Питання Міністерства праці України

Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Положення про Міністерство праці України, що додається.

2. Установити граничну чисельність центрального апарату Міністерства праці України у кількості 162 одиниці. Дозволити Міністерству мати трьох заступників Міністра, в тому числі одного першого, і колегію в складі семи чоловік.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Ради Міністрів УРСР від 12 січня 1978 р. N 28 "Про затвердження Положення про Державний комітет Ради Міністрів УРСР по праці" (ЗП УРСР, 1978 р., N 1, ст.16);

постанову Ради Міністрів УРСР від 26 липня 1988 р. N 203 "Про перебудову діяльності й організаційної структури Державного комітету УРСР по праці і соціальних питаннях";

постанову Ради Міністрів УРСР від 13 вересня 1990 р. N 252 "Питання Міністерства праці УРСР".

1. Міністерство праці України (Мінпраці України) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Міністерство забезпечує проведення у життя державної політики у сфері зайнятості населення, його соціального захисту і страхування, праці, її оплати і умов, удосконалення трудових відносин, розвитку народонаселення.

2. Мінпраці України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своєї компетенції Міністерство організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх виконанням.

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його удосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

3. Головними завданнями Мінпраці України є:

розробка та обгрунтування проектів цільових державних програм з питань зайнятості населення, розвитку народонаселення, забезпечення соціально-трудових прав жінок, багатодітних сімей, молоді та інших категорій найбільше соціальнонезахищених громадян і здійснення контролю за їх виконанням;

сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості;

керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів, пов'язаних із регулюванням ринку праці та трудової міграції, здійснення контролю за раціональним використанням фонду сприяння зайнятості;

розробка і удосконалення механізму державного регулювання рівня життя населення;

розробка і здійснення заходів для посилення мотивації до праці, удосконалення її оплати, організації та нормування;

розробка і затвердження міжгалузевих норм і нормативів із праці;

розробка пропозицій щодо формування державної політики у сфері соціального страхування населення і координація роботи по її реалізації;

координація діяльності органів державної виконавчої влади, спрямованої на регулювання праці, проведення консультацій і організація співробітництва з цього питання із об'єднаннями профспілок і власників, сприяння розв'язанню соціально-трудових проблем на основі принципу соціального партнерства, участь в укладанні угод між органами державної виконавчої влади, повноважними представниками профспілок і власників;

надання консультаційних послуг при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), при підготовчій роботі щодо укладання трудових угод між галузевими профспілками і об'єднаннями підприємств, сприяння їхньому співробітництву в поліпшенні організації та умов праці, розв'язання проблем соціального розвитку трудових колективів, узагальнення практики укладання колективних договорів ї угод;

забезпечення захисту права працівників на здорові умови праці, розробка пропозицій про надання потерпілому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС населенню трудових пільг і компенсацій;

розробка і затвердження нових, перегляд діючих, скасування застарілих нормативних актів з питань умов праці;

здійснення заходів для зміцнення міжнародного співробітництва в галузі соціально-трудових прав громадян, налагодження постійних зв'язків з Міжнародною Організацією Праці, підготовка пропозицій щодо приведення актів законодавства України у відповідність із міжнародними трудовими нормами, вивчення та узагальнення міжнародного досвіду регулювання трудових відносин і зайнятості населення, його соціального захисту і поліпшення умов праці, підготовка пропозицій про використання цього досвіду на національному рівні;

участь у підготовці та реалізації міжнародних угод, пов'язаних із трудовою міграцією, захистом прав працівників-мігрантів.

4. Мінпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі основні функції:

а) вивчає стан використання трудових ресурсів і розвитку процесів, які відбуваються на ринку праці і у сфері професійного навчання, розробляє на цій основі відповідні прогнози щодо регулювання ринку праці та зайнятості;

б) сприяє працевлаштуванню населення, розробляє заходи, спрямовані на запобігання масовому безробіттю, та забезпечує соціальний захист громадян, які тимчасово не працюють;

в) розробляє прогнози щодо створення робочих місць по сферах і галузях економіки, задоволення потреби підприємств, установ і організацій у працівниках;

г) сприяє створенню додаткових робочих місць підприємствами, установами й організаціями для використання праці громадян, які потребують соціального захисту і нездатні конкурувати на ринку праці;

д) готує пропозиції про визначення територій пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою;

є) визначає обсяги і напрями професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних з підприємств, установ і організацій працівників і незайнятого населення;

ж) здійснює методичне й організаційне забезпечення проведення професійної підготовки і перепідготовки вивільнюваних з виробництва громадян;

з) регулює міжобласний перерозподіл робочої сили в межах України;

і) разом з МВС і МЗС України готує пропозиції щодо формування державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції, розробляє механізм соціального, економічного та правового захисту громадян, які від'їжджають працювати за кордон по найму, здійснює координацію та інформаційне забезпечення діяльності органів, що займаються питанням міграції на місцях;

к) проводить консультації та переговори з міжнародними організаціями і відповідними органами заінтересованих країн з метою підготовки двосторонніх і багатосторонніх угод, що визначають обсяг, порядок і умови, а також принципи прийняття на роботу в Україну і направлення до зарубіжних країн робочої сили;

л) видає сертифікати комерційним організаціям, що надають послуги населенню, пов'язані з профорієнтацією, підготовкою, перепідготовкою, підвищенням кваліфікації та працевлаштуванням громадян України, у тому числі на період тимчасового перебування за кордоном;

м) контролює використання державною службою зайнятості всіх рівнів коштів державного фонду сприяння зайнятості населення;

н) здійснює заходи щодо удосконалення організаційної структури служби зайнятості, розвитку її матеріально-технічної бази.

а) аналізує і прогнозує рівень життя населення, опрацьовує і вносить пропозиції щодо удосконалення системи соціального захисту громадян в умовах становлення ринкових відносин, розробляє пропозиції щодо здійснення державних заходів і програм, спрямованих на підвищення рівня життя малозабезпечених громадян;

б) разом з Мінстатом, Мінекономіки і Мінфіном України щорічно обчислює вартість мінімального споживчого бюджету стосовно до різних соціально-демографічних груп населення та подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України, обгрунтовує пропозиції щодо удосконалення механізму індексації грошових доходів населення з урахуванням динаміки індексів цін на споживчі товари та послуги, дає необхідні роз'яснення щодо порядку проведення і визначення розмірів індексації доходів, а також розмірів компенсаційних виплат і виплат допомоги на прожиття при підвищенні цін;

в) разом з відповідними міністерствами періодично ( з урахуванням реальних можливостей економіки України та зміни стандартів споживання) подає до Кабінету Міністрів України пропозиції про перегляд складу споживчих коштів мінімального споживчого бюджету;

г) разом з органами державної виконавчої влади і громадськими об'єднаннями розробляє та реалізує заходи і програми, спрямовані на поліпшення становища і забезпечення соціально-трудових прав жінок і молоді;

д) аналізує демографічну ситуацію, розробляє соціально-економічні заходи щодо розвитку народонаселення, зміцнення сім'ї;

є) здійснює методичне забезпечення виконання заходів, пов'язаних із соціальним захистом населення в регіонах.

а) розробляє пропозиції щодо формування державної політики в галузі організації, нормування, оплати і стимулювання праці, здійснює організаційні заходи, спрямовані на забезпечення реалізації цієї політики;

б) готує і подає до Кабінету Міністрів України пропозиції про встановлення гарантованого державою мінімального розміру заробітної плати;

в) організовує розробку єдиного класифікатора професій робітників, посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифних сіток, вносить до них зміни і доповнення;

г) затверджує на основі рішень Кабінету Міністрів України та за погодженням з Мінфіном України умови оплати праці, розміри тарифних ставок і посадових окладів для працівників бюджетних установ і організацій і (як орієнтовних) для інших галузей суспільного виробництва;

д) надає організаційно-методичну допомогу підприємствам і організаціям незалежно від форм власності у впровадженні прогресивних форм організації, нормування та оплати праці.

а) розробляє і затверджує тарифно-кваліфікаційні характеристики професій робітників, посад керівників, спеціалістів і службовців або погоджує зазначені характеристики, розроблювані відповідними міністерствами, відомствами;

б) забезпечує посередництво та консультації під час розгляду спірних питань при розв'язанні колективних трудових конфліктів і проведення переговорів при укладанні угод між галузевими профспілками і об'єднаннями підприємств, сприяє їх співробітництву в поліпшенні організації праці, її умов, розв'язанні проблем соціального розвитку трудових колективів;

в) узагальнює практику укладання колективних договорів і угод, готує пропозиції щодо її удосконалення;

г) аналізує економічні втрати на виробництві, обумовлені страйками, простоями, порушеннями трудової дисципліни, бере участь у розробці соціально-економічного і правового механізму для їх попередження та усунення.

а) здійснює державну експертизу умов праці, контролює доцільність встановлення пільг і компенсацій на роботах із несприятливими умовами праці і якість проведення атестації робочих місць;

б) бере участь у розробці проектів законодавчих актів з питань пільгового пенсійного забезпечення працівників і надання їм додаткових відпусток;

в) розглядає і затверджує диференційовані тарифи соціального страхування підприємств залежно від небезпечності, шкідливості та важкості робіт і стану інших факторів умов праці;

г) готує разом з Мінсоцзабезом України і профспілковими органами висновки та пропозиції щодо змін у списках N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, і в списку виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день, здійснює контроль за обгрунтованістю застосування цих списків, а також якістю проведення атестації робочих місць, наданням працівникам відповідно до законодавства інших пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах;

д) організує розробку і затверджує за погодженням з МОЗ України критерії, показники й нормативи з умов праці, згідно з якими надаються пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах;

є) визначає порядок атестації робочих місць за умовами праці;

ж) за поданням міністерств та інших органів державної виконавчої влади затверджує перелік робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок і підлітків.

а) розробляє пропозиції щодо оплати праці, матеріального заохочення, надання пільг і компенсацій населенню, яке проживає і працює у населених пунктах з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення;

б) контролює застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" і рішень Уряду України з питань заробітної плати та надання пільг і компенсацій працюючим у населених пунктах з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення; дає роз'яснення з питань, що належать до компетенції Мінпраці України;

в) вивчає тенденції і проблеми, пов'язані із заробітною платою, пільгами і компенсаціями, надає необхідну методичну і практичну допомогу органам державної виконавчої влади щодо застосування актів законодавства України з цих питань.

а) за дорученням Уряду України бере участь у розробці напрямів установлення міжнародних зв'язків у галузі праці, представляє інтереси України в цій сфері, а також розробляє і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо посилення цих зв'язків;

б) установлює контакти з державними органами зарубіжних країн у галузі праці, бере участь у підготовці проектів міжнародних договорів, угод і програм співробітництва у розв'язанні соціально-трудових проблем;

в) підтримує постійні зв'язки з Міжнародною Організацією Праці та іншими міжурядовими й неурядовими міжнародними організаціями в галузі праці, забезпечує участь України в їх діяльності;

г) вивчає та узагальнює міжнародний досвід регулювання трудових відносин, зайнятості та соціального захисту населення;

д) аналізує стан виконання Україною міжнародних конвенцій із соціально-трудових питань, вносить відповідні пропозиції Кабінету Міністрів України;

є) організує експертизу законопроектів та концепцій із соціально-трудових питань на предмет їх відповідності міжнародним нормам і світовому досвіду.

5. Мінпраці України бере участь у здійсненні міжвідомчої координації наукових досліджень з соціально-трудових питань.

6. Мінпраці України має право:

а) доручати міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади підготовку матеріалів по розв'язанню окремих соціально-трудових проблем (за їх згодою);

б) здійснювати контроль за виконанням міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами, їх об'єднаннями, установами і організаціями незалежно від форм власності законодавства про працю, соціальний захист і зайнятість населення;

в) вносити пропозиції міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади, підприємствам, їх об'єднанням, організаціям і установам про припинення дії наказів і вказівок з питань праці, її оплати й умов, зайнятості та соціального захисту населення, що суперечать чинному законодавству, а в необхідних випадках вносити до Кабінету Міністрів України пропозиції про їх скасування;

г) одержувати безплатно від Мінстату України статистичні та інші аналітичні матеріали з питань, що належать до компетенції Мінпраці України;

д) забороняти в установленому порядку експлуатацію виробничих об'єктів і робочих місць у разі порушення санітарних норм і правил до вжиття необхідних санітарних заходів;

є) скликати в установленому порядку конференції, семінари та наради, організовувати виставки для висвітлення передового досвіду у розв'язанні соціально-трудових проблем;

ж) здійснювати інформаційну та видавничу діяльність;

з) безпосередньо взаємодіяти з компетентними органами інших країн та укладати з ними на двосторонній та багатосторонній основі договори (угоди) з питань, що належать до компетенції Мінпраці України.

7. Мінпраці України при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої влади, органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також відповідними органами інших держав.

8. Мінпраці України у межах своєї компетенції видає на основі і на виконання чинного законодавства накази, організує та контролює їх виконання.

Міністерство в необхідних випадках видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та громадськими об'єднаннями спільні акти.

Рішення Мінпраці України з питань праці, її оплати, умов, зайнятості і соціального захисту населення, виданих у межах своєї компетенції, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

9. Працівники системи Мінпраці України мають право при виконанні своїх службових обов'язків безперешкодно відвідувати в установленому порядку підприємства і організації незалежно від форм власності, знайомитись із звітами, статистичними та іншими матеріалами з питань, що належать до компетенції Міністерства.

10. Мінпраці України очолює Міністр, який призначається відповідно до Конституції України.

Міністр праці України має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України. Розподіл обов'язків між заступниками Міністра провадиться Міністром.

Міністр праці України несе персональну відповідальність за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, установлює ступінь відповідальності заступників Міністра, керівників підрозділів Міністерства.

11. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінпраці України, обговорення найважливіших напрямів діяльності в Міністерстві утворюється колегія в складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за посадою, а також інших керівних працівників Міністерства.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади і представники відповідних громадських об'єднань.

Члени колегії Міністерства затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Рішення колегії проводяться в життя, як правило, наказами Міністерства.

12. Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів діяльності Мінпраці України, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань у Міністерстві створюється наукова рада з учених і висококваліфікованих фахівців.

Склад наукової ради і положення про неї затверджуються Міністром.

У Міністерстві можуть створюватися й інші консультативні органи.

Склад цих органів і положення про них затверджуються Міністром.

13. Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Мінпраці України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Структура центрального апарату Міністерства затверджується Віце-прем'єр-міністром України.

Штатний розпис центрального апарату і положення про його структурні підрозділи затверджуються Міністром.

14. Мінпраці України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.