ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 23.06.2025 р. N 3405/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ "[...]" (далі - Товариство) від [...] N [...] (вх. [...] ДПС N [...] від [...]) про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє таке.
Відповідно до тексту звернення, Товариство планує здійснювати діяльність у сфері торгівлі та послуг, зокрема з проведенням розрахунків через ПТКС, який належить небанківській фінансовій установі.
Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання (в контексті звернення):
Чи зобов'язане Товариство використовувати власний РРО/ПРРО (фіскалізувати такі операції і в які терміни) при отриманні оплати через ПТКС, якщо оператор ПТКС вже формує фіскальний чек, в якому відображено номенклатуру товарів/послуг, що реалізується Товариством, і кошти планується отримувати через 2 - 3 дні безпосередньо на розрахунковий рахунок Товариства, номер якого у форматі IBAN містить цифри "...2600..." та чи не буде це подвійною фіскалізацією одного і того ж товару/послуг?
Перед наданням відповіді на поставлене податковому органу питання звертаємо увагу, що терміни платіжного, поточного та розрахункового рахунків наведено у пункті 3 розділу I Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 N 162.
З огляду на термінологію визначення рахунків повідомляємо, що розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а Товариство відповідно може мати лише платіжний та/або поточний рахунок, при цьому ідентифікація джерел надходження коштів на такі рахунки належить виключно до компетенції Товариства.
Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.
Дія Закону N 265 поширюється на усіх суб'єктів господарювання (далі - СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі II цього Закону.
Зокрема, у статті 3 Закону N 265 встановлено обов'язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО/ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.
Разом з цим Закон N 265 не встановлює конкретних часових проміжків фіскалізації розрахунків, а лише визначає обов'язок її здійснення.
Основною нормою законодавства в Україні, якою визначено проміжок часу в який необхідно надати покупцю (споживачу) розрахунковий документ є абзац 3 пункту 11 статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів".
Отже, фіскальний касовий чек має видаватись споживачу або безпосередньо під час здійснення розрахунків з ним, або не пізніше ніж момент отримання ним товару та/або послуги, за умови проведення розрахунків дистанційно.
При цьому така фіскалізація розрахунків не буде "подвійною одного і того ж товару", так як суб'єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише СГ (продавець), який здійснює продаж товарів, і споживач, як отримувач такого товару, тому саме СГ, а не надавач платіжних послуг, зобов'язаний фіскалізувати такі розрахунки та видати фіскальний касовий чек, що підтверджує право власності на товари споживачу.
Наголошуємо, що небанківським надавачам платіжних послуг, як і банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.
Крім того, фіскальний касовий чек за операціями з приймання коштів для подальшого їх переказу (далі - чек переказу коштів) - це розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) РРО/ПРРО, в тому числі встановленим на ПТКС, під час проведення операцій з приймання коштів для подальшого їх переказу (пункті 1 розділу VI Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 N 13).
Отже, небанківський надавач платіжних послуг надає ініціатору переказу коштів фіскальний касовий чек за операціями з приймання коштів для подальшого їх переказу, зокрема з використанням ПТКС, який підтверджує лише прийняття ним коштів для подальшого переказу за наданими реквізитами, що є окремою операцією в межах ліцензованого виду діяльності з надання фінансових (платіжних) послуг, і жодним чином не пов'язана із договірними відносинами продавця товарів та споживача, в межах виконання ними обов'язків сторін договору купівлі-продажу.
Водночас Товариство у своєму зверненні зазначає, що "оператор ПТКС (небанківський надавач платіжних послуг) формує фіскальний чек, в якому відображено номенклатура товарів/послуг, що реалізуються Товариством".
Таким чином, описова частина звернення та порушене в ньому питання, на яке Товариство просить надати роз'яснення, як допомогу контролюючого органу щодо практичного застосування конкретних норм законодавства, суперечить статусу небанківського надавача платіжних послуг, свідчить про ймовірні порушення таким надавачем ліцензійних умов провадження діяльності та є причиною протирічь у самому тексті звернення.
Враховуючи викладене вище, просимо уточнити питання щодо сформованого фіскального касового чека ПТКС небанківським надавачем платіжних послуг, надати приклади чеків, де відображена номенклатура товарів/послуг, що реалізуються Товариством, для аналізу та можливого надання консультації, як допомоги з практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, щодо порушеного Товариством питання, а також належного інформування Національного банку України для відповідного реагування.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.