Про заходи по поліпшенню нормування праці в народному господарстві

Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС постановою від 6 червня 1985 р. N 540 "Про заходи по поліпшенню нормування праці в народному господарстві" відзначили, що нормування праці набуває все більшого значення у розв'язанні, економічних і соціальних завдань як засіб ефективного використання трудового потенціалу, підвищення дієвості господарського механізму, доведення його принципів до первинних осередків виробництва, кожного робочого місця, забезпечення відповідності розмірів заробітної плати трудовому внескові працівників.

Однак організація нормування праці в народному господарстві ще не відповідає вимогам розвитку економіки на сучасному етапі. Вдосконалення технології, впровадження нової техніки і поліпшення організації праці не завжди супроводжуються заміною норм. Негативно позначаються на якості нормування великі недоліки в обліку трудових затрат і втрат робочого часу. Незадовільно поставлено справу з нормуванням праці почасового оплачуваних робітників, інженерно-технічних працівників і службовців, особливо у невиробничих галузях народного господарства. Не завжди до роботи по поліпшенню нормування праці залучаються трудові колективи.

Застосування занижених норм призводить до їх значного перевиконання, не забезпечує безпосереднього зв'язку з досягненням планових завдань з продуктивності праці, спричиняє невиправдані виплати коштів, знижує ефективність системи матеріального і морального стимулювання. В результаті норми ще по-справжньому не стали дійовим засобом обгрунтованого планування і регулювання заробітної плати.

З метою дальшого вдосконалення нормування праці та посилення його ролі в мобілізації резервів зростання продуктивності, підвищення ефективності виробництва, послідовного здійснення соціалістичного принципу розподілу за працею, на виконання постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 червня 1985 р. N 540 Рада Міністрів Української РСР і Українська республіканська рада професійних спілок

1. Міністерствам і відомствам УРСР, виконавчим комітетам обласних, міських і районних Рад народних депутатів, керівникам об'єднань, підприємств, організацій і установ та відповідним профспілковим органам вжити заходів до докорінного поліпшення нормування праці у виробничих і невиробничих галузях народного господарства.

Усю цю роботу проводити у тісному зв'язку із здійснюваними заходами по вдосконаленню господарського механізму, розширенню прав і посиленню відповідальності об'єднань, підприємств та організацій за кінцеві результати їх діяльності. Система нормування праці повинна сприяти активному впровадженню досягнень науки і техніки, прогресивної технології та поліпшенню організації виробництва, розвиткові колективних форм праці, зниженню трудомісткості продукції.

Заходи по підвищенню якості нормування праці, широкому застосуванню прогресивних норм і нормативів націлити на забезпечення економічно обгрунтованих співвідношень між зростанням продуктивності праці і заробітної плати, посилення матеріальної заінтересованості працівників, вишукання необхідних ресурсів для вдосконалення тарифної системи.

Поліпшення нормування праці, перегляд діючих норм проводити з широкою участю робітників та інженерно-технічних працівників до Закону про трудові колективи.

Виходячи з цього забезпечити в 1985-1986 роках:

а) проведення в об'єднаннях, на підприємствах, в організаціях і установах планомірної перевірки діючих норм виробітку (часу) і обслуговування, маючи на увазі привести їх у встановленому порядку у відповідність з досягнутим рівнем техніки, технології виробництва і праці;

б) здійснення заходів по розширенню сфери нормування праці, розробки й застосування міжгалузевих і галузевих норм та нормативів трудових затрат для працівників, зайнятих у торгівлі, матеріально-технічному постачанні, житлово-комунальному господарстві, побутовому обслуговуванні населення та інших не виробничих галузях;

в) установлення для почасових робітників нормованих завдань із зазначенням у них складу й обсягу робіт, зон обслуговування, регламенту виконання завдань, виходячи з технічно обгрунтованих норм і нормативів трудових затрат;

г) розвиток і підвищення ефективності колективних форм організації праці на основі широкого впровадження укрупнених норм на закінчений комплекс робіт, виріб, одиницю сільськогосподарської та іншої продукції, етап чи об'єкт будівництва.

2. З метою забезпечення прогресивного рівня норм установити, що:

а) норми праці робітникам і службовцям повинні визначатися в основному за єдиними і типовими нормами або нормами, розрахованими за міжгалузевими і галузевими нормативами трудових затрат. Використання поправочних коефіцієнтів, що послаблюють напруженість єдиних і типових норм, а також норм, розрахованих за міжгалузевими або галузевими нормативами, дозволяється тільки за згодою вищестоящої за підпорядкованістю організації та відповідного профспілкового комітету, а також в інших випадках, передбачених трудовим законодавством;

б) діючі в об'єднаннях, на підприємствах, в організаціях і установах норми виробітку (часу) і норми обслуговування підлягають обов'язковій перевірці на відповідність досягнутому рівню техніки та технології, організації виробництва і праці в процесі атестації робочих місць. За підсумками атестації застарілі норми на роботах, трудомісткість яких зменшилась у результаті загального поліпшення організації виробництва і праці, переглядаються в установленому порядку за погодженням з профспілковими комітетами. При наступній раціоналізації робочих місць, впровадженні нової та вдосконаленні діючої техніки і технології, організації виробництва і праці, проведенні інших господарських заходів, що забезпечують зростання продуктивності праці, застосовувані норми своєчасно замінювати новими, які відповідають умовам виробництва, що змінилися. Помилково встановлені норми переглядаються в міру їх виявлення;

в) застосування робітником (службовцем), бригадою за власною ініціативою нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць, підвищення своєї професійної майстерності і досягнення на цій основі високого рівня виробітку в період між атестаціями робочих місць не є підставою для перегляду норм за рішенням адміністрації. Перегляд норм у цих випадках може провадитися з ініціативи колективів бригад, робітників і службовців, за що вони заохочуються в установленому порядку.

3. Міністерствам і відомствам УРСР разом з відповідними республіканськими комітетами профспілок завершити в 1987 році перевірку та перегляд у встановленому порядку галузевих (відомчих) норм і нормативів трудових затрат та забезпечити впровадження новорозроблених і уточнених міжгалузевих та галузевих норм і нормативів при проведенні атестації робочих місць у підвідомчих об'єднаннях, на підприємствах, в організаціях і установах.

Державному комітетові СРСР по праці і соціальних питаннях і Держбуду СРСР доручено разом з ВЦРПС завершити 1986 році роботу, по внесенню змін до міжгалузевих єдиних і типових норм та нормативів трудових затрат з урахуванням удосконалення техніки й технології, організації виробництва і праці.

4. Міністерствам і відомствам УРСР, які здійснюють будівництво, забезпечити в 1985-1987 роках розробку, затвердження і впровадження на будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних роботах укрупнених і комплексних норм трудових затрат і розцінок з включенням до них технологічно взаємопов'язаних основних та підсобно-допоміжних робіт на основі застосування прогресивної технології, максимальної механізації робіт і наукової організації праці.

Держбуду СРСР доручено у 6-місячний строк затвердити за погодженням з Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях і ВЦРПС методичні вказівки про порядок розробки й застосування укрупнених та комплексних норм на будівельно-монтажні і ремонтно-будівельні роботи.

5. Міністерствам і відомствам УРСР, об'єднанням, підприємствам і організаціям здійснювати на стадії проектування технологічних процесів розрахунок норм праці на основі використання обчислювальної техніки.

6) Визнати за необхідне підвищити роль показника трудомісткості продукції (робіт) у плануванні виробництва і праці, формуванні коштів на її оплату. З цією метою міністерствам і відомствам УРСР, Київському міськвиконкому:

встановлювати конструкторським, проектним і проектно-технологічним організаціям граничні економічно допустимі рівні затрат праці на виробництво проектованої продукції і технологічні процеси;

визначати у складі проектів на нові види продукції та технологічні процеси трудомісткість їх виробництва;

забезпечити планомірне досягнення проектної трудомісткості і дальше її зниження. Доводити до підвідомчих об'єднань, підприємств і організацій щороку, в планах економічного і соціального розвитку завдання по зниженню трудомісткості продукції що випускається, а в окремих галузях промисловості - інші показники трудових затрат.

Державному комітетові СРСР по праці і соціальних питаннях і Держплану СРСР доручено з участю ВЦРПС у 6-місячний строк розробити й затвердити міжгалузеві методичні вказівки про порядок визначення та застосування показника трудомісткості у плануванні виробництва і праці. Міністерствам і відомствам УРСР з участю відповідних республіканських комітетів профспілок на основі цих вказівок у 6-місячний строк розробити і затвердити відповідні галузеві методичні вказівки для підвідомчих об'єднань, підприємств і організацій.

7. Міністерствам і відомствам УРСР, виконавчим комітетам обласних, міських і районних Рад народних депутатів зміцнити служби нормування праці об'єднань, підприємств, організацій і установ, а також нормативно-дослідні організації, зайняті розробкою норм і нормативів трудових затрат, укомплектувавши їх висококваліфікованими працівниками. Розширити мережу цих нормативно-дослідних організацій у невиробничих галузях народного господарства.

8. Взяти до відома, що Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС постановою від 6 червня 1985 р. N 540:

1) Установили, що:

а) при затвердженні централізовано розроблюваних норм і нормативів трудових затрат визначається строк їх дії (але не більше п'яти років) залежно від характеру виробництва, технологічного процесу та виду робіт.

У міру вдосконалення техніки і технології, організації виробництва і праці до норм та нормативів вносяться відповідні зміни, а після закінчення строку їх дії вони підлягають обов'язковій перевірці і при необхідності заміні на нові;

б) починаючи з 1987 року технічні проекти на нові види продукції без показника трудомісткості їх виробництва затвердженню не підлягають.

Зобов'язали Державний комітет СРСР по стандартах, міністерства і відомства СРСР внести в 1985 році до стандартів та інших нормативно-технічних документів, що визначають порядок створення і виробництва нової техніки, вимоги по застосуванню показника трудомісткості при розробці й виготовленні нових видів продукції.

2) Доручили:

Держплану СРСР і Міністерству вищої і середньої спеціальної освіти СРСР вжити додаткових заходів до збільшення прийому студентів у вищі учбові заклади для підготовки спеціалістів по організації і нормуванню праці;

Міністерству вищої і середньої спеціальної освіти СРСР:

переглянути за погодженням з Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях учбові програми підготовки спеціалістів по організації та нормуванню праці, привівши їх у відповідність з сучасними вимогами теорії і передової практики організації та нормування праці;

істотно розширити в учбових програмах підготовки екномістів, інженерів і техніків усіх спеціальностей курс по організації та нормуванню праці.

3) Зобов'язали Державний комітет СРСР по праці і соціальних питаннях разом з ВЦРПС та з участю відповідних міністерств і відомств розробити й затвердити в 1986 році положення про організацію нормування праці в народному господарстві.

У зазначеному положенні повинні бути передбачені методичні основи організації нормування праці, порядок розробки, затвердження і застосування міжгалузевих, галузевих та місцевих нормативних матеріалів з праці, а також порядок атестації, заміни і перегляду норм, система контролю за станом нормування праці, порядок планування та фінансування нормативно-дослідних робіт з праці.

4) 3 метою посилення заінтересованості робітників у впровадженні технічно обгрунтованих норм праці надалі до введення нових тарифних ставок і посадових окладів надали право керівникам об'єднань, підприємств і організацій - у промисловості за погодженням з профспілковими комітетами, а в інших галузях народного господарства - з дозволу міністерств і відомств та за погодженням з Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях та ВЦРПС:

установлювати робітникам при переході на роботу за нормами, розрахованими за міжгалузевими, галузевими та іншими більш прогресивними нормативами трудових затрат, і за затвердженими у централізованому порядку укрупненими і комплексними нормами підвищені до 20 процентів відрядні розцінки;

застосовувати для почасових робітників при переході на роботу за нормованими завданнями, встановленими виходячи з технічно обгрунтованих норм і нормативів з праці, підвищені до 10 процентів, а для робітників, зайнятих ремонтом і виготовленням устаткування, інструменту, оснастки, обслуговуванням, автоматичних і напівавтоматичних ліній, гнучких автоматизованих виробництв, верстатів з числовим програмним управлінням і особливо складної будівельної техніки, підвищені до 20 процентів тарифні ставки.

На підприємствах машинобудування і металообробки (незалежно від відомчої підпорядкованості), у ремонтно-механічних, термічних, ковальсько-пресових, електроремонтних цехах та цехах металоконструкцій у чорній і кольоровій металургії, а також на роботах з високою інтенсивністю праці в інших виробничих галузях дозволили міністерствам і відомствам за погодженням з Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях та ВЦРПС вводити на підвідомчих підприємствах для робітників-відрядників підвищені до 30 процентів відрядні розцінки.

Введення зазначених підвищених розцінок вирішено здійснювати за рахунок економії фонду заробітної плати, одержаної від зниження трудомісткості продукції (робіт) і перегляду норм виробітку (часу), а підвищення тарифних ставок почасових робітників - за рахунок економії фонду заробітної плати, одержаної при їх вивільненні.

Державний комітет СРСР по праці і соціальних питаннях зобов'язаний за погодженням з Держпланом СРСР, Міністерством фінансів СРСР та ВЦРПС у 3-місячний строк установити порядок та умови застосування підвищених розцінок і тарифних ставок.

Державному комітетові СРСР по праці і соціальних питаннях та ВЦРПС доручено здійснювати систематичний контроль за правильним застосуванням і ефективним використанням підвищених відрядних розцінок та підвищених тарифних ставок почасових робітників.

5) Дозволили керівникам об'єднань, підприємств і організацій виплачувати за рахунок економії по фонду заробітної плати, одержаної проти встановленого нормативу або планового фонду заробітної плати, працівникам по нормуванню праці надбавки до посадових окладів у розмірі, до 50 процентів окладу за досягнення високого рівня нормування праці у підрозділах. Вказані надбавки відміняти при погіршенні якості роботи.

Державному комітетові СРСР по праці і соціальних питаннях запропоновано за погодженням з ВЦРПС у 6-місячний строк розробити і затвердити порядок та умови виплати зазначених надбавок.

6) 3 метою поліпшення забезпечення об'єднань, підприємств, організацій і установ нормативними матеріалами з праці, науковою, методичною, довідковою та іншою літературою з праці та соціальних питань доручили її видання Державному комітетові СРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі.

7) Зобов'язали ЦСУ СРСР за погодженням з Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях та з участю заінтересованих міністерств і відомств внести у 1985 році до діючої статистичної звітності з праці зміни й доповнення, що випливають з указаної постанови. Розробити і починаючи з дванадцятої п'ятирічки ввести звітність по нормуванню праці на транспорті, в торгівлі, житлово-комунальному господарстві та побутовому обслуговуванні населення, а також у соціально-культурних галузях, народного господарства.

9. Міністерствам і відомствам УРСР, облвиконкомам, Київському і Севастопольському міськвиконкомам разом з республіканськими комітетами, обласними і Київською міською радами профспілок подати в лютому 1987 р. Державному комітетові УРСР по праці і Укрпрофраді доповіді про хід виконання цієї постанови.

Державному комітетові УРСР по праці:

а) доповісти разом з Укрпрофрадою в березні 1987 р. Раді Міністрів УРСР про проведену роботу по виконанню цієї постанови;

б) подавати щорічно, починаючи з 1986 року, разом з Укрпрофрадою і ЦСУ УРСР доповіді Раді Міністрів УРСР про стан нормування праці і виконання найважливіших завдань по впровадженню наукової організації праці в промисловості та будівництві. По інших галузях народного господарства доповіді з зазначених питань, подавати один раз на три роки.