щодо окремих питань оподаткування доходів нерезидентів

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо окремих питань оподаткування доходів нерезидентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, КІФ планує виплату дивідендів своєму учаснику-нерезиденту.

У вересні 2020 року резидент Республіки Кіпр придбав акції КІФ на суму, що перевищує 100000 євро.

Станом на 1 жовтня 2025 року у власності учасника-нерезидента знаходиться кількість акцій, що становить 99,89 % від усіх акцій.

Юридична особа - резидент Республіки Кіпр є платником податку на Кіпрі та несе всі можливі ризики, пов'язані з розпорядженням (використанням) потенційно отриманих дивідендів від КІФ та не мають жодних зобов'язань перед третіми особами щодо перерахування сум потенційно отриманих дивідендів від КІФ.

Заявник запитує:

Чи правильно розуміємо, що з урахуванням визначених обставин КІФ має утримати податок з доходів нерезидента у розмірі 5 % від загальної суми дивідендів, що виплачуватимуться на користь резидента Кіпру, відповідно до положень міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування?

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:

платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини);

суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах "а", "в", "г" пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу "витягнутої руки";

вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах "а", "в", "г" пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу "витягнутої руки";

сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах "а", "в", "г" пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу "витягнутої руки";

виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

Згідно з положеннями пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. "б" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, доходи нерезидента у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата, що набрав чинності.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яка була чинною в українсько-кіпрських податкових відносинах з 07.08.2013, із змінами, внесеними до неї відповідним Протоколом, ратифікованим Законом України N 243-IX від 30.10.2019, який набрав чинності 28.11.2019 (далі - Конвенція, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/196_016#n90), поширюються на осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (ст. 1 Конвенції) та до податків, одним з яких, зокрема в Україні, є податок на прибуток підприємств (ст. 2 Конвенції).

Згідно з п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції для цілей цієї Конвенції термін "особа" включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об'єднання осіб; термін "компанія" означає будь-яку юридичну особу чи будь-яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа.

"Під час застосування цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється дія цієї Конвенції" (п. 2 ст. 3 Конвенції).

"Для цілей цієї Конвенції термін "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі" (п. 1 ст. 4 (Резидент) Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 10 (Дивіденди) Конвенції "дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі".

"Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро,

b) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках" (п. 2 ст. 10 Конвенції).

Згідно з п. 3 ст. 10 Конвенції термін "дивіденди" означає "дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому самому оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток".

Термін "товариство", який згадується у пп. "a" п. 2 ст. 10 Конвенції, самою Конвенцією не визначено. Водночас відповідно до офіційних Коментарів до ст. 1 (Особи, до яких застосовується Конвенція), ст. 3 (Загальні визначення) та ст. 10 (Дивіденди) до Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (далі - Модельна конвенція ОЕСР, https://www.oecd-ilibrary.org/taxation/model-tax-convention-on-income-and-on-capital-condensed-version-2017_mtc_cond-2017-en), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції, які відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.69 застосовуються для цілей трактування їх положень (далі - Коментарі), під "товариством" (англійською мовою "partnership" в перекладі на українську мову - товариство, партнерство) розуміється суб'єкт господарювання, який згідно з національним законодавством відповідної Договірної Держави з точки зору оподаткування розглядається як "фіскально прозорий", тобто отриманий ним дохід (прибуток), на відміну від "компанії" (яка, означає, перш за все, будь-яку корпоративну структуру і, крім того, охоплює будь-яку іншу оподатковувану одиницю, яка розглядається як юридична особа для цілей податкового законодавства Договірної Держави, резидентом якої вона є), не оподатковується корпоративним податком, а розподіляється між учасниками - партнерами та, відповідно, підлягає оподаткуванню на рівні цих учасників пропорційно їх часткам у такому "товаристві (партнерстві)". Внаслідок цього "товариство (партнерство)" у контексті відповідного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування не є податковим резидентом Договірної Держави, в якій воно засноване, тобто не є особою, на яку поширюється дія цього договору, і, відповідно, не може користуватися перевагами в оподаткуванні, передбаченими його положеннями.

Щодо поняття "фактичний власник", зазначеного в п. 2 ст. 10 Конвенції, то згідно з Коментарями "термін "бенефіціарний власник" не використовується у вузькому, технічному значенні, яке він міг би мати за національним законодавством конкретної держави, натомість його слід розуміти в контексті виразу "сплачуються... резиденту" у п. 1 ст. 10 Конвенції, а також відповідно до мети та цілей цієї Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків.

Є несумісним з ціллю та метою Конвенції, щоб держава джерела надавала пільги або звільнення, коли резидент Договірної Держави, навіть не використовуючи агентські або номінальні відносини, просто виступає в ролі проміжної ланки - посередника для іншої особи, яка фактично отримує вигоду від відповідного доходу. Тому така проміжна компанія не може розглядатись як "бенефіціарний власник", якщо вона, не дивлячись на свій формальний статус офіційного власника отриманого доходу, має на практиці дуже вузькі повноваження по відношенню до такого доходу, внаслідок чого таку компанію слід розглядати як просту довірену особу чи управляючого, що діє від імені чи на користь зацікавлених сторін.

Якщо одержувач дивідендів дійсно має право розпоряджатися та користуватися такими дивідендами без обмеження договірним або юридичним зобов'язанням передати отриманий платіж іншій особі, одержувач є "бенефіціарним власником" отриманих дивідендів" (підпункти 12.1 - 12.4 п. 12 Коментарів до ст. 10 Модельної конвенції ОЕСР).

Також згідно з п. 15 Коментарів до ст. 10 Модельної податкової конвенції ОЕСР термін "капітал", зазначений в пп. "a" п. 2 ст. 10 Конвенції, використовується у контексті цієї норми Конвенції щодо "податкового режиму, який застосовується до дивідендів, тобто розподілу прибутку акціонерам компанії. Таким чином, за загальним правилом, термін "капітал"... слід розуміти так, як це розуміється в законодавстві про компанії (company law)", тобто цей термін застосовується у значенні, яке надається йому корпоративним законодавством відповідної країни, яким регулюється діяльність комерційних організацій (господарських товариств).

Разом із тим, щодо визначення зазначених вище та інших термінів і понять, які використовуються у ст. 10 Конвенції, але самою Конвенцією не визначені, зокрема, терміну "інвестування", то відповідно до п. 2 ст. 3 Конвенції ці терміни мають, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається їм законодавством України стосовно оподаткування податком на прибуток підприємств, на який поширюється дія цієї Конвенції.

Водночас, слід зазначити, що норма пп. "a" п. 2 ст. 10 Конвенції, крім вартісного критерію (умови внесення не менше, ніж 100000 євро, суми інвестицій), не містить застережень стосовно виду/форми "інвестування", яке здійснюється учасником компанії з метою придбання корпоративних прав цієї компанії.

Таким чином, у загальному порядку, при виплаті особою, яка у розумінні Конвенції є "компанією" (у значенні цього терміну, розкритого у п. 1 ст. 3 Конвенції) і резидентом України, доходів, які відповідають визначенню "дивіденди" (п. 3 ст. 10 Конвенції), на користь особи, що є "компанією" (яка у розумінні Конвенції не є "товариством"), резидентом Кіпру та "фактичним (бенефіціарним) власником" дивідендів, у разі виконання цією особою умов, зазначених у пп. "a" п. 2 ст. 10 Конвенції, щодо безпосереднього володіння 20 відсотками "капіталу" (у значенні, яке надається цьому поняттю українським законодавством) української компанії, що сплачує дивіденди, та інвестування в придбання акцій чи інших прав такої компанії в еквіваленті не менше 100000 євро, застосовується ставка оподаткування, визначена цією нормою Конвенції. У всіх інших випадках застосовується ставка оподаткування, встановлена пп. "b" п. 2 ст. 10 Конвенції.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).