інших віросповідань і зневажливого ставлення до почуттів громадян, розпалюванню ворожнечі й ненависті на релігійному грунті;
г) запобігає втручанню державних органів і громадських організацій у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, а також втручанню релігійних організацій у діяльність інших релігійних організацій, у справи державних органів і громадських організацій;
д) здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних центрів, управлінь, монастирів, релігійних братств, місій та духовних навчальних закладів, а також змін і доповнень до них;
є) консультує державні органи щодо застосування законодавства України про свободу совісті та релігійні організації;
ж) забезпечує з участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів релігієзнавчу експертизу;
з) при необхідності бере участь у розгляді державними органами (у тому числі правоохоронними) питань, пов'язаних із забезпеченням додержання законодавства України про свободу совісті та релігійні організації;
і) подає до Кабінету Міністрів України висновки щодо державно-церковних відносин;
к) за дорученням Уряду України бере участь у розробці проектів нормативних актів, що стосуються відносин, пов'язаних із реалізацією права громадян на свободу совісті та діяльністю релігійних організацій;
л) дає експертні висновки за запитами державних органів і суду;
м) веде облік релігійних організацій і культових будівель;
н) розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян і організацій з віднесених до її компетенції питань;
о) узагальнює досвід роботи державних органів у справах релігій, подає їм методичну допомогу;
п) здійснює заходи щодо підвищення кваліфікації працівників Ради;
р) вирішує в межах своєї компетенції інші питання, пов'язані із застосуванням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації.
6. Рада у справах релігій має право:
а) одержувати від органів державного управління України та Кримської АРСР, органів місцевого самоврядування, а також від органів управління релігійних організацій відомості й довідки про застосування і додержання законодавства України про свободу совісті та релігійні організації;
б) давати роз'яснення з питань застосування законодавства України про свободу совісті та релігійні організації;
в) у встановленому порядку вносити пропозиції про скасування прийнятих державними органами і громадськими організаціями наказів, інструкцій, рішень, розпоряджень, постанов та інших актів, що суперечать законодавству України про свободу совісті та релігійні організації;
г) ставити питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства України про свободу совісті та релігійні організації.
7. Рада у справах релігій у межах своєї компетенції на основі й на виконання чинного законодавства України видає постанови й накази, організує та перевіряє їх виконання.
8. Раду у справах релігій очолює голова, який призначається Кабінетом Міністрів України.
Голова Ради має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України. Розподіл обов'язків між заступниками голови провадиться головою Ради.
Голова Ради у справах релігій несе персональну відповідальність за виконання покладених на Раду завдань і здійснення нею своїх функцій.
9. У Раді у справах релігій утворюється колегія в складі голови Ради, заступників голови за посадою, а також інших керівних працівників Ради.
Члени колегії Ради затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Колегія Ради у справах релігій на своїх засіданнях, що проводяться регулярно, розглядає основні питання своєї діяльності, заслуховує повідомлення керівників державних органів у справах релігій, а також звіти працівників центрального апарату Ради.
Рішення колегії проводяться в життя, як правило, наказами Ради.
10. При Раді у справах релігій створюється на громадських засадах експертна рада з участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів, яка забезпечує релігієзнавчу експертизу і підготовку експертних висновків.
Склад експертної ради й положення про неї затверджуються головою Ради.
11. Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Ради у справах релігій затверджується Кабінетом Міністрів України.
Структура центрального апарату Ради затверджуються Віце-прем'єр-міністром України.
Штатний розпис центрального апарату Ради і положення про її структурні підрозділи затверджуються головою Ради.
12. Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
