ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
N 502 від 01.12.98
м.Київ
Схвалено
постановою Правління
Національного банку України
01.12.98 N 502
Стратегія
Національного банку України щодо реструктуризації та реорганізації банків у стані фінансової скрути
На початку становлення банківської системи у комерційних банків не існувало особливих проблем з фінансовими ресурсами, ліквідністю, достатністю капіталу. Банки створювались за рахунок відпливу фінансових ресурсів із колишніх державних спеціалізованих банків. Одночасно банками практично не проводилось фінансування будь-яких проектів, спрямованих на розвиток виробничого сектора.
На другому етапі становлення банківської системи після лібералізації цін надлишок фінансових ресурсів змінився на їх дефіцит.
На кінець 1995 року банківська система складалася у своїй більшості з комерційних банків з невеликим статутним капіталом. На той час відбулося зростання конкуренції між банками за клієнтські кошти, на фінансовому ринку позичальником виступила держава.
Враховуючи, що становлення банківської системи України відбувається у складних макроекономічних умовах затяжної економічної кризи в Україні та світової фінансової кризи, особливого значення набуває створення динамічної, гнучкої банківської системи, яка б завчасно реагувала на негативні зміни в макроекономічній системі і в світовій фінансовій системі.
Погіршення фінансового становища багатьох комерційних банків спричинили такі внутрішні фактори:
- недотримання банками вимог чинного законодавства;
- недосконала законодавча база;
- конфлікти інтересів, пов'язані з власністю;
- недостатність диверсифікації кредитного та інвестиційного портфелів;
- цільове (примусове) кредитування неприбуткових галузей виробництва;
- неадекватне забезпечення кредитів або нереальність застав;
- невідповідність структури управління;
- нечесні дії керівників комерційного банку та позичальників.
Банківська діяльність має велике народногосподарське значення. Кабінет Міністрів України намагається не допустити банкрутства великих банків. Агресивна кредитна стратегія великого банку, концентрація значних обсягів комерційних кредитів, не забезпечених реальними заставами, зниження якості банківських послуг, відплив пасивів, низька платоспроможність спричиняє падіння ліквідності і платоспроможності банків. Не залишаються без уваги середні та малі банки. Заходи, спрямовані на покращання ситуації, такі, як вдосконалення управління, продаж активів, зниження витрат, скорочення чисельності персоналу, призупинення виплати дивідендів і навіть додаткове влиття капіталу, - не приносять очікуваних результатів. Тому держава вдається до реструктуризації банківської системи, реорганізації окремих банків.
Реструктуризація банківської системи - це комплекс заходів, який передбачає покращання фінансової стійкості банківської системи, підвищення ліквідності і платоспроможності з урахуванням соціально-економічних завдань, змін у національній макросистемі та на світовому фінансовому ринку шляхом створення нових банків (спеціалізованих, універсальних), реорганізації діючих (злиття, приєднання, поділу, виділення), зміни юридичного статусу банківських установ або їх закриття.
Доцільно навести дані про стан банківської системи України з початку її існування:
Структура комерційних банків України
Назва показника Кількість Питома вага
банків
I. Загальна кількість зареєстрованих 272 100%
банків в Україні за період,
починаючи з 1991 року,
у тому числі:
банки, виключені з Республіканської 54 19,9%
книги реєстрації банків, валютних
бірж та інших фінансово-кредитних
установ
з них:
реорганізовані у філії інших банків 25 46,3%
(до загальної
кількості
виключених
банків)
Як свідчать наведені дані, з дня заснування Національного банку України як центрального банку держави (травень 1991 року) всього виключено з Книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ 54 комерційних банки, переведено в режим фінансового оздоровлення - 103, переведено в загальний режим діяльності - 48. За весь період існування банківської системи України було реорганізовано 25 комерційних банків.
На сьогодні перед комерційними банками постала проблема щодо неспроможності підтримувати свою ліквідність, платоспроможність, адекватний розмір капіталу. Банки, намагаючись вирішувати ці проблеми, вдосконалюють роботу з клієнтами, посилюють свою технологічну та кадрову базу. Одним з дієвих заходів щодо стабілізації банківської системи України є реорганізація окремих комерційних банків як один з методів регулювання фінансового стану банківської системи в цілому і окремих комерційних банків зокрема.
Результати аналізу позитивних і негативних сторін процесу реорганізації комерційних банків, наявність складної фінансової ситуації в багатьох комерційних банках - все це є підставою для порушення питання про розробку нової концепції і стратегії реорганізації комерційних банків, яка б давала змогу зробити процес реорганізації більш ефективним, підвищити позитивну результативність практичної реорганізації комерційних банків.
Об'єктивними передумовами необхідності або доцільності реорганізації банків є:
- формування і розвиток ринкових відносин, банківської системи України та забезпечення її фінансової стабільності;
- зміна форм власності (від державної - до змішаної - до приватної або колективної);
- необхідність виконання банками вимог чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України;
- забезпечення платоспроможності, ліквідності комерційних банків.
Стратегічною метою реорганізації комерційних банків є підвищення надійності і стійкості банківської системи України й окремого комерційного банку, забезпечення капіталізації банківської системи та стабільної роботи платіжної системи, захист інтересів кредиторів і вкладників, покращання фінансового стану комерційних банків, підвищення ефективності діяльності внаслідок концентрації або розділення капіталу банків, розширення або спеціалізації, переорієнтації діяльності банків та зростання довіри до цих банків (або новоствореного банку).
Поряд з вирішенням економічних проблем щодо капіталізації, підвищення ліквідності і платоспроможності банків в умовах економічної кризи, різкого падіння рівня життя населення, скорочення державних соціальних програм реструктуризація банківської системи та реорганізація окремих комерційних банків має також важливе соціальне значення. Оскільки одним із пріоритетних завдань реорганізації є захист інтересів вкладників - фізичних осіб, збереження коштів населення, то своєчасне проведення реорганізації банків сприятиме запобіганню зниження рівня життя населення.
З цією ж метою при реорганізації проблемних банків необхідно передбачити, що новоствореному банку ліцензія на здійснення такої банківської операції, як "Залучення депозитів фізичних осіб", має надаватися за умови відсутності в портфелі банку сумнівних та безнадійних кредитів, не покритих резервами.
Реорганізація банків тісно пов'язана з поглибленням суспільного розподілу праці і може здійснюватися з метою спеціалізації або універсалізації.
Універсальні банки більш мобільні та мають передумови вести прибуткову діяльність в умовах нестабільної економіки.
За рахунок спеціалізації банків досягається отримання прибутку в умовах зростання конкуренції та наявності неосвоєних напрямів банківської діяльності.
Стратегія щодо реструктуризації та реорганізації банків у фінансовій скруті передбачає створення правових і економічних умов для ефективного функціонування (поряд з універсальними) спеціалізованих банків і фінансово-кредитних установ (іпотечних, муніципальних, інвестиційних, клірингових, житлового будівництва тощо) як інститутів, що здійснюють свою діяльність виключно у цих сферах.
Основними методологічними принципами реорганізації банків мають бути:
1. Пріоритетність інтересів суспільства, держави і банківської системи в цілому та вкладників перед інтересами окремого комерційного банку.
2. Досягнення сегеративності - результативні показники діяльності новостворених банків мають бути кращі, ніж банків, що реорганізовуються.
3. Застосування реорганізації як засобу активного оздоровлення проблемних банків.
4. Підвищення фінансової стійкості банків.
5. Забезпечення безперервної роботи комерційних банків, які реорганізовуються.
6. Здатність банків - учасників реорганізації виконувати вимоги Національного банку України щодо формування статутного капіталу, дотримуватись економічних нормативів, забезпечувати беззбиткову діяльність.
Реорганізацію необхідно здійснювати з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.
За своїм змістом форми реорганізації можуть бути об'єднувальні, розподільчі та реорганізація шляхом перетворення.
До об'єднувальних форм належать злиття та приєднання.
Злиття передбачає припинення діяльності двох (або кількох) комерційних банків та передачу всіх майнових прав і зобов'язань цих банків до новоствореного банку.
Приєднання передбачає припинення діяльності одного комерційного банку як юридичної особи та передачу усіх майнових прав і зобов'язань до іншого комерційного банку на правах філії чи без відкриття філії.
До розподільчих форм реорганізації належать поділ та виділення.
Поділ передбачає припинення діяльності одного комерційного банку як юридичної особи та передачу за розподільчим актом у визначених частинах усіх його майнових прав і зобов'язань до кількох новостворених комерційних банків.
Виділення передбачає створення комерційного банку (або кількох комерційних банків), до якого (яких) за розподільчим актом у відповідних частинах переходять майнові права і зобов'язання банку, що реорганізовується.
При об'єднувальних та розподільчих формах реорганізації не допускається реорганізація, що не забезпечує відновлення ліквідності і платоспроможності та необхідного рівня капіталізації.
Слід зазначити, що з метою підвищення ефективності діяльності великих комерційних банків, а також в умовах кризової ситуації виникає необхідність розділення капіталу великих банків, здійснення реорганізації комерційних банків шляхом поділу, виділення (за умови достатності капіталу кожного з банків, у тому числі новостворених), підставами для чого можуть бути:
- наявність у значному обсязі проблемних кредитів та збитків, що ускладнює вихід комерційного банку з кризового стану і потребує виділення боргів держави і кредитів держави в окремий "критичний банк";
- необхідність виділення спеціалізованих банків, діяльність яких спрямована на обслуговування певних галузей, народногосподарських комплексів (паливно-енергетичного, аграрно-промислового, соціального тощо), для реалізації конкретних програм, проектів;
- неякісний менеджмент, ускладнення прийняття оптимальних управлінських рішень і їх реалізація. Розділення капіталу та створення спеціалізованих банків для освоєння нових напрямів фінансової діяльності сприятиме підвищенню ефективності, прибутковості діяльності комерційних банків;
- конфлікт інтересів акціонерів, засновників.
Крім того, реорганізація банку може відбуватися у формі перетворення. Перетворення передбачає зміну юридичного статусу товариства, у вигляді якого було створено банк. При перетворенні банку з одного виду на інший до нового банку переходять усі майнові права і зобов'язання банку, що реорганізовується.
Підставами для реорганізації комерційного банку шляхом перетворення можуть бути:
- переорієнтація напрямів діяльності;
- збиткова діяльність окремих філій;
- необхідність зміни умов капіталізації та управління.
Реорганізація комерційного банку шляхом перетворення передбачає перетворення комерційного банку з товариства з обмеженою відповідальністю в акціонерне товариство (закрите або відкрите) або навпаки продаж - (приєднання) філії одного банку іншому.
За ініціативою проведення реорганізація поділяється на:
- примусову;
- обов'язкову;
- за власною ініціативою (за рішенням загальних зборів акціонерів банку).
Для конкретного стану економіки повинен бути свій механізм і форми реорганізації, міра втручання в цей процес держави і Національного банку України.
На цьому етапі вважаємо за необхідне застосовувати примусову реорганізацію і за власною ініціативою банку (якщо вона в кожному окремому випадку не суперечить інтересам держави).
Якщо банк бажає розширити свою діяльність, створити нові філії, злитися з іншими банками або поділитися, йому необхідно отримати дозвіл Національного банку України. У разі прийняття комерційним банком рішення про реорганізацію (за власною ініціативою) йому потрібно провести обрахування ефективності цього процесу, подати відповідний пакет документів до Національного банку України для отримання дозволу на реорганізацію.
Реорганізація комерційних банків, що перебувають у фінансовій скруті, також передбачає проведення примусової реорганізації за ініціативою Національного банку України (або Верховної Ради України, якщо реорганізовуються державні банки). У разі необхідності реорганізації таких банків Національний банку України надсилає їм лист-попередження з вимогою провести реорганізацію. Якщо банк не виконає вимогу Національного банку України щодо реорганізації протягом визначеного періоду, Національний банк приймає рішення про ліквідацію такого комерційного банку.
Підставами для примусової ліквідації можуть бути: виникнення у банку картотеки неплатежів, порушення економічних нормативів діяльності, втрата ліквідності і платоспроможності, тривале перебування банку в режимі фінансового оздоровлення, невиконання програми фінансового оздоровлення.
Технологічна схема примусової реорганізації:
а) лист-попередження від Національного банку України;
б) лист-зобов'язання комерційного банку (протягом 10-ти днів з дня отримання листа-попередження) з поясненням причин погіршення фінансового стану і доданням розроблених конкретних заходів щодо реорганізації;
в) звіт комерційного банку про виконання вимог Національного банку України щодо реорганізації у строк до трьох місяців;
г) прийняття Національним банком рішення про ліквідацію комерційного банку (у разі невиконання комерційним банком вимоги щодо реорганізації).
Одним із можливих варіантів примусової реорганізації може бути такий. Національний банк України викуповує проблемний комерційний банк (який перебуває в режимі фінансового оздоровлення або в якого відкликана ліцензія на здійснення всіх банківських операцій), здійснює реабілітацію цього банку, відновлює ліквідність і платоспроможність і продає цей банк на аукціоні, передбачивши покриття проведених витрат та отримання Національним банком України певного прибутку. На певних умовах у торгах можуть брати участь іноземні банки, отримуючи потенційну можливість стати значним постачальником фінансових послуг на ринках України.
Суб'єктами примусової реорганізації можуть бути як комерційні банки, що перебувають у загальному режимі діяльності, так і проблемні банки, які перебувають у режимі фінансового оздоровлення або в стадії ліквідації.
Для визначення проблемних банків, які доцільно капіталізувати або реорганізувати, Національний банк України за результатами діяльності комерційних банків за рік з урахуванням виконання ними пруденційних норм діяльності (у тому числі виконання програми капіталізації) складає список таких банків.
Враховуючи складний фінансовий стан проблемних банків і допущені ними порушення вимог банківського законодавства, для проблемних банків доцільно встановлювати особливі умови реорганізації, а саме:
- зміна керівництва банку. Керівники банку, які призвели до збиткової діяльності банку, не повинні очолювати в подальшому комерційний банк. Можливе призначення тимчасової адміністрації для забезпечення ефективного функціонування комерційного банку в перші місяці роботи;
- відношення проблемних кредитів до капіталу банку має становити не більше 50% або якісні активи становлять не менше 25%;
- реорганізація може бути однією з форм оздоровлення комерційних банків, що перебувають у режимі фінансового оздоровлення, особливо тих, в яких період фінансового оздоровлення перевищує 12 місяців. Вийти з кризи зможуть ті банки, які своєчасно реорганізуються, змінять внутрішню структуру.
Основним у цьому процесі має бути не стратегія виживання, а стратегія розвитку комерційного банку.
З метою надання допомоги комерційним банкам у проведенні реструктуризації активів відповідно до світової практики Національний банк України розглядає можливість створення спеціальної агенції з питань реструктуризації банківських активів (при Національному банку України або Асоціації українських банків).
Національний банк України спільно з Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна, Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України запланував розробити план структурної перебудови та стратегічного розвитку Ощадного банку України. Структурна перебудова Ощадного банку має проводитись за участю держави. У проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" планується передбачити кошти для докапіталізації Ощадного банку України.
Значну роль у реструктуризації банківської системи відіграє держава. Ступінь участі держави в цьому процесі коливається залежно від економічної та політичної ситуації і доцільна за умов високого економічного розвитку країни, сталого економічного зростання, відсутності критично акумульованого (внутрішнього і зовнішнього) боргу держави, дефіциту бюджету тощо.
За таких умов, як кризовий стан економіки, розвиток інфляційних процесів, занепад промислового сектора, неплатоспроможність більшості суб'єктів підприємницької діяльності, значний дефіцит бюджету, за відсутності цільових джерел для покриття витрат, пов'язаних з реструктуризацією банківської системи, єдиним джерелом для забезпечення цього процесу з боку держави є емісія, що в свою чергу може призвести до поглиблення фінансової кризи. Тому на сьогодні участь держави в реорганізації комерційних банків обмежена.
Одночасно, у разі наявності у Національного банку України цільових ресурсів для реорганізації комерційних банків, з метою підвищення рівня капіталізації, платоспроможності і ліквідності як окремого комерційного банку, так і банківської системи в цілому, виходячи з пріоритетності загальнодержавних, загальнобанківських інтересів та інтересів вкладників, реорганізація комерційних банків може здійснюватися за безпосередньою фінансовою участю Національного банку України.
За певних умов погіршення економічної ситуації в країні до банків можливе застосування обов'язкової реорганізації.
Метою проведення масової обов'язкової реорганізації шляхом приєднання, злиття є необхідність забезпечення високої концентрації банківського капіталу (створення великих банків, а не множини середніх і дрібних), що забезпечить вищу стійкість банків, можливість вирішення завдань глобального характеру, регіональних проблем, інвестиційно-виробничих програм, інтересів клієнтури. Безпосередня участь у цьому процесі держави із своїми ресурсами, з прийняттям на себе проблемних активів і зобов'язань банків надасть можливість оздоровити ці банки і одночасно реалізувати через них державні програми.
Можна запропонувати різні форми і процедури реорганізації, але вибір залежить безпосередньо від стану економіки держави. За всіх форм реорганізації експертна оцінка можливих фінансових результатів цього процесу покладається на Національний банк України.
Банківська система України є дворівневою. Відповідно до неї Національний банк України має повноваження і можливості регулювання і нагляду за банківською діяльністю. Це полегшує управління та контроль за процесом реорганізації або ліквідації (банкрутства) банків.
Неодноразово на адресу Національного банку України надходили від різних міністерств і відомств пропозиції про створення спеціалізованих банків, основною метою яких було б забезпечення певних галузей реального сектора фінансовими ресурсами. На нашу думку, спеціалізацію банків доцільно проводити на базі існуючих банків, але за умови стабільної економіки. Тому в той час, коли всі підприємства, у тому числі банки, знаходяться на межі виживання, вузька спеціалізація комерційних банків може призвести до їх банкрутства.
На сьогодні в Україні має місце концентрація банківського капіталу шляхом поглинання нестабільних невеликих банків більш великими або виділення збиткових філій з великих нестабільних банків та приєднання до інших банків. Реальною концентрацією капіталу такий процес назвати не можна.
Необхідно зазначити, що така реорганізація призводить до "вимивання" регіональних банків, які перетворюються на філії великих банків, головна контора яких знаходиться у Києві.
Доцільно було б проводити об'єднання невеликих банків одного регіону, створення на їх базі одного великого банку з філіями, що дасть змогу забезпечити стабільність банківської системи регіону. (Така реорганізація, в свою чергу, є важливою та ефективною для розвитку самих регіонів, дає змогу "врятувати" невеликі банки, забезпечити інтереси їх кредиторів та акціонерів, а також зберегти розвиток фінансового ринку країни, особливо в регіонах).
Ті часи, коли нарощування доходів здійснювалося за рахунок безупинного зростання інфляції, минули. На сьогодні комерційні банки опинилися перед проблемами скорочення дохідності банківських операцій та зростанням конкуренції. Спад виробництва, що постійно відбувається в усіх галузях народного господарства, негативно впливає на можливість збільшення банківського капіталу.
Одним із шляхів вирішення цього питання є злиття комерційних банків, концентрація капіталу з метою збереження своїх позицій на фінансовому ринку і забезпечення їх подальшого розвитку.
На нинішньому етапі становлення банківської системи України саме злиття банків є важливим фактором для капіталізації та покращання фінансового стану багатьох комерційних банків. Тому концентрація банківського капіталу набуває вирішального значення.
Концентрацію банківського капіталу доцільно забезпечувати шляхом злиття банків з високоякісними активами або шляхом приєднання малоприбуткових банків (але які мають вигідне територіальне розташування) до фінансово стабільних банків.
Злиття навіть невеликих банків з якісними активами дасть змогу значно збільшити розмір спільних активів та депозитів, що підвищує ринкову вартість акцій новоствореного банку (банку-правонаступника).
Злиття банків, особливо невеликих, вважається прогресивною тенденцією, якщо вона дає змогу стабілізувати фінансове становище багатьох з них, а саме:
1) збільшити капітал банку (за рахунок концентрації капіталу зростає стійкість, стабільність та конкурентоспроможність банку);
2) збільшити обсяг банківських послуг;
3) забезпечити вигоду та інтереси акціонерів і кредиторів банку, скоротити апарат управління та адміністративні витрати;
4) розширити філіальну мережу;
5) забезпечити захист інтересів кредиторів та акціонерів;
6) досягти зростання кількості клієнтів, відповідно зростання депозитів;
7) створити більший банк, який в змозі надавати кредити реальному сектору економіки (що особливо важливо для регіонів), тобто збільшити грошові потоки;
8) зберегти кваліфікованих фахівців банківської справи;
9) поліпшити якість кредитного портфеля (шляхом інвентаризації та диверсифікації кредитного портфеля).
Процес підготовки до реорганізації банку включає такі заходи:
1) здійснення аналізу реального стану банку-партнера, який братиме участь у реорганізації, ринкової вартості його інвестицій та основних засобів, а також стан справ у банку в цілому;
2) складання плану-графіка реорганізації;
3) призначення аудиторської фірми для складання звіту про достовірність балансів банків, що реорганізовуються;
4) визначення (детально) механізму проведення організаційних та юридичних процедур (законодавчі аспекти, отримання ліцензії тощо);
5) визначення технологічного порядку злиття балансів двох банків;
6) визначення конкретних дій персоналу банку, питання бухгалтерського обліку;
7) створення уповноваженої комісії із приймання-передачі активів і пасивів, призначення представників для організаційного забезпечення процедури приймання-передачі;
8) підготовка відповідного пакета документів, проведення загальних зборів акціонерів (учасників) банку (або установчих зборів для новоствореного банку);
9) отримання згоди Національного банку України на проведення реорганізації;
10) укладення угоди про умови реорганізації;
11) здійснення оцінки всіх зобов'язань, які банк-правонаступник братиме на себе;
12) відкриття кореспондентського рахунку (кореспондентських рахунків - при поділі);
13) розробка стратегії інтеграції майнових активів, кадрових ресурсів і методів проведення подальшої діяльності та забезпечення безперебійності роботи банків, що реорганізуються, на період проведення реорганізації;
14) визначення потреби в коштах для проведення реорганізації;
15) планування роботи в адаптаційний період;
16) інше.
Головним недоліком існуючої до нинішнього часу стратегії реорганізації комерційних банків, що була покладена в основу Рекомендацій щодо порядку реорганізації комерційних банків, схвалених постановою Правління Національного банку України від 22.02.96 N 44, є недостатнє концептуальне обгрунтування обраного механізму реорганізації та вимушене припинення діяльності комерційного банку на період реорганізації і отримання новоствореним комерційним банком нової ліцензії на здійснення банківських операцій. Така процедура реорганізації, що призводить до відпливу клієнтів, не зацікавлює комерційні банки в проведенні реорганізації.
Розробка проекту Положення про реорганізацію комерційних банків (далі - Положення) проводиться із врахуванням фінансового стану банківської системи і базується на чинних законодавчих актах та нормативних документах Національного банку України, що регулюють процес реорганізації та ліквідації банків, таких, як: Закон України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про господарські товариства", Закон України "Про банкрутство", Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 38, Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від 06.05.98 N 181, Положення про порядок створення і реєстрації комерційних банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 21.07.98 N 281, Методика тимчасового управління та ліквідації комерційних банків, схвалена постановою Правління Національного банку України від 08.09.98 N 352.
З метою зацікавлення комерційних банків у реорганізації, а також підвищення ефективності процесу реорганізації необхідно передбачити не тільки безперервність роботи комерційних банків, що реорганізовуються, але й спрощення самої процедури реорганізації. Пропонується передбачити у Положенні, що до часу видачі новоствореному банку ліцензії на здійснення банківських операцій і виключення банків, що реорганізовуються, з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ банки, що реорганізовуються, продовжують здійснювати за своїми кореспондентськими рахунками платежі та відповідати за своїми зобов'язаннями (в тому числі перед Національним банком України) на підставі тимчасового дозволу Національного банку України.
Для створення сприятливих умов реорганізації передбачається спрощена система ліцензування банків, що реорганізовуються. Пропонується ввести такий порядок надання банку (створеному в результаті реорганізації інших банків) ліцензії, яка містить весь перелік операцій, на здійснення яких мали право на підставі ліцензії кожний з банків, що реорганізовуються шляхом злиття (приєднання), на дату прийняття рішення про реорганізацію, за умови, що хоча б один з банків мав ліцензію з таким переліком операцій.
Крім того, передбачається ввести пільговий збір за реєстрацію банків, що реорганізовуються шляхом злиття або виділення.
Протягом адаптаційного періоду діяльності банків, що реорганізувалися, доцільно ввести для них індивідуальні економічні нормативи строком не менше трьох місяців з часу отримання ліцензії на здійснення банківських операцій і виключення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.
Пропонується така схема реорганізації банків.
Схема реорганізації комерційного банку
------------------- ------------------------------------------ ---------------
| Режим | | Аналіз фінансового стану комерційного | | Прийняття |
| фінансового | |банку, що реорганізовується, дотримання | | рішення про |
| оздоровлення | | ним вимог банківського законодавства | | ліквідацію |
------------------- ------------------------------------------ ---------------
|
\ /
-------------------------------------------
| Економічне обгрунтування необхідності |
| реорганізації |
-------------------------------------------
|
\ /
-------------------------------------------
| Прийняття рішення про реорганізацію |
-------------------------------------------
/ \
/ \
\ / \ /
----------------------------------------- ------------------------------------
| Примусова реорганізація за рішенням | | За рішенням загальних зборів |
| НБУ (або Верховної Ради, якщо | | акціонерів |
| реорганізовується державний банк) | | |
----------------------------------------- ------------------------------------
\ /
\ /
\ / \ /
--------------------------------------------
| Визначення форми, за якою доцільно |
| проводити реорганізацію |
--------------------------------------------
------------------------------------------------------------
| | |
\ / \ / \ /
------------------------ --------------------------- -------------------------
| Злиття, приєднання | | Поділ, виділення | | Перетворення |
------------------------ --------------------------- -------------------------
| | | \ | \ / \
| | | \ | \ / \
\ / \ / \ / \ / \ / \ / \ / \ /
--------- --------- --------- --------- --------- --------- --------- ------------
|Режим | |Режим | |Загаль-| |Загаль-| |Режим | |Загаль-| |З това-| | Продаж |
|фінан- | |фінан- | |ний | |ний | |фінан- | |ний | |риства | |(передача)|
|сового | |сового | |режим | |режим | |сового | |режим | |з обме-| | філій |
|оздоро-| |оздоро-| |діяль- | |діяль- | |оздоро-| |діяль- | |женою | | |
|влення | |влення | |ності | |ності | |влення | |ності | |відпо- | | |
| | | | | | | | | | | | |відаль-| | |
| | | | | | | | | | | | |ністю в| | |
| | | | | | | | | | | | |акціо- | | |
| | | | | | | | | | | | |нерне | | |
| | | | | | | | | | | | |товари-| | |
| | | | | | | | | | | | |ство | | |
--------- --------- --------- --------- --------- --------- --------- ------------
| | | / / | | \ | |
| | | / / | | \ | |
| | | / \ / \ / \ / \ / | |
| | | / --------- --------- --------- --------- | |
| | | | |Загаль-| |Критич-| |Загаль-| |Загаль-| | |
| | | | |ний | | ний | |ний | |ний | | |
| | | | |режим | | банк | |режим | |режим | | |
| | | | |діяль- | | | |діяль- | |діяль- | | |
| | | | |ності | | | |ності | |ності | | |
| | | | --------- --------- --------- --------- | |
| | | | | | | | | |
| | | | | | | | | |
\ / \ / \ /\ / \ / \ / \ / \ / \ / \ /
-------------------------------------------------------------------------------
| Основні етапи реорганізації |
|-----------------------------------------------------------------------------|
|1. Вжиття підготовчих заходів, що забезпечуватимуть ефективне проведення |
|реорганізації. |
|2. Підготовка угоди про умови реорганізації. |
|3. Повідомлення регіонального управління НБУ за місцезнаходженням банків, що |
|реорганізовуються, про намір реорганізації та надання відповідного пакета |
|документів. |
|4. Проведення спільної робочої наради представників НБУ з уповноваженими |
|представниками банків, що реорганізовуються. |
|5. Проведення загальних зборів акціонерів (учасників) банків, що |
|реорганізовуються (або установчих зборів новоствореного банку); проведення |
|спільних зборів акціонерів (учасників) банків, що реорганізовуються. |
|6. Укладення угоди про умови реорганізації; підготовка та підписання |
|передаточного (розподільчого) балансу. |
|7. Повідомлення кредиторів банків, що реорганізовуються, про прийняття |
|рішення про реорганізацію. |
|8. Подання до регіонального управління НБУ пакета документів, що необхідний |
|для проведення реорганізації та забезпечення безперебійної роботи |
|комерційних банків під час реорганізації. |
|9. Подання пакета документів в установленому порядку для реєстрації|
|новоствореного банку (або для реєстрації змін і доповнень в установчі|
|документи банку-правонаступника) та пакета документів для отримання|
|ліцензії. |
-------------------------------------------------------------------------------
Реорганізація має проводитись за передаточним або розподільчим актом (балансом) залежно від форми реорганізації.
Передаточний акт - акт, за яким усі майнові права і зобов'язання переходять від банку, що реорганізовується (банків, що реорганізовуються), до новоствореного банку або банку-правонаступника. Передаточний акт складається на основі балансів банків, що реорганізовуються, та містить положення про правонаступництво за зобов'язаннями банків, що реорганізовуються, щодо їх кредиторів і боржників, перелік основних засобів та інших матеріальних цінностей банків.
Розподільчий акт - акт, за яким майнові права і зобов'язання у визначених частинах розподіляються між кількома новоствореними банками або між банком, що реорганізовується, і новоствореним банком (новоствореними банками). Розподільчий акт складається на основі балансу банку, що реорганізовується. Розподільчий акт містить положення про правонаступництво у відповідних частинах за зобов'язаннями банку, що реорганізовується, щодо його кредиторів і боржників, перелік основних засобів та інших матеріальних цінностей банку.
Пропонується такий механізм та умови здійснення реорганізації банків.
Усі банки, які беруть участь у реорганізації, у т.ч. новостворюваний банк (або банк-правонаступник), а також банк, що реорганізовується (якщо останній продовжує своє існування як юридична особа), після проведення реорганізації повинні бути в змозі:
- виконувати вимоги Національного банку України щодо дотримання економічних нормативів, у т.ч. адекватного розміру статутного капіталу банку;
- виконувати пруденційні норми діяльності, встановлені чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України, щодо діяльності комерційних банків;
- забезпечувати безперебійну роботу банківської установи.
Для забезпечення ефективного проведення реорганізації комерційні банки повинні вжити ряд підготовчих заходів:
а) провести загальні збори акціонерів (учасників) банків, що реорганізовуються (банку, що реорганізовується), на яких мають бути вирішені такі питання:
- прийнято рішення про визначення шляхів реорганізації;
- прийнято рішення про призначення уповноваженого органу управління (спеціальної комісії) на проведення реорганізації та осіб, уповноважених для підписання передаточного (розподільчого) акта і угоди про умови проведення реорганізації;
- визначено аудиторську фірму, що має ліцензію Аудиторської палати України і яка має підготувати звіт про достовірність балансів банків, що реорганізовуються, здійснювати контроль за відповідністю проведення реорганізації чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України;
- прийнято рішення про схвалення регламенту проведення установчих зборів акціонерів (учасників) новоствореного банку;
б) проаналізувати стан мережі філій банку, що реорганізовується, на предмет їх беззбиткової діяльності, відповідності технічним та кваліфікаційним вимогам, установленим нормативними актами Національного банку України щодо відкриття філій;
в) скласти попередній зведений баланс банків, що реорганізовуються (банку, що реорганізовується, та банку-правонаступника), на останню звітну дату (з розшифровками взаємних зобов'язань та взаємної участі в їх капіталі - при злитті) та розрахунок економічних нормативів за ним;
г) скласти проект бізнес-плану новоствореного банку відповідно до пункту 4.2 Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.05.98 N 181;
д) підготувати проекти установчих документів новоствореного банку відповідно до обраного шляху реорганізації (або проект змін і доповнень до статуту банку при приєднанні);
е) провести аудиторську перевірку банків, що реорганізовуються, із складанням відповідного аудиторського звіту про достовірність балансів та звітів про прибутки і збитки, про можливість виконання пруденційних норм діяльності на підставі об'єднаного балансу, фінансового стану та платоспроможності засновників (акціонерів) учасників новоствореного банку (банку-правонаступника), що мають частку в оголошеному статутному капіталі 5 і більше відсотків, аудиторською організацією, яка має ліцензію Аудиторської палати України (якщо змінюється склад акціонерів (учасників) комерційного банку або якщо їх частки в статутному капіталі в абсолютному вираженні збільшуються);
є) підготувати угоду про умови проведення реорганізації. Угода про умови проведення реорганізації є основним документом, який визначає права і обов'язки сторін щодо порядку її проведення і має забезпечувати оперативне проведення реорганізації та безперебійне обслуговування клієнтів у період реорганізації.
Складання угоди про умови проведення реорганізації є важливою процедурою в процесі реорганізації банків. В угоді повинні бути визначені такі питання:
а) порядок та умови проведення реорганізації;
б) умови та строки обміну акцій (свідоцтв про внесення вкладу до статутного фонду) акціонерів (учасників) комерційного банку, що реорганізовується, на акції (свідоцтва про внесення вкладу до статутного фонду) акціонерів (учасників) комерційного банку - правонаступника, права власників усіх типів акцій (часток) банку, що реорганізовується, та інші питання, пов'язані з формуванням статутного фонду, відповідно до чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України;
в) запланована дата та строк складання передаточного (розподільчого) балансу;
г) порядок виникнення нових зобов'язань, сторонами яких можуть бути банки, що реорганізовуються, до часу реєстрації новоствореного банку (або реєстрації змін і доповнень в установчі документи банку-правонаступника);
д) строки проведення передачі основних засобів та інших матеріальних цінностей з оформленням відповідних актів, підписаних матеріально відповідальними особами банку, що реорганізовується, та новоствореного банку (банку-правонаступника);
е) строки передачі та оформлення відповідними актами незакінчених діловодством справ, бланків суворої звітності, архівів та описів архівів відповідно до Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 23.12.96 N 327 та номенклатурою справ банку, що реорганізовується;
є) строки підготовки документів аналітичного і синтетичного обліку, що підлягають прийманню-передачі. Серед них в обов'язковому порядку має бути книга реєстрації відкритих рахунків, річні звіти, документи, що враховані на позабалансових рахунках, та інші документи постійного, довгострокового та тимчасового строку зберігання;
ж) строки перереєстрації рахунків юридичних і фізичних осіб, переоформлення кредитних угод, кореспондентських угод, прав власності за облігаціями внутрішньої державної позики тощо та повідомлення про це клієнтів банків;
з) повідомлення орендодавцям (якщо є майно в оренді) про припинення договору оренди та укладення, у разі потреби, договору оренди з новим орендарем;
і) відкриття філій новоствореного банку (або банку-правонаступника) на базі банку, що реорганізовується;
й) інші питання за ініціативою сторін, які забезпечують проведення реорганізації.
Уповноважений орган управління банком (комісія), призначений загальними зборами акціонерів (учасників) для проведення заходів реорганізації, повинен не пізніше як за 40 днів до проведення установчих зборів новоствореного банку (або загальних зборів банку-правонаступника) повідомити Національний банк України для отримання попередньої згоди на проведення реорганізації. Одночасно подається до Національного банку України пакет документів.
Для прийняття відповідного рішення щодо проведення реорганізації доцільно провести робочу нараду Національного банку України спільно з уповноваженими представниками комерційних банків, що реорганізовуються.
Установчі збори новоствореного банку (або загальні збори акціонерів банку-правонаступника) проводяться згідно з чинним законодавством України та затвердженим регламентом.
Протокол зборів має містити такі питання:
- про затвердження регламенту проведення установчих зборів;
- про затвердження установчих документів новоствореного банку (або змін і доповнень до статуту банку-правонаступника);
- рішення про затвердження передаточного (розподільчого) акта;
- рішення про затвердження угоди про умови проведення реорганізації;
- рішення про випуск цінних паперів новоствореного банку (для акціонерного банку);
- рішення про затвердження зведеного балансу новоствореного банку;
- про обрання ради акціонерного товариства, виконавчих і контролюючих органів.
Після проведення установчих зборів новостворюваного банку (або загальних зборів акціонерів банку-правонаступника) до Національного банку України подається пакет документів для реєстрації новоствореного банку (або для реєстрації змін і доповнень до установчих документів банку-правонаступника). Одночасно в установленому порядку подається пакет документів для надання ліцензії новоствореному банку відповідно до Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення банківських операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.05.98 N 181.
Після прийняття Національним банком України в установленому порядку рішення про реєстрацію новоствореного банку видається примірник погодженого статуту і відкривається кореспондентський рахунок новоствореного банку з приміткою "без права проведення операцій до отримання ліцензії на здійснення банківських операцій". Одночасно банки, що реорганізовуються, до часу отримання ліцензії на здійснення банківських операцій і виключення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ здійснюють розрахунки за своїми кореспондентськими (субкореспондентськими) рахунками і відповідають за своїми зобов'язаннями.
Після отримання ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій банк, що реорганізовується, перераховує залишки коштів з кореспондентського рахунку (перерахувавши попередньо залишки коштів з субкореспондентських рахунків філій на кореспондентський рахунок банку, що реорганізовується) на кореспондентський рахунок новоствореного банку.
Кореспондентський рахунок банку, що реорганізовується, та субкореспондентські рахунки його філій закриваються.
Банк, який приєднався до банку-правонаступника на правах філії, повертає в регіональне управління Національного банку України ліцензію на здійснення банківських операцій як таку, що втратила силу, і здійснює банківські операції відповідно до положення про філію та в межах дозволу, наданого банком-правонаступником.
Враховуючи ситуацію, що склалася в банківській системі та окремих комерційних банках, практичне застосування Стратегії Національного банку України щодо реструктуризації та реорганізації банків у стані фінансової скрути у проведенні реструктуризації та реорганізації комерційних банків як за ініціативою комерційних банків, так і примусової реорганізації на вимогу Правління Національного банку України сприятиме формуванню стійкої, надійної банківської системи, збереженню коштів кредиторів і вкладників, підвищенню рівня капіталізації, платоспроможності і ліквідності комерційних банків.
На цьому етапі становлення банківської системи найбільш доцільною та найбільш прийнятною формою реорганізації комерційних банків є реорганізація шляхом злиття, що дасть змогу при мінімізації витрат забезпечити концентрацію капіталу, реструктуризацію активів, покращити фінансовий стан і забезпечити подальший розвиток багатьох комерційних банків.
Відповідно до Стратегії Національного банку України щодо реструктуризації та реорганізації банків у стані фінансової скрути у разі, якщо за результатами комплексного аналізу фінансового стану проблемного банку і експертної оцінки Національного банку України щодо його реорганізації недоцільно проводити реорганізацію такого банку або переводити його в режим фінансового оздоровлення, Національний банк України приймає рішення про ліквідацію проблемного банку.
З метою запобігання зникненню документів і розкраданню майна, забезпечення схоронності майнових активів та максимального задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, Департаментом розроблено Методику тимчасового управління та ліквідації комерційних банків (схвалену постановою Правління Національного банку України від 08.09.98 N 352), яка визначає стратегію та порядок ліквідації комерційних банків.
"Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності", N 3/99