Про затвердження Положення про характеристики та класифікаційні ознаки класів страхування, особливості здійснення діяльності зі страхування та укладання договорів за класами страхування

1) страхувальнику;

2) іншій особі, яка згідно з умовами договору страхування та/або відповідно до законодавства України має право на страхову виплату, уключаючи вигодонабувача;

3) за класом страхування 16 та ризиком у межах класу страхування 18, зазначеним у підпункті 2 пункту 96 глави 20 розділу V цього Положення, - асистуючій компанії чи іншій особі, яка діє на підставі договору зі страховиком, у порядку, передбаченому таким договором, та відповідно до умов договору страхування, якщо в разі настання страхового випадку така компанія / особа надає (надавала, надаватиме) особі, визначеній договором страхування, асистуючі послуги та/або здійснює (здійснювала, здійснюватиме) оплату допомоги (послуги);

4) іншій установі або особі, що здійснює (здійснювала, здійснюватиме) ремонт пошкодженого застрахованого майна та/або надає (надавала, надаватиме) іншу (інші) допомогу (послуги), пов’язану (пов’язані) з настанням страхового випадку.

158. Договором страхування від збитків може бути передбачено в разі настання страхового випадку відшкодування страховиком у межах страхової суми (установлених лімітів відповідальності страховика) витрат, понесених страхувальником (іншою особою, визначеною договором страхування або на підставі законодавства України), уключаючи витрати на:

1) запобігання настанню страхового випадку (заподіянню збитків);

2) ліквідацію та/або зменшення наслідків страхового випадку (розміру збитків);

3) збереження застрахованого майна під час або після настання страхового випадку;

4) прискорення відновлення майна.

159. Договір страхування від збитків, у якому визначено кількох вигодонабувачів для отримання страхової виплати за одним страховим випадком, має містити інформацію, що в разі настання страхового випадку дає змогу здійснити чіткий розподіл належної страхової виплати кожному вигодонабувачу.

160. Об’єктом страхування за договорами страхування відповідальності є відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

161. Умовами договору страхування відповідальності може бути передбачено, що шкода потерпілій третій особі та/або її майну залежно від класу страхування (ризику в межах класу страхування), за яким укладено договір страхування, та відповідно до умов договору страхування виявляється в майновій (матеріальній) або немайновій (моральній) шкоді, уключаючи шкоду життю, здоров’ю, працездатності особи, моральну шкоду, збитки, завдані майну особи та/або внаслідок порушення майнових прав та/або інтересів особи, фінансові збитки, шкоду навколишньому природному середовищу.

162. Договори страхування відповідальності (крім договорів страхування, обов’язковість яких визначена законом) укладаються з особами, які можуть бути страхувальниками відповідно до законодавства України, за умови наявності в потенційного страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування, уключаючи особу, відповідальність якої застрахована) страхового інтересу, пов’язаного з об’єктом страхування.

163. У договорі страхування відповідальності, яким передбачено страхування відповідальності особи іншої, ніж страхувальник, у разі його укладення, зазначається інформація про особу, відповідальність якої застрахована, в обсязі, достатньому для її ідентифікації в разі настання події, що може бути визнана страховим випадком.

164. Особа, відповідальність якої застрахована, може набувати прав та обов’язків страхувальника за договором страхування відповідальності.

165. Особливістю здійснення діяльності зі страхування за класами страхування 10-13 є відсутність обов’язку визначення страхового тарифу в договорі страхування, якщо про це зазначено в загальних умовах страхового продукту, крім випадків, визначених законодавством України.

166. Договором страхування відповідальності може передбачатися:

1) розширений період після закінчення строку дії договору страхування для подання вимог потерпілими третіми особами за страховими випадками, що сталися в період дії договору;

2) ретроактивний період, який починається зі встановленої у договорі страхування ретроактивної дати та діє до початку строку дії договору страхування, та відповідно обов’язок страховика здійснити страхову виплату, якщо події, що призвели до настання страхового випадку, виникли протягом ретроактивного періоду та строку дії договору страхування, за умови, що вимога потерпілою третьою особою заявлена на умовах та протягом строку, передбаченого договором страхування.

167. Договором страхування відповідальності, у разі його укладення, може бути передбачено, що в цілях такого договору страхування визнання факту виникнення обов’язку особи, відповідальність якої застрахована, відшкодувати заподіяну шкоду потерпілій третій особі, визнається в добровільному порядку за згодою страховика шляхом досудового врегулювання спору та/або встановлюється за рішенням суду, що набуло законної сили, відповідно до того, як це передбачено договором страхування відповідальності.

168. За класами страхування 10-13 страховик має право здійснювати страхову виплату відповідно до умов договору страхування відповідальності та/або законодавства України:

1) потерпілій третій особі, її спадкоємцю чи правонаступнику, законному представнику або іншій особі, яка має право на її отримання відповідно до законодавства України;

2) страхувальнику / особі, відповідальність якої застрахована, якщо він (вона) самостійно здійснив (здійснила) відшкодування шкоди потерпілим особам за згодою страховика;

3) закладу охорони здоров’я, іншій установі або особі, що здійснює або здійснила лікування потерпілої третьої особи, ремонт пошкодженого майна третьої особи та/або надає чи надала іншу допомогу (послуги) у разі заподіяння шкоди потерпілій третій особі та/або її майну.

169. Договором страхування відповідальності може бути передбачено в разі настання страхового випадку відшкодування страховиком у межах страхової суми (установлених лімітів відповідальності страховика) витрат, понесених страхувальником (іншою особою, визначеною договором страхування або на підставі законодавства України), уключаючи:

1) витрати на запобігання настанню страхового випадку;

2) витрати на ліквідацію або зменшення наслідків страхового випадку;

3) витрати на з’ясування обставин, причин та/або наслідків настання події, яка може бути визнана страховим випадком, розміру заподіяної шкоди;

4) витрати, пов’язані з досудовим урегулюванням претензій та/або з розглядом судових справ у зв’язку із заподіянням особою, відповідальність якої застрахована, шкоди потерпілій третій особі.

170. Під час страхування за класами страхування 10-13 у разі завдання шкоди внаслідок настання одного страхового випадку кільком потерпілим третім особам у разі перевищення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, страхової суми (ліміту відповідальності страховика), установленої (установленого) у договорі страхування, розмір страхової виплати кожній потерпілій третій особі зменшується пропорційно співвідношенню страхової суми (ліміту відповідальності страховика) і розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню всім потерпілим третім особам, якщо інше не передбачено договором страхування.

171. Загальна сума страхових виплат за кожним окремим страховим випадком щодо об’єкта страхування, застрахованого за кількома договорами страхування відповідальності, не може перевищувати розміру фактично заподіяної шкоди (збитків) у разі настання страхового випадку. Страхова виплата здійснюється у розмірі, пропорційному співвідношенню страхової суми (ліміту відповідальності) за окремим договором страхування до загального розміру всіх страхових сум (лімітів відповідальності) за всіма укладеними договорами страхування щодо об’єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договорів страхування.

172. Договір страхування укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

173. Страховик розробляє та затверджує окремі загальні умови для кожного страхового продукту.

174. Загальні умови страхового продукту можуть включати інші положення, крім визначених статтею 89 Закону, що не суперечать вимогам законодавства України, залежно від специфіки страхового продукту, умов укладання та виконання договорів страхування за таким страховим продуктом.

175. Загальні умови страхового продукту можуть містити кілька варіантів страхування (програм страхового продукту) на вибір страхувальника, які можуть включати різні складові страхового покриття та інші умови страхування.

176. Обсяг страхового покриття, уключаючи конкретний перелік страхових ризиків, страхових випадків, об’єкт, що підлягає страхуванню, варіант страхування (у разі його передбачення у загальних умовах страхового продукту), визначаються в договорі страхування в разі його укладення відповідно до загальних умов страхового продукту.

177. Договором страхування може бути звужено та/або уточнено (конкретизовано) обсяг страхового покриття (уключаючи визначені ознаки, причини та/або умови настання події, у разі наявності яких подія може бути визнана страховим випадком) та інші умови страхування, передбачені загальними умовами страхового продукту, на підставі яких укладається такий договір страхування.

178. Договір страхування може включати як свою складову частину загальні умови страхового продукту, визначені страховиком відповідно до частини першої статті 89 Закону, за умови, що така можливість передбачена страховим продуктом, та в іншій частині такого договору зазначаються індивідуальні умови договору страхування та конкретний обсяг страхового покриття за договором страхування, що укладається зі страхувальником.

179. Страховик (страховий посередник, якщо договір страхування укладається за посередництвом такої особи) укладає договори страхування відповідно до загальних умов страхового продукту, розроблених:

1) за одним класом страхування (одним або кількома ризиками в межах одного класу страхування);

2) за кількома класами страхування (одним або кількома ризиками в межах різних класів страхування).

180. Договори комплексного страхування укладаються за наявності в страховика ліцензії на здійснення діяльності із страхування за класами страхування (ризиками в межах класу страхування), за якими укладається договір страхування, та за умови визначення у договорі страхування страхового покриття та розміру страхової премії за кожним класом страхування (кожним ризиком у межах класів страхування), крім договорів комплексного страхування, для яких можуть визначатися спільні страхова сума, страхова премія та інші спільні умови страхового покриття, а саме:

1) договорів комплексного страхування за класами страхування 8 і 9;

2) договорів комплексного страхування за класом страхування 1 та ризиком класу страхування 2, зазначеним у підпункті 1 пункту 13 глави 4 розділу II цього Положення.

181. За одним класом страхування страховик має право розробити кілька загальних умов для різних страхових продуктів.

182. Страховик зобов’язаний розмістити на своєму вебсайті, уключаючи його мобільну версію, у відкритому доступі загальні умови страхового продукту відповідно до вимог до розкриття інформації клієнтам і споживачам, установлених законодавством України, не пізніше ніж за один день до дати укладення першого договору страхування відповідно до цих загальних умов.

183. У договорі страхування повинні бути зазначені назва та дата початку дії загальних умов страхового продукту, відповідно до яких укладається такий договір, реквізити внутрішнього документа страховика, яким вони затверджені (дата, номер), та посилання на сторінку вебсайту страховика, де розміщено такі загальні умови.

184. Страховик зобов’язаний забезпечити розміщення у відкритому доступі на своєму вебсайті, уключаючи його мобільну версію, всі редакції загальних умов страхового продукту із зазначенням строку їх дії в такій редакції. Розміщені у відкритому доступі загальні умови страхового продукту зберігаються протягом строку дії договорів страхування, укладених відповідно до цих загальних умов, та протягом п’яти років із дати закінчення строку дії останнього договору страхування, укладеного відповідно до такої редакції, а для договорів страхування життя, що містять накопичувальну складову, - протягом п’яти років із дати повного виконання зобов’язань за виплатами накопичувальної складової за договорами страхування життя, якщо інше не встановлено законодавством України.

185. Зміни до загальних умов страхового продукту вносяться шляхом викладення таких загальних умов у новій редакції, яка розробляється, затверджується та зберігається таким самим чином, як і нові загальні умови страхового продукту. Із введенням в дію нової редакції загальних умов страхового продукту попередня редакція таких загальних умов припиняє дію та нові договори страхування за страховим продуктом укладаються відповідно до нової редакції загальних умов. Договір, укладений за попередньою редакцією загальних умов страхового продукту, продовжує діяти на загальних умовах, відповідно до яких він був укладений, до закінчення строку його дії, крім випадків внесення змін до договору страхування за згодою сторін.

186. Страховик у загальних умовах страхового продукту та в заяві на страхування (якщо договір страхування укладається на підставі такої заяви) визначає вичерпний перелік інформації, яку страхувальник зобов’язаний повідомити страховику (страховому посереднику) перед укладенням договору страхування та яка має істотне значення для прийняття страховиком рішення про укладення договору страхування, та/або про розмір страхової премії за договором страхування, уключаючи:

1) відомості про об’єкт страхування, уключаючи інформацію про чинні договори страхування, укладені щодо об’єкта страхування;

2) обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (визначення імовірності та вірогідності настання страхового випадку і розміру можливих збитків);

3) інформацію про наявність на законних підставах або на підставі інших правовідносин страхового інтересу щодо об’єкта страхування, уключаючи наявність такого інтересу у вигодонабувача (у разі визначення такої особи в договорі страхування).

187. У загальних умовах страхового продукту (крім загальних умов страхових продуктів, відповідно до яких укладаються договори страхування життя з накопичувальною складовою) зазначається максимальна частка витрат страховика, пов’язаних безпосередньо з укладанням і виконанням умов договорів страхування за таким страховим продуктом (далі - максимальна частка витрат). Максимальна частка витрат є розрахунковою величиною очікуваних витрат на укладання та виконання договорів страхування за страховим продуктом, яка закладається у страховий тариф під час його обчислення. Частка витрат страховика, пов’язаних безпосередньо з укладенням та виконанням конкретного договору страхування, визначається страховиком при укладенні такого договору страхування за згодою страхувальника в межах максимальної частки витрат та зазначається у такому договорі страхування, крім договору страхування життя з накопичувальною складовою та договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страховику заборонено укладати договір страхування, що передбачає частку витрат страховика, пов’язаних безпосередньо з укладенням та виконанням такого договору страхування, у розмірі, більшому, ніж максимальна частка витрат, що передбачена загальними умовами страхового продукту, відповідно до яких укладається такий договір страхування.

Максимальна частка витрат та/або частка витрат страховика, пов’язаних безпосередньо з укладенням та виконанням конкретного договору страхування, визначається у відсотках від страхового тарифу (страхової премії, якщо страховий тариф у договорі страхування не визначається).

188. У разі укладення договору страхування шляхом приєднання страховик зобов’язаний розмістити на своєму вебсайті, уключаючи його мобільну версію, у відритому доступі для ознайомлення публічну частину такого договору не пізніше ніж за один день до дати приєднання першого клієнта (страхувальника) до такого договору страхування.

189. Страховик зобов’язаний забезпечити розміщення та зберігання у відкритому доступі на своєму вебсайті, уключаючи його мобільну версію, всіх редакцій публічної частини договору страхування із зазначенням дати початку дії розміщеної редакції та дати закінчення її дії (для редакцій, що втратили чинність), протягом строку дії договорів страхування, укладених відповідно до цих редакцій, та протягом п’яти років із дати закінчення строку дії останнього договору страхування, укладеного відповідно до такої редакції, а для накопичувальних договорів страхування життя - протягом п’яти років із дати повного виконання зобов’язань за виплатами накопичувальної складової за договорами страхування життя, укладених відповідно до такої редакції.

190. Примірник договору страхування, що належить страхувальнику, після припинення дії договору страхування (уключаючи дострокове припинення), здійснення страхової виплати залишається у страхувальника, якщо інше не передбачено законодавством України.

191. Страхувальник або страховик мають право достроково припинити дію договору страхування життя відповідно до умов такого договору та законодавства України (для договорів пенсійного страхування за класом 23 - з урахуванням вимог, визначених статтею 110 Закону та законодавством про недержавне пенсійне забезпечення).

192. Дія договору страхування життя не може бути припинена достроково в разі:

1) ненадання страхувальником згоди страховику на дострокове припинення договору, якщо страхувальник виконує всі умови договору страхування та якщо інше не передбачено умовами такого договору або законодавством України;

2) настання ризиків, інших, ніж дожиття застрахованою особою до визначеного договором пенсійного страхування віку чи дати з урахуванням вимог частини десятої статті 110 Закону.

193. Страховик виплачує страхувальнику або іншій особі, визначеній договором страхування за класами страхування життя або законодавством України, викупну суму, яка є майновим правом такої особи за таким договором, у разі:

1) дострокового припинення дії договору страхування страховиком або страхувальником;

2) розірвання договірних відносин на виконання вимог статті 39-3 Податкового кодексу України;

3) припинення страховиком діяльності та виконання страхового портфеля;

4) передачі страхового портфеля страховику-правонаступнику та дострокового припинення договору страхування страхувальником відповідно до статті 56 Закону.

194. Виплата викупної суми страхувальнику або іншій особі, визначеній договором страхування за класами страхування життя або законодавством України, за умов, визначених у підпункті 3 пункту 193 глави 28 розділу VIII цього Положення, здійснюється відповідно до вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань передачі страховиком страхового портфеля.

195. Викупна сума за договором страхування життя розраховується на день припинення дії договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв такий договір, згідно з методикою, яка є невід’ємною частиною загальних умов страхового продукту.

Викупна сума, що підлягає виплаті за договором страхування життя, не може бути меншою, ніж базовий розмір викупної суми, встановлений у пункті 196 глави 28 розділу VIII цього Положення (залежно від умов договору страхування життя), якщо договір страхування життя не містить порядку визначення (розрахунку) розміру викупної суми та мінімального розміру викупної суми, що визначається відповідно до підпункту 1 пункту 151 глави 24 розділу VII цього Положення.

196. Базовим розміром викупної суми для договорів страхування життя за класами страхування 19, 20, що містять накопичувальну складову, є розмір найкращої оцінки резерву премій, обчислений відповідно до вимог нормативно-правового акта України з питань формування технічних резервів. Для договорів страхування життя, що не містить накопичувальної складової, і договорів, укладених за іншими класами страхування, базовим розміром викупної суми є розмір страхових премій, що повертаються страхувальнику, та визначається в порядку, установленому відповідно до глави 29 розділу VIII цього Положення, залежно від ініціатора такого дострокового припинення.

197. Страховик виплачує страхувальнику викупну суму у зв’язку з припиненням страховиком діяльності та виконанням страхового портфеля. Розмір викупної суми, яка в такому випадку підлягає виплаті страхувальнику, становить розмір викупної суми, що визначається договором у разі припинення його дії за ініціативою страхувальника, або базовий розмір викупної суми, розрахований відповідно до пункту 196 глави 28 розділу VIII цього Положення, якщо договір страхування життя не містить порядку розрахунку викупної суми та мінімального розміру викупної суми, що визначається відповідно до підпункту 1 пункту 151 глави 24 розділу VII цього Положення.

198. Виплата викупної суми здійснюється страховиком у строки, встановлені в договорі страхування. У разі відсутності встановленого строку для виплати викупної суми страховик зобов’язаний здійснити виплату викупної суми не пізніше ніж протягом 10 робочих днів від дати дострокового припинення дії договору страхування, крім випадків, передбачених законодавством України.

199. Страховик виплачує застрахованій особі викупну суму, що відповідає набутим нею правам відповідно до умов договору, у разі дострокового припинення дії договору пенсійного страхування. Страховик зобов’язаний здійснити виплату викупної суми протягом п’яти робочих днів від дати отримання відповідної заяви, в якій зазначаються реквізити для здійснення виплати, а також документів, що підтверджують право особи на дострокове припинення договору пенсійного страхування.

200. За класами страхування, іншого, ніж страхування життя, у разі дострокового припинення договору страхування за згодою сторін порядок повернення та розрахунку суми страхової премії або її частини до повернення визначаються відповідно до законодавства України за домовленістю сторін договору страхування.

201. Страховик повертає у разі дострокового припинення договору страхування частину сплаченої страхової премії за період, що залишився до закінчення строку дії договору страхування за класами страхування, іншого, ніж страхування життя, з вирахуванням за цей період витрат, пов’язаних безпосередньо з укладенням і виконанням цього договору страхування, та фактичних страхових виплат, що були здійснені за страховими випадками, що сталися протягом строку дії договору страхування (протягом періоду страхування, у якому відбувається таке дострокове припинення, для договорів страхування, строк дії яких включає періоди страхування та перевищує один рік):

1) страхувальнику або застрахованій особі у випадках, визначених у пункті 207 глави 29 розділу VIII цього Положення, - за таких обставин:

на підставі вимоги страхувальника, не пов’язаної із порушенням страховиком умов договору страхування;

на підставі вимоги страховика, пов’язаної із порушенням страхувальником умов договору страхування;

у разі розірвання договірних відносин на виконання вимог статті 39-3 Податкового кодексу України;

2) особі, визначеній на підставі законодавства України, - в разі ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи, або фізичної особи-підприємця, крім випадків, передбачених статтею 100 Закону.

202. Витрати, пов’язані безпосередньо з укладенням і виконанням договору страхування, вираховуються у розмірі, що відповідає частці таких витрат, зазначеній у договорі страхування, крім обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким вираховуються витрати, що відповідають максимальній частці витрат страховика, визначеній у загальних умовах страхового продукту.

203. Витрати страховика, пов’язані безпосередньо з укладенням та виконанням умов договорів страхування, крім договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дорівнюють нулю, якщо страховик (страховий посередник) не зазначив їх розмір у договорі страхування.

204. Страховик повертає страхувальнику всю суму сплаченої страхової премії (страхову премію, сплачену за період страхування, у якому відбувається таке дострокове припинення, для договорів страхування, строк дії яких включає періоди страхування та перевищує один рік) у разі дострокового припинення дії договору страхування у випадку:

1) вимоги страхувальника в разі порушення страховиком умов договору страхування;

2) вимоги страховика, не пов’язаної із порушенням страхувальником умов договору страхування;

3) припинення страховиком діяльності та виконання страхового портфеля;

4) набрання законної сили рішенням суду про визнання договору страхування недійсним.

205. Повернення страхувальнику страхової премії у разі передачі страхового портфеля страховику-правонаступнику та припинення договору страхування страхувальником відповідно до статті 56 Закону здійснюється відповідно до вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань передачі страховиком страхового портфеля.

206. Сплачена страхова премія не повертається, у разі дострокового припинення дії договору страхування у зв’язку з виконанням страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі.

207. Сплачена страхова премія (її частина) або частина сплаченої страхової премії за період, що залишився до закінчення строку дії договору страхування, у разі дострокового припинення дії договору страхування підлягає поверненню застрахованій особі, яка її сплатила, якщо згідно з умовами договору страхування на застраховану особу покладено обов’язок зі сплати страхової премії (її частини) і така особа сплатила страхову премію (її частину).

208. Повернення сплаченої страхової премії або її частини здійснюється страховиком у строки, визначені договором страхування або законодавством України. Страховик зобов’язаний повернути страхову премію або її частину не пізніше ніж протягом 10 робочих днів від дати дострокового припинення дії договору страхування у разі відсутності встановленого в договорі страхування строку для такого повернення, крім випадків, передбачених законодавством України.

209. Остаточний розрахунок між страхувальником і страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, за яким залишилися неврегульовані страхові випадки, здійснюється після прийняття страховиком рішення про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати або прийняття страховиком рішення про невизнання випадку страховим та/або прийняття страховиком рішення про відмову в здійсненні страхової виплати.

210. Національний банк здійснює контроль за дотриманням страховиками вимог цього Положення під час здійснення діяльності зі страхування відповідно до законодавства України (крім законодавства України про захист прав споживачів фінансових послуг).

211. Національний банк застосовує коригувальні заходи в разі виявлення у діяльності страховика ознак, що свідчать про потенційне порушення вимог законодавства України, та заходи впливу в разі порушення вимог цього Положення в порядку, визначеному Законом про страхування та нормативно-правовим актом із питань застосування Національним банком України коригувальних заходів, заходів раннього втручання, заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг.

212. Національний банк має право письмово вимагати від страховиків копії документів та інформацію, а також письмові пояснення з питань здійснення діяльності зі страхування.

213. Страховики зобов’язані надавати на письмові вимоги Національного банку відповідну інформацію, копії документів, а також письмові пояснення з питань здійснення діяльності зі страхування у формі та в строки, установлені Національним банком, але не менше ніж протягом п’яти робочих днів.