Щодо права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ у разі відсутності ТТН

Головне управлiння Мiндоходiв у м. Києвi '…' в межах своїх повноважень повiдомляє.

Вiдповiдно до п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України вiд 02 грудня 2010 року № 2755-VI iз змiнами та доповненнями (далi — ПКУ) за зверненням платникiв податкiв контролюючi органи надають безоплатно консультацiї з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днiв, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю ( п. 52.2 ст. 52 ПКУ )

Поряд з цим, повiдомляємо, що вiдповiдно до п. 138.6 ст. 138 Податкового Кодексу України вiд 2 грудня 2010 року № 2755-VI зi змiнами та доповненнями (далi — ПКУ) собiвартiсть придбаних та реалiзованих товарiв формується вiдповiдно до цiни їх придбання з урахуванням ввiзного мита i витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Перелiк витрат, що формують собiвартiсть виготовлених та реалiзованих товарiв, виконаних робiт, наданих послуг, наведено у п. 138.8 ст. 138 ПКУ, до них, зокрема, належить вартiсть придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарiв, виконанням робiт, наданням послуг.

Згiдно з п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, якi враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на пiдставi первинних документiв, що пiдтверджують здiйснення платником податку витрат, обов’язковiсть ведення i зберiгання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського облiку, та iнших документiв, встановлених роздiлом II ПКУ . Витрати, не пiдтвердженi вiдповiдними розрахунковими, платiжними та iншими первинними документами, обов’язковiсть ведення i зберiгання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського облiку та нарахування податку, до складу витрат не включаються ( пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ ).

Перелiк документiв, необхiдних для здiйснення перевезення вантажу автомобiльним транспортом у внутрiшньому сполученнi, затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25.02. 2009 р. № 207, вiдповiдно до п. 1 якої для водiя юридичної або фiзичної особи — пiдприємця, що здiйснює вантажнi перевезення на договiрних умовах, в наявностi серед iнших документiв має бути товарно-транспортна накладна. Застосування зазначених форм первинного облiку всiма суб’єктами господарської дiяльностi незалежно вiд форм власностi є обов’язковим.

Вiдповiдно до Правил перевезень вантажiв автомобiльним транспортом в Українi, затверджених наказом Мiнтрансу України вiд 14.10.97 № 367 (зi змiнами та доповненнями), товарно-транспортна накладна — це єдиний для всiх учасникiв транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матерiальних цiнностей, облiку на шляху їх перемiщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського облiку, а також для розрахункiв за перевезення вантажу та облiку виконаної роботи. Крiм того, первинна транспортна документацiя вiдноситься до первинних документiв, на пiдставi яких ведеться бухгалтерський облiк. Отже, пiдприємство, що сплатило за послуги з перевезення вантажу, для врахування вартостi таких послуг у складi витрат при обчисленнi податку на прибуток повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацiю, що пiдтверджує одержання послуг з перевезення вантажiв.

Враховуючи зазначене, у разi вiдсутностi первинної транспортної документацiї, що пiдтверджує отримання послуг з перевезення вантажiв автомобiльним транспортом, у тому числi товарно-транспортної накладної, при обчисленнi об’єкта оподаткування платник податку не має пiдстав їх врахувати при формуваннi собiвартостi придбаних (виготовлених) та реалiзованих товарiв, виконаних робiт, наданих послуг.

Аналогiчне роз’яснення iз зазначеного питання розмiщене на офiцiйному WEB — порталi Мiнiстерства доходiв i зборiв України (в банерi "Інформацiйно-довiдковий ресурс" (категорiя 102 "Податок на прибуток пiдприємств", пiд — категорiя 102.7).

Щодо права на податковий кредит повiдомляємо, що вiдповiдно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на вiднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разi здiйснення операцiй з придбання або виготовлення товарiв (у тому числi в разi їх ввезення на митну територiю України) та послуг.

Податковий кредит звiтного перiоду визначається виходячи з договiрної (контрактної) вартостi товарiв/послуг (у разi здiйснення контрольованих операцiй — не вище рiвня звичайних цiн, визначених вiдповiдно до ст. 39 ПКУ ) та складається з сум податкiв, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звiтного перiоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарiв (у тому числi при їх iмпортI) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку ( п. 198.3 ст. 198 ПКУ ).

Згiдно iз п. 198.6 ст. 198 ПКУ не вiдносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарiв/послуг, не пiдтвердженi податковими накладними (або пiдтвердженi податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статтi 201 цього Кодексу ) чи не пiдтвердженi митними декларацiями, iншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статтi 201 цього Кодексу .