Таким чином, Законом № 1635-IX визначено такий порядок прийняття рішення, коли волевиявлення представників міжнародних та іноземних організацій превалює над волевиявленням членів Етичної ради із числа суддів або суддів у відставці, визначених Радою суддів України, що є неконституційним та суперечить положенням статті 8 Конституції України, звужує права особи, передбачені статтями 22 та 64 Конституції України.
Отже, пункти 23-1 - 23-3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII у редакції Закону № 1635-IX суперечать статтям 1, 2, частині другій статті 5, статтям 8, 9, 22, 64 та 131 Конституції України.
3. Невідповідність пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX , абзацу другого частини другої статті 24 Закону № 1798-VIII (у редакції Закону № 1635-IX) Конституції України (частина перша статті 64, частина перша статті 126, частина третя статті 127 та статті 131) щодо одноразового оцінювання Етичною радою діючого складу Вищої ради правосуддя, а також підстави та порядок відсторонення їх від посади
Пунктом 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX передбачено, що Етична рада протягом шести місяців з дня затвердження її персонального складу одноразово здійснює оцінювання відповідності членів Ради (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду члена Ради до набрання чинності цим Законом критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП.
Порядок та черговість оцінювання відповідності діючих членів та кандидатів у члени ВРП критеріям професійної етики та доброчесності визначаються Етичною радою з урахуванням можливості здійснення повноважень ВРП відповідно до Конституції України.
Для цілей такого оцінювання Етична рада діє відповідно до положень частин одинадцятої - вісімнадцятої, двадцятої, двадцять першої статті 9-1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" в редакції Закону № 1635-IX .
Окрім цього, Закон № 1635-IX наділяє Етичну раду повноваженнями під час одноразового оцінювання відповідності членів Ради (крім Голови Верховного Суду) збирати, перевіряти та аналізувати будь-яку інформацію, що стосується діючих членів Ради за різний час і період, що у свою чергу фактично має ознаки подвійної перевірки одних і тих же обставин, оскільки всі діючі члени таку перевірку вже проходили при призначенні (обранні) суб'єктами, визначеними Конституцією України. Такий підхід, своєю чергою, є порушенням принципів верховенства права, правової визначеності.
За результатами одноразового оцінювання Етична рада може ухвалити рішення про внесення до відповідного органу, що обрав (призначив) члена Ради, мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП з підстав, визначених пунктами 3 - 5 частини першої статті 24 Закону України № 1798-VIII. З дня внесення Етичною радою зазначеного рішення член Ради, стосовно якого прийнято таке рішення, відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що призначив (обрав) цього члена Ради (абзаци п'ятий, шостий пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX ).
Згідно із абзацом другим частини другої статті 24 Закону № 1798-VIII у редакції Закону № 1635-IX рішення про звільнення члена Ради з посади з підстав, визначених пунктами 3 - 6 частини першої цієї статті, приймається органом, що обрав (призначив) члена Ради, за поданням ВРП. Рішення про внесення подання про звільнення члена Ради ухвалюється більшістю від складу ВРП. З дня внесення зазначеного подання такий член Ради відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена Ради.
Абзацами восьмим, дев'ятим частини четвертої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX встановлено, що за результатами розгляду мотивованої рекомендації про звільнення члена Ради орган, що обрав (призначив) члена Вищої ради правосуддя, може ухвалити таке рішення 1) про задоволення рекомендації та звільнення члена Ради з посади; 2) про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена Ради.
Якщо орган, що обрав (призначив) члена ВРП, у встановлений абзацом сьомим цього пункту строк не ухвалив рішення про звільнення члена Ради з посади або про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП, то після спливу зазначеного строку такий член Ради вважається звільненим з посади відповідно до закону.
Особливий порядок призначення членів Ради визначений статтею 131 Конституції України. Суб'єктами звільнення (відкликання) з посади члена ВРП є суб'єкти обрання (призначення) члена Ради, оскільки Конституцією України не встановлено інше.
Венеційська комісія неодноразово вказувала, "що законодавство не слід використовувати як засіб для припинення строку повноважень осіб, обраних або призначених за Конституцією"-8.
__________
-8Рішення у справі "Бака проти Угорщини", с. 13, відповідні витяги з Висновку про Закон "Про правовий статус і оплату праці суддів" (Закон № CLXII 2011 р.) і про Закон "Про організацію та діяльність судів" (Закон № CLXI 2011 р.), ухваленого Венеційською Комісією на її 90-му пленарному засіданні (Венеція, 16-17 березня 2012 р., CDL-AD (2012) 001); висновок щодо рішень Конституційного Суду України № 2-р/2020 і № 4-р/2020 експерта Ради Європи Діани Ковачевої, датований квітнем 2020 року.
Згідно зі стандартами Ради Європи основою незалежності судової влади є те, що строк перебування на посаді гарантується до настання віку обов'язкового виходу на пенсію або закінчення встановленого строку повноважень. Ця норма поширюється не лише на суддів, але й на судові органи, особливо на ті, що відповідають за управління, добір, оцінювання або призначення суддів. Їхня незалежність має бути поза всяким сумнівом-9.
__________
-9Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки. Додаток "Термін перебування на посаді та незмінюваність"; Висновок КРЄС № 1 (2001).
Також у своєму висновку стосовно Комісії Венеційська комісія наголосила: "В Конституції України не міститься інформації щодо питання, який орган має право звільняти члена Ради та на яких підставах. Якщо таке повноваження взагалі можливо встановити за допомогою звичайного закону, проблематично надавати її органу без явної конституційної основи"-10.
__________
-10Висновок № 969/2019 CDL (2019) 027, п. 70 "Щодо змін до законодавчих актів, які регулюють статус Верховного Суду та органів суддівського врядування".
Вказана гарантія є похідною від гарантій недоторканності і незалежності суддів, що встановлені статтею 126 Конституції України, і забезпечують незалежну, неупереджену та безсторонню процедуру щодо призначення, звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності судді як запоруку незалежності суддів, що є невід'ємною складовою статусу судді, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів.
Незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, не пов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами чи іншою, крім закону, волею-11.
__________
-11Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 , пункт 4.1.
Положення Закону № 1635-IX стосовно внесення Етичною радою за результатами одноразового оцінювання мотивованої рекомендації про звільнення члена Ради позбавляє таких членів ВРП гарантій, що безпосередньо стосуються їхньої індивідуальної незалежності та неупередженості.
Запропонована вимога щодо перевірки на доброчесність чинних членів Ради, які вже пройшли перевірку відповідно до діючих на момент призначення обрання норм законодавства, ставить під сумнів встановлені законом порядок і процедуру призначення членів ВРП на посаду, спростовує легітимність цієї процедури як такої та посягає на незалежність органу суддівського врядування.
Як вже наголошувалося, контроль за членами Ради не може бути повноваженнями дорадчого органу та є втручанням в діяльність конституційно визначених суб'єктів призначення членів ВРП та її діяльність як органу суддівського врядування. Тим більш неприпустимим є звільнення члена Ради за так званою "мовчазною згодою", у разі якщо суб'єкт обрання (призначення) у встановлений Законом № 1635-IX термін не прийняв рішення щодо відповідного подання Етичної ради про його звільнення.
Члени Ради були обрані та призначені на посади пройшовши всі процедури, передбачені чинним на момент обрання (призначення) законодавством, що регламентує діяльність ВРП. Отже, діючий склад Ради призначений відповідно до Конституції України та інших правових актів прийнятих на її підставі отримав у такий спосіб конституційні повноваження та легітимність.
Конституційний Суд України у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 зазначив, що органи державної влади, закріплені в Конституції України, мають особливий статус конституційних органів, тому ліквідація, зміна найменування, а також перегляд їх конституційно визначених функцій і повноважень у спосіб, що істотно (докорінно) змінює їх конституційну природу, можливі лише після внесення змін до Основного Закону України у порядку, передбаченому його розділом XIII "Внесення змін до Конституції України"-12.
__________
-12Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень, пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 , пункт 5 мотивувальної частини.
При цьому суб'єкти обрання (призначення) членів Ради самостійно оцінили кандидатів до чинного складу ВРП на доброчесність та професійну етику при їх обранні (призначенні); такі кандидати пройшли спеціальну перевірку у порядку, передбаченому законом-13.
__________
-13Висновок щодо рішень Конституційного Суду України № 2-р/2020 і № 4-р/2020 експерта Ради Європи Діани Ковачевої, датований квітнем 2020 року, пункт 39.
З огляду на стандарти Ради Європи нова парламентська більшість і уряд не мають піддавати сумніву призначення або строк повноважень суддів та членів судових рад, які вже були належним чином призначені на посаду. Судді та члени судових рад, які щойно пройшли публічну процедуру призначення (обрання), не мають піддаватися повторним добору та оцінюванню (процедурі перевірки). Стандарти Ради Європи та рекомендації Венеційської комісії стосуються правової визначеності, законних очікувань і незалежності судової влади, а також вимоги, що судова влада має бути вільною від політичного впливу-14.
__________
-14Висновок щодо рішень Конституційного Суду України № 2-р/2020 і № 4-р/2020 експерта Ради Європи Діани Ковачевої, датований квітнем 2020 року, пункт 39.
Таким чином, Закон № 1635-IX всупереч статті 131 Конституції України передбачає втручання у діяльність судової влади, хоча у конституційній демократії судова влада та суди не мають зазнавати кардинальних змін, оскільки це є посяганням на принципи верховенства права, демократії, поділу влади, незалежності суддів та інші конституційні цінності.
Отже пункт 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX , абзац другий частини другої статті 24 Закону № 1798-VIII у їх взаємозв'язку суперечать частині першій статті 64, частині першій статті 126, частині третій статті 127 та статті 131 Конституції України.
4. Частиною двадцять третьою статті 9-1 Закону № 1798-VIII, у редакції Закону № 1635-IX , передбачено, що на запит Етичної ради для підтримки її діяльності та роботи її членів можуть бути залучені додаткові експерти, фахівці міжнародних та іноземних організацій, які відповідно до міжнародних або міждержавних угод протягом останніх п'яти років надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері судової реформи та/або запобігання і протидії корупції за кошти цих організацій.
При цьому ніяких вимог та обмежень для таких додаткових експертів, фахівців, які будуть мати широкий доступ до персональних даних кандидатів, суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді), повний доступ до відкритих реєстрів Закон № 1635-IX не містить.
Крім того, вказаний Закон не визначає, у яких випадках та з яких саме питань діяльності Етичної ради та роботи її членів можуть залучатися додаткові експерти та фахівці, права та обов'язки таких осіб, їх повноваження.
Зазначене стало підставою накладення Президентом України вето на прийнятий Верховною Радою України Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" від 13 липня 2021 року № 1629-IX . У пункті 2 пропозицій Президента України до цього закону від 8 липня 2021 року було констатовано: "Можливість залучення на запит Конкурсної комісії для забезпечення її діяльності, у тому числі членів Конкурсної комісії, додаткових експертів, фахівців міжнародних та іноземних організацій, які відповідно до міжнародних або міждержавних угод протягом останніх п'яти років за рахунок власних коштів надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері судової реформи та/або запобігання і протидії корупції, передбачена і в подальшому (абзац вісімдесят сьомий пункту 9 розділу I). При цьому вимог та обмежень для таких додаткових експертів, фахівців Закон не містить".
Президент України також наголосив, що наявність внутрішніх суперечностей у нормативно-правовому акті є несумісною з принципом правової визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм (Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017 ). Зазначене свідчить про відсутність належного правового регулювання, порушення конституційного принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), що створює ризик неоднакового застосування положень Закону.
Тобто положення частини двадцять третьої статті 9-1 Закону № 1798-VIII у редакції Закону № 1635-IX не відповідають принципу юридичної визначеності, ясності та недвозначності правової норми, який є складовою конституційного принципу верховенства права.
Так, основним елементом принципу верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України, є принцип правової визначеності, відповідно до якого юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування та не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. На це звертав увагу Конституційний Суд України у відповідних рішеннях (рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 , від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 , від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 , від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 ).
Європейський суд з прав людини також неодноразово підкреслював, що закони мають відповідати встановленому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод стандарту, який вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у тексті нормативно-правових актів. Зокрема, "...Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія-15.
__________
-15Рішення Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2013 року у справі "Вєрєнцов проти України" (заява № 20372/11)
Конституційний Суд України зазначив, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 ).
Частинами першою, другою статті 32 Конституції України проголошено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Закон № 1635-IX не відповідає цим положенням статті 32 Конституції України та критерію якості закону, оскільки суперечить таким елементам принципу верховенства права, як юридична визначеність і заборона свавілля, що може призвести до порушення конституційних прав осіб, яких він стосується.
Отже, абзаци перший, другий частини восьмої, абзаци другий - четвертий частини п'ятнадцятої статті 9, стаття 9-1 Закону № 1798-VIII (у редакції Закону № 1635-IX ), частини п'ята - восьма статті 208-1 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (у редакції Закону № 1635-IX) не відповідають статті 6, частині першій статті 8, частині першій статті 32, статті 131 Конституції України.
5. Невідповідність статтям 154, 155, 157, 159 розділу XIII Конституції України, Рішенню Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 процедури прийняття Верховною Радою України Закону № 1635-IX , в тому числі порушення конституційної процедури при розгляді Верховною Радою України проєктів постанов Верховної Ради України про скасування голосування за Закон № 1635-IX.
Як вже наголошувалося, Конституційний Суд України, який за результатами розгляду подання Верховного Суду своїм Рішенням від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 визнав неконституційною норму Закону № 193-IX (стаття 28-1) щодо утворення Комісії з питань доброчесності і етики, яка за змістом функцій та повноважень є тотожною Етичній рада вказав: "...Комісія наділена повноваженнями щодо контролю за діяльністю членів Вищої ради правосуддя... проте ці повноваження не мають конституційної основи".
Конституційний Суд України також зазначив, "що орган, установу, утворені при конституційному органі, закон не може наділяти контрольною функцією щодо цього конституційного органу".
Така невідповідність стала підставою визнання неконституційними та втрати чинності частиною третьою статті 24, статті 28-1 Закону № 1798-VIII, зі змінами, пунктів 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 193-IX , що регламентували статус та повноваження Комісії як таких, що суперечать частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 131 Конституції України.
З цього вбачається, що запровадження нової моделі формування персонального складу органу суддівського врядування має здійснюватися шляхом внесення змін до Конституції України за правилами розділу XIII Конституції України.
Статтею 154 розділу XIII Конституції України передбачено, що законопроєкт про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
Відповідно до стаття 155 цього ж розділу законопроєкт про внесення змін до Конституції України вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.
Стаття 157 Конституції України містить пряму заборону зміни її положень, якщо ці зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
Згідно зі статтею 159 законопроєкт про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроєкту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції.
Конституційний Суд України наголошує, що включення статті 159 до розділу XIII Конституції України зумовлено тим, щоб не допустити внесення змін до Конституції України всупереч вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Звідси випливає, що згідно із статтею 159 Конституції України обов'язковій перевірці на відповідність статтям 157 і 158 Конституції України підлягає не тільки законопроєкт, поданий до Верховної Ради України в порядку статей 154, 155 і 156 Конституції України, але й усі можливі поправки, внесені до нього у процесі його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України. (абзац 6 пункту 3 мотивувальної частини).
Аналіз положень Конституції України вказує на те, що Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади вирішує питання щодо внесення змін до Конституції України. Президент України (стаття 154 Конституції України), не менш як третина (стаття 154 Конституції України) чи не менш як дві третини (стаття 156 Конституції України) народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, які наділені виключним правом подавати законопроєкти про внесення змін до Конституції України, вносять ці законопроєкти згідно з установленим порядком саме на розгляд до Верховної Ради України. Конституційний Суд України надає висновок щодо відповідності цих законопроєктів вимогам статей 157 і 158 Конституції України відповідно до положень статті 159 Конституції України виключно Верховній Раді України-16.
__________
-16Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 158 та статті 159 Конституції України (справа щодо внесення змін до Конституції України) від 9 червня 1998 року № 8-рп/1998 https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/5191-zakonoproekty-pro-vnesennya-zmin-do-konstytuciyi-ukrayiny, абзаци третій, четвертий пункту 4 мотивувальної частини.
З системного аналізу розділу XIII Конституції України та змісту Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 вбачається, що окремі норми Закону № 1635-IX за своєю природою є конституційними, отже мали вноситися виключно уповноваженими суб'єктами законодавчої ініціативи за правилами статей 154, 155, 157, 158 Основного Закону України.
Слід зауважити, що Верховна Рада України також допустила порушення Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" в частині голосування за проєкти постанов Верховної Ради України подані Народними депутатами Верховної Ради України про скасування рішення Верховної Ради України про прийняття у другому читанні та в цілому проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя" (№ 5868-П, 5068-П1, 5068-П2, 5068-П-3).
На пленарному засіданні 20 липня 2021 року Верховна рада України прийняла рішення про відхилення та зняття з розгляду цих постанов не у повноваженому складі (на початок засідання в залі було зареєстровано 99 народних депутатів).
Отже процедура прийняття Верховною Радою України Закону № 1635-IX не відповідає положенням статей 154, 155, 157, 159 розділу XIII Конституції України, Рішенню Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 та Регламенту Верховної Ради України.
Враховуючи вищезазначене, керуючись пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" на підставі повноваження, наданого Верховному Суду частино другою статті 150 Конституції України, Вища рада правосуддя просить Верховний Суд:
невідкладно скликати Пленум Верховного Суду;
звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням на підставі і з мотивів викладених у цьому зверненні щодо перевірки відповідності статті 1, 2, частині другій статті 5, статтям 8, 22, статті 32, статті 64, частинам першій, другій статті 126, частині третій статті 127, статті 131, 154, 155, 157, 159 Конституції України (конституційності):
частини сьомої в частині слів "та Етичній раді", частини восьмої, частини дев'ятої в частині слів: "та/або у разі невключення кандидата до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання на посаду члена Вищої ради правосуддя", абзаців другого - третього, абзацу четвертого в частині слів: "та/або у разі невключення кандидата до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя" частини п'ятнадцятої, частини шістнадцятої в частині слів "та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя", частини 17 в частині слів "висновками Етичної ради" статті 9, статті 9-1, частини другої статті 10, частини другої статті 11, частини другої статті 12, частини другої статті 13, абзацу другого частини другої статті 24 в частині слів "З дня внесення зазначеного подання такий член Вищої ради правосуддя відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена Вищої ради правосуддя", пунктів 23-1 - 23-3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII у редакції Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя";
частини п'ятої - восьмої статті 208-1 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року № 1861-VI, у редакції Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя";
пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя";
запросити членів Вищої ради правосуддя на Пленум Верховного Суду з метою оголошення зазначеного звернення.
| В.о. Голови Вищої ради правосуддя | О.В. Маловацький |
( Текст взято з сайту Вищої ради правосуддя http://hcj.gov.ua )
