Щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариство щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація надається з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Товариство просить надати консультацію з наступних питань:

1. Чи є обов'язковим отримання ліцензії на право зберігання пального, за умови, якщо заправка пальним власного автотранспорту який використовується виключно у виробничих та технологічних процесах здійснюється по талонам на заправних станціях?

Згідно ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481 " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481) місце зберігання пального, це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Законом N 481 визначено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом N 481 не передбачено.

Разом з цим, повідомляємо, що Законом N 481 не передбачена видача ліцензії на право зберігання пального на об'єкти рухомого майна, оскільки такі об'єкти не мають чіткої прив'язки до місця (території), відповідно до ст. 1 Закону N 481.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.