ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА
НАКАЗ
Про організацію роботи органів прокуратури з питань підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів
З метою забезпечення належної організації роботи органів прокуратури з питань підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів, керуючись
статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", НАКАЗУЮ:
1. Першому заступнику та заступникам Генерального прокурора, керівникам обласних, окружних прокуратур, відповідних структурних підрозділів забезпечувати вжиття заходів, гарантованих
Конституцією України,
Кримінальним процесуальним кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, спрямованих на підтримку потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів.
2. Роботу на цьому напрямку організовувати та здійснювати спеціалізованому підрозділу з підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів.
3. Затвердити Концепцію реалізації Механізму підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів, що додається.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Генерального прокурора Літвінову В.В.
Генеральний прокурор | А. Костін |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Генерального прокурора
11 квітня 2023 року № 103
КОНЦЕПЦІЯ
реалізації Механізму підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів
Передумови
Головний пріоритет діяльності прокуратури та інших органів правопорядку полягає в захисті передбачених
Конституцією України прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства і держави від будь-яких посягань. Ефективне забезпечення таких гарантій становить запоруку розбудови демократичної держави, у якій неухильно забезпечується верховенство права.
Своєю чергою одними з першочергових завдань кримінального провадження поряд із притягненням винних до відповідальності є захист особи від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, до яких, зокрема, належать потерпілий і свідок.
Згадані підходи повинні безпосередньо впливати на формування кримінальної політики, повною мірою відображаючи інтереси учасників кримінального провадження.
Органи прокуратури в ході збройної агресії Російської Федерації проти України зіштовхнулись із безпрецедентною кількістю воєнних та інших міжнародних злочинів (злочини проти людяності, геноцид, злочин агресії). Такі виклики зумовили необхідність невідкладних змін у підходах до розслідування кримінальних проваджень та реалізації пріоритетів діяльності органів правопорядку. Потерпілі та свідки відповідних протиправних діянь мусять здобувати адекватну підтримку, а їхні права та законні інтереси мають бути захищеними.
Виклики
Кримінальними правопорушеннями порушуються інтереси суспільства та особисті права потерпілих. Потерпілим від кримінальних правопорушень спричиняється фізична, моральна та/або майнова шкода. Після скоєння протиправних діянь деякі потерпілі, а також члени їхніх родин можуть зазнавати додаткових страждань або шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у результаті вторинної та повторної віктимізації, погроз або бажання помсти.
Такі ризики найбільш поширені для потерпілих та свідків, які самі або члени родин яких перебувають на тимчасово окупованих територіях України.
В умовах збройного конфлікту, що надалі триває, та відсутності доступу до зазначених територій одне з ключових завдань органів прокуратури полягає у сприянні активній участі потерпілих і свідків у кримінальному провадженні, оскільки вони є винятково цінним, надійним джерелом доказів для встановлення обставин вчинення правопорушень, притягнення винних до відповідальності та забезпечення відновлення справедливості.
Широкомасштабне вторгнення Російської Федерації, яке розпочалося наприкінці лютого 2022 року, має наслідком скоєння десятків тисяч воєнних та інших міжнародних злочинів. Отже, особливих зусиль потребують підтримка потерпілих і свідків цих діянь поряд із захистом їхніх прав і законних інтересів.
Основні завдання та цілі
Завданням Механізму підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів (далі - Механізм підтримки) є вжиття заходів для забезпечення того, щоб потерпілі та свідки могли повноцінно та ефективно брати участь у кримінальному провадженні, були захищені від вторинної та повторної віктимізації, від залякування та помсти, а також здобували відповідну підтримку для полегшення їх відновлення навіть у ситуації зі збройним конфліктом, який надалі триває, та відсутністю доступу української влади до певних територій.
Ефективні захист і участь потерпілих та свідків у кримінальному провадженні украй необхідні для надання ними доказів щодо скоєних кримінальних правопорушень і встановлення відповідальності винних у вчиненні таких діянь.
Саме з метою посилення захисту потерпілих та свідків від психологічної або фізичної шкоди, підвищення ефективності їх участі у кримінальному провадженні, удосконалення обізнаності про їхні права, розширення їх доступу до правосуддя та послуг підтримки, а також для покращення співпраці та комунікації між державними органами та неурядовими організаціями слід створити Механізм підтримки.
Налагодження роботи повноцінної системи, спрямованої на постійне розширення можливостей та впровадження доступних послуг для потерпілих і свідків, їх координація та спільне розуміння належної підтримки з боку всіх представників залучених організацій постають винятково істотними.
Через нагальні потреби, пов'язані зі збройним конфліктом, що надалі триває, увагу в першу чергу слід зосередити на вразливих потерпілих і свідках воєнних та інших міжнародних злочинів.
Вразливість кожного такого потерпілого та свідка необхідно оцінювати індивідуально на основі особистих характеристик потерпілих, типу (характеру) та обставин злочину.
У контексті індивідуальної оцінки особлива увага повинна приділятися особам старшого віку та особам з особливими потребами, потерпілим і свідкам сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, потерпілим і свідкам тортур, потерпілим, які зазнали тяжких тілесних ушкоджень, членам сімей осіб, смерть яких була безпосередньо спричинена злочином. Діти, які є потерпілими та свідками, завжди вважаються вразливими.
Правова основа
Задоволення потреб потерпілих і свідків та дотримання їхніх прав закріплюються:
- нормами міжнародного права та рекомендаціями Україні щодо набуття членства в Європейському Союзі, зокрема в частині впровадження стандартів Європейського Союзу;
Складові Механізму підтримки
Механізм підтримки складатиметься з:
- Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків як окремого самостійного структурного підрозділу у складі Офісу Генерального прокурора (далі - Координаційний центр);
- координаторів із питань підтримки потерпілих і свідків (далі - координатори), які діятимуть у складі Координаційного центру;
- Міжвідомчої робочої групи з покращення координації державних органів та неурядових організацій (далі - МРГ);
- реферального механізму, заснованого на встановленні інституційних домовленостей між Координаційним центром, органами правопорядку, міністерствами та відомствами, а також іншими допоміжними службами щодо вжиття заходів захисту й дотримання механізмів безпеки, надання консультацій та іншої відповідної допомоги для свідків і потерпілих.
Заходи, необхідні для реалізації Механізму підтримки
Офіс Генерального прокурора вживатиме таких заходів у співпраці та координації з іншими відомствами для реалізації Механізму підтримки-1:
__________
-1У відповідних випадках першу та наступні фази слід планувати та впроваджувати відповідно до бази знань, здобутих у рамках моделі управління свідками Програми розвитку ООН.
1. Створення Координаційного центру в Офісі Генерального прокурора для ефективної розробки та реалізації проєкту координаторів, а також добір персоналу для Координаційного центру.
2. Розробка посадової інструкції для координаторів.
3. Розробка програми навчання та створення умов праці для координаторів.
4. Підготовка керівних принципів (стандартних операційних процедур) для роботи координаторів.
5. Добір координаторів.
6. Розробка електронної системи ведення справ із відповідними засобами ідентифікації з урахуванням інформованої згоди потерпілих і свідків, приватності та конфіденційності-2.
__________
-2Така система повинна бути інтегрована із системою електронного кримінального провадження.
7. Розробка стандартних процедур індивідуальної оцінки ризиків вторинної та повторної віктимізації, залякування, помсти та захисту (запобігання фізичному та психологічному ризикам).
8. Створення МРГ для забезпечення міжвідомчих механізмів взаємодії, включаючи реферальний, між Координаційним центром, органами правопорядку, міністерствами та відомствами, іншими допоміжними службами щодо вжиття заходів захисту й дотримання механізмів безпеки, надання консультацій та іншої відповідної допомоги для свідків і потерпілих, а також координації.
9. Впровадження заходів із підвищення обізнаності потерпілих і свідків про їхні права та доступні заходи захисту, а також послуги підтримки.
Послуги потерпілим і свідкам
Будь-які послуги потерпілим та свідкам повинні надаватись лише за їхньою згодою із дотриманням принципу конфіденційності. За такими особами завжди залишається право відмовитись від подальшого надання послуг.
Координатори повинні підтримувати зв'язок між потерпілими / свідками та прокурорами у конкретних кримінальних провадженнях. Необхідно поступово розвивати та надавати постраждалим і свідкам такі послуги:
1. Інформування потерпілих та свідків про те, яку допомогу може надати координатор.
2. Роз'яснення потерпілим і свідкам їхніх прав у кримінальному провадженні.
3. Допомога потерпілим і свідкам в отриманні юридичної консультації та представництві, включаючи направлення до центрів з надання безоплатної правової допомоги.
4. Надання інформації про стан досудового розслідування та судового розгляду в обсязі, визначеному кримінальним процесуальним законодавством.
5. Надання актуальної інформації про час, дату, місце та результати будь-яких судових засідань у межах, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
6. Інформування потерпілих і свідків про те, чого варто очікувати від системи кримінальної юстиції.
7. Консультування щодо ризику та запобігання вторинній і повторній віктимізації, залякуванню та помсті.
8. Направлення потерпілих та свідків до відповідних служб із надання психологічної, медичної та соціальної допомоги.
9. Фізичне супроводження в суді.
10. Надання спеціальних послуг для постраждалих дітей, людей старшого віку та осіб з інвалідністю.
11. Допомога з проїздом і проживанням свідків з інших населених пунктів; допомога з тимчасовим розміщенням для тих, хто потребує безпечного місця через неминучий ризик вторинної та повторної віктимізації, залякування та помсти.
12. Посилені послуги для потерпілих від тяжкого чи особливо тяжкого злочину, потерпілих, щодо яких вчиняється кримінальне правопорушення на постійній основі, уразливих чи таких, до яких застосовувались погрози або залякування.
13. Цілеспрямована та інтегрована підтримка потерпілих низки специфічних категорій, таких як жертви сексуального, гендерно зумовленого чи домашнього насильства, включаючи консультування.
14. Допомога в оформленні заяв щодо отримання виплат потерпілим та свідкам, які потребують невідкладної фінансової допомоги, у разі розробки відповідного механізму компетентними державними органами.
Надання послуг і розбудова їх системи повинні відбуватись у тісній співпраці з національними та міжнародними, в тому числі неурядовими, організаціями.
Координатори та етапи їх залучення
Координатори діятимуть у складі Координаційного центру. Для забезпечення виконання відповідних функцій в регіонах до складу Координаційного центру входитимуть координатори з місцем постійної дислокації в обласних прокуратурах та за необхідності в окружних.
При цьому координатори повинні бути підготовленими до роботи зі свідками і потерпілими, щоб координувати їхню взаємодію зі слідчими, прокурорами та судом, а також до надання необхідної підтримки й допомоги.
Координатори тісно співпрацюватимуть зі слідчими, прокурорами та судом, щоб гарантувати, що потерпілі та свідки отримають своєчасну й точну інформацію про свої права у кримінальному провадженні, процес досудового розслідування та судового розгляду проваджень, у яких зазначені особи здобули відповідні статуси. Координатори також надаватимуть психологічну й консультаційну підтримку та супроводжуватимуть потерпілих і свідків на етапі подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, проведення слідчих та процесуальних дій, а також судових розглядів за участі вказаних осіб. Ідеться і про взаємодію координаторів із центрами з надання безоплатної правової допомоги, консультаційними, медичними та соціальними службами, волонтерськими та благодійними фондами, іншими урядовими та неурядовими організаціями, що надають допомогу категоріям населення, постраждалим від воєнних злочинів; спрямування потерпілих та свідків на здобуття необхідних допомоги та захисту.
Для роботи з потерпілими та свідками повинні бути облаштовані приміщення з достатнім рівнем безпеки, конфіденційності й функціональності, а також комфортною атмосферою для психологічного відновлення потерпілих, зокрема шляхом використання приємних освітлення й кольорової гами, зручних меблів та інших елементів декору, що мають заспокійливий ефект.
Задля взаємодії з потерпілими дітьми слід облаштувати ігрові зони.
Потерпілі та свідки мусять мати доступ до друкованих матеріалів, у яких викладені їхні права, базова інформація про кримінальне провадження, ролі учасників відповідного процесу, види допомоги, яка може бути здобута, тощо.
Механізм підтримки буде зосереджений на етапах повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, досудового розслідування, судового провадження та на післясудовому етапі.
Розвиток знань та навичок
Координатори, яким доручено працювати з потерпілими та свідками, повинні володіти знаннями та навичками у сферах:
- кримінального процесуального законодавства та його застосування, в тому числі щодо потерпілих, протягом усього досудового розслідування, судового провадження, включаючи ухвалення вироку та його перегляд, виконання судового рішення; інших відповідних законів і підзаконних нормативно-правових актів;
- послуг, що надаються державними органами та неурядовими організаціями;
- вторинної віктимізації, її причин та запобігання такому процесу;
- травми та її впливу на потерпілих і свідків;
- спілкування з вразливими потерпілими та свідками, а також потерпілими та свідками з травмами;
- оцінки ризиків вторинної та повторної віктимізації, залякування та помсти;
- заходів безпеки, доступних для потерпілих та свідків;
- психології у кримінальному процесі;
- гендерного та культурного різноманіття;
- роботи з дітьми, зокрема травмованими;
- роботи з особами старшого віку та особами з особливими потребами;
- консультування;
- роботи з конфіденційною інформацією;
- організації великого обсягу роботи, керування кількома одночасними завданнями зі стислими строками виконання;
- командної роботи з представниками різних професій;
- самостійної роботи;
- ефективного вербального та письмового спілкування;
- роботи з комп'ютером;
- основ психології людини та соціальної роботи.
Координатори повинні мати вищу освіту у сфері психології, соціальної роботи, права або іншої відповідної галузі; володіти відмінними навичками комунікації, високими етичними та моральними якостями. Вони також мусять успішно пройти тренінги щодо роботи з травмою та вразливими групами, управління конфліктами, первинної психологічної допомоги тощо.
Пріоритетом має бути спільне навчання координаторів.
Міжвідомча співпраця для забезпечення узгодженої роботи
Існує потреба у скоординованій взаємодії з потерпілими та свідками, у тому числі їх підтримці відповідними інституціями згідно з компетенцією. У зв'язку з цим слід створити МРГ високого рівня. Тісна та послідовна співпраця органів правопорядку, судової системи, міністерств і відомств має вирішальне значення. Залучення численних неурядових організацій та заінтересованих міжнародних сторін до документування та збору доказів також потребує довіри і підкреслює важливість централізованого підходу. Водночас істотними постають обізнаність громадськості та суспільна довіра, що великою мірою залежать від послідовного та прозорого співробітництва через визначених контактних осіб.
Результатом координації повинен стати розвиток реферальної мережі надання послуг шляхом розробки спільних інструкцій, рекомендацій, усталених стандартних процедур і практик розв'язання проблем.
Інституції, які братимуть участь у діяльності МРГ, мусять визначити контактних осіб для налагодження результативного співробітництва. Така група має співпрацювати з EUROPOL AP-CIC, EUROJUST Genocide Network та Victims and Witnesses Section Міжнародного кримінального суду, щоб заохотити країни - члени цих організацій використовувати мережі неурядових громадських об'єднань для збору заяв від громадян, вимушених покинути територію України. Слід також розширити комунікацію з Агентством Європейського Союзу з надання притулку, щоб полегшити локалізацію потерпілих і свідків за кордоном.
Крім того, необхідна належна комунікаційна стратегія, а також співпраця із засобами масової інформації для посилення захисту приватного життя потерпілих і свідків, збереження конфіденційності, підвищення обізнаності потерпілих і свідків про їхні права та доступні послуги, підвищення громадської довіри та прозорості, посилення участі суспільства в підтримці осіб із відповідними статусами та боротьби зі стигматизацією.
Інші заходи, необхідні для повноцінної реалізації Механізму
Створення Механізму підтримки повинно супроводжуватися вжиттям подальших заходів іншими заінтересованими сторонами.
Такі заходи слід ініціювати й підтримувати Офісу Генерального прокурора для створення можливості надання необхідних послуг потерпілим і свідкам та гарантування їхньої безпеки.
Очікуваний вплив
В результаті належної реалізації Механізму підтримки очікується посилення захисту потерпілих і свідків від вторинної та повторної віктимізації, залякування та помсти; зміцнення довіри таких осіб до органів правопорядку; покращення якості досудового розслідування; підвищення ефективності збирання належних і допустимих доказів, що сприятимуть притягненню винних до відповідальності.
Запровадження Механізму підтримки забезпечить успішну імплементацію стандартів Європейського Союзу.
Водночас поступове вдосконалення Механізму підтримки та координаційних заходів із його реалізації потребує розробки детальної дорожньої карти.