Державна податкова служба України
Індивідуальна податкова консультація
| від 11.02.2026 № 769/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК |
Щодо практичного застосування норм податкового законодавства
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Юридична особа у своєму зверненні зазначила, що здійснює господарську діяльність у сфері комп’ютерного програмування та є платником податку на прибуток на загальних підставах та є платником податку на додану вартість.
На підставі наказу Міністерства цифрової трансформації України від 15.02.2022 набуло статусу резидента Дія Сіті.
Ситуація 1.
Працівник виконує роботу дистанційно з м. Харкова, Україна. Планується його направлення у службове відрядження до м. Варшава, Республіка Польща для участі у робочих нарадах у період з 15.12.2025 по 19.12.2025.
По завершенню відрядження, з 20.12.2025 по 27.12.2025, працівник запланував провести щорічну відпустку у м. Прага, Республіка Чехія.
Керуючись Положенням про відрядження Товариство працівник і роботодавець погодили, що пунктом вибуття працівника у відрядження буде м. Харків, Україна, де працівник виконує роботу дистанційно. А по досягненню мети відрядження працівник вирушить у відпустку з місця відрядження (м. Варшава, Республіка Польща) до місця відпустки (м. Прага, Республіка Чехія). По завершенню відпустки працівник повернеться до його постійного місця роботи – м. Харків, Україна.
У зв’язку з чим, працівнику буде оплачено проїзд з м. Харків, Україна (населеного пункту вибуття у відрядження) до м. Варшава, Республіка Польща (місця відрядження).
Добові за час відрядження будуть виплачені працівнику за весь строк його перебування у відрядженні, зазначеному в наказі про відрядження: з моменту вибуття з м. Харкова до моменту завершення відрядження (останнього дня виконання завдань у місці відрядження). З урахуванням часу, необхідного для проїзду залізничним транспортом з м. Харкова, Україна, до м. Варшава, Республіка Польща, що становить 2 календарні дні, строк службового відрядження буде встановлено з 13.12.2025 по 19.12.2025.
Також в наказі про відрядження буде вказівка про те, що з 20.12.2025 року працівник вибуває у щорічну відпустку із зазначенням реквізитів відповідного наказу про надання відпустки – для обґрунтування дати завершення відрядження.
Ситуація 2.
Працівник виконує роботу дистанційно з м. Харкова, Україна. Планується його направлення у службове відрядження до м. Варшава, Республіка Польща для участі у робочих нарадах у період з 15.12.2025 по 19.12.2025.
Напередодні, з 01.12.2025 по 14.12.2025 працівник запланував провести щорічну відпустку у м. Прага, Республіка Чехія.
Керуючись Положенням про відрядження Товариства працівник і роботодавець погодили, що пунктом вибуття працівника у відрядження буде м. Прага, Республіка Чехія (місце відпустки). А після досягнення мети відрядження працівник повернеться до його постійного місця роботи – м. Харків, Україна.
У зв’язку з чим, працівнику буде оплачено проїзд з м. Прага, Республіка Чехія (населеного пункту вибуття у відрядження) до м. Варшава, Республіка Польща (місця відрядження) та, по завершенню відрядження, до м. Харків, Україна (місця постійної роботи працівника). Добові за час відрядження будуть виплачені працівнику за весь строк його перебування у відрядженні, зазначеному в наказі про відрядження – з моменту вибуття з м. Прага до моменту прибуття працівника до м. Харкова.
Враховуючи, що працівник виїде з м. Прага, Республіка Чехія, 15.12.2025 вранці та, після досягнення мети відрядження, потребуватиме ще 2 додаткові дні на дорогу потягом до м. Харків, Україна (місця постійної роботи працівника) – строк службового відрядження буде встановлено з 15.12.2025 по 21.12.2025.
Ситуація 3.
Працівник виконує роботу дистанційно з м. Харкова, Україна. Планується його направлення у службове відрядження до м. Варшава, Республіка Польща для участі у робочих нарадах у період з 15.12.2025 по 19.12.2025.
При цьому працівник запланував щорічну відпустку у м. Варшава, Республіка Польща, у період з 01.12.2025 по 14.12.2025, у зв’язку з чим у день початку відрядження він уже фактично перебуватиме в місті відрядження.
Керуючись Положенням про відрядження Товариства, у наказі про відрядження планується зазначити, що працівник направляється у службове відрядження з м. Харкова, Україна, до м. Варшава, Республіка Польща, а також окремо вказати, що напередодні працівник перебуває у щорічній відпустці в м. Варшава, Республіка Польща, з посиланням на відповідний наказ про надання відпустки.
Строк службового відрядження в наказі визначається з дати початку виконання службових завдань у місці відрядження (15.12.2025) та до дати повернення працівника до місця постійної роботи – 21.12.2025, з урахуванням часу, необхідного для проїзду залізничним транспортом з м. Варшава, Республіка Польща, до м. Харків, Україна.
Добові за час відрядження будуть виплачені працівнику за весь строк його перебування у відрядженні, зазначеному в наказі про відрядження – з 15.12.2025 по 21.12.2025.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи вірним у розумінні абзацу третього п.п. "а" п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу є підхід, за яким дату завершення відрядження (для цілей визначення фактичної кількості днів відрядження та нарахування добових) може бути підтверджено наказом про відрядження, який містить відомості про подальше вибуття працівника у щорічну відпустку з посиланням на наказ про надання відпустки, за відсутності інших документів, що однозначно встановлюють дату завершення відрядження (проїзних документів, відміток прикордонних служб тощо)?
2. Чи має право Товариство, у розумінні п.п. "а" п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, компенсувати працівнику вартість проїзду з місця відпустки до місця постійної роботи (як витрати на проїзд у зв’язку з відрядженням) без включення такої компенсації до оподатковуваного доходу працівника, якщо працівник після завершення відрядження вирушає у щорічну відпустку, а до місця постійної роботи повертається вже з місця відпустки?
3. Чи має право Товариство, у розумінні п.п. "а" п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу, віднести до витрат на відрядження та не включати до оподатковуваного доходу працівника вартість проїзду з місця відпустки до місця відрядження, якщо працівник вирушає у відрядження безпосередньо після закінчення відпустки, а маршрут поїздки (місце вибуття) попередньо узгоджений і закріплений у наказі про відрядження?
4. Чи може для цілей застосування абзаців третього та вісімнадцятого-двадцятого п.п. "а" п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу (визначення фактичної кількості днів відрядження та нарахування добових) датою початку відрядження вважатися дата, визначена у наказі про відрядження, як дата початку виконання службових завдань у місці відрядження, якщо працівник на цю дату вже перебуває у місці відрядження, у зв’язку з щорічною відпусткою, а підтвердні документи про прибуття до місця відрядження (проїзні документи, відмітки прикордонних служб тощо) відсутні, крім наказів про відпустку та відрядження?
5. Чи буде відповідати вимогам п.п. "а" п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу (у частині документального підтвердження відрядження для цілей неоподаткування добових) оформлення наказу про відрядження, за яким працівник формально направляється з місця постійної роботи до місця відрядження, але в наказі також зазначено, що напередодні працівник перебував у щорічній відпустці в цьому ж населеному пункті (з посиланням на наказ про відпустку), у зв’язку з чим фактичного вибуття з місця постійної роботи на дату початку відрядження не відбувається?
Статтею 602 Кодексу законів про працю України визначено, що дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (далі – Інструкція № 59). При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію № 59 як допоміжний (довідковий) документ.
Абзацом першим п. 1 розділу 1 Інструкції № 59 визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
У випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом) (п. 2 розділу 1 Інструкції № 59).
Відпустка – це один з видів часу відпочинку, що надається працівнику на встановлений законом строк (З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого не включаються, зокрема кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 Кодексу а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження (п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Відповідно до п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
Відповідно до п.п. "а" п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме: на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
Зазначені в абзаці другому п.п. "а" п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.
При цьому до підтвердних документів належать, зокрема:
транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки).
Одночасно зауважуємо, що відповідно до п. 7 розділу І Інструкції № 59 днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника.
Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.
Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження, з дозволу керівника підприємства береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищуватиме строку відрядження, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів".
За ці дні працівникові не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи).
До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Водночас, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема:
сума надміру витрачених коштів/електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. "г" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
Щодо першого, четвертого та п’ятого питань
Фактична кількість днів перебування у відрядженні працівника підтверджується не тільки наказом про відрядження, а також транспортними квитками (у тому числі електронними квитками). При цьому дата вибуття/прибуття з місця/до місця постійної (дистанційної) роботи відрядженого працівника на транспортних квитках, повинна збігатись з відповідними датами згідно наказу на відрядження.
Щодо другого та третього питань
У разі якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття/вибуття платника податку – фізичної особи з відрядження/у відрядження згідно з наказом про відрядження у зв’язку з його затримкою на декілька робочих днів, що оформлена відпусткою або відправлення до місяця відрядження з місця відпустки, тобто відсутні підтвердні документи, які підтверджують фактичну кількість днів перебування у відрядженні, то сума відшкодованих такому платнику витрати на проїзд, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходим фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
__________________________________________________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
