ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 26.03.2026 р. N 1787/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ "..." (далі - ТОВ, комісіонер) щодо списання безнадійної заборгованості та коригування фінансового результату до оподаткування по операціях за договорами комісії та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, ТОВ здійснює зовнішньоекономічну діяльність як комісіонер на підставі договору комісії.
За договором комісії комісіонер здійснює продаж товару комітента іноземним покупцям (нерезидентам) від свого імені, але за рахунок комітента.
У результаті виконання договору комісії у комісіонера виникла дебіторська заборгованість нерезидентів-покупців за поставлений товар. Вказана заборгованість відповідає ознакам безнадійної (у розумінні пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), зокрема у зв'язку з ліквідацією боржника / спливом строку позовної давності / наявністю підтверджуючих документів (залежно від фактичної ситуації).
Комітент вимагає від комісіонера здійснити розрахунок за проданий товар незалежно від фактичного отримання коштів від іноземних покупців.
ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
Чи має право комісіонер здійснити розрахунок з комітентом за проданий товар за рахунок власних коштів у разі, якщо дебіторська заборгованість нерезидентів є безнадійною?
Чи буде така сплата вважатися виконанням зобов'язань за договором комісії або окремою господарською операцією (зокрема наданням фінансової допомоги/позики/іншим видом операції)?
Чи виникають у комісіонера податкові наслідки з податку на прибуток підприємств у разі:
списання безнадійної дебіторської заборгованості нерезидентів;
одночасної виплати комітенту вартості товару за рахунок власних коштів?
Чи виникають податкові різниці відповідно до розділу III Кодексу у такій ситуації?
Чи впливає зазначена операція на податкові зобов'язання з ПДВ у комісіонера та/або комітента?
Щодо питань 1 - 4
Відповідно до частини першої ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (частина перша ст. 1013 ЦКУ).
Якщо комітент відповідно до договору комісії передає комісіонеру товари для подальшого продажу, то право власності на ці товари від комітента до комісіонера не переходить.
Відповідно до пп. 191.1.28 п. 191.1 ст. 191 Кодексу контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 193 цього Кодексу, зокрема, надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Тож питання організації та проведення операцій за договорами комісії регулюються нормами цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів та не належать до компетенції ДПС.
Водночас зазначаємо, що ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Відповідно до пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Отже, заборгованість вважатиметься безнадійною у разі її відповідності одній з ознак, передбачених пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та підтвердження належним чином оформленими первинними документами.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
У разі наявності дебіторської заборгованості щодо якої існує невпевненість її погашення боржником платник формує резерв сумнівних боргів.
Різниці, що виникають у разі формування резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) та списання безнадійної заборгованості визначено положеннями ст. 139 Кодексу.
Згідно з пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
Відповідно до пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Отже, при списанні дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму витрат понад суму резерву сумнівних боргів.
У разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму списаної заборгованості.
Фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Водночас зазначаємо, що списання дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами) (далі - Закон N 996-XIV)).
Отже, питання порядку списання дебіторської заборгованості та формування витрат у бухгалтерському обліку належать до компетенції Міністерства фінансів України.
Щодо питання 5
Згідно з підпунктами "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Постачанням товарів також вважається, зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Пунктом 189.4 ст. 189 Кодексу встановлено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому ст. 188 Кодексу.
Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):
дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону N 996-XIV, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ст. 198 Кодексу).
Враховуючи викладене, в описаній у зверненні ситуації комітент при передачі товару комісіонеру (перша подія) повинен був нарахувати податкові зобов'язання та скласти на комісіонера і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну. Така податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту комісіонером.
Оплата, що здійснюється комісіонером комітенту за товар, з метою оподаткування ПДВ є другою подією, яка не спричиняє податкових наслідків з ПДВ ні для комісіонера, ні для комітента (незалежно від того, чи така оплата здійснюється за рахунок коштів, отриманих від покупців товару, попередньо поставленого (переданого) комітентом комісіонеру в межах договору комісії, чи за рахунок власних коштів комісіонера).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
