ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 19.10.2026 р. N 6096/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування операцій з продажу надлишкової електричної енергії комунальними установами (заклади охорони здоров'я) у статусі неприбуткової організації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Комунальне підприємство є неприбутковою організацією, яка внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр), є лікарняним закладом охорони здоров'я, що надає послуги з медичної допомоги. Також підприємство здійснює некомерційну діяльність (основний вид економічної діяльності 86.10 - Діяльність лікарняних закладів), спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети отримання прибутку.
З метою забезпечення енергетичної незалежності, безперебійного функціонування Комунального підприємства та зменшення витрат бюджетних коштів на оплату комунальних послуг було встановлено дахову сонячну електростанцію для забезпечення власних потреб в електричній енергії. У періоди максимальної генерації та мінімального внутрішнього споживання (у вихідні дні, літній період тощо) виникає тимчасовий надлишок виробленої електроенергії, який не може бути спожитий Підприємством одномоментно.
Комунальне підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1. Чи можливим є здійснення Комунальним підприємством відпуску електричної енергії до мережі у межах механізму самовиробництва без порушення вимог законодавства?
2. Чи призведе продаж надлишків електричної енергії та їх передача в мережу до втрати Комунальним підприємством статусу неприбуткової організації та виключення з Реєстру?
3. Яким є порядок відображення таких операцій в податковому обліку (у разі їх здійснення)?
4. Яким є чинне нормативно-правове регулювання та можливі обмеження у цій частині?
В частині оподаткування податком на прибуток підприємств
Щодо питань 1, 2, 4
Перш за все зазначимо, що оскільки відповідно до пп. 191.1.28 п. 191.1 ст. 191 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання вчинення та виконання правочинів, у тому числі щодо виробництва та реалізації електричної енергії в умовах функціонування ринку електричної енергії, не належать до компетенції ДПС і регулюються нормами цивільного законодавства та іншими спеціальними нормативно-правовими актами у відповідній сфері.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 розділу I Кодексу).
Відповідно до п. 5.3 ст. 5 розділу I Кодексу, інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України від 13 квітня 2017 року N 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" (зі змінами) (далі - Закон N 2019), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до п. 7 частини першої ст. 1 Закону N 2019, активний споживач - це споживач (або група споживачів, які діють спільно), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з гнучкості або енергоефективності відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною професійною та/або господарською діяльністю.
Як встановлено п. 25 частини першої ст. 1 Закону N 2019, виробництво електричної енергії - діяльність, пов'язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.
Регулятором ринку електроенергії є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) (п. 155 частини першої ст. 1 Закону N 2019).
Діяльність активного споживача, споживача відновлюваної енергії власного виробництва та спільно діючих споживачів відновлюваної енергії власного виробництва передбачено статтею 581 Закону N 2019.
Відповідно до п. 4 ст. 581 Закону N 2019, порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, а також розрахунків за неї затверджується Регулятором.
Статтею 71 Закону N 2019 визначено особливості участі в ринку електричної енергії виробників, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії.
Договірні взаємовідносини між постачальниками електричної енергії та споживачами (активними споживачами) електричної енергії регулюються нормативно-правовими актами у сфері електроенергетики, зокрема, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 N 312 (зі змінами) (далі - Правила N 312), та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 N 2651 (зі змінами) (далі - Порядок N 2651).
Пунктом 3.1 глави 3 Порядку N 2651 визначено, що купівля-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва здійснюється шляхом викупу обсягу електричної енергії, виробленої генеруючими установками активного споживача та відповідно до договору, укладеного активним споживачем з електропостачальником або постачальником універсальних послуг, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Порядок розрахунків активного споживача за договором купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва встановлено главою 4 Порядку N 2651.
Порядок здійснення купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва здійснюється відповідно до глави 11.4 Правил N 312.
Форма примірного договору про купівлю-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва визначена у додатку 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - Примірний договір) (додаток 5 до Правил N 312).
Якщо комунальне підприємство здійснює (планує здійснювати) види діяльності та надавати послуги, які зазначені у її статутних документах, на постійній основі, необхідним є застосування (використання) додаткових КВЕДів, передбачених для певних видів такої діяльності.
Відповідні види підприємницької діяльності комунального підприємства мають бути передбачені установчими документами такої організації, та відомості про здійснення видів підприємницької діяльності включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у встановленому порядку.
Перелік органів ліцензування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року N 609 (зі змінами) (далі - Перелік N 609), в якому зазначено види господарської діяльності та найменування органів, які здійснюють ліцензування такої діяльності.
При цьому НКРЕКП здійснює ліцензування, зокрема, діяльності у сфері електроенергетики (п. 25 Переліку N 609).
Тож з питань вчинення та виконання комунальним підприємством правочинів у сфері організації виробництва, використання для власних потреб електричної енергії, виробленої за допомогою дахової сонячної електростанції (власної СЕС), реалізації надлишків такої електроенергії за механізмом самовиробництва, а також порядку організації доступу до електричної мережі (електроустановки) такого основного споживача доцільно звернутись до НКРЕКП, оскільки питання споживання та реалізації електричної енергії, зокрема, в комерційних/некомерційних цілях має бути забезпечене окремим комерційним/некомерційним обліком, з урахуванням типу споживання та реалізації (побутові/непобутові потреби), у тому числі окремого обліку споживання та реалізації на непобутові потреби (зокрема, для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності) та за відповідним тарифом (ціною) відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо перебування закладу охорони здоров'я у статусі неприбуткової організації
Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Згідно з пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру.
Положення абзаців третього і четвертого пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
Водночас на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексуздійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов'язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу XX Кодексу.
Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Відповідно до пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.
Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров'я, прийняті Законом України від 19 листопада 1992 року N 2801-XII (зі змінами) (далі - Основи законодавства України про охорону здоров'я).
Закладом охорони здоров'я, відповідно до частини першої ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я, є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Основи діяльності закладів охорони здоров'я встановлено ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я.
Згідно зі ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я, заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).
За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть створюватися та функціонувати як комунальні некомерційні товариства або комунальні установи.
Порядок здійснення фінансового забезпечення охорони здоров'я визначено ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров'я.
Відповідно до частини першої ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров'я, фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
Заклади охорони здоров'я державної та комунальної форм власності, згідно з частиною десятою ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров'я, можуть надавати послуги з медичного обслуговування, які не покриваються програмою медичних гарантій з медичного обслуговування населення, а також в інших випадках, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за плату від юридичних і фізичних осіб. Плата за такі послуги з медичного обслуговування встановлюється закладами охорони здоров'я самостійно.
Як визначено у частині першій ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я, медичне обслуговування - це діяльність закладів охорони здоров'я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов'язана з їх наданням.
Послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга (у тому числі оцінювання повсякденного функціонування особи, реабілітаційна послуга), що надається пацієнту в закладі охорони здоров'я, реабілітаційному закладі або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.
Перелік випадків, за яких заклади охорони здоров'я державної та комунальної форми власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб (далі - Перелік), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2024 року N 781 "Деякі питання надання послуг з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб"(далі - Постанова N 781).
Переліком за Постановою N 781 для закладів охорони здоров'я державної та комунальної форми власності встановлено саме перелік випадків, за яких заклади охорони здоров'я державної та комунальної форми власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування населення, а не конкретний перелік таких послуг.
Зауважимо, що як визначено п. 5 Постанови N 781, забезпечення надання узагальнених роз'яснень щодо застосування цієї постанови віднесено до компетенції Міністерства охорони здоров'я України.
Тож в загальному порядку комунальне некомерційне підприємство, що є закладом охорони здоров'я, у статусі неприбуткової організації має право здійснювати діяльність без мети одержання прибутку та отримувати доходи в межах власної статутної діяльності, у тому числі від надання платних послуг, у порядку, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров'я, згідно із затвердженим компетентним органом переліком за умови, що отримані доходи використовуються таким комунальним підприємством виключно для фінансування видатків на його утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами, та не здійснюється розподіл таких доходів серед засновників (учасників) такого підприємства, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.
На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов'язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу XX Кодексу.
Отже, щодо здійснення операцій з продажу надлишкової електричної енергії, виробленої встановленою даховою сонячною електростанцією для забезпечення власних потреб (відпуск до мережі у межах механізму самовиробництва - згідно зі зверненням), вбачається, що здійснення комунальним підприємством, яке є комунальним закладом охорони здоров'я у статусі неприбуткової організації, таких операцій не пов'язане з наданням послуг з медичного обслуговування населення, не передбачено профільним законодавством для таких закладів охорони здоров'я та є несумісним з діяльністю такого підприємства у статусі неприбуткової організації, що призводитиме до недотримання вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування такого комунального підприємства у Реєстрі.
У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу XX Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру та зобов'язана визначити податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств відповідно до пп. 133.4.3 та пп. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Водночас наголошуємо, що враховуючи положення п. 5 Постанови N 781, з питань визначення конкретного переліку та порядку надання платних послуг комунальними закладами охорони здоров'я доцільно звернутись до Міністерства охорони здоров'я України.
Щодо питання 3
Формування доходів та видатків, що відображаються у Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі - Звіт), форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 N 553 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 N 469), здійснюється за правилами бухгалтерського обліку на підставі належним чином складених первинних документів.
Форма Звіту передбачає заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації залежно від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами)).
При цьому відповідно до пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така неприбуткова організація зобов'язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.
В частині оподаткування ПДВ
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.
Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Пунктом 188.1 ст. 188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до пп. 213.1.9 і пп. 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу визначено, що тимчасово, до 01 січня 2028 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону N 2019, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.
Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у п. 187.1 ст. 187 та у пп. 198.2 ст. 198 Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2028 року.
У разі якщо операції, визначені пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку можуть складати, зокрема, покупцям - платникам податку не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Кодексу протягом такого місяця.
Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Під поняттям "касовий метод" для цілей оподаткування ПДВ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно з п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року N 2155-VIII "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.
Операції платника податку з постачання товарів/послуг (у тому числі електричної енергії) є об'єктом оподаткування ПДВ. За такими операціями платник податку повинен нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу.
Платники податку (у тому числі активні споживачі), які здійснюють операції з постачання електричної енергії, відповідно до п. 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу застосовують касовий метод податкового обліку з ПДВ та нараховують податкові зобов'язання за такими операціями і складають податкові накладні на дату отримання коштів / інших видів компенсації вартості товарів/послуг, або можуть складати не пізніше останнього дня місяця, у якому здійснені такі операції, податкові накладні виходячи із усього обсягу коштів / інших видів компенсації вартості товарів/послуг, отриманих від покупця протягом такого місяця.
В частині оподаткування акцизним податком
Статтею 8 Закону N 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.
Відповідно до статті 30 Закону N 2019, діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії.
Разом з цим згідно із пунктом 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 N 1467, діяльність з виробництва електричної енергії суб'єктів господарювання підлягає ліцензуванню, якщо сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на всіх площадках вимірювання перевищує 20 МВт або незалежно від встановленої потужності об'єкта електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), виробництво електричної енергії на якому підлягає стимулюванню відповідно до закону шляхом встановлення "зеленого" тарифу або аукціонної ціни.
Відповідно до п. 215.1 ст. 215 Кодексу, електрична енергія належить до підакцизних товарів.
Згідно з положеннями Кодексу, платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії (пп. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).
Відповідно до п. 213.1 ст. 213 Кодексу, об'єктами оподаткування є операції, зокрема, з:
реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);
реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТЗЕД), виробленої на об'єктах електроенергетики.
Підпунктом 14.1.29 п. 14.1 ст. 14 Кодексу надане визначення відновлювальних джерел енергії - це джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.
Згідно з пп. 212.3.1 п. 212.3 ст. 212 Кодексу, реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.
Водночас не підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії; передача для власного споживання в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на цьому Підприємстві (пп. 213.2.8 та пп. 213.2.9 п. 213.2 ст. 213 Кодексу).
Відповідно до Закону України від 30.06.2023 N 3220-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" (далі - Закон N 3220) передбачено створення механізму самовиробництва, який дає змогу споживачам встановити генерацію для власних потреб, решту неспожитої електроенергії продавати постачальнику.
Під механізмом самовиробництва розуміється схема підтримки активних споживачів, призначена для власного споживання електричної енергії, за якою відбувається взаєморозрахунок вартості обсягу відпуску електричної енергії в електричну мережу генеруючими установками таких споживачів та вартості обсягу відбору ними електричної енергії з електричної мережі, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії (пп. 1 п. 1 розділу I Закону N 3220).
Згідно з частиною першою статті 581 Закону N 2019, договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва укладається між електропостачальником та активним споживачем, яким встановлено генеруючу установку. Постачання електричної енергії активним споживачам та купівля електричної енергії, відпущеної генеруючими установками таких споживачів в електричну мережу, здійснюються за вільними цінами, крім випадків, визначених законом.
Отже, у разі здійснення без отримання ліцензії відповідно до законодавства операцій з реалізації (продажу) електричної енергії, виробленої власними сонячними панелями (у межах договору купівлі-продажу електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, за механізмом самовиробництва) або передачі для власного споживання власновиробленої електричної енергії у суб'єкта господарювання не виникатиме податкове зобов'язання із сплати акцизного податку, реєстрації платником акцизного податку суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність з виробництва електричної енергії, яка підлягає ліцензуванню, та відсутній обов'язок подання податкової звітності з акцизного податку (згідно з пп. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 Кодексу).
У разі якщо Підприємство матиме ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, то суб'єкт господарювання буде платником акцизного податку відповідно до пп. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 Кодексу, зобов'язаний зареєструватися платником акцизного податку, який здійснює діяльність з виробництва електричної енергії, та подавати декларацію з акцизного податку за місцем своєї реєстрації у контролюючих органах.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
