Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР

1. Перехід до ринкових відносин, зміна галузевої структури народного господарства, ліквідація збиткових виробництв та підприємств викликають необхідність широкомасштабного міжтериторіального і міжгалузевого перерозподілу та працевлаштування працівників, поліпшення якості їх підготовки. Для цього необхідно перебудувати діючу службу працевлаштування шляхом створення централізованої структури спеціальних державних органів, які б забезпечили комплексне вирішення питань, пов'язаних з регулюванням зайнятості населення, професійною орієнтацією, працевлаштуванням, соціальною підтримкою тимчасово непрацюючих громадян.

З метою створення умов для реалізації права громадян на працю, а також забезпечення соціального захисту тимчасово непрацюючого населення Рада Міністрів Української РСР

1. Визнати за доцільне створити в системі органів по праці Української РСР на базі існуючої служби працевлаштування державну службу зайнятості в складі республіканського, обласних, районних, міських та районних у місті центрів зайнятості, на які покласти вирішення питань зайнятості населення на території республіки.

Перетворити Республіканський центр зайнятості і профорієнтації населення при Міністерстві праці УРСР у Республіканський центр зайнятості Міністерства праці УРСР.

Установити, що місцеві центри зайнятості підпорядковуються Республіканському центру зайнятості та виконкомам місцевих Рад народних депутатів, або їх органам по праці і соціальних питаннях (де вони створені).

Створити в складі державної служби зайнятості інспекцію по контролю за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання.

2. На державну службу зайнятості покладається:

аналіз стану ринку праці, прогноз попиту та пропозицій на робочу силу, підготовка із заінтересованими організаціями республіканської та територіальних програм зайнятості населення, забезпечення їх реалізації;

облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, подання їм допомоги у підборі роботи та працевлаштуванні;

забезпечення населення достовірною, повною та оперативною інформацією про можливості працевлаштування на основі обліку вільних робочих місць та вакантних посад;

проведення професійної орієнтації та консультацій населення, у тому числі молоді;

організація професійної підготовки та перепідготовки працівників, вивільнюваних з підприємств, установ та організацій, осіб, які відчувають утруднення у влаштуванні на роботу, а також інших категорій незайнятого населення;

подання підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності та господарювання допомоги у доборі необхідних їм працівників, консультування та забезпечення їх інформацією про стан ринку праці;

підготовка пропозицій та висновків про використання праці іноземних громадян, які залучаються в Українській РСР для виконання робіт за міжурядовими угодами та ліцензіями;

забезпечення в межах своєї компетенції соціального захисту незайнятих громадян;

здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання законодавства про зайнятість населення.

3. Державній службі зайнятості надається право:

отримувати від підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання інформацію про передбачувані структурні зміни та інші заходи, в результаті яких може статися вивільнення працюючих, а також дані про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про кількість вивільнюваних, прийнятих та звільнених працівників;

розробляти та вносити на розгляд місцевих Рад народних депутатів пропозиції про встановлення для всіх підприємств, установ та організацій квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту та відчувають утруднення в працевлаштуванні, в тому числі молоді, жінок, які мають малолітніх дітей, інвалідів, осіб, які тривалий час не працюють, звільнені з установ, що виконують покарання або здійснюють примусове лікування за рішенням суду;

укладати за довіреністю підприємств, установ та організацій від їх імені договори з громадянами про працевлаштування (з попередньою при необхідності професійною підготовкою), сплачувати таким громадянам за рахунок коштів підприємств, установ, організацій вартість проїзду, добові за кожний день перебування в дорозі, а також видавати їм допомогу при переїзді на нове місце проживання і роботи;

рекомендувати підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності та господарювання при наявності у них відповідних вільних робочих місць (вакантних посад) приймати на роботу громадян, які звертаються до служби зайнятості для працевлаштування, відповідно до рівня їх кваліфікації та професійної підготовки.

4. Встановити, що послуги по забезпеченню зайнятості населення, його соціального захисту від безробіття надаються державною службою зайнятості безплатно.

5. Доручити Міністерству праці УРСР до 1 січня 1991 р. розробити за погодженням з виконкомами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів примірні структуру та нормативи чисельності обласних, районних, міських, районних в місті центрів зайнятості з урахуванням ситуації, що складається в окремих регіонах республіки з забезпеченням зайнятості населення.

Особливу увагу приділити створенню та функціонуванню головної ланки державної служби зайнятості - центрів зайнятості в районах, містах і районах у місті.

6. Міністерству праці УРСР, виконкомам місцевих Рад народних депутатів укомплектувати державну службу зайнятості на конкурсній основі висококваліфікованими фахівцями, здатними забезпечити вирішення всього комплексу завдань, які покладаються на цю службу. Здійснити роботу по створенню матеріальної бази та інших умов для ефективного функціонування служби зайнятості.

7. Встановити умови оплати праці працівників державної служби зайнятості стосовно умов оплати праці, передбачених постановою Ради Міністрів СРСР від 29 вересня 1989 р. N 803, прирівнявши Республіканський, обласні, районні, міські, районні в місті центри зайнятості по оплаті праці до управлінь (відділів) Міністерства праці УРСР та виконкомів відповідних місцевих Рад народних депутатів, а Міністерству праці УРСР розробити відповідні рекомендації.

Працівники центрів та бюро по працевлаштуванню, перенавчанню і профорієнтації населення, які вивільнюватимуться у зв'язку з перетворенням цих центрів у державну службу зайнятості, користуються пільгами, передбаченими розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 25 листопада 1986 р. N 513.

8. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення, а до його утворення - за рахунок, відповідних бюджетів.

Кошториси витрат розробляються Республіканським, місцевими центрами служби зайнятості та затверджуються відповідно Міністерством праці УРСР, виконкомами місцевих Рад народних депутатів.

Міністерству праці УРСР разом з виконкомами місцевих Рад народних депутатів встановити постійний контроль за раціональним і ефективним використанням виділюваних коштів.

9. Міністерство праці УРСР у необхідних випадках може створювати за погодженням з виконкомами місцевих Рад народних депутатів міжрайонні та спеціалізовані бюро зайнятості, тимчасові бюро по працевлаштуванню на підприємствах, що ліквідуються, центри професійної орієнтації, інформаційні центри, навчальні центри по професійній підготовці незайнятого населення.

10. Встановити, що державна служба зайнятості може виконувати для підприємств, установ і організацій за їх заявками (договорами) платні послуги, не пов'язані із забезпеченням зайнятості громадян, з подальшим зарахуванням одержаних коштів до державного фонду сприяння зайнятості населення.

11. Міністерству праці УРСР після прийняття Закону Української РСР про зайнятість населення внести на розгляд Ради Міністрів УРСР проекти положень про державну службу зайнятості, про державний фонд сприяння зайнятості населення, про порядок виплати допомоги по безробіттю, про організацію оплачуваних громадських робіт та про порядок надання платних послуг підприємствам, установам і організаціям.

12. Доручити Державному комітетові УРСР у справах будівництва і архітектури забезпечити за замовленням Міністерства праці УРСР розробку, на конкурсній основі проектів приміщень для державної служби зайнятості, а виконкомам місцевих Рад народних депутатів вирішувати в установленому порядку питання про виділення для їх спорудження земельних ділянок в районах з найбільш сприятливими умовами для обслуговування населення міста.

Державному комітетові УРСР по економіці починаючи з 1991 року передбачати виділення відповідного ліміту проектних робіт та щорічне виділення лімітів підрядних робіт для спорудження приміщень державної служби зайнятості за рахунок коштів місцевих Рад народних депутатів.

13. Доручити Міністерству праці УРСР забезпечити розробку єдиної програми автоматизації державної служби зайнятості для всіх її рівнів і включити цю програму до державної програми інформатизації суспільства, враховуючи, що вона повинна забезпечувати облік робочих місць на всіх підприємствах, в установах і організаціях республіки, а також громадян, які потребують працевлаштування, створення єдиного автоматизованого банку даних на попит і пропозиції робочої сили, вирішення завдань професійної орієнтації та перепідготовки кадрів.

Міністерству праці УРСР внести пропозиції до Ради Міністрів УРСР про часткове фінансування робіт по комп'ютеризації служби зайнятості у валюті.

Міністерству зв'язку УРСР забезпечити в 1991 - 1995 роках виконання робіт по прокладанню кабельного зв'язку для комп'ютерних систем державної служби зайнятості за її замовленнями і за рахунок її коштів.

14. Міністерству праці УРСР, Державному комітетові УРСР по статистиці забезпечити систематичну публікацію статистичної інформації про зайнятість населення, стан ринку праці, попит і пропозиції на робочу силу в розрізі областей, районів, міст та інших населених пунктів. Запровадити з 1991 року на території України державну статистичну звітність з питань наявності та використання трудових ресурсів, зайнятості населення в регіонах республіки.

15. Державному комітетові УРСР по економіці виділяти за заявками Міністерства праці УРСР автотранспорт, пальне, ліміти на меблі для обладнання і функціонування державної служби зайнятості.

Державному комітетові УРСР по матеріально-технічному постачанню за заявками Міністерства праці УРСР виділяти починаючи з 1991 року копіювально-розмножувальну техніку для державної служби зайнятості.

16. Державному комітетові УРСР по пресі разом з Міністерством Праці УРСР вирішити питання про закріплення за державною службою зайнятості поліграфічної бази і виділення необхідних фондів для видання на договірній основі інформаційних бюлетенів, збірників, друкування плакатів, бланкової продукції та інших матеріалів.

17. Міністерству праці УРСР разом з Міністерством народної освіти і Міністерством фінансів УРСР внести до березня 1991 р. до Ради Міністрів УРСР погоджені з виконкомами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів пропозиції про формування системи професійного перенавчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення, яке звертається до місцевих центрів зайнятості.

18. Міністерству вищої і середньої спеціальної освіти УРСР за заявками Міністерства праці УРСР розпочати підготовку висококваліфікованих кадрів для забезпечення потреб державної служби зайнятості та підвищення кваліфікації її працівників.

19. Дозволити Міністерству праці УРСР для вивчення досвіду країн ринкової економіки відрядити спеціалістів з питань забезпечення зайнятості населення та його соціального захисту від безробіття до зарубіжних країн.

20. Визнати за доцільне для підготовки погоджених рішень по здійсненню політики зайнятості створити на республіканському та місцевому рівнях координаційні комітети сприяння зайнятості, що працюють у взаємодії з державною службою зайнятості.

Формування і порядок організації їх роботи визначається представленими у комітетах сторонами.