Щодо сплати туристичного збору

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо сплати туристичного збору та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахування фактичних обставин, викладених у зверненні.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що є фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку на третій групі і планує надавати послуги із проживання у готелі як громадянам України так і іноземцям. Строк надання послуг від 1 доби до 2 місяців.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо порядку сплати туристичного збору.

Відповідно до пп. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 та п. 268.1 ст. 268 Кодексу туристичний збір належить до місцевих зборів, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.

Базою справляння туристичного збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу (пп. 268.4.1 п. 268.4 ст. 268 Кодексу).

Ставка туристичного збору встановлюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу, у розмірі до 0,5 відсотка - для внутрішнього туризму та до 5 відсотків - для в'їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення (пп. 268.3.1 п. 268.3 ст. 268 Кодексу).

При цьому відповідно до пп. 14.1.277 п. 14.1 ст. 14 Кодексу внутрішній туризм для цілей розділу XII Кодексу - це переміщення в межах території України громадян України та/або осіб, які постійно проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.

В'їзний туризм для цілей розділу XII Кодексу - це прибуття на територію України та/або переміщення в межах території України осіб, які постійно не проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.

Разом з тим, ст. 4 Закону України від 15 вересня 1995 року N 325/95-ВР "Про туризм" також визначено, що внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

Таким чином, на підставі відповідних документів, що підтверджують громадянство України та/або постійне проживання на території України, можливо визначити належність фізичної особи - платника туристичного збору, до категорії внутрішнього туризму.

Документом, який підтверджує громадянство, є паспорт громадянина та/або посвідчення на тимчасове перебування.

Відповідно до пп. "а" пп. 268.5.2 п. 268.5 ст. 268 Кодексу згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, справляння туристичного збору може здійснюватися податковими агентами, зокрема фізичними особами - підприємцями, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу.

Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються та оприлюднюються на офіційному вебсайті сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до пп. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 Кодексу платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу.

Платниками туристичного збору не можуть бути особи, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір (пп."а" пп. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Кодексу).

Водночас згідно з п. 4 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року N 297, до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належить, зокрема, розміщення осіб, з якими укладається договір про наймання житла на строк, що перевищує один місяць (для курортів строк визначається місцевими органами виконавчої влади).

Враховуючи зазначене, фізична особа - підприємець виступає податковим агентом для сплати туристичного збору за одну добу тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу, у разі дотримання вимог ст. 268 Кодексу.

При цьому проживання осіб, з якими фізичною особою - підприємцем (податковим агентом) укладено договір найму/оренди житла на строк, що перевищує один місяць, не відноситься до послуг з тимчасового проживання, тому не є підставою для справляння туристичного збору в розумінні пп. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 Кодексу.

Що стосується сплати туристичного збору особою, яка перебуває у відрядженні, повідомляємо, що нормами пп. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Кодексу визначені особи, які не можуть бути платниками туристичного збору, а саме особи, визначені пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, які прибули у відрядження або тимчасово розмішуються у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. "б" пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму.

Відповідно до "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Таким чином, фізичні особи - резиденти, які прибули у відрядження, не є платниками туристичного збору за умови надання податковому агенту копії відповідних документів, що підтверджують належність такої фізичної особи до пільгової категорії (накази про відрядження тощо). Особи, які не надали відповідних документів, що засвідчують їх належність до пільгової категорії, а також іноземні громадяни є платниками туристичного збору на загальних підставах.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.