Про введення в дію Інструкції N 10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків"

- якою мірою банк буде змушений виконувати свої майбутні зобов'язання, пов'язані з наданням кредитів. Наприклад, якщо банк зобов'язався у майбутньому надати позику своєму клієнту, він повинен врахувати це зобов'язання в управлінні своєю ліквідністю.

У міру розвитку і розширення фінансового ринку у банків з'являються ширші можливості для управління рівнем своєї ліквідності, для утримання значної частини активів у ліквідній формі. Наприклад:

- шляхом здійснення швидкого продажу активів центральному банку (як правило, у формі державних цінних паперів), або здійснення реалізації на вторинному ринку відповідних типів активів;

- шляхом залучення запозичених коштів інших банків, (як правило, на короткий строк), часто у вигляді короткострокових позик;

- шляхом укладення угод про відкриття кредитних ліній на відповідну суму;

- шляхом залучення коштів у центральному банку з метою задоволення потреб у ліквідності на короткий строк або на довгостроковій основі. Центральний банк у цьому відіграє роль кредитора "в останній інстанції".

Аналіз ліквідності не обмежується тільки коефіцієнтним показником, а вимагає більш суб'єктивної оцінки, ніж аналіз капіталу, якості активів або надходжень.

Фактори, які необхідно враховувати при визначенні рівня ліквідності банку:

- обсяг "летючих" вкладів, тобто яка частка депозитів банку може розглядатись як основні депозити (ті, що залишатимуться у розпорядженні банку) порівняно з тією частиною вкладів, які, напевне, будуть зняті з рахунків, часто без завчасного попередження;

- наявність активів у ліквідній формі або активів, що можуть бути швидко перетворені на ліквідні ( чим вищий відсотковий показник, тим краща ліквідність).

Рівень, за яким банк покладається на запозичені кошти, тобто на кошти, придбані на міжбанківському ринку, або на залучення коштів центрального банку (чим вищий рівень цієї залежності, тим ризикованіший стан ліквідності банку).

Обсяг зобов'язань банку за наданням кредитів у майбутньому (чим більший їх обсяг, тим ризикованіший стан ліквідності банку).

Здатність керівництва банку керувати рівнем ліквідності, а також дотримання банком внутрішньої політики і принципів регулювання ліквідності.

Аналіз ліквідності банку складається з двох складових частин:

1. Дотримання встановлених показників і нормативів ліквідності.

2. Встановлення експертної оцінки за наведеними нижче критеріями.

Рейтинг 1 (сильний):

- високий рівень ліквідних активів;

- постійно підтримується показник, що перевищує всі встановлені нормативи;

- високий рівень залучених коштів у формі основних депозитів;

- здатність швидко залучати кошти за помірну плату;

- коефіцієнти ліквідності кращі, ніж в інших банках.

Рейтинг 2 (задовільний):

- достатній рівень ліквідних активів;

- постійно дотримуються нормативи ліквідності активів;

- рівень залучених коштів у формі основних депозитів вищий за середній;

- є змога залучати кошти у разі першої вимоги;

- коефіцієнти ліквідності вищі за середні порівняно з іншими банками.

Рейтинг 3 (посередній):

- як мінімум, достатній рівень ліквідних активів на сьогодні;

- як правило, дотримуються нормативні вимоги ліквідності активів;

- припустимий рівень основних депозитів щодо загального обсягу депозитів;

- обмежена можливість негайного залучення коштів;

- показники ліквідності середні порівняно з іншими банками.

Рейтинг 4 (граничний):

- деяка нестача ліквідних коштів;

- невиконання нормативів ліквідності активів в окремі періоди часу;

- залежність від придбаних коштів або непостійних джерел фінансування;

- наявна неспроможність негайно залучати запозичені кошти, за винятком залучення коштів через центральний банк;

- показники ліквідності постійно нижчі середніх показників інших банків.

Рейтинг 5 (незадовільний):

- значна нестача ліквідних активів;

- постійно не дотримуються нормативи ліквідності активів;

- значна залежність від коштів, що не є основними депозитами;

- відсутність можливості залучати кошти, за винятком залучення коштів через центральний банк;

- надзвичайно низькі показники ліквідності порівняно з іншими банками.

При цьому загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного чи кількох одночасно) відносить стан ліквідності банку до категорії "Незадовільний".

7.6. Аналіз адміністративно-господарського управління (менеджменту).

На відміну від аналізу капіталу, якості активів, надходжень і навіть ліквідності при аналізі управління неможливе використання коефіцієнтного показника. У свою чергу, при оцінці методів управління за системою рейтингу необхідно враховувати рейтинг за іншими чотирма напрямами, оскільки оцінка менеджменту знаходиться у прямій залежності від якості активів, капіталу, надходження і ліквідність банку.

Звичайно слід зважити на те, за яких умов спричинилось погіршення показників діяльності банку і якщо керівництво проблемним банком перейшло до нової адміністрації, яка не несе відповідальності за незадовільний стан банку, спричинений попереднім керівництвом.

Таким чином, як правило, оцінка управління повинна відображати рейтинг за іншими чотирма компонентами.

Крім рейтингової оцінки за іншими чотирма компонентами, які потрібно враховувати при проведенні аналізу управління банку, слід звертати увагу на такі фактори.

Керівництво банку повинно демонструвати технічну компетентність, керівні та адміністративні здібності (що може бути виявлено при затверджені керівників банку центральним банком).

Керівництво банку повинно нести відповідальність за дотримання банківського законодавства та встановлених норм і нормативів.

Керівництво банку повинно вміти пристосовуватись до змін в економічних умовах та банківській системі.

Керівництво банку повинно нести повну відповідальність за розроблення та дотримання належних внутрішніх правил роботи банку.

Адміністрація банку має постійно підвищувати рівень кваліфікації своїх працівників для забезпечення майбутнього покращення роботи банку.

Керівництво банку повинно нести відповідальність за виявлення корисливості у своїх діях, і особливо, за надання позик на пільгових умовах собі або іншим працівникам банку.

Керівництво банку має бути готове повністю задовольнити регіон, в якому він розташований, у банківських послугах.

Враховуючи те, що аналіз адміністративно-господарського управління (менеджмент) є найбільш суб'єктивним серед інших аспектів системи рейтингу, крім попередніх чотирьох компонентів, необхідно встановити експертну оцінку управління банку за наведеними нижче критеріями.

Рейтинг 1 (сильний):

- усі інші компоненти мають відмінний або задовільний рейтинг;

- безумовне дотримання законів і нормативних актів;

- є адекватні внутрішні правила роботи банку, які повністю виконуються;

- очевидними є цілісність, компетентність і здібності керувати банком.

Рейтинг 2 (задовільний):

- більшість компонентів є як мінімум задовільними;

- загальне дотримання законів і правил;

- правила роботи, в основному, адекватні та достатньою мірою виконуються;

- відсутність явних недоліків у методах керівництва банком.

Рейтинг 3 (посередній):

- більшість компонентів системи є посередніми або задовільними;

- частково не дотримуються закони і нормативні акти;

- наявна необхідність у покращенні розроблених правил роботи банку або у їх дотриманні;

- виникає деяка занепокоєність методами керівництва та сумніви у компетентності керівників банку.

Рейтинг 4 (граничний):

- рейтинг інших компонентів коливається між посереднім і незадовільним;

- є серйозні порушення законодавства і (або) встановлених нормативних актів;

- відсутній встановлений порядок роботи або він не дотримується;

- наявні очевидні факти шахрайства, незадовільного керівництва.

Рейтинг 5 (незадовільний):

- рейтинг інших компонентів системи є граничним або незадовільним;

- серйозні порушення законодавства і (або) нормативів;

- правила роботи відсутні або їх не дотримуються;

- очевидне неякісне керівництво, або некомпетентність керівного складу, шахрайство.

8.1. Форми звітності комерційних банків для розрахунку економічних нормативів і оціночних показників поділяються на щоденні і щомісячні.

До щоденних форм звітності належать:

- форма 700 Д (баланс).

При цьому дані про надані банком великі кредити подаються в день видачі такого кредиту за формою НТ/4 (Звіт про надані "великі" кредити)

Форми додаються.

До щомісячних форм звітності належать:

- форма 700 (баланс);

- форма НТ/1 (Звіт про дотримання економічних нормативів);

- форма НТ/2 (Звіт про дотримання показників);

- форма НТ/3 (Звіт про надані "великі" кредити);

- форма НТ/4 (Звіт про надані "великі" кредити);

- форма НТ/5 (Звіт про надані банком кредити інсайдерам);

- форма НТ/6 (Звіт про надані "великі" кредити).

Форми додаються.

8.2. Застосування заходів впливу щодо недотримання комерційними банками обов'язкових економічних нормативів та оціночних показників діяльності банку здійснюється на підставі щомісячних форм звітності за кожним показником, розрахованим згідно з методикою, викладеною у п.1 розділу 5 цієї Інструкції.

8.3. Щоденна форма звітності - 700Д передається електронною поштою:

- філіями усіх комерційних банків, комерційними банками які не мають філій, філіями комерційних банків іноземних держав - регіональним управлінням НБУ у встановлений ними термін;

- регіональними управліннями НБУ - департаменту банківського нагляду через Центральну розрахункову палату до 12 години наступного дня.

8.4. Щомісячні форми звітності - НТ1; НТ2, завірені підписами керівників та печатками, здаються комерційними банками-юридичними особами відповідним регіональним управлінням Національного банку України до 10 числа місяця, який йде за звітним.

8.5. Форма НТ/4 (Звіт про надані "великі" кредити) надається комерційними банками-юридичними особами департаменту банківського нагляду НБУ до 12 години наступного дня за звітним.

8.6. Щомісячні форми звітності - НТ3; НТ5; НТ6, завірені підписами керівників та печатками, надаються комерційними банками-юридичними особами тільки у департамент банківського нагляду Національного банку України до 10 числа місяця, який йде за звітним.

8.7. Регіональні управління Національного банку України після перевірки щомісячних звітних даних комерційних банків завіряють їх підписом відповідальної особи та печаткою і до 14 числа місяця, який йде за звітним, подають департаменту банківського нагляду Національного банку України разом із рейтинговою оцінкою за системою "CAMEL" згідно з методикою, викладеною у розділі 7 цієї інструкції.

8.8. Результати економічного аналізу діяльності кожного комерційного банку, згідно з розділом 6 цієї інструкції, та висновки додаються регіональними управліннями Національного банку України до звітності комерційних банків в такому порядку:

- щодо банків, які знаходяться в режимі фінансового оздоровлення - щомісячно;

- щодо банків, які працюють в загальному режимі - за підсумками діяльності за квартал.

Висновок має вміщувати:

- загальну оцінку фінансового стану банку;

- оцінку дотримання банком економічних нормативів;

- відомості про суми нарахованих, стягнутих або нестягнутих штрафів (у разі порушення банком економічних нормативів);

- наявність на розгляді регіонального управління Національного банку України документів банку на збільшення статутного фонду;

- аргументовані пропозиції регіонального управління щодо подальшої діяльності банку (загальний режим роботи, режим фінансового оздоровлення, пропозиції щодо скасування режиму фінансового оздоровлення, припинення діяльності або ліквідації банку);

- основні відомості про проведені перевірки діяльності банку, а також інформацію про те, чи порушено проти банку або його керівників і основних акціонерів справи правоохоронними органами, судовими та арбітражними інстанціями.

8.9. За ненадання банками щомісячних, щоденних та на день видачі "великого" кредиту форм обов'язкової звітності, встановлених цією інструкцією, Національний банк України має право виключати відповідні комерційні банки з системи електронних платежів.

Із введенням у дію Інструкції N 10 про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків вважати такими, що втратили чинність:

- Положення про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків, затверджене постановою Правління Національного банку України N 167 від 30.06.95 р., а також листи, телеграми з усіма змінами до цього Положення;

- пункт 8 постанови Правління Національного банку України "Про невідкладні заходи щодо фінансового оздоровлення комерційних банків та відновлення їх ліквідності і платоспроможності" N 40 від 25.02.95 р.;

- пункти 13, 14 постанови Правління Національного банку України "Про підсумки діяльності комерційних банків України за 1995 рік" N 42 від 22.02.96 р.;

- пункт 12 постанови Правління Національного банку України "Про підсумки діяльності комерційних банків України за 1 квартал 1996 року" N 109 від 08.05.96 р.;

- постанови Правління Національного банку України "Про внесення змін і доповнень до Положення про економічні нормативи діяльності комерційних банків" N 135 від 04.06.96 р. та "Про ліквідність комерційних банків N 308 від 25.11.96 р.;

- пункти 1, 2, 3 постанови Правління Національного банку України "Про покращання ліквідності комерційних банків" N 228 від 30.08.96 р.;

- форми звітності: ЛБ, додатки NN 1, 2 до форми ЛБ; ПС, додатки NN 1, 2, 3 до форми ПС, затверджені постановою Правління Національного банку України N 80 від 29.03.96 р.

9.1.

9.2.

9.3.

9.4.

9.5.

9.6.