ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 20.08.2025 р. N 4462/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.
Відповідно до звернення Товариство як надавач платіжних послуг при виконання платіжних операцій відповідно до Закону України "Про платіжні послуги" повертає платнику суму платіжної операції, зокрема, але не виключно, у таких випадках:
- відкликання платіжної інструкції ( стаття 45);
- неможливості встановити належного отримувача за платіжною операцією ( частина 6 статті 46);
- неможливості виплати суми платіжної операції, що має бути сплачена в готівковій формі, через неявку отримувача протягом 30 робочих днів ( частина 3 статті 49), тощо.
З метою вірного практичного застосування окремих норм законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема у випадку необхідності виконання обов'язків документального оформлення операцій повернення коштів, Товариство просить надати письмову індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи є обов'язковим оформлення акту про видачу коштів у випадку повернення платнику коштів за реквізитами електронного платіжного засобу (платіж повертається на карту автоматично)?
2. Чи є обов'язковим підписання акту про видачі коштів з боку платника, зокрема, у випадку повернення платнику коштів шляхом зарахування за реквізитами електронного платіжного засобу (платіж повертається на карту автоматично), коли фізична присутність платника не вимагається? Чи може у такому випадку акт про видачу коштів бути підписаний лише надавачем платіжних послуг?
3. Чи буде достатнім надсилання лише для ознайомлення платнику сформованого надавачем платіжних послуг акту про видачу коштів на електронну пошту платника, якому повернено кошти шляхом зарахування за реквізитами електронного платіжного засобу (платіж повертається на карту автоматично), або іншими дистанційними каналами комунікації, узгодженими з таким платником?
4. Чи є обов'язковим підписання акту про видачу коштів з боку надавача платіжних послуг, зокрема, у випадку автоматичного повернення платнику коштів шляхом зарахування за реквізитами електронного платіжного засобу, з використанням налаштувань відповідного програмного забезпечення (далі - ПЗ), коли працівник надавача платіжних послуг не залучений до виконання такого процесу повернення?
5. Якщо підписання акту про видачу коштів з боку надавача платіжних послуг є обов'язковим - чи буде вважатись коректним оформлення акту в електронній формі при автоматичному поверненні платнику коштів шляхом зарахування за реквізитами електронного платіжного засобу з використанням налаштувань ПЗ, з накладанням на нього електронного підпису керівника надавача платіжних послуг, який не є особою, яка безпосередньо здійснює розрахунки?
Щодо питання 1
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265).
Дія Закону N 265 поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Відповідно до пункту 2 статі 3 Закону N 265 суб'єкти господарювання зобов'язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Особливості застосування рестораторів розрахункових операцій та програмних рестораторів розрахункових операцій (далі - РРО / ПРРО) визначено наказом Міністерства фінансів України N 547 від 14.06.2016, яким затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) (далі - Порядок застосування РРО).
Пунктом 8 розділу III Порядку застосування РРО визначено, що якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).
Аналогічним процес є і для користувачів ПРРО.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства вбачається, що саме споживач має відмовитися від послуги (вимагати її рекомпенсацію), тобто вчинити певні дії з метою захисту своїх прав, що надалі зумовлює виникнення у суб'єктів господарювання ряду інших обов'язків визначених, зокрема Законом N 265 чи прийнятими на його виконання підзаконними актами.
Своєю чергою, статті 46 та 49 Закону України "Про платіжні послуги" не передбачають такої ініціативи споживача, а є лише частиною надання платіжної послуги та прямим обов'язком Товариства як надавача платіжних послуг, відповідно до спеціального законодавства у межах його ліцензійної діяльності.
Стаття 45 Закону України "Про платіжні послуги" надає можливість платникам, отримувачам, стягувачам, або обтяжувачам на відкликання платіжної інструкції, водночас таке відкликання не може бути розцінене як відмова від послуги, оскільки вона фактично ще не надана і відбувається до моменту списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування, що взагалі виключає необхідність повернення коштів.
Враховуючи викладене вище, як відповідь на питання 1 повідомляємо, що у описаній у зверненні ситуації Товариство не повинно складати жодних актів про видачу коштів.
Щодо питань 2 - 5
Питання 2 - 5 за своєю суттю пов'язані із питанням 1 та передбачають надання Товариству роз'яснення щодо способу та порядку підписання актів про видачу коштів при поверненні платникам сум платіжних операцій. Оскільки відповідь на питання 1 не передбачає обов'язку складання актів про видачу коштів Товариством, а тому вказаний факт своєю чергою виключає необхідність надання відповідей на питання 2 - 5.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
____________
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.