Щодо практичного застосування норм податкового та іншого законодавства під час ведення господарської діяльності

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового та іншого законодавства під час ведення господарської діяльності та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариством заключений з Нерезидентом (Республіка Польща), Договір Обмеженого ліцензування на придбання невиключної одноразової Ліцензії на ДОСЬЄ для отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб LACIDIPINE, виробником якого буде Нерезидент. Згідно даного Договору Нерезидент надає Товариству копію реєстраційного ДОСЬЄ на лікарський препарат, яку Товариство передає до ДП "Державного експертного центру Міністерства охорони здоров’я України" для отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб. Реєстраційне посвідчення діє 5 років. Згідно умов Договору Нерезидент залишається абсолютним власником даного ДОСЬЄ на лікарський препарат. Товариству не дозволено копіювати жодний розділ ДОСЬЄ для будь-яких цілей, крім отримання Реєстраційного посвідчення на лікарський засіб. Згідно умов Договору на Обмежене ліцензування, Товариство сплачує Нерезиденту за невиключну одноразову Ліцензію на ДОСЬЄ фіксовану одноразову плату.

Враховуючи вищевикладене Товариство просить надати консультацію з наступних питань:

1. Чи класифікувати даний платіж, як роялті та утримувати податок на репатріацію?

2. Чи класифікувати, як оплату за послугу з надання права користування копією реєстраційного ДОСЬЄ?

3. Чи можливо розглядати, як придбання нематеріального активу з правом користування на 5 років?

Щодо питань 1-3

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) до об’єктів інтелектуального права належать, зокрема, винаходи, наукові відкриття, комерційні таємниці.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом (ст. 418 ЦКУ).

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, які передбачають використання об’єкта права інтелектуальної власності, здійснюється на підставі договорів, види яких визначені ст. 1107 ЦКУ.

Частиною першою ст. 1108 ЦКУ встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензіат не має права використовувати об’єкт права інтелектуальної власності в іншій сфері, ніж визначено ліцензією на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Частиною першою ст. 1109 ЦКУ встановлено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов’язується вносити плату за використання об’єкта, якщо інше не встановлено договором.

Частиною третьою ст. 1108 ЦКУ передбачено, що ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

Пунктом 9 ст. 1109 ЦКУ передбачено, що умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦКУ, є нікчемними.

Правовідносини, пов’язані із створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів регулюються Законом України від 4 квітня 1996 року № 123/96-ВР "Про лікарські засоби" (далі – Закон № 123).

Відповідно до ст. 5 Закону № 123 лікарські засоби можуть створюватись підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Автор (співавтори) може подати заявку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, на одержання патенту на лікарський засіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Згідно п.п. 56 п. 1 розділу ІІ Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26 серпня 2005 року № 426 (далі – Порядок 426) реєстраційні матеріали (матеріали реєстраційного досьє) - комплект документів, що подаються для державної реєстрації, перереєстрації, внесення змін до реєстраційних матеріалів лікарського засобу, на підставі яких можна зробити обґрунтований висновок щодо його ефективності, безпеки та якості.

При цьому, п.п. 53 п. 1 розділу ІІ Порядку № 426 встановлено, що реєстраційні матеріали на лікарський засіб містять реєстраційну інформацію, яка являє собою науково-технічну інформацію в будь-яких формі й вигляді, збережена на будь-яких носіях, у тому числі ілюстрації (карти, діаграми, органограми, малюнки, схеми тощо), фотографії та будь-які інші документовані відомості.

Отже, оскільки реєстраційне Досьє вміщує науково-технічну інформацію на лікарський засіб, що являє собою право інтелектуальної власності на інформацію щодо комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), то фіксована одноразова плата за придбання невиключної одноразової Ліцензії на Досьє для отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб підпадає під визначення "роялті" у розумінні п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у п. 141.4

ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, встановлений п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до абзацу "в" п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст.141 Кодексу до таких доходів відноситься, зокрема, роялті.

Враховуючи викладене вище, дохід нерезидента у вигляді фіксованої одноразової плати за придбання невиключної одноразової Ліцензії на Досьє для отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб підпадає під визначення "роялті" і оподатковується податком на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України згідно із п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Одночасно зазначаємо, що кожен конкретний випадок стосовно кваліфікації та порядку оподаткування платежів, здійснених платником податку на користь нерезидента за договорами про надання нерезидентом послуг, має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).