• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про внесення доповнень і змін до Кримінально-процесуального кодексу Української РСР

Президія Верховної Ради УРСР  | Указ від 23.03.1977 № 1851-IX | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Президія Верховної Ради УРСР
  • Тип: Указ
  • Дата: 23.03.1977
  • Номер: 1851-IX
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Президія Верховної Ради УРСР
  • Тип: Указ
  • Дата: 23.03.1977
  • Номер: 1851-IX
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
У К А З
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про внесення доповнень і змін до Кримінально-процесуального кодексу Української РСР
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1977, N 14, ст. 131 )
Відповідно до Указів Президії Верховної Ради СРСР від 8 і 15 лютого 1977 року про внесення змін і доповнень до кримінального законодавства Союзу РСР, Основ кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік і Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік Президія Верховної Ради Української РСР
постановляє:
I. Внести до Кримінально-процесуального кодексу Української РСР такі доповнення і зміни:
1. Доповнити Кодекс статтями 7-1, 7-2, 407-1, 408-1, 409-1 і 446-1 такого змісту:
"С т а т т я 7-1. Закриття кримінальної справи з притягненням особи до адміністративної відповідальності, передачею матеріалів у товариський суд, комісію в справах неповнолітніх або передачею винного на поруки
Провадження в кримінальній справі може бути закрито у випадках і порядку, передбачених законодавствам Союзу РСР і Української РСР, у зв'язку:
1) з притягненням особи до адміністративної відповідальності;
2) з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду;
3) з передачею матеріалів справи на розгляд комісії в справах неповнолітніх;
4) з передачею особи на поруки громадській організації або колективові трудящих.
С т а т т я 7-2. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності з застосуванням до особи заходів адміністративного стягнення
Прокурор, а також слідчий і орган дізнання за згодою прокурора вправі закрити кримінальну справу з підстав, зазначених у статті 51 Кримінального кодексу УРСР, і надіслати матеріали справи у районний (міський) народний суд для застосування до особи, яка вчинила злочин, заходів адміністративного стягнення.
Суд у розпорядчому засідання вправі з тих же підстав своєю мотивованою ухвалою закрити кримінальну справу, яка надійшла до нього.
Закриття кримінальної справи з притягненням особи до адміністративної відповідальності не допускається, якщо особа не вважає себе винною.
Якщо суд при розгляді кримінальної справи в судовому засіданні прийде до висновку про наявність підстав, зазначених у статті 51 Кримінального кодексу УРСР, він виносить ухвалу про закриття справи і застосування заходу адміністративного стягнення";
"С т а т т я 407-1. Порядок умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці
Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці відповідно до частин 1, 2 і 3 статті 52-2 Кримінального кодексу УРСР застосовується районним (міським) народним судом за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих";
"С т а т т я 408-1. Звільнення від відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі або умовно звільнених з місць позбавлення волі, в зв'язку з їх інвалідністю
Звільнення від дальшого відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які дістали інвалідність першої чи другої групи, або направлення таких осіб для відбування позбавлення волі з підстав, передбачених у статті 109-1 Виправно-трудового кодексу УРСР, здійснюється районним (міським) народним судом за місцем їх роботи за поданням органу, що відає виконанням покарання, на підставі висновку лікарсько-трудової експертної комісії";
"С т а т т я 409-1. Порядок направлення осіб, умовно засуджених до позбавлення волі і умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, в місця позбавлення волі відповідно до вироку
Питання про направлення особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, в місця позбавлення волі відповідно до вироку в разі ухилення її від виконання вироку вирішується районним (міським) народним судом за місцем затримання засудженого на підставі органу внутрішніх справ.
Питання про направлення особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, і особи, умовно звільненої з місця позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, в разі ухилення їх від роботи в місці, визначеному органами, які відають виконанням вироку, або систематичного чи злісного порушення ними трудової дисципліни, громадського порядку чи встановлених для них правил проживання відповідно до частини 5 статті 25-1 і частини 5 статті 52-2 Кримінального кодексу УРСР вирішується районним (міським) народним судом за місцем роботи умовно засудженого або умовно звільненого за спільним поданням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих.
Питання про направлення в місця позбавлення волі відповідно до вироку осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, і осіб, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які самовільно виїхали за межі адміністративного району за місцем їх роботи, вирішується районним (міським) народним судом за місцем затримання засудженого на підставі матеріалів органу внутрішніх справ.
Передбачені цією статтею питання розглядаються судом з участю прокурора і представника органу, що відає виконанням покарання.
Ухвала суду в цих питаннях є остаточною і оскарженню не підлягає, але може бути опротестована в порядку нагляду";
"С т а т т я 446-1. Питання, пов'язані з відстрочкою виконання вироку неповнолітньому, засудженому до позбавлення волі
При постановленні вироку до позбавлення волі у справі неповнолітнього суд вправі у випадках, вказаних у частині 1 статті 46-1 Кримінального кодексу УРСР, відстрочити його виконання. Після набуття таким вироком законної сили суд надсилає копії вироку комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих і органові внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, відносно якого виконання вироку відстрочено, для здійснення контролю за його поведінкою, а також колективу трудящих чи особі, на яких судом покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.
Питання про звільнення від покарання засудженого , відносно якого виконання вироку відстрочено, з підстав, передбачених частиною 4 статті 46-1 Кримінального кодексу УРСР, вирішує районний (міський) народний суд за місцем проживання засудженого за спільним клопотанням комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих та органу внутрішніх справ.
Питання про скасування відстрочки виконання вироку до позбавлення волі та про направлення засудженого для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, з підстав, передбачених частиною 5 статті 46-1 Кримінального кодексу УРСР, вирішує районний (міський) народний суд за місцем проживання засудженого за спільним поданням комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих та органу внутрішніх справ. Ухвала суду з цього питання оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором".
2. Статті 7, 8, 9, 10, 11, 12 і 282 Кодексу викласти в такій редакції:
"С т а т т я 7. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки
Суд, прокурор, а також слідчий і орган дізнання за згодою прокурора вправі закрити кримінальну справу, коли буде визнано, що на час провадження дізнання, попереднього слідства чи розгляду справи в розпорядчому засіданні суду внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило характер суспільно небезпечного або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Закриття кримінальної справи з цих підстав не допускається, якщо особа не вважає себе винною.
Суд може звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин, коли визнає, що в силу наступної бездоганної поведінки і чесного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною";
"С т а т т я 8. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду
Суд, прокурор, а також слідчий і орган дізнання за згодою прокурора вправі закрити кримінальну справу з підстав, зазначених у статті 51 Кримінального кодексу УРСР, і надіслати матеріали справи на розгляд товариського суду для застосування до особи, яка вчинила злочин, заходів громадського впливу.
Закриття кримінальної справи з цих підстав не допускається, якщо особа не вважає себе винною.
Суддя вправі відмовити в порушенні кримінальної справи про злочин, передбачені частиною 1 статті 27 цього Кодексу, і передати матеріали на розгляд товариського суду, якщо особа, на яку подана скарга, не заперечує проти цього.
С т а т т я 9. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд комісії в справах неповнолітніх
Суд, прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі з підстав, зазначених у статті 51 Кримінального кодексу УРСР, закрити кримінальну справу щодо неповнолітнього і надіслати матеріали справи на розгляд комісії в справах неповнолітніх.
Закриття кримінальної справи з цих підстав не допускається, якщо неповнолітній не вважає себе винним або його законний представник заперечує проти направлення матеріалів справи на розгляд комісії у справах неповнолітніх.
С т а т т я 10. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки громадській організації або колективу трудящих
Суд, прокурор, а також слідчий і орган дізнання за згодою прокурора вправі закрити кримінальну справу з підстав, зазначених у статті 51 Кримінального кодексу УРСР, і передати особу, яка вчинила злочин, на поруки громадській організації або колективу трудящих при наявності їх клопотання про це, прийнятого на загальних зборах. Протокол загальних зборів додається до справи.
За проханням громадської організації чи колективу трудящих прокурор, слідчий або особа, яка провадить дізнання, інформують збори про обставини вчиненого злочину.
Суд, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані повідомити громадську організацію або колектив трудящих про передачу їм особи на поруки.
Закриття кримінальної справи з передачею особи на поруки не допускається, якщо ця особа не вважає себе винною.
С т а т т я 11. Відмова в передачі на поруки
При наявності обставин, які відповідно до статті 51 Кримінального кодексу УРСР виключають передачу особи на поруки, суд, прокурор, слідчий і орган дізнання відмовляють в клопотанні громадської організації або колективу трудящих про передачу особи на поруки і повідомляють їм про мотиви відхилення клопотання.
С т а т т я 12. Оскарження потерпілим рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки або в зв'язку з застосуванням заходів адміністративного чи громадського впливу
При вирішенні питання про закриття кримінальної справи згідно з статтями 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10 цього Кодексу суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані з'ясувати думку потерпілого і в разі закриття справи повідомити його про це. Потерпілий вправі оскаржити рішення про закриття справи відповідно вищестоящому суду або вищестоящому прокурору.
При вирішенні питання про відмову в порушенні кримінальної справи згідно з частиною 3 статті 8 цього Кодексу суддя зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого і в разі відмови в порушенні справи повідомити його про це. Потерпілий вправі оскаржити рішення судді вищестоящому суду";
"С т а т т я 282. Закриття справи
Якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10 статті 6 і статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою закриває справу".
3. Статтю 13 Кодексу після слів "колективу трудящих" доповнити словами "прийнятого на загальних зборах".
4. У статті 93 Кодексу:
а) частину першу після слова "засуджених" доповнити словами "крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави";
б) доповнити статтю частиною п'ятою такого змісту:
"Судові витрати в разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, а також судові витрати, пов'язані з виплатою сум перекладачеві, приймаються на рахунок держави".
У зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною шостою.
5. У частині другій статті 112 Кодексу цифри "183 - 185" замінити цифрами "183, 183-1 - 185".
6. Частину першу статті 155 Кодексу викласти в такій редакції:
"Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад один рік. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше одного року".
7. Доповнити пункт перший статті 213 Кодексу після цифри "7" і частину першу статті 248 після слова "статтями" цифрами "7-1, 7-2".
8. У частині першій статті 373 Кодексу цифри "6, 7, 8 і 10" замінити цифрами "6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9 і 10".
9. Доповнити статтю 387 Кодексу частиною другою такого змісту:
"При наявності даних, що свідчать про явне порушення закону, названі особи вправі одночасно з витребуванням кримінальної справи зупиняти виконання вироку, ухвали і постанови до їх опротестування на строк не більше трьох місяців".
10. У статті 405 Кодексу:
а) пункт другий частини першої викласти в такій редакції:
"2) при вагітності засудженої на момент виконання вироку - на строк не більше одного року";
б) доповнити частину першу після пункту другого пунктом третім такого змісту:
"3) при наявності у засудженої малолітніх дітей - до досягнення дитиною трирічного віку".
У зв'язку з цим пункт третій частини першої вважати відповідно пунктом четвертим.
11. Доповнити частину першу статті 407 Кодексу після слів "Ради депутатів трудящих" словами: "а щодо осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці і умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, - також і за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого".
12. Частину третю статті 409 Кодексу викласти в такій редакції:
"Питання про звільнення засудженого від відбування покарання в зв'язку з хворобою чи інвалідністю, відповідно до статей 408 і 408-1 цього Кодексу, вирішуються районним (міським) народним судом за місцем відбування покарання незалежно від того, яким судом було винесено вирок".
13. У статті 410 Кодексу:
а) назву після слова "заміна" доповнити словами: "умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці";
б) доповнити частину другу після слова "заміну" словами: "умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці позбавленням волі, відповідно до статті 25-1 Кримінального кодексу УРСР".
14. Доповнити частину третю статті 411 Кодексу після слова "хворобою" словами "чи інвалідністю".
15. Викласти назву і частини першу, другу і третю статті 414-1 у такій редакції:
"С т а т т я 414-1. Порядок розгляду клопотань про включення часу роботи в колонії-поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального трудового стажу
Питання про включення до загального трудового стажу часу роботи в колонії-поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі у випадках, передбачених відповідно статтями 33 і 103 Виправно-трудового кодексу УРСР, вирішується районним (міським) народним судом за місцем проживання особи, яка відбувала покарання.
Зазначене питання розглядається судом щодо особи, яка відбула покарання в колонії-поселенні, за спільним клопотанням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих, а щодо особи, яка відбувала виправні роботи без позбавлення волі, - за її клопотанням. До клопотання повинні бути додані копія вироку, довідка про відбуття покарання і характеристика відповідно адміністрації колонії-поселення або адміністрації та громадської організації підприємства, установи чи організації про роботу і поведінку особи в період відбування нею покарання.
Про час і місце розгляду клопотання повідомляється прокурор, а також орган, що відає виконанням покарання, який порушив клопотання, і особа, щодо якої вирішується питання".
16. Статтю 445 Кодексу після слова "зобов'язаний" доповнити словами "у випадках, передбачених частиною 1 статті 46-1 Кримінального кодексу УРСР, обговорити питання про можливість відстрочення виконання вироку неповнолітньому, а також" і після слів "позбавленням волі" - словами "або відстрочення виконання вироку".
17. У статті 446 Кодексу абзаци другий і третій викласти в такій редакції:
"у мотивувальній частині - мотиви відстрочки виконання вироку, а також підстави, з яких суд вважає необхідним призначення громадського вихователя;
у резолютивній частині - про відстрочку виконання вироку і покладення на колектив трудящих чи особу, за їх згодою, обов'язку по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи, а також про необхідність призначення громадського вихователя у випадках умовного засудження, застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або відстрочення виконання вироку".
18. Статтю 429 з Кодексу виключити.
II. Цей Указ набирає чинності з 1 квітня 1977 року.
Голова Президії
Верховної Ради Української РСР
Секретар Президії
Верховної Ради Української РСР

О.ВАТЧЕНКО

Я.КОЛОТУХА
м. Київ,
23 березня 1977 р.
N 1851-IX