Щодо особливостей визначення податкових зобовязань з ПДВ при отримані компенсації зі сплати орендної плати за землю

Державна податкова служба України розглянула щодо особливостей визначення податкових зобов'язань з ПДВ при отримані компенсації зі сплати орендної плати за землю та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу (далі - ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, у строковому платному користуванні Фірми за договором оренди землі, укладеним з міською радою, знаходиться земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови.

На даній земельній ділянці розташована нежитлова будівля, яка на праві власності належить Фірмі, і частина якої продана третім особам.

Треті особи, які є власниками нежитлових приміщень у нежитловій будівлі, мають намір компенсувати Фірмі витрати по сплаті орендної плати за землю.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 ПКУ інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункту 287.1 статті 287 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПКУ).

Згідно з пунктом 288.2 статті 288 ПКУ платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

При цьому, забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам (пункт 87.7 статті 87 ПКУ).

Зважаючи на викладене, тільки орендар зобов'язаний обчислювати та своєчасну сплачувати до бюджету орендну плату за землю в розмірах, згідно чинного договору оренди землі з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України (далі - ГКУ).

Статтею 67 ГКУ встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктами "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ, визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тому платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою, згідно з яким для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Зважаючи на викладене, у ситуації, описаній у зверненні, Фірма за своєю сутністю є cуборендодавцем земельної ділянки комунальної власності, що перебуває у неї в користуванні, власник частини нерухомого майна - орендарем (суборендарем) такої земельної ділянки, а компенсація власником частини нерухомого майна витрат зі сплати орендної плати за землю, понесених Фірмою за своєю економічною сутністю є платою за послуги з оренди (суборенди).

Отже, у випадку якщо Фірмою отримуються кошти від третіх осіб, як відшкодування (компенсація) понесених ним витрат зі сплати орендної плати за землю, такі кошти є складовою частиною орендної плати та включаються Фірмою до бази оподаткування у загальновстановленому порядку.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.