Про регулювання фондів споживання у 1993 році

Відповідно до декретів Кабінету Міністрів України "Про оплату праці" та "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсії" Кабінет Міністрів України

1. Запровадити з 1 січня 1993 р. регулювання фондів споживання державних госпрозрахункових підприємств, установ і організацій.

Установити, що регулювання здійснюється шляхом щомісячного внесення до бюджету суми перевищення фактичного фонду споживання над розрахунковою його величиною та штрафу за допущене перевищення.

2. Затвердити Положення про регулювання фондів споживання підприємств, установ і організацій у 1993 р., що додається.

3. Контроль за достовірністю розрахунків і своєчасним внесенням платежу покласти на органи Державної податкової інспекції.

1. Регулюванню підлягають витрати підприємств, установ і організацій (надалі - підприємств) на оплату праці, грошові виплати і заохочення, виплати соціального характеру, інші витрати на споживання згідно з інструкцією про склад коштів, що спрямовуються на споживання. 

Витрати на споживання працівників підрозділів невиробничої сфери, утримання яких здійснюється за рахунок прибутку підприємств, регулюванню не підлягають.

2. Регулювання фондів споживання здійснюється шляхом щомісячного внесення до бюджету суми перевищення фактичного фонду споживання над розрахунковою його величиною та штрафу за допущене перевищення.

3. Розрахунковий фонд споживання визначається наростаючим підсумком з початку року шляхом збільшення (зменшення) базового фонду споживання відповідно до індексу зростання (зменшення) обсягів виробництва. При цьому: 

у разі зростання обсягів виробництва на 1 відсоток базовий фонд споживання збільшується пропорційно на 0,8 відсотка;

у разі зниження обсягів виробництва базовий фонд споживання зменшується:

у діапазоні до 10 відсотків - пропорційно зниженню обсягів виробництва - відсоток за кожний відсоток зниження;

у діапазоні понад 10 до 20 відсотків - 0,75 відсотка за кожний відсоток зниження;

у діапазоні понад 20 до 30 відсотків - 0,5 відсотка за кожний відсоток зниження обсягів виробництва.

При зниженні обсягів виробництва понад 30 відсотків коригування базового фонду споживання нижче цієї межі не провадиться.

4. Базовий фонд споживання на звітний період визначається як сума фонду оплати праці та коштів, які згідно з діючими методиками не включалися до середньої заробітної плати, але відносяться до складу витрат, що спрямовуються на споживання.

5. Фонд оплати праці на звітний період визначається наростаючим підсумком з початку року шляхом множення середньомісячної заробітної плати одного працюючого у базовому періоді, середньоспискової чисельності працюючих у базовому періоді та кількості місяців у звітному періоді.

Для розрахунку береться середньомісячна заробітна плата одного працюючого за відповідний період з початку 1990 року або середньомісячна заробітна плата одного працюючого за весь 1990 рік, збільшені у 57,5 раза.

На підприємствах, де середня заробітна плата на одного працюючого у листопаді 1992 р. перевищувала середньомісячну заробітну плату в 1990 році, збільшену у 57,5 раза, для визначення фонду оплати праці береться середня заробітна плата за листопад 1992 року.

Міністерства і відомства за погодженням з Міністерством статистики і Міністерством праці можуть встановлювати для окремих підвідомчих підприємств розмір середньої заробітної плати для визначення базового фонду оплати праці у межах середньої заробітної плати, що склалася в цілому по галузі (підгалузі) у листопаді 1992 року. Винагороди за підсумками роботи за 1992 рік і вислугу років (якщо вони нараховані у листопаді 1992 р.) при розрахунку середньої заробітної плати за листопад 1992 р. не враховуються.

Підприємства, створені після 1990 року, для розрахунку фонду оплати праці використовують середню заробітну плату, що склалася у відповідній галузі в 1990 році, згідно з додатком N 1.

Якщо підприємство працювало у листопаді 1992 р. і середня заробітна плата у цьому місяці перевищила середню заробітну плату у галузі за 1990 рік, збільшену в 57,5 раза, для розрахунку береться середня заробітна плата в листопаді 1992 року, але не вище середньої заробітної плати у відповідній галузі.

За базову середньоспискову чисельність працюючих для розрахунку фонду оплати праці береться середньомісячна чисельність працюючих за відповідний період 1992 року.

За базову середньоспискову чисельність працюючих на підприємствах, створених після січня 1992 р., береться середньомісячна чисельність працюючих за період з початку створення, а на тих, що створені у 1993 році, - середньоспискова чисельність працюючих у кожному попередньому місяці.

6. Кошти на споживання, що не ввійшли до фонду оплати праці, розрахованого на основі середньомісячної заробітної плати, але згідно з діючою методикою включаються до фонду споживання, визначаються у такому ж порядку, як і фонд оплати праці:

виходячи з відповідних виплат на одного працюючого у 1990 році, збільшених у 57,5 раза, або виходячи із середньомісячної величини відповідних виплат у ІV кварталі 1992 року.

Вибір варіанту здійснюється підприємством самостійно, незалежно від вибраної бази за середньою заробітною платою.

7. Підприємства, що не нарахували у 1992 році винагород за вислугу років і за підсумками роботи за рік, виплачують ці винагороди у 1993 році. При цьому у разі використання для обчислення середньої заробітної плати звітних даних за 1990 рік зазначені виплати включаються до розрахунку фонду оплати праці звітного періоду з початку року. У разі коли підприємство у 1990 році не виплачувало винагороди за вислугу років і за підсумками роботи за рік та у разі використання у розрахунках Фонду оплати праці звітних даних щодо середньої заробітної плати за листопад 1992 р., зазначені виплати здійснюються понад розрахункову величину фонду споживання у розмірах:

винагороди за підсумками річної роботи - не більше двох посадових окладів (тарифних ставок) на кінець 1992 року; 

винагороди за вислугу років - не більше двох посадових окладів (тарифних ставок) на кінець 1992 року. 

8. Індекси зростання (зменшення) обсягів виробництва визначаються шляхом віднесення обсягів виробництва за звітний період до їх базової величини. 

За базовий рівень обсягів виробництва беруться обсяги виробництва продукції (робіт, послуг) відповідного періоду 1992 року наростаючим підсумком з початку року. 

Обсяги виробництва визначаються у вартісному виразі у порівняльних цінах за показниками згідно з додатком N 2.

Підприємства, для яких показники обсягів виробництва у додатку N 2 не встановлено, визначають розрахунковий фонд споживання виходячи з відповідної середньомісячної заробітної плати і середньоспискової чисельності працюючих, визначених згідно з пунктами 5 і 6 цього Положення.

Підприємства, створені після січня 1992 р., за базовий рівень обсягів виробництва беруть розрахунковий, виходячи із середньомісячних обсягів виробництва за 1992 рік і кількості місяців у звітному періоді.

Підприємства, створені у 1993 році, за базовий рівень обсягів виробництва беруть середньомісячну величину обсягів виробництва за період, що передує звітному, помноженому на кількість місяців з початку діяльності.

Розрахунковий фонд споживання на новостворених підприємствах у першому місяці їх діяльності розраховується виходячи із середньомісячної заробітної плати і середньоспискової чисельності працюючих, визначених згідно з пунктами 5 і 6 цього Положення.

Якщо діяльність підприємства має багатогалузевий характер, то визначення розрахункового фонду споживання провадиться за кожним видом діяльності за відповідними показниками. Загальний розмір розрахункового фонду споживання визначається як сума розрахункових фондів споживання з усіх видів діяльності. Фонд споживання загальногосподарського персоналу визначається виходячи з його середньоспискової чисельності у відповідному періоді 1992 року і середнього доходу, визначених згідно з пунктами 5 і 6 цього Положення.

9. До фактичного фонду споживання за період з початку 1993 року включаються виплати, передбачені Інструкцією про склад коштів, що спрямовуються на споживання.

10. Перевищення фактичного фонду споживання понад розрахункову його величину підлягає внесенню до бюджету за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, а для тих, які одержують дотацію із бюджету, відповідно зменшується її розмір.

Підприємства, що допустили перевищення, сплачують додатково штраф у подвійному розмірі величини перевищення.

Розрахунок суми перевищення щомісячно подається підприємствами податковим інспекціям до 25 числа місяця, що настає після звітного періоду, за формою згідно з додатком N 3.

Суми і штрафи за перевищення фонду споживання перераховуються до державного бюджету чи відповідного місцевого бюджету згідно з підпорядкуванням підприємства на розділ 20 бюджетної класифікації. Символ звітності банку за державним бюджетом 71.

11. Чинність цього Положення поширюється на підприємства, в тому числі орендні, засновані на державній власності, їхні філії, відділення та інші відособлені підрозділи, що мають самостійний (окремий) баланс і рахунки в установах банків.