Щодо питань віднесення до складу витрат витрати по сплаті відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитними коштами та з урахуванням фактичних обставин повідомляє

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) надає нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні щодо питань віднесення до складу витрат витрати по сплаті відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитними коштами та з урахуванням фактичних обставин повідомляє, що у вказаному рішенні, зокрема зазначено:

"...Стаття 177 ПКУ визначає порядок оподаткування доходів отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПКУ доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПКУ).

Відповідно до підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи наведені положення ПКУ, суд доходить висновку, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат витрати, якщо вони документально підтверджені первинними документами, пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів від господарської діяльності, фактично сплачені, а товари (послуги) фактично отримані фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону про діяльність відповідної фінансової установи має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Пунктами 6, 14 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансовими вважаються такі послуги як надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

В свою чергу, Законом України "Про банки і банківську діяльність" надані тлумачення наступних термінів:

1) банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;

2) банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

3) клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

За змістом положень статей 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Як кредитні розглядаються операції - банківські послуги щодо розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських матеріалів від свого імені, на власних умовах та на власний розсуд.

Отже, з огляду на вказані норми, за висновком суду, кредитування (тобто надання грошових коштів в позику під проценти банківською чи іншою фінансовою установою) є банківською (фінансовою) послугою, в якій банк виступає надавачем такої послуги, а клієнт банку є користувачем послуг банку.

Як слідує з матеріалів справи, кредитні кошти, отримані у банківській установі позивач, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має намір використовувати для здійснення своєї господарської діяльності.

Відтак, на переконання суду, сплата відсотків по таких кредитних коштах є вартістю придбаної банківської (фінансової) послуги, прямо пов'язаної з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право на включення до складу витрат при річному декларуванні доходів та визначенні оподаткованого доходу, при складанні податкової декларації про майновий стан і доходи, витрат по сплаті відсотків банку при укладенні кредитних договорів з банками, якщо такий кредит отримувався для потреб його фінансово-господарської діяльності.".

Зауважуємо, що згідно з положеннями ст. 52 Кодексу ця консультація, надана з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.