ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 23.06.2025 р. N 3401/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ [...] (далі - ТОВ) щодо нарахування амортизації на основні засоби при завершенні договору фінансового лізингу та переходу права власності на них, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, ТОВ є платником податку на прибуток на загальних підставах. У ТОВ обліковується на балансі основний засіб - автомобіль.
З 2022 року нараховується амортизація, яка включається до складу витрат. Станом на поточну дату нараховано знос та залишилась сума залишкової вартості.
У червні 2025 року ТОВ завершує виконання умов договору фінансового лізингу та переходить до оформлення права власності на об'єкт основних засобів.
ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. На що слід звернути увагу при оформленні переходу права власності щодо податкового та бухгалтерського обліку?
2. Чи потрібно здійснювати додаткове донарахування амортизації, змінювати балансову вартість або повторно визнавати об'єкт основних засобів після оформлення права власності?
3. Чи вважається передача права власності постачанням товару/послуг в контексті податку на прибуток або ПДВ, якщо об'єкт уже обліковується на балансі ТОВ з 2022 року?
4. Як правильно відобразити цю операцію у податковому обліку ТОВ, враховуючи, що витрати та амортизація вже визнавалися з моменту передачі об'єкта у користування?
5. Чи потрібно подавати уточнюючі розрахунки або змінювати податкову звітність за попередні періоди?
Щодо питань 1, 3
Стосовно оподаткування податком на прибуток підприємств.
Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу лізингова операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) - передача основних засобів у володіння та користування фізичним та/або юридичним особам (лізингоодержувачам) за плату та на визначений строк.
Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу, операцій із зворотного лізингу.
Лізингові операції поділяються на:
а) оперативний лізинг (оренда) - операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом;
б) фінансовий лізинг - господарська операція юридичної особи (лізингодавця), за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, яке є основним засобом і придбане або виготовлене лізингодавцем, а також усі ризики та винагороди, пов'язані з правом володіння та користування об'єктом фінансового лізингу.
Терміни "фінансовий лізинг" та "фінансова оренда" для цілей цього Кодексу є тотожними.
Лізинг вважається фінансовим за наявності хоча б однієї з таких умов:
об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
сума лізингових платежів, зазначених у договорі лізингу на момент укладення такого договору, дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;
майно, що передається у лізинг, виготовлене за замовленням лізингоодержувача та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоодержувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Під терміном "строк фінансового лізингу" слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоодержувачу та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоодержувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.
Для цілей податкового обліку операції з лізингу (оренди) платники податку на прибуток - резиденти визнають згідно пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Щодо питань 2, 4, 5
Стосовно оподаткування податком на прибуток підприємств.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
У податковому обліку орендаря основні засоби (нематеріальні активи), отримані у фінансову оренду (лізинг), підлягають амортизації згідно з п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При цьому відповідно до пп. 138.1 та 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації на такі основні засоби або нематеріальні активи відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Відповідно до пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв'язку з їх консервацією.
Термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (пп. 138.3.2. п. 138.3 ст. 138 Кодексу).
Таким чином, у податковому обліку амортизації підлягає об'єкт фінансового лізингу (основні засоби), сформований за правилами бухгалтерського обліку без урахування його переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
При цьому регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами)).
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності визначено у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 N 181 (зі змінами).
З питання порядку обліку об'єктів фінансової оренди у бухгалтерському обліку доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Щодо питань 3, 4, 5
Стосовно оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з підпунктами "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому постачанням товарів також вважаються, зокрема фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Датою виникнення податкових зобов'язань лізингодавця (орендодавця) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичної передачі об'єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) у володіння та користування лізингоодержувачу (орендарю) (п. 187.6 ст. 187 Кодексу).
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Кодексу).
Пунктом 198.2 ст. 198 Кодексу встановлено, що датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Водночас зазначаємо, що для цілей оподаткування ПДВ постачанням товарів вважається фактична передача матеріальних активів, яка здійснюється в межах здійснення операцій за договором про фінансовий лізинг, при цьому податкові зобов'язання з ПДВ у лізингодавця виникають згідно з п. 187.6 ст. 187 Кодексу на дату фактичної передачі об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу.
Якщо платником податку - лізингоодержувачем було отримано від постачальника майно у фінансовий лізинг, то на дату фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу у нього виникає право на включення до податкового кредиту суми ПДВ на підставі складеної постачальником та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.
Отже, передача права власності на об'єкт, який було отримано ТОВ за договором фінансового лізингу, не вважається постачанням товару у розумінні норм Кодексу та не зумовлює податкових наслідків з ПДВ як у лізингодавця, так і у лізингоодержувача. Така операція не підлягає відображенню у податковій звітності з ПДВ та не є підставою для подання ТОВ уточнюючого розрахунку до раніше поданої податкової декларації з ПДВ.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).