КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 5 серпня 1997 р. N 848
Київ
Про Концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції
З метою розвитку біржового сільськогосподарського ринку в Україні та на часткову зміну пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1995 р. N 916 "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку" Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Схвалити розроблену Міністерством агропромислового комплексу та Українською аграрною біржею Концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції (додається) та пропозиції Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку стосовно доцільності закупівель сільськогосподарської продукції за державним замовленням, у тому числі для державного резерву, та реалізації сільськогосподарської продукції із державних ресурсів, у тому числі з державного резерву, лише на біржовому товарному ринку.
2. Міністерству агропромислового комплексу, Міністерству економіки, Міністерству фінансів, Міністерству юстиції, Державній акціонерній компанії "Хліб України" разом з Українською аграрною біржею:
в місячний термін розробити і затвердити відповідний механізм формування державного замовлення на сільськогосподарську продукцію та її реалізації з державних ресурсів через біржовий товарний ринок;
подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо створення Державного інтервенційного фонду сільськогосподарської продукції разом з проектами відповідних актів законодавства та положення про діяльність зазначеного фонду.
Прем'єр-міністр України В.ПУСТОВОЙТЕНКОІнд.22
СХВАЛЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 5 серпня 1997 р. N 848
КОНЦЕПЦІЯ
розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції
I. Вихідні положення
Концепція розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції (далі - Концепція) спрямована на удосконалення біржової торгівлі для розв'язання проблем товарного обміну, адаптації сільського господарства до умов ринкового середовища, формування ринкових інструментів управління та механізмів біржової торгівлі, моніторингу реального економічного і товарного обігу.
1. Організований біржовий ринок сільськогосподарської продукції діє в Україні із січня 1995 року і за час свого функціонування пройшов два різних за організаційними аспектами та результативністю етапи розвитку:
1995 рік - перше півріччя 1996 року - становлення і розширення обсягів біржового товарообігу.
Становленню і розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції сприяло створення відповідної законодавчо-нормативної бази, сприятливі умови здійснення біржових операцій, створені державою для сільськогосподарських товаровиробників;
друге півріччя 1996 року - перше півріччя 1997 року - спад біржової активності, різке зменшення біржового товарообігу.
Спад біржової активності був зумовлений зменшенням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і відповідно ресурсного наповнення ринку, відставання законодавчого процесу від стану розвитку біржового середовища, що не сприяло взаємоузгодженості інтересів продавців (товаровиробників) і покупців.
Уповільнення біржових процесів справило негативний вплив на загальну ситуацію у формуванні ринкового середовища країни:
збільшився диспаритет у цінах на продукцію сільського господарства та спожиті ним промислові товари і послуги;
ослабився процес формування оптового ринку та його інфраструктури;
зріс як тіньовий сектор ринку, так і обсяги бартерного обміну, що негативно позначається не лише на товаровиробниках, а і на бюджеті держави;
розширилися обсяги продажу за демпінговими цінами і зросли неплатежі.
2. Концепція організації біржового сільськогосподарського ринку, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1995 р. N 916 "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку", безумовно відіграла позитивну роль. Однак, виходячи з критеріїв розвитку ринкових відносин на сучасному етапі, вона потребує певних змін і доповнень.
Саме це, а також процеси еволюції біржового ринку зумовили необхідність підготовки нової редакції Концепції розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції.
3. Нова редакція Концепції розвитку біржового ринку грунтується на вивченні світового досвіду і вітчизняної практики біржової торгівлі, оцінці ситуації, яка склалася в аграрному секторі України загалом та на біржовому ринку зокрема.
4. В основу Концепції покладено принципи раціонального поєднання важелів державного і ринкового регулювання процесу становлення біржового середовища як основної ланки інфраструктури оптового ринку, його легалізації і прозорості.
5. Метою Концепції є:
визначення засад організації і функціонування біржового ринку сільськогосподарської продукції з урахуванням реальної економічної ситуації;
удосконалення форм організації оптового ринку сільськогосподарської продукції;
відпрацювання методологічної бази з підготовки законодавчих актів та нормативних документів з питань ринку і біржової діяльності;
розроблення механізму удосконалення взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими операторами ринку;
визначення механізму взаємовідносин на біржовому ринку в умовах приватизації зернових елеваторів;
опрацювання методів застосування сучасних технологій біржової торгівлі для формування оптового ринку сільськогосподарської продукції;
розроблення методик і програм відстежування (моніторингу) елементів біржової діяльності;
підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та досягнення паритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості.
II. Принципи розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції
1. Використання важелів державного регулювання розвитку біржового ринку як одного з елементів інфраструктури, що найбільш повно забезпечує співвідношення пропонування і попиту, адекватне відображення цін, гарантію виконання угод, легальність і прозорість трансакцій.
2. Організаційна підтримка і стимулювання розвитку біржового сільськогосподарського ринку з боку обласних і районних державних адміністрацій та посилення їх відповідальності за дотримання законодавства, яке регулює діяльність бірж, агроторгових домів та гуртовень.
3. Координація діяльності бірж з питань цінової політики, організації та проведення торгів, стандартизації біржових товарів, сертифікації бірж і діяльності біржових посередників та з інших питань немонополістичного характеру.
4. Гарантування легітимності укладання і ліквідності біржових угод, захист їх від неплатежів.
5. Відкритість і прозорість біржового ринку для продавців, покупців, податкових, банківських, страхових і статистичних установ.
6. Демонополізація біржового ринку, забезпечення можливості та умов продажу і купівлі одного й того ж виду продукції одним і тим же оператором ринку на будь-якій біржі.
7. Повне інформаційне охоплення біржової діяльності, обов'язковість та оперативність звітності про біржові торги, пропонування та попиту на продукцію, цін та умов поставок і розрахунків.
8. Антидемпінгова спрямованість діяльності бірж, немонополізована узгодженість дій за біржовими правилами з приводу необгрунтованих стрибків цін.
9. Недопущення небіржових заходів (зокрема адміністрування тощо) впливу на ціни, розрахунки, поставки продукції, стандарти, тощо.
10. Розв'язання проблеми демонополізації системи зберігання сільськогосподарської продукції (елеваторів та інших сховищ). Поширення практики передачі аграрним біржам в управління частки акцій елеваторів та інших сховищ.
11. Узгодженість дій у скороченні і ліквідації на позабіржовому ринку бартерних угод та припинення таких дій з боку акредитованих на біржі посередників тощо.
12. Регулювання біржового ринку шляхом впровадження системи державних інтервенцій.
III. Державне регулювання діяльності біржового ринку сільськогосподарської продукції
1. Участь держави в процесі формування і розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції здійснюватиметься шляхом законодавчого та нормативного регулювання, забезпечення умов вільної конкуренції товаровиробникам, захисту їх економічних прав і свобод, дотримання всіма контрагентами економічного правопорядку.
2. Формування обсягів закупівель сільськогосподарської продукції за державним замовленням, у тому числі для державного резерву, та реалізація сільськогосподарської продукції із державних ресурсів, у тому числі з державного резерву, здійснюватимуться тільки на біржовому товарному ринку (через мережу аграрних бірж) шляхом укладення спотових і форвардних контрактів відповідно до порядку проведення біржових торгів на визначених умовах розрахунку.
3. Встановлення розрахунків за бартерними операціями на позабіржовому ринку на основі ринкових (біржових) цін. Ціни біржової торгівлі є індикаторами для всіх продажів і торгів.
4. Державна підтримка стабілізації цін на біржовому ринку через запровадження механізму інтервенційних закупівель і продажів у разі несприятливої кон'юнктури ринку (різких змін попиту і пропонування).
Для провадження інтервенційних дій на біржовому ринку сільськогосподарської продукції доцільно створити Державний інтервенційний фонд. Одним із видів діяльності фонду може бути формування і обслуговування державних резервів сільськогосподарської продукції.
IV. Структура біржового сільськогосподарського ринку
1. Організаційна структура координації біржового ринку:
Державна комісія з питань організації біржового сільськогосподарського ринку при Кабінеті Міністрів України;
Міністерство агропромислового комплексу, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади;
Державний інтервенційний фонд.
2. Інфраструктура біржового ринку сільськогосподарської продукції включає:
товарні біржі;
аукціони худоби (як самостійні заходи або підрозділи бірж);
агроторгові доми;
допоміжну базу біржового ринку (елеватори, сховища, складські приміщення, транспортні структури тощо);
добровільні об'єднання (асоціації, спілки тощо).
V. Координація діяльності учасників біржового ринку сільськогосподарської продукції
Координація передбачає уникнення дій монопольного характеру.
Загальну координацію діяльності учасників біржового ринку сільськогосподарської продукції здійснюють:
Державна комісія з питань організації біржового сільськогосподарського ринку при Кабінеті Міністрів України разом з Міністерством агропромислового комплексу та іншими центральними органами виконавчої влади, які займаються:
формуванням політики, стратегії і тактики розвитку біржового ринку;
внесенням в установленому порядку пропозицій щодо удосконалення законодавства з питань організації біржового сільськогосподарського ринку;
опрацюванням механізму регулювання оптового ринку сільськогосподарської продукції;
координацією діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаною з організацією біржового сільськогосподарського ринку;
вивченням, узагальненням і поширенням позитивного досвіду формування та розвитку конкурентного середовища на ринку України;
організацією розроблення нормативно-правових документів з питань регулювання діяльності біржового ринку;
координацією дій з реалізації науково-технічної допомоги, в тому числі міжнародної, спрямованої на підтримку розвитку біржового ринку;
опрацюванням методологічних основ створення та функціонування системи бірж в аграрному секторі;
сертифікацією аграрних бірж на право торгівлі сільськогосподарською продукцією;
визначенням критеріїв до аграрних бірж, через які закуповується і реалізується сільськогосподарська продукція до державних ресурсів;
розробленням Положення про Державний інтервенційний фонд сільськогосподарської продукції;
здійсненням контролю за станом і розвитком біржового ринку, дотриманням чинного законодавства України;
здійсненням контролю за узгодженою діяльністю учасників біржового ринку, підтримкою ними біржової діяльності;
створенням системи інформації про діяльність бірж.
Міністерство агропромислового комплексу (в межах своєї компетенції) забезпечує:
здійснення державної аграрної політики через біржову систему, контроль за дотриманням нормативних умов;
збереження, поповнення і використання державних резервів продовольства, сільськогосподарської продукції та сировини;
сприяння приватизації, модернізації в галузі виробництва продовольства, сільськогосподарської продукції і сировини підприємствам та організаціям, які їх зберігають, здійснюють оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією і сировиною;
аналіз і прогнозування ринку сільськогосподарської продукції;
Внутрішньою координацією займаються:
біржі, які здійснюють торгівлю сільськогосподарською продукцією:
освоєнням і впровадженням у практику нових методів і технологій біржової торгівлі, постійним пошуком шляхів їх удосконалення;
організацією проведення торгів великими оптовими партіями сільськогосподарської продукції, запровадженням торгівлі ф'ючерсними угодами та опціонами;
створенням і організацією роботи сертифікованих біржових складів;
організацією проведення разом з регіональними біржами спеціалізованих і міжрегіональних торгів;
налагодженням взаємодії з агроторговими домами в питаннях організації біржового ринку;
організацією аукціонної торгівлі в межах діяльності товарної біржі.
Агроторгові доми займаються:
формуванням лотів продукції сільського господарства і переробки для її реалізації через систему аграрних бірж;
збором інформації про реальний стан локального ринку сільськогосподарської продукції, антидемпінговим та іншим контролем;
видачею покупцям документів про наявність товару з якісним сертифікатом і гарантією відвантаження;
забезпеченням розрахунків з пайовиками агроторгових домів з урахуванням інтересів товаровиробників, споживачів сільськогосподарської продукції та постачальників матеріальних ресурсів для села;
організацією і контролем за проведенням операцій на компенсаційній основі з дотриманням відповідальності за зобов'язаннями учасників.
Біржовий аукціон худоби:
проведенням торгів племінної худоби під час виставок-ярмарків і в період між ними;
проведенням торгів товарною худобою великими партіями на експорт та внутрішній ринок;
створенням та організацією роботи сертифікованих аукціонних таборів і майданчиків для худоби;
опрацюванням і поданням до Міністерства агропромислового комплексу інформації з аукціонних торгів худобою;
забезпеченням інформаційно-методичними матеріалами з питань практичної організації аукціонів худоби.
VI. Удосконалення і розвиток біржової торгівлі
Посилення економічної заінтересованості товаровиробників для входження на біржовий ринок сільськогосподарської продукції здійснюється шляхом задіяння механізму біржової торгівлі, яке передбачає певні напрями та етапи.
Перший етап
Забезпечення вільного вибору учасниками торгів форм торгівлі, видів угод, механізму розрахунків.
Вільне формування пропонування і попиту, перехід від платного членства на біржі до комісійних надходжень від торгових оборотів.
Укладення різних видів угод на реальний товар з метою залучення більшої кількості учасників торгів, зниження ризику контрагентів.
Розроблення і запровадження типових положень сертифікації діяльності біржових посередників і аграрних бірж та всіх інших елементів інфраструктури біржового ринку.
Створення системи моніторингу біржової діяльності, аналізу і прогнозу цих процесів. Для цього залучаються фахівці та науково-технічна допомога в межах діяльності в Україні іноземних програм і фондів.
Надання і розширення клієнтам біржі послуг з безплатного арбітражного та іншого правового обслуговування.
Другий етап
Забезпечення системи страхування від фінансового ризику на біржовому ринку сільськогосподарської продукції шляхом запровадження ф'ючерсних угод та опціонів.
Це потребує розроблення законодавчих і нормативних актів та створення організаційно-технологічних умов для такої торгівлі і насамперед обов'язкової стандартизації основних елементів біржової торгівлі, системи клірингового обслуговування тощо.
Третій етап
Торгівля ф'ючерсними угодами на світових товарних біржах за одним або кількома видами сільськогосподарської продукції та наступне запровадження їх на аграрних біржах України з використанням при цьому всіх економічних можливостей проведення біржових операцій.