ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 19.03.2026 р. N 1619/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та пп. "в" пп. 69.41.3 п. 69.41 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення [...] (далі - Товариство) [...] щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та в межах компетенції повідомляє наступне.
Платник податків у зверненнях повідомив, що працює на ринку електричної енергії як постачальник універсальних послуг. Специфіка діяльності Товариства передбачає закупівлю електроенергії у власників приватних домогосподарств за "зеленим тарифом". На жаль, через системні затримки у розрахунках з боку [...], Товариство опинилося в ситуації, коли не має змоги вчасно та в повному обсязі розрахуватися з постачальниками. Товариство зобов'язане виплатити позивачам не лише суму основного боргу, а й додаткові нарахування. Зокрема, йдеться про 3 відсотки річних та інфляційні втрати за ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), а також відшкодування понесених ними судових витрат - сплаченого судового збору та витрат на послуги адвокатів.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором суми 3 відсотки річних та інфляційні втрат, нарахованих на суму заборгованості за спожиту електроенергію згідно з ст. 625 ЦКУ та виплачених фізичній особі за рішенням суду?
2. Чи вважається доходом фізичної особи (додатковим благом) сума компенсації судових витрат, а саме судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, яку Товариство відшкодовує на користь такої особи на підставі рішення суду?
3. Чи зобов'язане Товариство виступати податковим агентом та утримувати податки з вищезазначених виплат, чи ці суми належать до компенсаційних виплат, що не включаються до загального оподатковуваного доходу?
4. За якою ознакою доходу слід відображати такі виплати у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - Розрахунок) у Додатку 4 ДФ до Розрахунку?
5. Чи змінює правову позицію ДПС щодо оподаткування сум 3 відсотків річних та інфляційних втрат постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2024 у справі N 461/2729/22, яка визнає виплату суми, меншої ніж визначена в резолютивній частині рішення, порушенням принципу належного виконання?
6. Як має діяти Товариство як податковий агент у ситуації, коли виконавча служба відмовляє у закритті виконавчого провадження з огляду на те, що виплачена сума є меншою, ніж зазначена у виконавчому листі (внаслідок утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору): чи зобов'язане Товариство доплатити "чисту" без утримань?
7. Чи є правомірним утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з сум, визначених резолютивною частиною судового рішення, якщо таке утримання призводить до фактичного невиконання цього рішення та може спричинити застосування до Товариства заходів примусового виконання і нарахування виконавчого збору? Як у такому випадку Товариство може уникнути подвійної відповідальності - як перед фіскальним органом (за нестримання податків), так і перед виконавчою службою (за неповне виконання рішення)?
8. Чи підпадає сума компенсації судового збору під звільнення від оподаткування на підставі пп. "а" пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу (відшкодування матеріальних збитків) або на підставі частини другої ст. 22 ЦКУ (реальні збитки), що виключало б обов'язок Товариства як податкового агента утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із зазначених сум?
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Пунктом 191.1 ст. 191 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 625 ЦКУ передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон N 3674), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Крім того, згідно зі ст. 133 глави 8 "Судові витрати" Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких належать витрати:
на професійну правничу допомогу;
пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Одразу звертаємо увагу, що судовий збір включається до складу судових витрат, а не збитків і не матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 2 Закону N 3674 платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом N 3674.
Згідно зі ст. 3 Закону N 3674 судовий збір справляється:
за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;
за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
за видачу судами документів;
у разі ухвалення судового рішення, передбаченого Законом N 3674.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.
Об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).
Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Крім того, відповідно до пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:
дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).
Також вказаний дохід для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1 пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 1 пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
При цьому податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в пп. 1 пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 Кодексу).
При цьому відповідно до п. 18.2 ст. 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Разом з тим, особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами - підприємцями, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий Розрахунок до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду (пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу).
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4, зі змінами та доповненнями, затверджено форму Розрахунку і Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку (далі - Порядок).
Відповідно до п. 4 розділу IV Порядку в Додатку 4 ДФ до Розрахунку у графі 6 "Ознака доходу" вказується ознака доходу, наведена у розділі 1 "Довідник ознак доходів фізичних осіб" Додатка 2 до Порядку, яка визначається відповідно до нарахованого доходу.
Так, доходи, виплачені фізичній особі, відображаються в Додатку 4 ДФ до Розрахунку податковим агентом за ознаками доходів:
"126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо;
"127" - інші доходи.
Враховуючи викладене, доходи, які нараховуються (виплачуються) Товариством (боржником) на користь фізичної особи за судовим рішенням, а саме:
суми інфляційних витрат та три проценти річних включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як інший дохід та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах та відображаються в Додатку 4 ДФ до Розрахунку за ознакою "127"
суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої особи як додаткове благо та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах та відображаються в Додатку 4 ДФ до Розрахунку за ознакою "126".
При цьому Товариство є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з зазначених доходів, нарахованих на підставі рішення суду та подання Розрахунку.
Водночас, зауважуємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України (далі - Положення N 227), п. 1 якого встановлено, що Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує, державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з покладеними завданнями ДПС здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (п. 4 Положення N 227), здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску) (п. 12 Положення N 227); надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (п. 70 Положення N 227).
Крім того, п. 2 Положення N 227 визначено, що ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Закон України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404) регулює примусове виконання судових рішень та рішень інших органів. Він визначає процедуру роботи державних та приватних виконавців, строки, права сторін (стягувача/боржника), порядок накладення арешту на майно, стягнення коштів та виконавчий збір.
Статтею 1 Закону N 1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі N 1404 органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом N 1404, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону N 1404, а також рішеннями, які відповідно до Закону N 1404 підлягають примусовому виконанню.
Водночас інформуємо, що відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року N 228, зі змінами, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що, зокрема, реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Таким чином, з питань щодо дій Товариства з приводу виконавчого провадження, не виконання судового рішення, примусового виконання судового рішення, нарахування виконавчого збору доцільно звернутися до Міністерства юстиції України.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
____________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
