Про схвалення пропозицій Української Сторони до Програми надання технічної допомоги з боку Європейського Союзу на 1996 - 1999 роки (Індикативна програма ТАСІС на 1996 - 1999 роки) та позиції щодо проведення переговорів з Комісією Європейського Союзу

Кабінет Міністрів України

Схвалити пропозиції Української Сторони до Програми надання технічної допомоги з боку Європейського Союзу на 1996 - 1999 роки (Індикативна програма ТАСІС на 1996 - 1999 роки) згідно з додатком N 1 та позицію щодо проведення переговорів з Комісією Європейського Союзу згідно з додатком N 2.

Уповноважити Агентство координації міжнародної технічної допомоги узгодити Індикативну програму ТАСІС на 1996-1999 роки з представниками Комісії Європейського Союзу, дозволивши вносити зміни, що не суперечать позиції Української Сторони.

На сесії Європейської Економічної Ради в Римі у грудні 1990 р. прийнято рішення підтримати СРСР у його зусиллях, спрямованих на здійснення економічних реформ, через Програму технічної допомоги ТАСІС (далі - Програма ТАСІС) у секторах, визначених Комісією Європейського Союзу (далі - КЄС). Програма ТАСІС спрямована на передачу знань та практичного досвіду, необхідних для функціонування ринкової економіки. Європейською Економічною Радою ухвалено нормативні акти, якими визначено процедури та механізми реалізації цієї Програми.

Після розпаду СРСР виникла потреба у пристосуванні Програми ТАСІС до нових умов. У лютому 1992 р. підписано Протокол про наміри щодо співробітництва КЄС з країнами СНД та Грузії.

Для кожної країни-отримувача технічної допомоги розробляються індикативні програми стратегічного характеру, на підставі яких приймаються щорічні програми дій. Бюджетні органи ЄС визначають асигнування на кожний фінансовий рік.

У червні 1994 року в Люксембурзі представниками країн-членів ЄС, Головою КЄС та Президентом України підписана Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом (далі - Угода).

Ця Угода має важливе значення для забезпечення національних інтересів України, оскільки створює правову основу для розвитку відносин з ЄС.

Угода з Україною була першою з тих угод, що мають бути підписані з кожною з країн, утворених на території колишнього СРСР.

Основними цілями Угоди є налагодження взаємовигідного політичного, економічного, соціального, фінансового, громадського, науково-технічного, культурного співробітництва та підтримання зусиль України, спрямованих на розвиток демократії і завершення переходу до ринкової економіки.

Співробітництво щодо технічної допомоги базується на таких основних принципах:

діяльність, що повинна фінансуватися у рамках Програми ТАСІС, є складовою частиною макроекономічної та галузевої політики Уряду України і спрямована на її підтримку;

Уряд України визначає пріоритетні напрями для надання технічної допомоги з боку ЄС, дає оцінку та розробляє пропозиції стосовно діяльності, що фінансуватиметься у рамках кожної щорічної програми дій;

з метою досягнення оптимального результату співробітництво концентрується на обмеженій кількості пріоритетних секторів;

співробітництво реалізується на децентралізованій основі. Безпосередні місцеві отримувачі допомоги ЄС активно залучаються до підготовки і виконання програм та проектів технічної допомоги;

особлива увага має приділятися залученню українських підприємств, установ та організацій до реалізації проектів на умовах контракту або субконтракту.

Економіка України була важливим елементом народного господарства колишнього СРСР, відігравала значну роль як у промисловому, так і в сільськогосподарському виробництві. З розпадом СРСР в Україні з'явилися надзвичайно гострі проблеми економічного переходу як в макроекономічних масштабах, так і на рівні підприємств, пов'язані з безперервним зростанням цін на імпортні енергоносії, що наблизилися до рівня світових, і прискоренням темпів інфляції, що в поєднанні з розірваними економічними зв'язками та різким спадом виробництва спричинило погіршення життєвого рівня населення країни.

Демонополізація виробництва і приватизація державного майна створять необхідні умови для формування конкурентного ринкового середовища.

Основною метою діяльності Уряду України є стабілізація виробництва, створення умов для реального зростання валового внутрішнього продукту як єдиного джерела підвищення життєвого рівня громадян шляхом стримання інфляції, подолання платіжної кризи, проведення виваженої бюджетної та грошово-кредитної політики, реалізації структурної та промислової політики, активізації експорту, сприяння соціальній адаптації населення до нових умов.

4. Програма технічної допомоги з боку ЄС на 1991 - 1995 роки.

Технічна допомога ЄС Україні у рамках індикативних програм ТАСІС 1991, 1992 та 1993 - 1995 років надавалася у формі проведення конкретних заходів у напрямах: розвиток людських ресурсів (реформа державної адміністрації, допомога Національному центру забезпечення зайнятості, надання консультацій Урядові України), транспорт (портові споруди, внутрішні водні шляхи, порти, цивільна авіація, залізничний та автомобільний транспорт), телекомунікації (підготовка кадрів, структура тарифів), агропромисловий комплекс (виробництво, переробка та розподіл продуктів харчування), приватизація, підприємництво (малі та середні підприємства), конверсія оборонної промисловості, фінансові послуги, енергетика (енергетична стратегія, ціноутворення та тарифи, мережі газопроводів, проблеми енергетичної ефективності, стратегічні дослідження для вугільної промисловості, технічна підготовка) та ядерна безпека.

Реалізація Програми ТАСІС здійснювалась у тісному співробітництві з іншими донорами.

Безпосередні отримувачі технічної допомоги визначатимуться на основі економічних інтересів України відповідно до Стратегічних напрямів міжнародної технічної допомоги Україні на 1995 - 1997 роки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 1995 р. N 424.

У рамках Індикативної програми ТАСІС на 1996 - 1999 роки (далі - Індикативна програма) визначено три основних напрями: підтримання економічних реформ, розвиток інфраструктури (енергетика та ядерна безпека, транспорт, телекомунікації та фінансові послуги), інтеграція України у світове співтовариство.

Першим основним напрямом надання технічної допомоги є підтримання економічних реформ. На даному етапі підтримання економічних реформ тісно пов'язане з процесом макроекономічної стабілізації та спрямоване на розв'язання ряду проблем - різкого спаду промислового та сільськогосподарського виробництва, інфляції, соціальної нестабільності.

Важливим кроком на шляху економічних реформ є розвиток сектора приватизації та здійснення структурної перебудови підприємств. У цій сфері діяльність буде спрямована на:

розроблення чіткої політики приватизації та структурної перебудови великих державних промислових підприємств, впровадження механізму її реалізації;

розроблення механізму післяприватизаційної підтримки;

залучення до процесу приватизації іноземних інвесторів;

розроблення та вдосконалення нормативних актів створення і діяльності вільних економічних зон, технопарків, логістичних центрів;

демонополізацію підприємств шляхом виділення самостійних структурних підрозділів;

конверсію машинобудування у напрямі виготовлення енергетичного та енергозберігаючого устаткування, включаючи устаткування для нетрадиційних джерел енергії.

Одночасно для розв'язання економічних і соціальних проблем велика увага приділяється розвитку сектора малого та середнього бізнесу шляхом створення бізнес-інкубаторів, технополісів, техноцентрів, фондів підтримки підприємництва, що стимулюватиме збільшення кількості робочих місць та сприятиме розвитку ринкової економіки на конкурентних засадах. Велика увага приділятиметься підвищенню технологічного рівня малих та середніх підприємств, формуванню соціального прошарку власників і підприємців.

Зважаючи на значний сільськогосподарський потенціал України, однією з цілей Індикативної програми є прискорення переходу агропромислового комплексу до системи виробництва, орієнтованої на ринок, підвищення продуктивності у тваринництві та рослинництві, допомога у модернізації системи переробки та розподілу продуктів харчування.

Пріоритетами технічної допомоги в секторі сільського господарства на 1996 -1999 роки є:

системні перетворення в сільському господарстві;

технічне вдосконалення та розвиток нових технологій в агропромисловому комплексі;

маркетинг сільськогосподарської продукції;

підготовка та перепідготовка фахівців у галузі сільського господарства та переробної промисловості;

післяприватизаційна підтримка та допомога у реструктуризації підприємств сільського господарства;

технічне удосконалення сільськогосподарської методології;

створення умов для залучення кредитів та інвестицій в сільське господарство;

розвиток малих та середніх підприємств на селі, реструктуризація господарств;

створення асоціацій і кооперативів;

розвиток системи інформації.

Передбачається, що технічна допомога надаватиметься для реалізації програм екологічного сектора, де увага зосереджуватиметься на проектах раціонального природокористування, екологічного моніторингу та розповсюдження інформації щодо стану навколишнього середовища, реабілітації від негативних наслідків техногенного впливу господарської діяльності, зокрема ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та екологічних катастроф, а також екологічного оздоровлення басейну р. Дніпра та інших річок.

Другим основним напрямом надання технічної допомоги є розвиток інфраструктури (енергетика та ядерна безпека, транспорт, телекомунікації та фінансові послуги).

Підтримання енергетичного сектора необхідне у зв'язку із залежністю України від імпортованих енергоносіїв, великих обсягів їх споживання, надмірною енерговитратністю виробництва та житлово-комунальної сфери, спрацюванням основного обладнання енергогенеруючих підприємств, теплових та енергетичних мереж, нестачею коштів через невнесення платежів за електроенергію та з кризою всієї української економіки. Технічна допомога спрямовуватиметься на:

підтримання реформ в енергетичному секторі на всіх рівнях, передусім на підготовку актів законодавства;

підвищення технологічного рівня підприємств енергетичного сектора, передусім електрогенеруючої та нафтогазової галузей;

створення умов інвестування в паливно-енергетичний комплекс;

залучення додаткових паливних ресурсів та альтернативних джерел енергії для виробництва електричної енергії і тепла.

Одним з головних завдань з точки зору нагальної потреби у ефективному використанні та економному витрачанні енергоресурсів в умовах кризи всієї української економіки є забезпечення енергозбереження. Технічна допомога у цій сфері повинна зосереджуватись на:

розробленні актів законодавства, нормативно-технічного та інформаційного забезпечення енергозбереження;

сприянні фінансуванню, інвестуванню та розвитку бізнесу у сфері енергозбереження;

розгортанні навчальної діяльності та впровадженні демонстраційних проектів, які висвітлюють можливості та переваги енергозбереження;

розвитку виробництва та впровадженні вітчизняних енергозберігаючих технологій, приладів та матеріалів.

Забезпечення стабільної роботи енергетичного сектора є необхідною умовою для стримування негативних явищ в економіці країни, виходу її з енергетичної та економічної кризи.

Сектор ядерної безпеки та енергетики України успішно розвиватиметься за умови міжнародної співпраці в цій галузі. З метою забезпечення ядерної безпеки, а також стабільної роботи діючих атомних електростанцій технічна допомога надаватиметься для підтримання таких заходів:

підвищення безпеки діючих енергоблоків;

створення національного виробництва ядерного палива;

закриття Чорнобильської атомної електростанції;

розвиток системи радіаційного моніторингу навколишнього середовища та захисту населення;

створення системи поводження (переробка, зберігання та поховання) з низько- і середньорадіоактивними відходами.

Технічна допомога в фінансово-кредитному секторі зосереджуватиметься на:

розробленні актів законодавства;

розвитку банківської сфери, зокрема в напрямі розроблення ефективних схем фінансової підтримки малого та середнього бізнесу;

розвитку страхових компаній та інших фінансових інститутів (інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, пенсійних фондів, кредитних спілок) та визначенні стратегії їх участі в реструктуризації економіки;

формуванні фондового ринку та його інтеграції до світового фондового ринку;

реорганізації системи оподаткування та адаптації систем бухгалтерського обліку і аудиту до світових стандартів;

підготовці та перепідготовці кадрів.

Єдина транспортна система України поєднує всі види транспорту та шляхи сполучення загального користування, має розгалужену інфраструктуру послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, налагодження зовнішньоекономічних зв'язків України.

Місце і роль транспорту в суспільному виробництві країни визначає необхідність його пріоритетного розвитку. Основні транспортні зв'язки Європи та Азії проходять через територію України. Недостатня увага до проблем транспорту може поставити більшу частину європейських країн у важке становище.

У транспортному секторі технічна допомога надаватиметься в таких напрямах:

інтеграція транспортних систем з європейсько - азіатськими мережами;

розроблення техніко-економічних обгрунтувань і документації для створення транспортних коридорів на території України (N 3, 5, 9,14);

надання допомоги в продовженні розроблення актів законодавства;

впровадження Генерального плану розвитку транспортного сектора;

формування гнучкої тарифної політики в сфері транспортних послуг усіх видів;

розвиток та управління пропускною спроможністю повітряних ліній, шосейних доріг, залізниць, портів;

обгрунтування та розроблення автоматизованих систем управління перевізним процесом;

підвищення безпеки використання повітряного простору та ефективності аеронавігаційної системи України;

підготовка кадрів та підвищення їх кваліфікації;

модернізація транспортної інфраструктури.

Галузь зв'язку є важливою складовою інфраструктури України і покликана задовольнити суспільні потреби у засобах та послугах зв'язку. В секторі телекомунікацій Індикативна програма включатиме:

структурне та фінансове реформування підприємств галузі;

створення недержавних підприємств;

підготовка кадрів для роботи в нових ринкових умовах;

розвиток комп'ютерних систем;

розроблення нормативно-правових і технічних заходів щодо інтеграції національної системи зв'язку в загальноєвропейську систему.

Третім основним напрямом надання технічної допомоги є інтеграція України у світове співтовариство.

Для ефективного функціонування ринкової економіки слід розв'язати основні проблеми сектора розвитку людських ресурсів. Технічна допомога повинна включати:

надання консультацій органам законодавчої та виконавчої влади, представницьким органам та органам місцевого самоврядування в процесі переходу до ринкової економіки;

реформування системи державної статистики з метою підтримання ринкових перетворень;

сприяння розробленню стандартів вищої та професійно-технічної освіти;

створення моделі фінансування вищих навчальних закладів;

сприяння розвитку діяльності мережі євроклубів;

становлення системи соціального забезпечення в умовах нової економічної системи;

сприяння розвитку соціального партнерства;

сприяння розвитку системи соціального страхування;

підготовка та удосконалення актів законодавства, впровадження передових технологій та технічне забезпечення Держмиткому та Держкомкордону.

Україна братиме активну участь в програмі ЄС із співробітництва між університетами (ТЕМПУС).

Одним з найважливіших факторів стабільного розвитку економіки України є реформування її зовнішньоторгівельного режиму відповідно до норм ГАТТ/СОТ. Питання приєднання України до ГАТТ/СОТ набуло надзвичайно важливого політичного значення і потребує допомоги у розробленні проектів законодавчих актів з питань, що належать до юрисдикції системи ГАТТ/СОТ, та перегляді існуючих актів законодавства на сумісність з вимогами системи ГАТТ/СОТ.

Україна братиме участь у регіональних (міждержавних) програмах, які зосереджуватимуться на розвитку інфраструктури (енергетика, ядерна безпека, транспорт, телекомунікації), екології та фінансових послугах.

Діяльність з реалізації технічної допомоги у вищезазначених секторах Індикативної програми може включати:

продовження та розширення допомоги, що надавалась у рамках індикативних програм ТАСІС 1991, 1992 та 1993 - 1995 років;

впровадження міжнародних стандартів;

підвищення екологічної безпеки;

розроблення та удосконалення актів законодавства;

підвищення технологічного рівня підприємств;

підготовку та перепідготовку, набуття досвіду та навичок роботи українськими спеціалістами в умовах ринкових відносин;

створення умов для залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій;

реалізацію пілотних проектів.

1. Українській Стороні на переговорах керуватися законодавчими актами України, програмними документами Уряду України, Стратегічними напрямами міжнародної технічної допомоги України на 1995 - 1997 роки, положеннями Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом.

2. Під час переговорів відстоювати інтереси України, беручи до уваги пропозиції міністерств та відомств, що були подані до Агентства координації міжнародної технічної допомоги, як основу для укладення річних планів дій та визначення конкретних проектів.

3. Добиватись пріоритетного ставлення ЄС до України щодо надання технічної допомоги.

4. Передбачити можливість здійснення постійного контролю за ходом реалізації проектів, внесення необхідних змін до Індикативної програми ТАСІС на 1996 - 1999 роки та інших документів, що регламентують надання технічної допомоги України з боку ЄС, з урахуванням процесу соціально-економічних реформ.