ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 15.06.2026 р. N 3424/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податку повідомила, що є фізичною особою - громадянкою України та планує виїхати на постійне місце проживання до Польщі. Водночас, на даний час, у платника податків в Україні є об'єкти нерухомого майна (житлова та нежитлова нерухомість), які до виїзду планує продати або передати третій особі в безоплатне користування за договором позички.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Якщо платник набуде в Польщі статус резидента, чи буде платник вважатись резидентом України, якщо: в Польщі буде постійне житло (орендоване чи у власності); центр життєвих інтересів буде зосереджений у Польщі; в Україні залишиться у власності лише деяка житлова чи нежитлова, у якій платник не буде проживати, тобто більш як інвестиційний актив; жодних інших зв'язків з Україною (економічних чи соціальних), крім нерухомості не буде?
2. Чи зміниться ситуація, порівняно з викладеною у питанні 1, тобто чи буде платник вважатись резидентом України, якщо зазначену нерухомість платник буде здавати в оренду третім особам і буде виникати дохід з джерелом походження з України?
3. Чи зміниться ситуація, порівняно з викладеною у питанні 1, тобто чи буде платник вважатись резидентом України, якщо зазначена нерухомість буде передано у безоплатне користування третім особам за договором позички?
4. Чи виникає у будь-якої зі сторін договору позички, зокрема у фізичної особи, яка отримує об'єкти нерухомості у безоплатне тимчасове користування, дохід, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором або будь-якими іншими податками?
5. Чи впливають на податкові наслідки такої операції кількість об'єктів нерухомого майна, що передаються у безоплатне користування, їх вид, площа, вартість, строк користування та інші кількісні чи вартісні характеристики?
Щодо першого - третього питань
Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з'ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - це, зокрема житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.
При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
Центр економічних інтересів в особи виникає у тій країні, до якої вона найбільш тісно прив'язана економічно та соціально. Як правило, центр економічних інтересів особи перебуває в тій країні, де вона має: постійне місце проживання, офіційне місце роботи, зареєстрований бізнес чи фізичною особою - підприємцем, відкриті банківські рахунки, регулярну сплату податків та комунальних платежів тощо.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення абзаців першого - третього пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Одночасно, відповідно до пп. "в" 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.
Зважаючи на інформацію, наведену Вами у зверненні, на території України Ви маєте у власності об'єкти житлової та нежитлової нерухомості на території України, тобто є місце проживання, у тому числі постійне місце проживання на території України, є громадянкою України, а також виникає центр життєвих інтересів у разі здавання нерухомого майна в оренду або позичку.
Таким чином, якщо фізичною особою - громадянкою України дотримані критерії, зазначені у абзацах перший - четвертий пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то така особа може бути визнаним резидентом України.
Слід зазначити, що всі критерії визначення податкового резидентства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин та підстав.
Щодо четвертого та п'ятого питань
Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з частинами першою та другою ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до ст. 793 ЦКУ (частина третя ст. 828 ЦКУ).
При цьому за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина перша ст. 759 ЦКУ).
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу визначено перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.
Відповідно до пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
При цьому, доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу.
Враховуючи викладене, договір позички нерухомого майна є правочином, що покладає на його сторони (позичкодавця та користувача) взаємні зобов'язання, тому в розумінні Кодексу податковий обов'язок зі сплати податкових зобов'язань може виникнути як у позичкодавця так і у користувача, в залежності від прав та обов'язків, які фактично виникають у таких осіб на підставі цього договору.
Водночас, відповідно до пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу.
Податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості інших, ніж зазначені в пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар (пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Кодексу).
Відповідно до пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Кодексу доходи, зазначені, зокрема, у пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Разом з тим згідно з пп. "а" пп. 170.1.5 п. 170.1 ст. 170 Кодексу, якщо орендар є фізичною особою, яка не є самозайнятою особою, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець.
При цьому такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов'язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).
Відповідно до пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу.
Об'єктом оподаткування військовим збором, для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1 пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Ставка військового збору для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, становить 5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 1 пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
Відповідно до пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (пп. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу).
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) (далі - Декларація) відповідно до Кодексу.
Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової Декларації (далі - Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 N 859, зі змінами (п. 2 розділу II Інструкції).
Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платника податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).
Фізична особа зобов'язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).
Таким чином, у разі якщо фізична особа отримує кошти від надання нерухомого майна (житлових та нежитлових приміщень) в оренду від фізичної особи, то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків і військовим збором за ставкою 5 відсотків протягом 40 календарних днів, після останнього дня звітного (податкового) кварталу.
Разом з тим сплата зазначених податкових зобов'язань не звільняє платника податків від подання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний податковий рік. Тобто сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податкового зобов'язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації, яка подається фізичною особою у термін до 1 травня року, що настає за звітним.
Разом з цим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.
Відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
____________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
