Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільного процесуального кодексів Української РСР

Відповідно до прийнятих 18 липня 1963 року Верховною Радою Української РСР Законів про затвердження Цивільного та Цивільного процесуального кодексів Української РСР (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1963 р., N 30, ст. ст.463 і 464) Президія Верховної Ради Української РСР

1. До приведення цивільного і цивільного процесуального законодавства Української РСР у відповідність з Цивільним і Цивільним процесуальним кодексами Української РСР діючі акти цивільного і цивільного процесуального законодавства Української РСР застосовуються, оскільки вони не суперечать Кодексам.

2. Цивільний кодекс Української РСР застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після введення його в дію, тобто з 1 січня 1964 року. По договірних та інших цивільних правовідносинах, які виникли до 1 січня 1964 року, Цивільний кодекс Української РСР застосовується до тих прав і обов'язків, які виникнуть після введення його в дію.

У випадках, коли правила, які містяться в Цивільному кодексі Української РСР, були раніше встановлені Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, Кодекс застосовується з часу введення в дію відповідних правил Основ.

По правовідносинах, які виникли до 1 січня 1964 року, але які не врегульовані діючим в момент їх виникнення законодавством (договори про відчуження майна з умовою довічного утримання, договори про сумісну діяльність, договори про безоплатне користування майном та ін.), застосовуються правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

3. Правила статті 22 Цивільного кодексу Української РСР про наслідки явки громадянина, оголошеного померлим, застосовуються незалежно від часу його з'явлення і часу винесення рішення суду про оголошення його померлим.

4. Правила частини четвертої статті 36 Цивільного кодексу Української РСР про повернення суми пайового внеску організації, якій заподіяно шкоду злочином, або звернення цієї суми в доход держави застосовуються незалежно від часу внесення пайового внеску членом кооперативу.

5. Встановлені статтями 45-60 Цивільного кодексу Української РСР правила про наслідки недійсності угод поширюються на угоди, визнані недійсними після введення в дію Кодексу, незалежно від того, коли ці угоди було укладено.

6. Правила про позовну давність і про строки для пред'явлення претензій, передбачені статтями 235, 237, 343 і 350 Цивільного кодексу Української РСР додатково до правил, встановлених Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, застосовуються до тих позовів і претензій, право на пред'явлення яких виникло після 1 січня 1964 року.

7. Встановлене частиною четвертою статті 78 Цивільного кодексу Української РСР правило про зупинення перебігу строку позовної давності у зв'язку з порушенням клопотання про призначення пенсії чи допомоги поширюється і на випадки, коли клопотання було порушено до 1 січня 1964 року.

12. Правила статті 105 Цивільного кодексу Української РСР про наслідки самовільного будівництва застосовуються незалежно від часу будівництва жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд.

13. Спільна власність держави і громадянина, кооперативної або-громадської організації і громадянина, що виникла до введення в дію Цивільного кодексу Української РСР, підлягає припиненню в порядку і в строк, встановлені статтею 117 цього Кодексу. Якщо припинення спільної власності у встановлений строк виявиться неможливим, то виконком районної, міської Ради депутатів трудящих в кожному окремому випадку може продовжити цей строк, але не більше ніж до 1 січня 1967 року.

16. Дія статей 524-564 Цивільного кодексу Української РСР поширюється і на спадщину, що відкрилася до введення в дію Цивільного кодексу Української РСР, але не прийняту ніким із спадкоємців і якщо вона не перейшла за правом спадкоємства у власність держави до 1 січня 1964 року.

17. Цивільні справи, що надійшли до судів з додержанням правил про підсудність, але не закінчені розглядом за станом на 1 січня 1964 року, розглядаються тими судами, в провадженні яких вони знаходяться.

18. Якщо по розглянутих цивільних справах за станом на 1 січня 1964 року не закінчилися процесуальні строки і вони більш тривалі, ніж строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом Української РСР 1963 року, то застосовуються строки, що діяли при розгляді справи.

19. Доручити Раді Міністрів Української РСР привести рішення Уряду Української РСР у відповідність з Цивільним і Цивільним процесуальним кодексами Української РСР.