Правила торгівлі столовим вином для ФОПа-"єдинника"

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ФОП на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства стосовно торгівлі столовими винами, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що як ФОП (на спрощеній системі оподаткування другої групи) має намір підписати договір з виробником на купівлю столових вин для подальшої реалізації кінцевому споживачу, попередньо перепакувавши (розливши) в нову тару.

Враховуючи викладене вище, платник податків просить дати відповіді на такі запитання:

1. Якими столовими винами (сухі, напівсухі, напівсолодкі) дозволено здійснювати роздрібну торгівлю на єдиному податку, їх класифікація за кодом згідно з УКТ ЗЕД, як підакцизної продукції?

2. Яким має бути місце торгівлі столовим вином, - чи поширюється норма статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481), щодо визначення місця торгівлі - це місце реалізації товарів в одному торговельному приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане РРО/ПРРО та КОРО (незалежно від їх кількості)?

3. Чи поширюється норма статті 15-3 Закону №481 щодо заборони продажу столових вин в невизначених для такої торгівлі місцях?

4. Чи потрібно оформлювати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями при продажу столового вина?

5. Чи дозволено перепакування придбаного столового вина у нову тару кінцевому споживачу? Так, наприклад, буде закуплено столове вино в виробника та розлито в іншу тару для подальшої реалізації кінцевому споживачу (населенню):

чи підпадає ця діяльність під виробництво?

чи потрібно для цього окремі види дозволів/ліцензій?

чи є відповідні обмеження щодо місткості розливу вина у тару, а також вимоги до тари?

які вимоги до маркування тари та зберігання розлитої тари з вином?

чи можливо цю діяльність здійснювати на спрощеній системі оподаткування?

чи потрібно місце зберігання вносити до Єдиного державного реєстру, якщо проводиться виключно роздрібна торгівля?

6. Чи можливо здійснювати оптову торгівлю - провадити реалізацію столового вина, розлитого у свою тару, іншим контрагентам (ТОВ/ФОП)?

Щодо питань 1, 3 та 4

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №3817) вино столове - алкогольний напій, вироблений шляхом повного чи неповного збродження сусла або розчавлених ягід. Залежно від вмісту цукрів столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.

Алкогольний напій - напій, одержаний шляхом спиртового бродіння крохмалевмісної чи цукровмісної сільськогосподарської продукції або вироблений на основі спирту етилового та/або спиртового дистиляту, та/або іншого алкогольного напою, з умістом спирту етилового понад 0,5% об., який відповідає товарним позиціям 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТЗЕД, а також з умістом спирту етилового 8,5% об. та більше, що відповідає товарній підкатегорії 2103 90 30 00 та товарній підпозиції 2106 90 згідно з УКТЗЕД (пункт другий частини першої статті 1 Закону №3817).

Закон України від 16 червня 2005 року №2662 IV "Про виноград та виноградне вино" (далі - Закон №2662) регулює правові відносини у сфері виноградарства та виноробства України, пов'язані з веденням виноградників та виробництвом винограду, вина та інших продуктів виноробства, визначає регламентацію і контроль в цих галузях виробництва, права і обов'язки виробників, повноваження органів виконавчої влади і спрямований на посилення боротьби з фальсифікацією виноробної продукції в Україні. Дія цього Закону поширюється на юридичних та фізичних осіб, господарська діяльність яких включає виробництво, реалізацію, експорт та імпорт товарної продукції в галузі виноградарства і виноробства.

Статтею 1 Закону №2662 вино визначається як алкогольний напій, вироблений з винограду, міцність якого набувається внаслідок спиртового бродіння роздушених ягід або свіжовіджатого соку, а в разі виготовлення вин кріплених - підвищується шляхом додавання спирту етилового ректифікованого та/або спирту етилового ректифікованого виноградного, та/або дистиляту виноградного спиртового. Міцність вин може становити від 9 до 20 відсотків об'ємних.

Згідно із пунктом 28 статті 1 Закону №2662 вино столове - вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла. Залежно від вмісту цукрів, столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.

Підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Кодексу встановлено ставки акцизного податку, зокрема, на вина залежно від їх коду УКТ ЗЕД та опису.

Визначити належність виноробної продукції до столових вин можна за назвою продукції, яка зазначається на лицьовому боці етикетки пляшки або самої пляшки (іншого посуду), та інформацією, яка міститься в товаросупровідних документах.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, установлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Разом з тим відповідно до підпункту 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання, зокрема, фізичні особи - підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, перрі (без додання спирту) та столових вин).

Статтею 71 Закону №3817 встановлено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 71 Закону №3817 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у місцях торгівлі, не визначених для торгівлі такими товарами (продукцією).

Враховуючи викладене, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку, який здійснює діяльність, пов'язану з роздрібним продажем столових вин, має право застосовувати спрощену систему оподаткування за умови дотримання всіх вимог застосування спрощеної системи оподаткування, передбачених Кодексом, та обмежень, установлених статтею 71 Закону №3817.

Відповідно до пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону №3817 розділ VІІ "Ліцензування" Закону №3817 набирає чинності та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (крім пунктів 22, 23 і 25 частини другої статті 46, статті 49).

Згідно із пунктом 4 статті 2 Закону №3817 дія Закону №3817 не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб'єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пункт 7 статті 16 Закону №3817).

Отже, на сьогодні роздрібна торгівля виключно столовими винами може здійснюватися суб'єктами господарювання без наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за умови відповідності такої продукції поняттю "вина столові" та з урахуванням обмежень, установлених статтею 71 Закону №3817.

Щодо питання 2

Пунктом другим розділу XII "Прикінцеві положення" Закону №3817 установлено, зокрема, що:

Закон №481 втрачає чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону №481, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 Закону №3817;

положення Закону №481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону №3817.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону №481 місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Тобто місце торгівлі столовим вином, як алкогольним напоєм, повинно відповідати вимогам, установленим абзацом чотирнадцятим статті 1 Закону №481, оскільки виключення встановлено лише для реалізації пива, яке здійснюється без обмеження торговельної площі.

Щодо питання 5

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2662 виробництво виноробної продукції здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності за наявності в них ліцензії.

Відповідно до пункту сімдесят шостого частини першої статті 1 Закону №3817 роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування.

Як зазначено у зверненні, столове вино буде закуплено у виробника та розлито в іншу тару для подальшої реалізації кінцевому споживачу (населенню).

Враховуючи зазначене вище, ця діяльність не є виробництвом вин, а підпадає під визначення роздрібної торгівлі виключно столовими винами, яка не потребує отримання відповідної ліцензії та яку можливо здійснювати на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до частини дев'ятнадцятої статті 3 Закону №3817 розлив виноробної продукції, зокрема вин столових, здійснюється у вироблену з матеріалів, дозволених до контакту з алкогольними напоями, скляну тару, а також у металеві банки з харчового алюмінію, у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд зі скла, глазурованої кераміки або дерева, в упаковку типу "Tetra-Pak" і "Bag in box" та ПЕТ-кеги.

Згідно із абзацом двадцять першим статті 1 Закону №481 місце зберігання - це, зокрема, приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників (абзац двадцять другий статті 1 Закону №481).

Зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) в місцях зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, які внесені до Єдиного реєстру таких місць зберігання (частина шістдесята статті 15 Закону №481).

Отже, місце зберігання столового вина, як алкогольного напою, потрібно вносити до Єдиного реєстру.

Щодо питання 6

Відповідно до пункту 60 частини першої статті 1 Закону №3817 оптова торгівля алкогольними напоями - діяльність з реалізації власно вироблених, ввезених або придбаних алкогольних напоїв іншим суб'єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, іншим суб'єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями, зокрема вином столовим, передбачає реалізацію вина столового лише кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання, а не іншим контрагентам (ТОВ/ФОП).

Відповідно до підпункту 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання, зокрема, фізичні особи - підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів, зокрема, оптовий продаж столових вин (крім роздрібного продажу столових вин).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу)(1).