Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні

З метою забезпечення в Україні єдиних методологічних засад організації бухгалтерського обліку і звітності Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, що додається.

Установити, що вказане Положення застосовується до обліку фінансово-господарських операцій з 1993 року.

2. Міністерству статистики і Міністерству фінансів забезпечити розробку типових форм первинної облікової документації та типових проектів автоматизації бухгалтерського обліку із застосуванням сучасних засобів обчислювальної техніки.

3. Міністерству статистики і Міністерству фінансів розробити і затвердити порядок забезпечення підприємств (об'єднань), установ та організацій бланками форм первинної облікової документації, регістрів бухгалтерського обліку, звітності та інструкціями щодо їх заповнення.

4. Міністерству освіти забезпечити відповідно до потреб господарювання підготовку спеціалістів з бухгалтерського обліку та разом з міністерствами і відомствами підвищення кваліфікації працівників бухгалтерських служб і викладачів бухгалтерського обліку.

5. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Ради Міністрів УРСР від 8 лютого 1980 р. N 83 "Про порядок і строки подання, розгляду і затвердження зведених бухгалтерських звітів і балансів по об'єднаннях, підприємствах і організаціях місцевого підпорядкування" (ЗП УРСР, 1980 р., N 2, ст.12);

постанову Ради Міністрів УРСР від 15 травня 1980 р. N 333 "Про заходи по вдосконаленню організації бухгалтерського обліку і підвищенню його ролі в раціональному та економному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів" (ЗП УРСР, 1980 р., N 5, ст. 46);

постанову Ради Міністрів УРСР від 22 травня 1985 р. N 212 "Про додаткові заходи по вдосконаленню бухгалтерського обліку в народному господарстві" (ЗП УРСР, 1985 р., N 6, ст.47).

1. Це Положення встановлює єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності в Україні для підприємств, їх об'єднань та госпрозрахункових організацій (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Правила бухгалтерського обліку у банках встановлюються Національним банком.

2. Це Положення визначає порядок організації та ведення бухгалтерського обліку, складання і подання бухгалтерської звітності, а також відносини з цих питань підприємств і установ з органами державної виконавчої влади, внутрішніми та зовнішніми споживачами бухгалтерської інформації.

3. Методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю здійснює Мінфін, який відповідно до цього Положення та з урахуванням загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики розробляє і затверджує План рахунків бухгалтерського обліку та інші нормативні документи щодо ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, які є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами на території України, та дає роз'яснення щодо застосування цього Положення.

Нормативні документи з питань бухгалтерського обліку і звітності, що використовуються в державній статистиці, погоджуються з Мінстатом.

4. Міністерства і відомства, до сфери управління яких входять підприємства та установи загальнодержавної власності, а також органи, у віданні яких перебувають підприємства, установи республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності:

здійснюють необхідне забезпечення бухгалтерського обліку i звітності на підвідомчих підприємствах і в установах;

розробляють відповідно до галузевих особливостей методичні рекомендації щодо бухгалтерського обліку затрат на виробництво окремих видів майна та джерел його формування, виходячи з єдиних методологічних засад;

здійснюють контроль за додержанням підприємствами, установами правил ведення бухгалтерського обліку;

організують підвищення кваліфікації керівників і працівників бухгалтерських служб.

5. Підприємство, установа веде бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи у натуральних вимірах та в узагальненому грошовому виразі шляхом безперервного, документального і взаємопов'язаного їх відображення.

6. Головними завданнями бухгалтерського обліку є :

забезпечення контролю за виконанням зобов'язань, наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів;

своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрігосподарських резервів;

формування повної, достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, установи, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для її використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими, статистичними і банківськими установами та іншими заінтересованими органами і організаціями.

7. Підприємство, установа, здійснюючи організацію бухгалтерського обліку:

самостійно встановлює організаційну форму бухгалтерської роботи, виходячи з виду підприємства і конкретних умов господарювання;

визначає форму і методи бухгалтерського обліку, грунтуючись на діючих загальних або галузевих формах і методах, з дотриманням єдиних методологічних засад, встановлених цим Положенням, а також технологією обробки облікової інформації;

розробляє систему внутрівиробничого обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підпис документів.

8. Підприємство, установа може виділяти на окремий баланс свої філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи (житлово-комунальне, транспортне і підсобне сільське господарство тощо), що входять до складу підприємства.

9. Підприємство, установа веде бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи методом подвійного запису господарських операцій згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку.

10. При веденні бухгалтерського обліку підприємство, установа повинні забезпечити:

незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінку майна відповідно до правил, передбачених цим Положенням. Зміна методології обліку на наступний рік повинна бути зазначена у річній бухгалтерській звітності;

повноту відображення в обліку за звітний період (місяць, квартал, рік) усіх господарських операцій, проведених у зазначений час, та результатів інвентаризацій майна і зобов'язань;

правильність віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів. Доходи і витрати визнаються у звітному періоді, до якого вони віднесені, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено цим Положенням;

розмежування в обліку поточних витрат на виробництво (витрат обігу) та капітальних вкладень;

тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

11. Органи і службові особи, які мають доступ до документів і даних бухгалтерського обліку та звітності підприємства, установи, несуть відповідальність за розголошення даних, що становлять комерційну таємницю, відповідно до чинного законодавства України.

Документування господарських операцій і відображення їх у бухгалтерських регістрах

12. Запис у регістрах бухгалтерського обліку провадиться на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти здійснення господарської операції і розпорядження (дозволу) на їх проведення.

Первинні документи, у тому числі на паперових і машинозчитувальних носіях інформації, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі); посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи або інші знаки, що однозначно ідентифікують особу, яка здійснила господарську операцію.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити.

При складанні документів на машинозчитувальних носіях інформації підприємство, установа зобов'язана за свій рахунок і власними силами зробити їх копії на паперових носіях на вимогу контролюючих або судових органів та своїх клієнтів.

Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення операції.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

13. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах і необхідна для відображення у бухгалтерському обліку, нагромаджується та систематизується в облікових регістрах, які рекомендуються Мінфіном або розробляються міністерствами і відомствами при дотриманні загальних методологічних засад. Підприємства і установи, що складають облікові регістри на машинозчитувальних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Відповідальність за правильність реєстрації інформації в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали їх.

Інформація про господарські операції, здійснені підприємством, установою за певний період, з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності.

14. У первинних документах і облікових регістрах виправлення помилки повинно бути підтверджено підписами посадових осіб, які підписали ці документи, із зазначенням дати виправлення. У касових і банківських документах виправлення не допускаються.

15. Первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська звітність зберігаються відповідно до встановленого порядку. Відповідальність за їх збереження і своєчасну передачу до архіву несе головний бухгалтер.

Оцінка майна і господарських операцій

16. Для відображення у бухгалтерському обліку та звітності майно і господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України способом підсумовування проведених витрат.

17. Записи у бухгалтерському обліку за валютними рахунками підприємства, установи, а також за їх операціями в іноземній валюті здійснюються у національній грошовій одиниці України в сумах, які визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку, що діє на дату здійснення операцій. Одночасно вказані записи здійснюються у валюті розрахунків і платежів (за кожною іноземною валютою окремо).

Інвентаризація

18. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності підприємство, установа проводить інвентаризацію майна, коштів і фінансових зобов'язань. Відповідальність за її організацію несе керівник підприємства*, установи.

19. Кількість інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення, перелік майна і зобов'язань, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються підприємством, установою, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

20. Проведення інвентаризації є обов'язковим:

при передачі майна державного підприємства, установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, інвентаризація якого проводилася не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);

при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;

у разі пожежі або стихійного лиха;

21. Розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, що встановлені при інвентаризації та інших перевірках, регулюються підприємством, установою у такому порядку :

основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, що виявились у надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності або збільшення фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишку i винних у цьому осіб;

убуток цінностей у межах затверджених норм списується за рішенням керівника підприємства , установи відповідно на витрати виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише в разі виявлення фактичних нестач.При відсутності норм убуток розглядається як понаднормова нестача;

понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання, нестач, знищення та псування матеріальних цінностей;

понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей, включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винуватців не встановлено або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки або зменшення фінансування.

У документах, якими оформлюється списання втрат і понаднормові нестачі цінностей, повинні бути зазначені вжиті заходи щодо запобігання таких нестач і втрат.

Матеріали інвентаризації та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства, установи з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також і в річний звіт.

22. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник підприємства, установи.

Керівник зобов"язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами та службами, працівниками підприємства, установи,причетними до обліку, правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку документів i відомостей.

Бухгалтерський облік на підприємстві, в установі може здійснюватися:

бухгалтерською службою (відділом), що є самостійним структурним підрозділом підприємства, установи, яка очолюється головним бухгалтером, або централізованою бухгалтерією;

спеціалізованою організацією або відповідним спеціалістом на договірних засадах, якщо підприємство, установа не має бухгалтерської служби.

На невеликих підприємствах їх власники або керівники (виконавчі директори) можуть самі вести бухгалтерський облік.

23. Головний бухгалтер підприємства, установи:

призначається або звільняється з посади керівником і безпосередньо йому підпорядковується;

керується цим Положенням, іншими нормативними актами, затвердженими в установленому порядку, несе відповідальність за дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

забезпечує контроль і відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, надання оперативної інформації, складання і подання у встановлені терміни бухгалтерської звітності, з метою виявлення і мобілізації внутрігосподарських резервів здійснює (разом з іншими підрозділами) економічний аналіз діяльності підприємства, установи;

підписує разом з керівником підприємства, установи документи, що є підставою для приймання і видачі товарно-матеріальних цінностей та коштів, а також розрахункові, кредитні та фінансові зобов'язання, візує господарські договори. Вказані документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і до виконання не приймаються. Право підпису може бути надано керівником підприємства, установи уповноваженим на це особам письмовим розпорядженням. При відсутності у штаті головного бухгалтера керівник призначає контролера, якому надає право другого підпису на документах;

бере участь у роботі юридичних служб по оформленню матеріалів щодо відшкодування втрат від нестач і крадіжок власності підприємства, установи;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у структурних підрозділах, філіях, представництвах та інших відособлених підрозділах.

24. Головному бухгалтеру забороняється приймати до виконання документи на операції, що суперечать вимогам законодавчих та інших нормативних актів, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним особам і громадянам. Про такі документи головний бухгалтер письмово повідомляє керівника (власника) підприємства, установи і приймає їх до виконання і обліку тільки за письмовим його розпорядженням. Керівник (власник ) повністю несе відповідальність за проведення цих операцій.

25. З головним бухгалтером погоджується прийняття (призначення), переведення та звільнення матеріально-відповідальних працівників.

На підприємствах, в установах, у штаті яких відсутня посада касира, його обов'язки за письмовим розпорядженням керівника підприємства, установи виконує інший працівник.

26. При звільненні головного бухгалтера проводиться передача справ призначеному головному бухгалтеру (а при відсутності такого - працівникові, призначеному наказом керівника підприємства, установи), під час якої перевіряється стан бухгалтерського обліку та достовірність звітних даних, складається відповідний акт, що затверджується керівником підприємства, установи.

27. Бухгалтерська звітність повинна відображати наростаючим підсумком майнове та фінансове становище підприємства, установи, результати господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік) і грунтуватися на даних синтетичного і аналітичного обліку.

28. Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок їх заповнення розробляються і затверджуються Мінфіном за погодженням з Мінстатом.

Міністерства i відомства за погодженням з Мінфіном i Мінстатом можуть встановлювати додаткові спеціалізовані форми бухгалтерської звітності.

Вимога подання бухгалтерської звітності за формами, не затвердженими в установленому порядку, а також за невстановленими адресами, забороняється.

29. Підприємство, установа складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, у якій відображається склад майна та джерела його формування, включаючи майно виробництв, філій, представництв та інших відособлених підрозділів, виділених на окремий баланс.

30. Об'єднання, до яких входять підприємства, складають самостійний баланс.

31. Централізована бухгалтерія, що обслуговує підприємства, установи, складає бухгалтерську звітність, у якій відображаються результати господарської діяльності, склад майна цих підприємств, установ та джерела його формування.

32. Міністерства і відомства,до сфери управління яких входять підприємства, установи загальнодержавної власності, а також органи, у віданні яких перебувають підприємства, установи республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності, складають зведену квартальну i річну бухгалтерську звітність.

33. Звітним роком для всіх підприємств, установ вважається період з 1 січня по 31 грудня включно.

Першим звітним роком для підприємств, установ, що створюються, вважається період з дати набуття прав юридичної особи по 31 грудня включно, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня, - по 31 грудня наступного року включно.

34. Дані вступного балансу повинні відповідати даним затвердженого заключного балансу за період, що передує звітному, розбіжності повинні бути пояснені.

35. Зміни даних бухгалтерської звітності внаслідок їх перекручення, що належать як до поточного, так і до минулого року (після затвердження цієї звітності) провадяться у тому звітному періоді, в якому були виявлені перекручення.

Виправлення помилок у бухгалтерській звітності підтверджуються підписом посадових осіб, які її раніше підписали, із зазначенням дати виправлення.

36. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструменту, інвентаря, інші капітальні роботи і витрати на проектно-розвідувальні, геологорозвідувальні та бурові роботи, на відведення земельних ділянок та переселення у зв'язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємств, що будуються, та інші. Капітальні вкладення відображаються у балансі за фактичними витратами для забудовника(замовника).

37. Об'єкти капітального будівництва, що перебувають у тимчасовій експлуатації, до введення їх у постійну експлуатацію не включаються до складу основних засобів. У бухгалтерському обліку та звітності витрати на ці об'єкти відображаються як незавершені капітальні вкладення.

38. Фінансові вкладення (придбання цінних паперів, облігацій, внески до статутних фондів інших підприємств тощо ) підприємства, установи на території України та за її межами оцінюються у балансі за фактичними витратами. При цьому різниця між витратами на придбання облігацій і подібних їм цінних паперів та їх номінальною вартістю протягом періоду їх обігу рівномірно списується на результати фінансово-господарської діяльності.

39. Витрати на припинене будівництво та витрати на проектно-розвідувальні роботи нездійсненого будівництва, а також витрати на геологорозвідувальні, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи списуються:

за рішенням керівника підприємства, якщо фінансування вказаних витрат здійснювалося за рахунок коштів підприємства;

за рішенням міністерства і відомства, до сфери управління яких входять підприємства, установи загальнодержавної власності, або органу, у віданні якого перебувають підприємства, установи республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності, якщо вказані витрати фінансувалися за рахунок бюджетних або позабюджетних коштів та їх сума не перевищує 2 млн. українських карбованців;

за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України , Ради Міністрів Республіки Крим,обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів, якщо вказані витрати на підприємствах,в установах державної власності здійснювалися за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів та їх сума перевищує 2 млн. українських карбованців;

за рішенням засновників господарського товариства, спільного підприємства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Основні засоби та нематеріальні активи

40. Основні засоби підприємства, установи - це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері.

41. До основних засобів належать також капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти, що належать до основних засобів.

Капітальні вкладення в багаторічні насадження, поліпшення земель включаються до складу основних засобів щорічно в сумі затрат, що належать до прийнятих в експлуатацію площ, незалежно від закінчення всього комплексу робіт.

42. Завершені капітальні затрати в орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти, що належать до основних засобів, зараховуються орендатором до власних основних засобів у сумі фактичних витрат, якщо інше не передбачено договором оренди.

43. Основні засоби підприємства, установи відображаються у бухгалтерському обліку i звітності за фактичними затратами на їх придбання, спорудження i виготовлення,що становлять їх первісну вартість. Зміни первісної вартості основних засобів допускаються лише у разі добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації відповідних об'єктів.

44. Погашення вартості основних засобів підприємства здійснюється шляхом віднесення зносу (амортизаційних відрахувань) за затвердженими нормами на витрати виробництва, обігу протягом терміну, за який первісна вартість повністю переноситься на витрати виробництва та обігу.

Знос основних засобів відображається в обліку і звітності окремо і списується при реалізації та іншому вибутті основних засобів.

45. Установи нараховують за встановленими нормами знос основних засобів до розміру, який не перевищує їх первісної вартості, й показують його у звітності без зменшення фінансування.

46. При списанні основних засобів до повного перенесення їх первісної вартості на витрати виробництва та обігу знос (амортизація) недонараховується.

У разі реалізації та іншого вибуття основних засобів фінансовий результат визначається виходячи з їх продажної вартості, зменшеної на залишкову вартість і суму податку на добавлену вартість, з урахуванням витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів, і вартості матеріальних цінностей, одержаних від вибуття майна.

47. Не належать до основних засобів та обліковуються на підприємствах, в установах як засоби в обороті:

1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предмети вартістю до 25 тис. українських карбованців за одиницю по ціні придбання незалежно від терміну служби, за винятком сільськогосподарських машин i знарядь, будівельного механізованого інструменту, робочої та продуктивної худоби, які є основними засобами, незалежно від їх вартості. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Мінфіном;

3) знаряддя лову (трали, неводи, сіті та інші) незалежно від їх вартості й терміну служби;

4) бензомоторні пилки, сучкорізи, сплавний трос, сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг, тимчасові будівлі в лісі терміном експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки та інші);

5) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення) незалежно від вартості;

6) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їх вартості і терміну служби;

7) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, а також одяг і взуття в закладах охорони здоров'я, освіти, соціального захисту, що утримуються за рахунок бюджету, незалежно від вартості й терміну служби;

8) тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;

9) тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів вартістю в межах ліміту, встановленого у підпункті 2 цього пункту, за вартістю придбання або виготовлення;

10) предмети, призначені для видачі напрокат незалежно від вартості;

11) молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл, а також піддослідні тварини;

12) багаторічні насадження, що вирощуються в розсадниках як посадочний матеріал.

48. Вартість предметів, що перебувають в експлуатації, зазначених у підпунктах 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9 і 10 пункту 47, погашається на підприємстві шляхом нарахування зносу, виходячи із терміну їх служби. Вартість вказаних предметів, крім зазначених у підпунктах 5, 8 і 10 пункту 47, дозволяється також погашати шляхом нарахувань зносу в розмірі 50 відсотків вартості при передачі їх із складів в експлуатацію та в розмірі решти 50 відсотків (за вирахуванням вартості цих предметів за ціною можливого використання) при вибутті за їх непридатністю або шляхом нарахування зносу в розмірі 100 відсотків при передачі вказаних предметів в експлуатацію.

Предмети вартістю до 500 українських карбованців за одиницю списуються на видаток у міру відпуску їх у виробництво або експлуатацію. Для збереження цих предметів при експлуатації на підприємстві, в установі повинен бути організований належний контроль за їх рухом.

Вартість спеціальних інструментів та спеціального приладдя погашається відповідно до встановленої норми або кошторисної ставки, розрахованої виходячи з кошторису витрат на їх виготовлення (придбання) та запланованого випуску продукції.

Вартість спеціальних інструментів та спеціального приладдя, призначених для індивідуальних замовлень або використовуваних у масовому виробництві, дозволяється повністю погашати у міру відпуску у виробництво або експлуатацію відповідних інструментів і приладдя.

Засоби праці та предмети, зазначені у пункті 47, враховуються за їх первісною вартістю, що складається з витрат на придбання, спорудження або виготовлення. Сума зносу цих засобів та предметів на підприємстві відображається в обліку і звітності окремо.

49. У складі нематеріальних активів відображаються придбані підприємством, установою права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності та інші аналогічні майнові права. Нематеріальні активи відображаються у балансі в сумі витрат на придбання і доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання відповідно до запланованої мети.

50. Вартість нематеріальних активів погашається віднесенням на витрати виробництва та обігу відрахувань за нормами, визначеними виходячи з встановленого терміну їх використання. Якщо неможливо визначити термін корисного використання нематеріальних активів, норми зносу встановлюються з розрахунку на десять років (але не більше терміну діяльності підприємства). Знос нематеріальних активів враховується i відображається у звітності окремо.

Сировина, матеріали, готова продукція і товари

51. Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю. Давальницька сировина відображається за балансом за цінами, вказаними у договорі.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається виходячи з витрат на їх придбання, включаючи сплату процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнки (надбавки), комісійні винагороди, сплачені постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

52. Готова продукція відображається у звітності за фактичною виробничою собівартістю, що складається з витрат, пов'язаних з використанням основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів, та інших витрат на виробництво продукції.

53. Товари на підприємстві роздрібної торгівлі відображаються в балансі за продажними (роздрібними) цінами, а на оптових складах і базах торговельного і постачальницько-збутового підприємства - за продажними (роздрібними) цінами або за цінами, за якими їх закуплено. Різниця між покупною вартістю і вартістю за продажними (роздрібними) цінами виділяється в звітності окремою статтею.

54. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили первісну якість, відображаються в бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці в цінах на результати фінансово-господарської діяльності.

Незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів

55. Продукція (роботи), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання, відносяться до незавершеного виробництва.

56. Незавершене виробництво у масовому і серійному виробництві може відображатися в балансі за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

При одиничному виробництві продукції незавершене виробництво відображається в балансі за фактичними виробничими затратами.

57. Витрати, що проведені у звітному періоді, але належать до наступних звітних періодів, відображаються в звітності окремою статтею як витрати майбутніх періодів і підлягають списанню на витрати виробництва та обігу протягом терміну, до якого вони належать.

Розрахунки з дебіторами та кредиторами

58. Розрахунки з дебіторами та кредиторами відображаються кожною стороною у своїй звітності в сумах, що випливають з бухгалтерських записів і визнаються нею правильними.

При розбіжностях заінтересована сторона в установлені терміни передає необхідні матеріали на розгляд органам, уповноваженим вирішувати відповідні спори.

59. Суми за розрахунками з установами банків, фінансовими і податковими органами, відображені у звітності, повинні бути погоджені з ними і тотожні. Залишення в обліку неурегульованих сум за цими розрахунками не допускається.

60. Залишки коштів підприємства, установи на валютних рахунках, інші кошти (включаючи грошові документи), цінні папери, дебіторська і кредиторська заборгованість в іноземних валютах відображаються у звітності в грошовій одиниці України в сумах, визначених шляхом перерахунку іноземних валют за курсом Національного банку, що діє на останнє число звітного періоду.

61. Штрафи, пеня, неустойки, визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, відносяться на результати фінансово-господарської діяльності або на фінансування і до їх одержання або сплати відображаються у звітності одержувача і платника відповідно у статтях дебіторів або кредиторів.

62. Дебіторська заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, списується за рішенням керівника підприємства, установи i відноситься відповідно за рахунок коштів резерву сумнівних боргів або на результати фінансово-господарської діяльності, якщо в період, попередній звітному, суми цих боргів не резервувались у порядку, передбаченому пунктом 67 цього Положення, або на зменшення фінансування.

Списання боргу на збиток внаслідок неплатоспроможності боржника не є підставою для скасування заборгованості. Ця заборгованість повинна відображатися за балансом протягом п'яти років з часу списання для спостереження за можливістю її справляння у випадку зміни майнового стану боржника.

63. Суми кредиторської та депонентської заборгованості,щодо яких термін позовної давності минув, підлягають віднесенню на результати фінансово- господарської діяльності або на збільшення фінансування у наступному місяці після закінчення терміну позовної давності.

64. Невідшкодовані втрати внаслідок стихійного лиха, у тому числі затрати на запобігання втратам від стихійного лиха, списуються за рішенням керівника підприємства, установи за рахунок коштів резервного фонду або на результати фінансово-господарської діяльності звітного року, якщо на підприємстві не створюється резервного фонду та при його недостатності, або на зменшення фінансування.

Фонди і резерви

65. Статутний фонд - це сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників (власників) у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Статутний фонд і фактична заборгованість учасників за вкладами до статутного фонду обліковується і відображається розгорнуто за окремими статтями активу і пасиву балансу.

66. Підприємство, якщо це передбачено законодавством, створює з прибутку резервний фонд для покриття непередбачених втрат і збитків. Залишки невикористаних коштів цього фонду переходять на наступний рік.

67. Підприємство може створювати резерв сумнівних боргів для розрахунків з іншими підприємствами, установами із віднесенням суми резерву на результати фінансово- господарської діяльності звітного року.

Сумнівним боргом визнається дебіторська заборгованість підприємств за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) у разі зарахування її до обсягу реалізації та визначення за нею прибутку, яка не сплачена у встановлені договорами терміни i не забезпечена відповідними гарантіями.

Резерв створюється на основі результатів проведеної перед складанням річної бухгалтерської звітності інвентаризації дебіторської заборгованості підприємства окремо за кожним сумнівним боргом залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника i оцінки можливості погашення боргу повністю або частково.

Якщо до кінця року , наступного за роком створення резерву сумнівних боргів, цей резерв в якійсь частині не буде використано, то невикористані суми приєднуються до прибутку поточного року.

68. З метою рівномірного включення наступних затрат до витрат виробництва та обігу звітного періоду підприємство може створювати резерви: на наступну виплату відпусток працівникам, включаючи відрахування на державне соціальне страхування з цих сум; на ремонт основних засобів (у межах норм амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення);на виробничі затрати для підготовчих робіт на підприємствах промисловості з сезонним виробництвом; наступні затрати для ремонту предметів прокату.

69. Створення будь-яких резервів із зарахуванням на витрати виробництва i обігу або на прибуток для покриття передбачуваних витрат i збитків,крім викладених у пунктах 67 i 68 цього Положення, може проводитися за погодженням з Мінфіном .

Прибуток (збиток) підприємства

70. Прибуток, його використання або збиток протягом року відображаються в балансі окремими статтями розгорнуто. Затверджені суми використаного за звітний рік прибутку списуються при складанні річного бухгалтерського звіту. В річній звітності можуть відображатися лише непокритий збиток або нерозподілений прибуток звітного року.

71. Балансовий прибуток (збиток) підприємства - це сума прибутку (збитку) від реалізації продукції (робіт,послуг), основних засобів, нематеріальних активів, інших матеріальних цінностей та доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат на них.

72. Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт,послуг) i товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт,послуг) у цінах продажу без акцизного збору, податку на добавлену вартість i витратами на її виробництво та реалізацію. В торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою торговельних надбавок, знижок i націнок на реалізовані товари.

Виручка підприємства від реалізації продукції (робіт,послуг) визначається за вартістю відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), що зазначена в оформлених для сплати покупцем (замовником) розрахункових документах, а при розрахунках готівкою-за надходженням коштів у касу.

73. Курсові різниці за операціями в іноземних валютах визначаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату реєстрації їх у бухгалтерському обліку i на дату фактичного здійснення розрахунку (надходження або сплати коштів) за курсом Національного банку i відображаються у прибутках та збитках окремо.

74. Прибуток (збиток), що виявлений у звітному році, але належить до операцій минулих років, зараховується до результатів фінансово-господарської діяльності звітного року.

75. Доходи, що одержані у звітному періоді, але належать до наступних звітних періодів, відображаються в обліку і звітності окремою статтею як доходи майбутніх періодів. Ці доходи підлягають зарахуванню до результатів фінансово-господарської діяльності при настанні того звітного періоду, до якого вони належать.

Порядок подання бухгалтерської звітності

76. Підприємство (за винятком спільних підприємств з іноземними інвестиціями) подає квартальну і річну бухгалтерську звітність:

органам, у сфері управління яких перебуває підприємство; учасникам, засновникам - відповідно до установчих документів;

державній податковій інспекції;

органу державної статистики.

Мінфін може визначати інші державні органи, яким подається бухгалтерська звітність.

77. Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємством не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним періодом, річна - не пізніше 5 лютого, наступного за звітним року, а підприємствами, до складу яких входять філії, представництва, відділення, інші відособлені підрозділи, що перебувають на окремому балансі, - відповідно 20 числа та 10 лютого. Терміни подання бухгалтерської звітності в зазначених межах встановлюють органи, у сфері управління (відання) яких перебувають підприємства, або засновники підприємства.

78. Спільне підприємство з іноземними інвестиціями подає річну бухгалтерську звітність до 15 березня наступного за звітним року:

учасника спільного підприємства, якщо це передбачено установчими документами;

державній податковій інспекції;

органу державної статистики.

79. Установа, що утримується за рахунок бюджету, подає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність про виконання кошторисів витрат вищестоящому органу у встановлені ним терміни.

80. Датою подання бухгалтерської звітності для підприємства, установи у межах одного міста вважається день фактичної передачі її за належністю, а для іногороднього - дата його відправлення, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку.

Якщо дата подання звітності випадає на неробочий день, то термін подання звітності переноситься на перший після вихідного робочий день.

81. Бухгалтерські звіти підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства, установи, а при відсутності на підприємстві, в установі бухгалтерської служби - спеціалістом, який веде облік.

82. Річна бухгалтерська звітність підприємства, установи до подання її зазначеним у пунктах 76 і 78 цього Положення органам, організаціям і учасникам, розглядається і затверджується у порядку, встановленому установчими документами.

Підприємство, що є платником податку з прибутку (доходу) i для якого законодавством передбачено подання податковим органам річних бухгалтерських звітів після аудиторської перевірки, повинно протягом наступного за звітним року подати державній податковій інспекції документ, що підтверджує факт перевірки.

83. З метою забезпечення доступності, гласності та відкритості для заінтересованих користувачів (бірж, покупців, постачальників, інвесторів та інших) річна бухгалтерська звітність підприємств про наслідки фінансово - господарської діяльності, майновий і фінансовий стан є відкритою для опублікування, крім випадків, передбачених законодавством.

Достовірність звітності, що публікується, підтверджується аудиторською організацією.

84. Міністерства і відомства, до сфери управління яких входять підприємства, установи загальнодержавної власності, а також органи, у віданні яких перебувають установи республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності, зведену бухгалтерську звітність про виконання кошторису витрат установ подають Мінфіну, фінансовим органам у встановлені ним терміни.

Якщо міністерства і відомства, управління і відділи органів державної виконавчої влади не подали звіти у встановлений термін, Мінфін та фінансові органи можуть обмежити, а в необхідних випадках припинити фінансування з бюджету з повідомленням про це керівників вказаних органів управління.

85. Міністерства і відомства, до сфери управління яких входять підприємства загальнодержавної власності, зведену бухгалтерську звітність цих підприємств подають Мінекономіки i Мінфіну не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу та 30 березня наступного за звітним року . Диференційовані терміни подання бухгалтерської звітності вказаним органам повідомляє Мінфін.

86. Органи, у віданні яких перебувають підприємства республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності, зведену квартальну і річну бухгалтерську звітність цих підприємств подають плановим і фінансовим органам відповідно не пізніше 25 днів після закінчення звітного кварталу та 10 березня наступного за звітним року. В межах зазначених термінів орган державної виконавчої влади або за його уповноваженням інший державний орган повідомляє органам господарського управління диференційовані терміни подання бухгалтерської звітності.