Щодо правил готівкового обігу

Національний банк України розглянув запит '...' щодо правил готівкового обігу '...' та в межах компетенції повідомляє таке.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 (далі - Положення) '...'. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім банків) незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (їх відокремлені підрозділи), що є учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до вимог Положення касові операції оформляються, зокрема, касовими ордерами (пункт 3.1 глави 3 Положення). Проте, згідно з пунктом 3.4 глави 3 Положення керівник підприємства підписує лише документи на видачу готівки (видатковий касовий ордер, видаткова відомість). Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства (пункт 3.3 глави 3 Положення).

Згідно з пунктом 3.10 глави 3 Положення приймання і видача готівки приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання. Крім того, одержавши касовий ордер або видаткову відомість, касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення (пункт 3.12 глави 3 Положення). Слід також зазначити, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Такий порядок обліку готівки повністю відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, відповідно до вимог статті 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Одним з обов'язкових реквізитів первинних облікових документів є особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з пунктом 3 статті 8 зазначеного вище Закону України відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Зазначаємо також, що пунктом 1 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 р. N 362, передбачено, що направлення працівника підприємства у відрядження оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Враховуючи зазначене, ситуація, наведена у питанні 1, суперечить вимогам нормативно-правових актів України та Національного банку України.

На сьогодні питання придбання працівником для підприємства товарів за власні готівкові кошти з подальшим відшкодуванням витраченої готівки врегульовано на законодавчому рівні, зокрема, вимогами статей 1159 та 1160 Цивільного кодексу України. Так, особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана надати такій особі звіт про вчинення цих дій, а також має право вимагати відшкодування фактично зроблених витрат.

Положення лише конкретизує вимоги зазначеного вище законодавчого акта в частині проведення готівкових розрахунків. Так, Положенням визначено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження, а також звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України (пункт 2.11 глави 2 Положення).

З огляду на зазначене, якщо фізична особа здійснює придбання товарів (робіт, послуг) на користь підприємства за власні готівкові кошти, то таке підприємство на підставі статей 1159 і 1160 Цивільного кодексу України зобов'язане відшкодувати ці витрати, у разі якщо придбані товари (роботи, послуги) своєчасно та у повному обсязі оприбутковані та відображені у бухгалтерському обліку підприємства. При цьому слід зазначити, що якщо фізична особа придбала товари (роботи, послуги) за готівку на користь підприємства та діяла як представник цього підприємства, на такі розрахунки поширюються обмеження, визначені пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 р. N 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" (далі - постанова N 210), а саме гранична сума розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000 гривень. Проте згідно з пунктом 2.3 глави 2 Положення кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежуються.

Що ж стосується граничної суми розрахунків готівкою при отриманні та поверненні позики від директора підприємства, то відповідно до вимог постанови N 210 та пункту 2.3 глави 2 Положення сума такого готівкового розрахунку не може перевищувати 150000 гривень протягом одного дня.