ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 18.07.2025 р. N 3900/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.
Відповідно до звернення Товариство є платіжною установою та надає платіжні послуги на підставі ліцензії Національного банку України на надання фінансових платіжних послуг.
У зв'язку із складністю розуміння сфери застосування форм розрахункових документів та з метою коректного заповнення реквізитів фіскальних касових чеків за операціями з приймання коштів для подальшого їх переказу (далі - чек переказу коштів, або ФКЧ-3), Товариство звернулось до податкового органу із наступними запитаннями:
1. Чи зобов'язаний суб'єкт господарювання перевіряти достовірність наданої платником інформації про отримувача, що не міститься в платіжній інструкції, але підлягає включенню до реквізитів чеку переказу коштів за формою ФКЧ-3 відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 N 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за N 220/28350 (зі змінами)?
2. Яким чином суб'єкт господарювання повинен верифікувати достовірність наданої платником інформації про отримувача в частині податкового номера, номера рахунку та найменування банку отримувача, якщо такі дані не є необхідними для виконання платіжної операції на підставі законодавства у сфері платіжних послуг?
3. Чи вважається виконаною вимога формування чеку переказу коштів за формою ФКЧ-3, якщо суб'єкт господарювання включає в нього дані про отримувача, отримані виключно від платника, без можливості або повноважень здійснити їх верифікацію?
4. Чи несе суб'єкт господарювання відповідальність у випадку формування чеку переказу коштів за формою ФКЧ-3 з вказанням недостовірної інформації про отримувача, якщо така інформація була надана платником, та при цьому не є складовою платіжної інструкції та не підлягає перевірці надавачем платіжних послуг згідно з вимогами Закону України "Про платіжні послуги" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"?
5. Якщо виплата переказу здійснюється на картку банку за її номером та/або у отримувача є кілька IBAN у банку-емітенті - який саме IBAN потрібно зазначати та за яким принципом його обирати?
6. Якщо отримувач повідомив IBAN одного банку, а переказ сплачується на картку за її номером, емітентом якої є інший банк, - чи зобов'язаний надавач платіжних послуг платника перевіряти це? Якщо так, то яким чином? І чи правильно ми розуміємо, що у випадку, якщо банк-емітент картки та банк, в якому відкрито IBAN, різні - необхідно відмовити платнику у здійсненні такої операції?
7. Якщо переказ ініціюється платником з метою виплати готівкою отримувачу, і отримувач не надав платнику реквізити IBAN з цих причин - чи правильно ми розуміємо, що надавач платіжних послуг платника зобов'язаний відмовити платнику у здійсненні операції?
8. Якщо у отримувача переказу відсутній рахунок IBAN - чи правильно ми розуміємо, що необхідно відмовити платнику у здійсненні операції?
9. Якщо отримувач переказу надав реквізити платіжного рахунку у форматі IBAN, відкритого у небанківського надавача платіжних послуг, - чи правильно ми розуміємо, що необхідно відмовити платнику у здійсненні операції, оскільки такий рахунок відкритий не в банку?
Щодо питань 1 - 2
Як відповідь на питання 1 - 2 повідомляємо, що ні Закон України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), ні прийняте на його підставі Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року N 13, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за N 220/28350 (далі - Положення N 13), не встановлюють для суб'єктів господарювання обов'язків, перераховані у питаннях 1 - 2.
Щодо питань 3 - 4
Слід зауважити, що Товариство, у тій чи інший інтерпретації питань, уже отримувало щодо них індивідуальні податкові консультації, зокрема на його звернення від 26.02.2025 N 26-02/2025/18/1, а тому вкотре акцентуємо увагу, що вимоги Закону України від 30.06.2021 N 1591-IX "Про платіжні послуги" та Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні, затвердженою постановою Національного банку України від 25.09.2018 N 103, при формуванні платіжних інструкцій передбачають можливість отримання Товариством від своїх клієнтів необхідної інформації для формування та надання їм чеків переказу коштів належної форми та змісту.
Враховуючи викладене вище, у випадку якщо Товариство скористалось своїм правом та надає клієнтам можливість ідентифікації отримувачів коштів та формування платіжних інструкцій у спосіб, що не передбачає отримання інформації визначеної формою чеку переказу коштів, організація процесів щодо перевірки достовірності, верифікації тощо, інформації отриманої від клієнтів має здійснюватись відповідно до чинного законодавства України.
При цьому слід зазначити, що сама по собі наявність у формі чеку переказу коштів тих чи інших рядків не призводить до виникнення у Товариства обов'язку їх заповнення, за умови відсутності у Товариства інформації, необхідної для заповнення таких рядків, та / або особливості проведення операції не вимагає її отримання.
Як відповідь на питання 3 - 4 повідомляємо, що заповнення рядків 8, 8.1, 8.2 та 8.3 чеку переказу коштів, зокрема, на підставі інформації, отриманої від платника, слід вважати належним виконанням обов'язку.
Як результат, у випадку якщо платник надав Товариству недостовірну інформацію для заповнення рядків 8, 8.1, 8.2 та 8.3 чеку переказу коштів, то Товариство не нестиме відповідальності за вказання такої інформації у відповідних рядках чеку переказу коштів.
Щодо питань 5 - 9
Відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року N 227, основними завданнями ДПС є реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Також ДПС надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Враховуючи викладене вище, надання роз'яснень щодо специфіки та технічних особливостей надання платіжних послуг знаходиться поза межами функціональних повноважень ДПС.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
____________
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію