Про затвердження Положення про порядок здійснення помилування громадян, засуджених судами Української РСР

Президія Верховної Ради Української РСР

1. Затвердити Положення про порядок здійснення помилування громадян, засуджених судами Української РСР.

2. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову Президії Верховної Ради Української РСР від 18 жовтня 1962 року "Про порядок розгляду в Президії Верховної Ради Української РСР клопотань про помилування" (в редакції Постанови Президії Верховної Ради Української РСР від 4 вересня 1981 року).

1. Відповідно до Конституції Української РСР до відання Президії Верховної Ради Української РСР належить здійснення помилування громадян, засуджених судами Української РСР, за винятком випадків, коли розгляд клопотань про помилування законодавчими актами СРСР віднесено до компетенції Президента СРСР.

Президія Верховної Ради Української РСР, крім клопотань про помилування, розглядає:

а) матеріали щодо осіб, засуджених до смертної кари, які не клопочуть про помилування;

б) подання Голови Верховного Суду СРСР або Генерального прокурора СРСР, Голови Верховного Суду УРСР або Прокурора УРСР про застосування помилування до осіб, засуджених судами Української РСР до смертної кари;

в) заяви осіб, які відбули покарання, про звільнення від сплати коштів, що підлягають стягненню за вироками судів або за рішеннями судів, якщо цивільний позов безпосередньо випливає з кримінальної справи, на користь держави або державних організацій, що перебувають на республіканському чи місцевому бюджеті, або державних підприємств і установ, що знаходяться у республіканському чи місцевому підпорядкуванні.

2. Помилування засуджених здійснюється у вигляді:

заміни смертної кари позбавленням волі;

повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням;

зняття судимості.

3. Помилування застосовується, як правило, за особистими клопотаннями засуджених.

Клопотання про помилування розглядаються тільки після набрання вироками законної сили. У виняткових випадках, коли засуджені не перебувають під вартою, виконання вироків щодо них може бути відстрочено до розгляду клопотань про помилування.

4. При розгляді клопотань про помилування беруться до уваги:

характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особа засудженого, його поведінка, ставлення до праці, участь в роботі самодіяльних організацій у місцях відбування покарання, строк відбутого покарання й інші обставини;

думка адміністрації виправно-трудової установи або іншого органу, який відає виконанням вироку, спостережної комісії, комісії у справах неповнолітніх, громадських організацій і трудових колективів, а по заявах про звільнення від сплати коштів, що підлягають стягненню за вироками і рішеннями судів, та в інших необхідних випадках - також думка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

5. Особливо небезпечні рецидивісти, а також особи, до яких раніше було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від покарання чи заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, відстрочку виконання вироку, якщо вони до погашення або зняття судимості знову вчинили умисний злочин, можуть бути помилувані у виняткових випадках.

6. Особи, засуджені до смертної кари, можуть звернутися з клопотанням про помилування до Президії Верховної Ради Української РСР протягом семи діб з дня вручення їм копій вироків або касаційних ухвал. Якщо засуджений до смертної кари не подасть у зазначений строк клопотання про помилування або заявить про своє небажання звертатися з таким клопотанням, про це з додержанням встановлених правил складається акт. Клопотання або акт з відповідними матеріалами надсилаються до Президії Верховної Ради Української РСР не пізніш як у триденний строк з дня прийняття клопотання від засудженого або складання акта.

Виконання вироку щодо особи, засудженої до смертної кари, зупиняється до розгляду клопотання або матеріалів про відмову від подачі клопотання про помилування.

7. У разі відхилення Президією Верховної Ради Української РСР клопотання про помилування засудженого до смертної кари він протягом семи діб після оголошення йому постанови про відхилення клопотання може звернутися з клопотанням про помилування до Президента СРСР. Якщо до закінчення зазначеного строку засуджений або інша особа звернуться з таким клопотанням, виконання вироку зупиняється до розгляду клопотання Президентом СРСР.

8. Клопотання про помилування засуджених, а також матеріали, подання та заяви, зазначені у статті 1 цього Положення, до внесення їх на розгляд Президії Верховної Ради Української РСР попередньо розглядаються Комісією Президі Верховної Ради Української РСР у питаннях помилування.

Клопотання про помилування засуджених, які не стали на шлях виправлення, відбули незначну частину призначених їм строків покарання, а також клопотання про помилування осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, або осіб, визнаних особливо небезпечними рецидивістами, вносяться на розгляд Комісії лише при наявності обставин, що потребують особливо гуманного ставлення. Про решту клопотань, що не підлягають задоволенню, Відділом консультантів Комісії Президії Верховної Ради Української РСР у питаннях громадянства і помилування доповідається Комісії і повідомляється заявникам.

9. Комісія утворюється Президією Верховної Ради Української РСР на строк її повноважень з числа народних депутатів Української РСР і діє в складі голови, двох заступників голови і членів Комісії. Число членів Комісії встановлюється Президією Верховної Ради Української РСР.

В роботі Комісії беруть участь Голова Верховного Суду Української РСР, Прокурор Української РСР, Міністр внутрішніх справ Української РСР, Міністр юстиції Української РСР, Голова Комітету державної безпеки Української РСР або їх заступники.

У засіданнях Комісії можуть брати участь члени Президії Верховної Ради Української РСР, народні депутати Української РСР, які не є членами Комісії, та народні депутати СРСР. Комісія може запрошувати на свої засідання представників державних органів, громадськості, трудових колективів, а також засобів масової інформації.

10. Комісія у питаннях помилування запитує матеріали, необхідні для розгляду клопотання про помилування, у відповідних державних і громадських органів, а також їх думку про доцільність застосування акту помилування; може давати їм доручення про перевірку окремих питань.

11. Засідання Комісії проводить голова Комісії або за його дорученням один із заступників голови Комісії.

Пропозиції Комісії по розгляду клопотань про помилування заносяться до протоколу.

12. Комісія періодично інформує Президію Верховної Ради Української РСР про роботу по розгляду клопотань про помилування.

13. Клопотання про помилування осіб, засуджених до смертної кари, а також матеріали і подання щодо осіб, зазначених у пунктах "а" і "б" статті 1 цього Положення, з пропозиціями Комісії вносяться на розгляд Президії Верховної Ради Української РСР.

14. Клопотання про помилування осіб, засуджених до позбавлення волі і більш м'яких мір покарання, а також заяви про звільнення від сплати коштів осіб, зазначених у пункті "в" статті 1 цього Положення, вносяться на розгляд Президії Верховної Ради Української РСР при наявності пропозицій Комісії про застосування помилування. Про клопотання, по яких Комісією не знайдено підстав для помилування, доводиться до відома Президії Верховної Ради Української РСР.

15. Помилування засуджених здійснюється указами Президії Верховної Ради Української РСР. Про відхилення клопотань про помилування засуджених Президія Верховної Ради Української РСР приймає постанови.

16. Клопотання про помилування осіб, засуджених до смертної кари, або матеріали про відмову цих осіб від подачі клопотань про помилування, що надійшли до Президії Верховної Ради Української РСР, до внесення на розгляд Комісії надсилаються до Верховного Суду Української РСР та Прокуратури Української РСР, які протягом місячного строку подають висновки з зазначенням змісту прийнятих судових рішень, обставин вчинення злочинів, даних про особу засуджених, а також свої пропозиції по суті кожного клопотання або матеріалів про відмову від подачі клопотання.

17. У клопотаннях про помилування осіб, засуджених за тяжкі злочини до позбавлення волі і більш м'якого покарання, що вносяться на розгляд Комісії, Прокурор Української РСР подає свої висновки. У клопотаннях про помилування осіб, які вчинили злочини у місцях позбавлення волі, а також злочини, пов'язані з порушенням правил безпеки руху і експлуатації транспорту, висновки подає Міністр внутрішніх справ Української РСР, а у клопотаннях засуджених за особливо небезпечні державні злочини - Голова Комітету державної безпеки Української РСР.

18. У разі відхилення клопотань про помилування повторні клопотання про помилування осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, при відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, можуть бути внесені на розгляд Комісії, як правило, не раніш як через рік, а осіб, засуджених за інші злочини, - не раніш як через шість місяців з часу відхилення попередніх клопотань. Повторні клопотання, що надійшли до закінчення зазначених вище строків, приєднуються до наявних матеріалів і повідомляється заявникам.

19. Клопотання про помилування, що містять посилання на неправильне засудження або інші порушення законності, попередньо надсилаються для перевірки в порядку нагляду в органи прокуратури і суди.

20. Клопотання про помилування, подані засудженими через адміністрацію виправно-трудової установи або інший орган, який відає виконанням вироку, надсилаються на розгляд до Президії Верховної Ради Української РСР з доданням копій вироків, ухвал і постанов судів, докладних характеристик про роботу і поведінку засуджених з зазначенням думки адміністрації цієї установи або органу і, як правило, думки спостережної комісії або комісії у справах неповнолітніх по суті клопотань, а також інших документів і даних, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.

21. Укази Президії Верховної Ради Української РСР про помилування і постанови Президії Верховної Ради Української РСР про відхилення клопотань про помилування або незастосування акту помилування надсилаються для виконання:

щодо осіб, засуджених до смертної кари, - Верховному Суду Української РСР;

щодо осіб, засуджених до позбавлення волі, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, засуджених до заслання, вислання, виправних робіт без позбавлення волі, що відбувають покарання, а також про зняття судимості, - Міністерству внутрішніх справ Української РСР;

щодо осіб, які покарання не відбувають або засуджені до інших мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, та про звільнення від додаткових мір покарання чи сплати коштів, що підлягають стягненню за вироками чи рішеннями судів, - відповідним судам, а також Міністерству юстиції Української РСР для здійснення контролю.

22. Повідомлення про виконання указів і постанов Президії Верховної Ради Української РСР щодо осіб, засуджених до смертної кари, надсилаються до Президії Верховної Ради Української РСР Верховним Судом Української РСР і Прокуратурою Української РСР, а щодо осіб, засуджених до інших мір покарання, - органами, на які покладено виконання цих указів і постанов.

23. У випадках скасування або зміни вироків за нововиявленими обставинами або в порядку нагляду щодо засуджених, до яких Президією Верховної Ради Української РСР раніше було застосовано помилування, суди інформують Президію Верховної Ради Української РСР про постановлення нових рішень.

24. Підготовка необхідних матеріалів по клопотаннях про помилування для попереднього розгляду Комісією і для розгляду Президією Верховної Ради Української РСР, а також контроль за своєчасним виконанням указів і постанов Президії Верховної Ради Української РСР з питань помилування покладаються на Відділ консультантів Комісії Президії Верховної Ради УРСР у питаннях громадянства і помилування Секретаріату Верховної Ради Української РСР.