Про затвердження Положення про громадських вихователів неповнолітніх

Президія Верховної Ради Української РСР

1. Затвердити Положення про громадських вихователів неповнолітніх.

2. У зв'язку з введенням інституту громадських вихователів доповнити статтю 11 Кримінального кодексу Української РСР частиною другою у такій редакції:

"Суд також може визнати за необхідне призначити громадського вихователя в порядку, передбаченому спеціальним Положенням".

1. Інститут громадських вихователів засновано з метою підвищення ролі громадськості у вихованні неповнолітніх, які вчинили правопорушення.

Основним завданням громадських вихователів є подання допомоги батькам або особам, що їх замінюють, у перевихованні неповнолітніх правопорушників у дусі поваги і додержання законів і правил соціалістичного співжиття.

2. Громадськими вихователями можуть бути найбільш активні робітники, службовці, колгоспники, представники творчої інтелігенції, військовослужбовці, студенти, пенсіонери та інші громадяни, які мають необхідну загальньоосвітню підготовку, життєвий досвід або досвід роботи з дітьми, при умові їх згоди взяти на себе обов'язки громадського вихователя.

Особи, що рекомендуються як громадські вихователі, висуваються загальними зборами колективу трудящих або громадської організації, у яких вони перебувають, чи зборами мешканців будинку за місцем проживання. Списки рекомендованих передаються до комісії у справах неповнолітніх при виконавчому комітеті районної, міської Ради депутатів трудящих. Ці особи входять до складу активу комісії.

3. Громадський вихователь призначається, коли це буде визнано за необхідне, для запобігання бездоглядності і правопорушення неповнолітнього, який:

а) вчинив правопорушення, але був звільнений від кримінальної відповідальності за віком або у зв'язку з недоцільністю застосування до нього заходів кримінального покарання, якщо направлення його до спеціальної виховної установи є передчасним;

б) умовно засуджений або засуджений до міри покарання, не зв'язаної з позбавленням волі;

в) відбув покарання або достроково звільнений від покарання;

г) повернувся з спеціальної школи, спеціального професійно-технічного училища, лікувально-виховної установи, дитячого будинку, школи-інтернату.

При призначенні громадського вихователя батьки або особи, що їх замінюють, не звільняються від обов'язків по вихованню неповнолітнього і відповідальності за його поведінку.

4. Передача неповнолітнього під нагляд громадського вихователя провадиться районною, міською комісією у справах неповнолітніх на підставі ухвали, вироку або постанови суду, який вважає за необхідне призначити громадського вихователя, або з власної ініціативи чи ініціативи державних органів, громадських організацій і громадян.

Комісія у справах неповнолітніх у 5-денний строк після прийняття рішення про призначення громадського вихователя повідомляє суд, державні органи, громадські організації і громадян, з ініціативи яких розглядалася справа, прізвище, ім'я та по батькові, місце роботи і проживання громадського вихователя.

5. При призначенні громадського вихователя комісією у кожному окремому випадку враховується характер правопорушення, вік неповнолітнього, його схильності, інші обставини, а також можливість і згода самого громадського вихователя виконувати покладені на нього обов'язки відносно цього неповнолітнього.

6. Громадському вихователю районна, міська комісія в справах неповнолітніх вручає посвідчення і пам'ятку, в якій викладаються обов'язки і права громадського вихователя.

7. Громадські вихователі проводять свою роботу в тісному контакті з батьками неповнолітнього або особами, що їх замінюють, з громадськими організаціями за місцем навчання, роботи або проживання неповнолітнього, з співробітниками міліції та представниками громадськості, які працюють серед неповнолітніх.

Службові особи підприємств, організацій, установ, а також керівники профспілкових, комсомольських та інших громадських організацій подають всіляку допомогу в роботі громадських вихователів.

8. Керівництво і контроль за роботою громадських вихователів здійснюють районні, міські комісії у справах неповнолітніх, методичне керівництво - районні, міські відділи народної освіти, які організують ознайомлення громадських вихователів з основами педагогіки, психології та правових знань.

Громадський вихователь постійно підтримує зв'язок з комісією в справах неповнолітніх і колективом або громадською організацією, що його висунули, по роботі, яку він проводить.

9. Заміна одного громадського вихователя іншим може бути проведена у виняткових випадках, коли районна, міська комісія у справах неповнолітніх визнає це за необхідне.

При зміні неповнолітніми місця проживання комісія, що призначила громадського вихователя, повідомляє відповідну комісію за місцем нового проживання неповнолітнього про необхідність виділення іншого громадського вихователя.

10. Робота громадського вихователя припиняється за рішенням районної, міської комісії у справах неповнолітніх у зв'язку з виправленням неповнолітнього або досягненням ним 18-річного віку, а також в разі заміни одного громадського вихователя іншим.

11. Громадський вихователь зобов'язаний:

а) подавати батькам або особам, що їх замінюють, допомогу у вихованні неповнолітнього, докладати всіх зусиль для виправлення неповнолітнього, викоренення у нього шкідливих і аморальних звичок та уявлень, для підготовки його до свідомої суспільно корисної трудової діяльності; виховувати неповнолітнього в дусі революційних, трудових і бойових традицій нашого народу, любові до Батьківщини, поваги до старших; прищеплювати йому почуття відповідальності перед суспільством і державою;

б) наглядати за акуратним відвідуванням неповнолітнім учбових занять, його успішністю, виконання домашніх завдань, поведінкою у школі, на роботі, в сім'ї, на вулиці, у громадських місцях; залучати його до роботи позашкільних дитячих закладів і гуртків; вживати заходів до створення належних умов для правильної організації навчання, праці і дозвілля неповнолітнього;

в) при необхідності сприяти в залученні неповнолітнього до суспільно корисної праці, у влаштуванні його в навчальний заклад, у спортивно-технічні та інші гуртки і секції.

В процесі своєї роботи громадський вихователь, враховуючи особу неповнолітнього, повинен використати найбільш ефективні форми і засоби виховної роботи, звертаючись у необхідних випадках за допомогою до районної, міської комісії в справах неповнолітніх, до громадських організацій, до співробітників міліції, педагогів, лікарів та інших спеціалістів.

12. Громадський вихователь має право:

а) відвідувати неповнолітнього за місцем проживання, навчання або роботи, контролювати його витрати, давати необхідні поради по додержанню правил поведінки; у випадку неодноразово невиконання його вимог або відсутності позитивних наслідків у перевихованні неповнолітнього - вносити питання на обговорення комісії у справах неповнолітніх для застосування до нього інших заходів впливу;

б) звернуту увагу батьків або осіб, що їх замінюють, на неналежне виконання ними батьківських обов'язків, роз'ясняти відповідальність за виховання і поведінку неповнолітніх; ставити перед комісією у справах неповнолітніх питання про повідомлення за місцем роботи батьків про незадовільне виконання обов'язків по вихованню дітей, про обговорення їх поведінки на засіданні комісії та вжиття інших заходів впливу;

в) ставити питання перед адміністрацією і громадськими організаціями за місцем навчання, роботи або проживання неповнолітнього про усунення недоліків у виховній роботі та створення найбільш сприятливих умов для його навчання або роботи.

13. Громадські вихователі, які активно і зразково виконують свої обов'язки, заохочуються виконавчими комітетами районних, міських Рад депутатів трудящих, громадськими організаціями, керівниками підприємств, установ та інших організацій:

оголошення подяки;

нагородженням грамотою;

занесенням на Дошку пошани;

грошовою премією або цінним подарунком.

Громадським вихователям, які найбільш сумлінно ставляться до своїх обов'язків, як захід заохочення (за поданням комісії у справах неповнолітніх), може бути встановлена керівниками підприємств, організацій і установ за місцем роботи додаткова оплачувана відпустка тривалістю до трьох робочих днів на рік.