ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 24.06.2026 р. N 3647/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації Підприємства щодо окремих питань із визначення доходу при списанні дебіторської заборгованості юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи, яка виникла внаслідок попередньої оплати за неотриманий товар, шляхом прощення боргу та, керуючись статті 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Підприємство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % та перерахувало попередню оплату (аванс) постачальнику за книжкову продукцію. Але у зв'язку з незадовільним фінансовим станом постачальника не може відвантажити продукцію або повернути аванс. При цьому, сторони планують припинити зобов'язання на підставі статті 605 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) (прощення боргу), шляхом підписання відповідної угоди.
Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
Чи виникає у Підприємства - платника єдиного податку третьої групи об'єкт оподаткування єдиним податком при списанні (прощенні) дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок здійсненої переплати за неотриманий товар?
Чи вважається операція з прощення дебіторської заборгованості порушенням вимог пункту 291.6 статті 291 Кодексу щодо здійснення розрахунків виключно в грошовій формі - тобто чи є операцією, яка призводить до втрати статусу платника єдиного податку для підприємства, що видало передоплату?
Чи вважатиметься така операція наданням безповоротної фінансової допомоги у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу?
Чи буде вважатися операція з прощення боргу фінансовим посередництвом?
Оскільки, Підприємство мне надано інформації, достатньої для однозначної ідентифікації суті операції, описаної у зверненні, відсутній договір та угода про припинення зобов'язань по зазначеній операції, тому відповідь надається на загальних підставах.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦКУ).
Припинення зобов'язання передбачено главою 50 ЦКУ.
Серед підстав припинення зобов'язання, визначених ЦКУ є припинення зобов'язання прощенням боргу (стаття 605 ЦКУ).
Відповідно до частини першої статті 605 ЦКУ зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Статтею 257 ЦКУ встановлено загальний термін позовної давності тривалістю у три роки (1095 днів).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (частина перша статті 654 ЦКУ).
Щодо першого - другого питання.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (пункт 1.1 стаття 1 Кодексу).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Згідно з підпунктом 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу для платника єдиного податку (юридичної особи) доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).
Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу платниками єдиного податку третьої групи можуть бути юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Порядок визначення доходів та їх склад, зокрема, для юридичних осіб - платників єдиного податку третьої групи визначено статтею 292 Кодексу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.
Пунктом 292.6 статті 292 Кодексу датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Кодексом.
Відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу (пункт 292.13 стаття 292 Кодексу).
Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 стаття 44 Кодексу).
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Національне положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (далі · П(С)БО 10).
Згідно з пунктом 4 П(С)БО 10 терміни, що використовуються П(С)БО 10 мають таке значення:
безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності (абзац другий пункту 4 П(С)БО 10);
дебітори · юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів (абзац третій пункту 4 П(С)БО 10);
дебіторська заборгованість · це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату (абзац четвертий пункту 4 П(С)БО 10).
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо є ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.
Підставою для списання дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку є визнання її безнадійною.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, при списанні дебіторської заборгованості юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи, яка виникла внаслідок попередньої оплати за неотриманий товар, шляхом прощення боргу у платника єдиного податку третьої групи буде відсутній об'єкт оподаткування єдиним податком, оскільки відповідно до норм Кодексу не відбувається надходження коштів або безоплатне отримання товарів /послуг.
Операція зі списання дебіторської заборгованості юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи не є способом проведення розрахунку за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі та не призводить до порушення вимог пункту 291.6 статті 291 Кодексу, оскільки списання дебіторської заборгованості здійснюється лише за даними бухгалтерського обліку.
У разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (підпункт 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).
Щодо третього - четвертого питання.
Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначені види діяльності, за умови здійснення яких юридичні особи не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.
Згідно з підпунктом 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.
Отже, при списанні дебіторської заборгованості юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи, яка виникла внаслідок попередньої оплати за неотриманий товар, шляхом прощення боргу, сума такої прощеної дебіторської заборгованості набуває статусу безповоротної фінансової допомоги відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу як сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів у звітному періоді, коли прийнято рішення про її прощення.
При цьому, відповідно до пункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Разом з тим, слід зазначити, що в межах надання індивідуальної податкової консультації контролюючий орган не надає висновки щодо правомірності формування платником податку податкових зобов'язань (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочних заходів).
Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
