ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 07.10.2025 р. N 5370/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування індустріальних парків та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, товариство прийняло на себе обов'язки керуючої компанії індустріального парку.
Товариство виконує функції управління, розвитку та обслуговування індустріального парку, в тому числі облаштування індустріального парку, залучення учасників до діяльності на території індустріального парку, сприяння будівництву виробничих об'єктів на території парку, отримання дозволів та погоджень, утримання в належному стані земельних ділянок тощо.
Товариство отримує від ініціатора фіксовану щомісячну плату. Частину витрат покриває за рахунок власних доходів від іншої господарської діяльності (оренда, супутні послуги тощо).
Товариство запитує:
1. Чи потрібно товариству реєструвати в податковому органі, отримувати окремий індивідуальний номер та вести окремий податковий облік своєї діяльності як керуючої компанії індустріального парку у відповідності до п. 5 ст. 180.1 ПКУ?
2. Чи є відмінності у відображенні у бухгалтерському та податковому обліку товариства доходів та витрат, які несе (понесе надалі) керуюча компанія при виконанні своїх функцій по індустріальному парку "КИТ", від відображення у бухгалтерському і податковому обліку іншої звичайної господарської діяльності товариства?
3. Чи впливає джерело фінансування (власні надходження, кошти ініціатора, оплата від резидентів) на можливість товариства визнавати витрати на створення, облаштування або утримання інфраструктури індустріального парку як господарські, а ПДВ відносити до податкового кредиту, якщо ці витрати пов'язані з функціонуванням індустріального парку?
4. Чи можуть (і за яких умов) витрати товариства на створення, облаштування і утримання інфраструктури індустріального парку визнаватися витратами господарської діяльності, якщо на момент їх здійснення вони ще не приносять доходу чи прямої вигоди, але призведуть до отримання доходу у майбутньому, коли парк почне функціонувати?
5. Чи виникає обов'язок коригування витрат та податкового кредиту у випадку, якщо витрати, понесені раніше (наприклад, на облаштування індустріального парку), згодом відшкодовуються компанії ініціатором або резидентами парку?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом ( п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.
Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Загальні засади створення і функціонування індустріальних парків на території України з метою забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності територій, активізації інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, розвитку сучасної виробничої та ринкової інфраструктури визначені Законом України від 21 червня 2012 року N 5018-VI "Про індустріальні парки" (далі - Закон N 5018).
Відповідно до положень ст. 1 Закону N 5018 індустріальним (промисловим) парком (далі - індустріальний парк) вважається визначена ініціатором створення індустріального парку відповідно до містобудівної документації облаштована відповідною інфраструктурою територія, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, переробки промислових та/або побутових відходів (крім захоронення відходів), альтернативної енергетики, зберігання енергії, а також науково-технічну діяльність, діяльність у сфері інформації і електронних комунікацій на умовах, визначених цим Законом та договором про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку.
Ініціатор створення індустріального парку (далі - ініціатор створення) - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, який згідно з Конституцією України здійснює право власника на землю від імені Українського народу і відповідно до закону наділений повноваженнями розпорядження землею, а також юридична або фізична особа - власник чи орендар земельної ділянки, яка може бути використана та пропонується ним для створення індустріального парку ( п. 4 частини першої ст. 1 Закону N 5018).
Пунктом 5 частини першої ст. 1 Закону N 5018 встановлено, що керуюча компанія індустріального парку (далі - керуюча компанія) - створена згідно із законодавством України юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та вибрана відповідно до цього Закону, з якою ініціатором створення укладений договір про створення та функціонування індустріального парку
Відповідно до частини четвертої ст. 14 Закону N 5018 рішення про створення індустріального парку є підставою для укладення договору про створення та функціонування індустріального парку між ініціатором створення та керуючою компанією індустріального парку.
Щодо питання 1
Порядок обліку платників податків в контролюючих органах визначено главою 6 розділу II ПКУ та Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 N 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за N 1562/20300.
Порядок реєстрації платників ПДВ визначено ст. 183 розділу V ПКУ та розділом III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 N 1130, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за N 1456/26233 (зі змінами) (далі - Положення).
Зазначеними порядками не визначено окремого обліку індустріальних парків і не передбачені особливості реєстрації учасників індустріальних парків як платників податків, отже всі учасники індустріального парку, в тому числі керуюча компанія, стають на облік як платники податків та реєструються платниками ПДВ в загальному порядку.
Основні положення щодо договорів управління майном визначені главою 70 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) ( ст. 1029 ЦКУ).
Згідно зі ст. 1032 ЦКУ установником управління є власник майна. Управителем майна може бути суб'єкт підприємницької діяльності ( ст. 1033 ЦКУ).
Пунктом 64.6 ст. 64 ПКУ встановлено, що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого пп. 5 п. 180.1 ст. 180 ПКУ, а саме: крім договорів управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону), на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені ПКУ.
ПКУ для договорів управління майном встановлені особливості оподаткування ПДВ.
Договори управління майном, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені ПКУ, у контролюючих органах не обліковуються. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов'язки платника податків самостійно.
Таким чином, в контролюючих органах обліковуються лише ті договори управління майном, за якими здійснюються операції з постачання товарів/послуг, які пов'язані з використанням майна, отриманим в управління за договорами управління майном, і які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V ПКУ, та стосовно яких подані заяви для взяття на облік в органах ДПС і для реєстрації платником ПДВ.
Для цілей оподаткування платником ПДВ є особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном ( пп. 5 п. 180.1 ст. 180 ПКУ).
Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Отже, юридична особа в статусі управителя згідно з договором управління майном реєструється окремим платником ПДВ; юридична особа в статусі керуючої компанії, з якою ініціатором створення укладений договір про створення та функціонування індустріального парку, додатковій реєстрації платником ПДВ не підлягає.
Щодо питання 2 - 4
Частиною першою ст. 28 Закону N 5018 встановлено, що ініціатор створення, керуюча компанія, учасники здійснюють свою господарську діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, інших законодавчих актів, а також положень цього Закону, концепції індустріального парку, затвердженої ініціатором створення, договору про створення та функціонування індустріального парку, договору про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку.
Відповідно до частини третьої ст. 34 Закону N 5018 з метою створення та функціонування індустріальних парків керуючим компаніям, ініціаторам створення - суб'єктам господарювання та учасникам індустріальних парків за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законом:
1) надається повна або часткова компенсація відсоткової ставки за кредитами (позиками) на облаштування та/або здійснення господарської діяльності у межах індустріальних парків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
2) надаються кошти на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків та/або забезпечення будівництва об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв'язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для створення та функціонування індустріальних парків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
3) здійснюється компенсація витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
4) надаються податкове та митне стимулювання відповідно до законодавства.
При цьому суб'єкти господарювання, які отримують державне стимулювання відповідно до Закону N 5018, зобов'язані вести відокремлений бухгалтерський та податковий облік господарської діяльності у межах індустріального парку ( частина перша ст. 33 Закону N 5018).
Постановою N 644 затверджений Порядок надання коштів для облаштування індустріальних (промислових) парків та/або забезпечення будівництва об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, необхідних для створення та функціонування індустріальних (промислових) парків, а також здійснення компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що Порядок визначає механізм надання коштів для облаштування індустріальних (промислових) парків (далі - індустріальні парки) та/або забезпечення будівництва об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, необхідних для створення та функціонування індустріальних (промислових) парків, а також здійснення компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж, в тому числі на деокупованих територіях, за рахунок коштів державного бюджету (далі - державне стимулювання).
Державне стимулювання надається керуючим компаніям, ініціаторам створення - суб'єктам господарювання за такими видами: надання коштів на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків та/або забезпечення будівництва об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв'язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для створення та функціонування індустріальних парків (далі - кошти на безповоротній основі); надання компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж (далі - компенсація витрат).
Договір державного стимулювання вважається укладеним з моменту внесення змін до рішення Мінекономіки про надання (часткове надання) коштів на безповоротній основі та/або про надання (часткове надання) компенсації витрат ( п. 15 Порядку).
Відповідно до п. 16 Порядку після приєднання заявника до договору державного стимулювання Мінекономіки на підставі рішення про надання (часткове надання) коштів на безповоротній основі формує подання на перерахування бюджетних коштів для надання (часткового надання) коштів на безповоротній основі (далі - подання) за формою, затвердженою Мінекономіки, та подає його Казначейству разом з платіжною інструкцією на перерахування коштів у сумі, зазначеній у такому поданні, на рахунок умовного зберігання (ескроу) або небюджетний рахунок. Казначейство здійснює реєстрацію бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань на підставі подання Мінекономіки.
Перераховані Мінекономіки на рахунок умовного зберігання (ескроу) кошти не можуть використовуватись як депозитні, на них не можуть бути нараховані відсотки.
Пунктом 18 Порядку встановлено, що перерахування коштів з рахунка умовного зберігання (ескроу) за виконані роботи здійснюється уповноваженим банком на підставі наданих заявником актів виконаних робіт, підписаних інженером-консультантом, копій платіжних документів заявника про оплату його частини вартості виконаних робіт та/або послуг у ході реалізації проекту облаштування, в тому числі перерахування заявником авансу за виконані роботи відповідно до укладених договорів підряду, або внесення заявником його частки на рахунок умовного зберігання (ескроу).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
ПКУ не передбачено особливостей обліку операцій, у тому числі з фінансування діяльності індустріальних парків відповідно до договору державного стимулювання для керуючої компанії.
Отже, керуюча компанія - платник податку на прибуток формує фінансовий результат до оподаткування відповідно до даних бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності ( частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996).
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 N 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.
Враховуючи вищезазначене, питання щодо порядку бухгалтерського обліку операцій з фінансування діяльності індустріальних парків відповідно до договору державного стимулювання, а також порядку формування доходів і витрат керуючої компанії індустріального парку, відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.
Щодо питання 5
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін ( пункти 201.1, 201.10 ст. 201 ПКУ).
Правила формування податкового кредиту з ПДВ визначено ст. 198 ПКУ.
Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.5 ст. 198 ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст.189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).
Згідно з частиною другою ст. 3 Закону N 996 податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Зважаючи на викладене, право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку - покупця товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованої в ЄРПН платником податку - постачальником товарів/послуг на такого покупця за фактом здійснення господарської операції, показники якої відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією.
Отже, платник податку - покупець має право на формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг на підставі відповідної податкової накладної, складеної постачальником, незалежно від того, ким здійснюється оплата постачальнику за такі товари/послуги (самостійно покупцем (незалежно від того, з яких джерел таким покупцем було отримано кошти, якими здійснюється оплата за товари/послуги) чи іншою особою (за умови дотримання інших правил, встановлених ПКУ для формування податкового кредиту).
Водночас якщо оплата постачальникам вартості придбаних (отриманих) товарів/послуг здійснюється не безпосередньо покупцем, а іншою особою, то такий платник податку - покупець одночасно з формуванням податкового кредиту зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на суму, що була включена до податкового кредиту за операціями з придбання таких товарів/послуг, з використанням механізму, визначеного п. 198.5 ст. 198 ПКУ, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.
Разом з тим правомірність формування податкового кредиту за кожною конкретною операцією з придбання товарів/послуг може бути досліджена контролюючим органом в межах перевірок, що проводяться відповідно до норм ПКУ.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію ( п. 52.2 ст. 52 ПКУ).