Про надання податкової консультації

Державна податкова служба України за результатами розгляду запиту фізичної особи - підприємця (далі - Підприємець) на отримання податкової консультації, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Підприємець звернувся до податкового органу із запитанням щодо можливості віднесення розрахунків через POS-термінали до безготівкових та таких, що не підпадають під визначення розрахункових, а також щодо поширення обмеження у вигляді обсягу отриманого доходу у розмірі 220 мінімальних заробітних плат на такі розрахунки.

Надаючи відповідь на поставлені питання слід зазначити наступне.

Відповідно до абзацу третього пункту 528 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Також, враховуючи втрату актуальності з 01.01.2022 р. певних положень законодавства, якими регулювалися правовідносини у сфері здійснення розрахункових операцій у 2021 році, тому дана індивідуальна податкова консультація надається з урахуванням норм законодавства чинного на момент її видання.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та/або програмних РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та безготівковій формі.

Згідно положень Закону N 265, стаття 2 надає визначення термінам, які вживаються у зазначеному Законі, а стаття 3 - визначає порядок проведення розрахунків та обов'язки суб'єктів господарювання на яких поширюється Закон N 265.

Так, відповідно до статті 2 Закону N 265 розрахунковою операцією визначається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону N 265, зокрема, визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО та/або програмні РРО зі створенням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Із системного аналізу зазначених норм Закону N 265, та як відповідь на перше питання, повідомляємо, що операції з приймання розрахунків за допомогою POS-терміналів відносяться до безготівкових, водночас, є розрахунковими операціями, в розуміння Закону N 265, та як результат вимагає обов'язкового застосовування РРО або програмних РРО при отриманні оплати за товари (роботи, послуги).

Щодо питання 2

З 01.01.2022 р. вичерпав свою дію пункт 61 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, відповідно до положень, якого визначалось, що з 01 січня 2021 року до 01 січня 2022 року застосування РРО або програмних РРО для платника єдиного податку є обов'язковим у разі отримання таким платником доходу, що перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, або здійснення ним реалізації:

технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я;

ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Починаючи з 01.01.2022 року фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку ІІ - IV груп, які в залежності від виду діяльності та обсягу доходу отриманого у 2021 році, мали пільгу не застосовувати РРО та/або програмні РРО, будуть зобов'язані на загальних підставах використовувати РРО та/або програмні РРО.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.