ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 05.09.2025 р. N 4774/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення [...] щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків повідомляє, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації пов'язана із застосуванням окремих норм статті 39 2 Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1. Чи вважає Державна податкова служба України платника податків - громадянку України [...], податковим резидентом України, якщо встановлено, що:
[...] з 04.03.2022 постійно проживає в Республіці Польща разом із сім'єю;
має дозвіл на постійне перебування у Польщі (до 2032 року);
має чинну довідку про податкове резидентство в Республіці Польща;
не має у власності нерухомого майна в Україні;
не має банківських рахунків в Україні;
не здійснює підприємницької діяльності в Україні (реєстрація фізичної особи - підприємця припинено 01.03.2023);
центр життєвих інтересів знаходиться поза межами України;
не перебувала на території України понад 183 дні у 2024 році?
2. Чи вважає ДПС, що за наведених обставин платник податків, [...], відповідає критеріям "нерезидента", передбаченим пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
3. Чи зобов'язана платник податків, [...] подавати звіт про контрольовані іноземні компанії (КІК) якщо:
є резидентом Республіки Польща;
є засновницею польських юридичних осіб;
не має статусу податкового резидента України за критеріями, передбаченим пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
4. Чи передбачено чинним законодавством України офіційний порядок підтвердження фізичною особою статусу податкового нерезидента України, у разі якщо вона:
відповідає критеріям нерезидента, встановленим у пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу;
не має податкових зобов'язань в Україні;
отримала резидентство іншої держави (Республіки Польща)?
Щодо першого, другого та четвертого питань
Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з'ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами Кодексу.
Нерезиденти - фізичні особи, які не є резидентами України ( пп. "в" пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Поняття "резидент" встановлено пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Водночас місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні (абзац другий пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності ( пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Водночас, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України (абзац четвертий пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи (абзац п'ятий пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Таким чином, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим - четвертим пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.
При цьому нормами Кодексу не передбачено надання довідки-підтвердження статусу податкового нерезидента.
Щодо третього питання
Законом України від 16 січня 2020 року N 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" Кодекс доповнено ст. 39 2 "Контрольовані іноземні компанії", яка відповідно до Закону України від 17 грудня 2020 року N 1117-IX "Про внесення змін до Кодексу та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об'єктів оподаткування", набрала чинності з 01 січня 2022 року.
Контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи - резидента України або юридичної особи - резидента України відповідно до правил, визначених Кодексом ( пп. 39 2 .1.1 п. 39 2 .1 ст. 39 2 Кодексу).
Підпунктом 39 2 .1.2 п. 39 2 .1 ст. 39 2 Кодексу передбачено, що контролюючою особою є фізична особа або юридична особа - резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії, яка:
а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків;
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови, що декілька фізичних осіб - резидентів України та/або юридичних осіб - резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків;
в) окремо або разом із іншими резидентами України пов'язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
Пунктом 39 2 .5 ст. 39 2 Кодексу встановлені вимоги щодо складання та подання Звіту про контрольовані іноземні компанії. Зокрема, пп. 39 2 .5.2 п. 39 2 .5 ст. 39 2 Кодексу передбачено, що контролюючі особи зобов'язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
До звіту про контрольовані іноземні компанії в обов'язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.
Тобто, контролююча особа зобов'язана подати звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи за відповідний календарний рік та Додатками контрольованої іноземної компанії до неї.
Відповідно до пп. 39 2 .5.4 п. 39 2 5 ст. 39 2 Кодексу у разі якщо контролююча особа не має можливості забезпечити складання фінансової звітності контрольованої іноземної компанії та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії до дати граничного строку подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, така контролююча особа подає звіт про контрольовані іноземні компанії за скороченою формою, який містить лише відомості, передбачені підпунктами "а" - "в" пп. 39 2 .5.3 п. 39 2 5 ст. 39 2 Кодексу.
У випадку подання звіту про контрольовані іноземної компанії за скороченою формою контролююча особа зобов'язана подати повний звіт про контрольовані іноземні компанії до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком.
З огляду на зазначене, обов'язок подання до контролюючого органу звіту про контрольовані іноземні компанії виникає у фізичної особи - резидента України, яка відповідає критеріям визначення її контролюючою особою відповідно до положень ст. 39 2 Кодексу.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію ( п. 52.2 ст. 52 Кодексу).