Громадські організації, членами яких є адвокати, втручаються в діяльність адвоката, вимагаючи від нього пояснень своєї позиції, надання документів, що є адвокатською таємницею, та привласнення собі функцій кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатів, діючих відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" .
11. Втручання в правову позицію адвоката.
Частішають випадки, коли працівники правоохоронних органів з метою впливу на правову позицію адвоката звертаються зі скаргами про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Така ж практика частішає і серед суддів. Часто лунають погрози, що буде відповідне звернення, хоча підставою є лише те, що адвокат не погоджується з позицією прокурора або суду. Ось лише декілька прикладів.
У 2014 році судді Шевченківського районного суду м. Києва звернулися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії відповідного регіону відносно адвоката Г.М. Колесник у зв'язку з тим, що, зайнявши категоричну позицію незгоди зі стороною обвинувачення, адвокат своїми діями начебто завдавала шкоди клієнту. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатів Київської області відмовила в задоволені скарги. Пізніше, відповідно до рішення суду, клієнта було виправдано.
У грудні 2015 року заступник прокурора Черкаської області С. Овчаренко здійснив тиск на адвоката шляхом подання скарги до КДКА.
У лютому 2016 року громадянином Р.О. Гуляєвим здійснювався тиск на адвоката І.Х. Абдуллаєву-Мартіросян, вчинення перешкод в її діяльності шляхом безпідставних звернень до КДКА та ВКДКА.
Здійснення тиску з боку працівників РНБО на адвоката К.К. Дорошенко, який полягає в ненаданні відповідей на адвокатський запит та постійному направленні скарги до КДКА.
12. Адвокати не рівні в своїх процесуальних можливостях зі стороною обвинувачення.
Відповідно до закону адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості. Втім, ці засади є тільки декларативними і порушуються не лише на практиці, але й на рівні нормативних і навіть законодавчих актів.
Так, відповідно ст. 21 Закону України "Про попереднє ув'язнення" адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана створити необхідні умови для роботи слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, яка пов'язана з провадженням у кримінальній справі.
Відповідні умови для здійснення захисту та надання правової допомоги ув'язненим адвокатами не створюються. Адвокати змушені працювати в умовах, які можна прирівняти до нелюдського поводження: тривалі чекання клієнта, які відбуваються на вулиці в будь-які погодні умови (дощ, мороз, спека тощо), кабінети не обігріваються, заборона проносити воду, заборона проносити документи в пакетах, що створює незручності та неможливості заносити копії кримінальних проваджень, матеріалів адвокатського досьє, які можуть складати декілька десятків томів, жахливі антисанітарні умови, відсутність робочих туалетів, якими можуть скористатися адвокати, грубість зі сторони персоналу.
Під час доступу до суду прокурори та слідчі проходять, пред'явивши посвідчення, а адвокат при цьому повинен стояти в черзі на реєстрацію. Таке ставлення до адвокатів ще на порозі суду демонструє дискримінацію їх як учасників процесу. Нерівне ставлення до учасників процесу і неповага до захисників проявляється і в самих залах судових засідань, в яких часто відсутні столи для сторони захисту, але є стіл для прокурора (наприклад, Святошинський районний суд м. Києва), або столи дуже різні: у прокурора дуже новий і гарний великий стіл, а для захисників ставлять стіл, який залишився в суді як спадок з часів радянського союзу.
У судах не виконуються умови нормативних актів, якими передбачено наявність кімнати для адвоката, дуже часто суди відкривають кімнати для адвокатів безоплатної правової допомоги, що ставить у різні умови інших учасників процесу.
Дуже часто адвокати не повідомляються або невчасно повідомляються про судові засідання. Такі порушення призводять до порушення розумних строків розгляду справ у суді, ухвалення рішень без участі захисника, коли це є обов'язковим, порушення права підсудного на захист.
Судді приймають всі матеріали, які подає прокурор, та приєднують їх до обвинувального акту, викликають всіх заявлених свідків; подання ж доказів стороною захисту при цьому ставиться на обговорення, так само як і виклик свідків, що свідчить про приниження судом ролі сторони захисту та надання невиправданих привілеїв прокурору в судовому процесі. Так само відбувається і з експертизами: якщо вони проведені за постановою слідчого, то суд їх приймає, а якщо стороною захисту, то суд виносить на обговорення питання прийняття або відхилення такої експертизи.
Кримінальним процесуальним кодексом не передбачено надання обвинувального акту стороні потерпілого, що фактично приводить до порушення права потерпілого підтримувати обвинувальний акт або заперечувати проти нього. Звичайно, потерпілий, його адвокат має право ознайомитися з матеріалами кримінальної справи в суді, але це відбувається вже після підготовчого засідання, на якому сторона потерпілого не має рівних прав з іншими учасниками кримінального провадження.
Нерівні права в адвоката як захисника і на досудовому слідстві. Адвокатам не надаються для ознайомлення матеріали кримінального провадження, дуже часто просто "не можливо знайти", в кого саме з групи слідчих чи прокурорів вони знаходяться, не врегульовано порядок такого ознайомлення, адвокат не може застати прокурора чи слідчого на робочому місці і для того, щоб ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, адвокату інколи доводиться декілька днів "виловлювати" слідчого/прокурора. Дуже часто слідчі відмовляються брати клопотання та направляють адвоката до канцелярії, що затягує строки їх розгляду, адже з канцелярії воно потрапляє до слідчого лише через декілька днів. Вимоги адвокатів, скарги та заяви дуже часто розглядаються за правилами закону про звернення громадян. Відкриваючи матеріали справи, сторона обвинувачення не надає доступу учасникам процесу до речових доказів. Бувають випадки, коли прокурори відмовляються приймати матеріали, які відкриваються сторонам адвокатом.
Прокурори дуже часто дозволяють собі заходити до кабінетів суддів, а судді цьому потурають, що суперечить вимогам Кодексу суддівської етики, які з метою забезпечення неупередженості судді забороняють їх спілкування з одною стороною процесу у відсутності іншої сторони.
13. Ненадання відповідей на адвокатські запити.
Ненадання відповіді на адвокатський запит - це не лише порушення гарантій адвокатської діяльності, але й форма прояву нерівного становища адвоката в процесі, порушення права на захист, та показник формування не правової держави, а держави з поліцейськими рисами. Звернення з адвокатським запитом є способом отримання доказів. Слідчі та прокурори не обмежені в такому способі. Адвокати дуже часто позбавлені можливості зібрати докази, оскільки відповіді на їхні запити не надаються або ж надаються відписки, які не містять необхідної інформації.
Ненадання відповідей на адвокатські запити відбуваються дуже часто. Суди взагалі нехтують цією нормою та розглядають адвокатські запити як клопотання сторін в процесі або як звернення громадян.
14. Порушення права на захист.
Незважаючи на законні гарантії права на захист, посадовці досить часто їх порушують або створюють видимість, що такий захист здійснено, тобто вчиняють імітацію захисту.
Затриманим особам оперуповноваженими чи слідчими не роз'яснюється право на вибір адвоката, не надається можливості запросити адвоката, якого він бажає бачити своїм захисником, а не якого призначила держава, не створюється можливості зв'язатися з адвокатом та запросити його для отримання правової допомоги. Трапляються випадки, коли призначений державою адвокат надає правову допомогу, а адвокат, який прийшов здійснити захист за угодою з клієнтом або його рідними, не допускається до затриманої особи.
Інколи центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги не повідомляються або повідомляються з запізненням про затримання особи. Так, у жовтні 2013 року слідчий СВ Київського РВ ПМУ УМВС України у Полтавській області Р.О. Сипко не поінформував центр із надання безоплатної вторинної правової допомоги, чим грубо порушив права особи на захист. Також, слідчим з метою залякування та тиску на адвоката Валентину Буглак щодо обраної нею правової позиції захисту, було відкрито кримінальне провадження під час здійснення адвокатом адвокатської діяльності. При цьому слідчий знехтував приписами ст. 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" проте, що забороняється втручання у правову позицію адвоката.
Адвокатам, які прибули здійснити захист затриманої особи, часто не надаються матеріали кримінального провадження для ознайомлення, не надається можливість підготуватися до процесуальної дії. Адвокатам дуже часто під час проведення слідчих, процесуальних дій з клієнтом не надається можливість конфіденційного спілкування з клієнтом, а якщо й надається, це може бути вбиральня (туалет) або ж коридор, сходова клітка тощо.
Слідчі залякують і вмовляють затриманих осіб відмовитися від адвоката. Нещодавно такий випадок відбувся з адвокатом А. Мамалигою, який уклав договір на надання правової допомоги з родичем ув'язненого, але останній за "вмовлянням" слідчого подав заяву, що боїться залишатися на одинці з адвокатом. В результаті адвокату довелось докладати багато зусиль для того, щоб провести конфіденційну бесіду с клієнтом.
Адвокатів не допускають до клієнта. Так, у квітні 2015 року старший слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Г.В. Лисенко не допустив адвоката В'ячеслава Пєскова до клієнта під час проведення слідчих дій.
Знову в квітні 2015 року слідчий ГСУ МВС України О.Ю. Радкевич не допустив адвоката Р.В. Мітітел до проведення обшуку у клієнта.
У квітні 2015 року адвокату Ірині Івановій здійснювались перешкоди у здійсненні адвокатської діяльності під час надання правової допомоги клієнту.
У лютому 2016 року слідчий СУ КР ГСУ ФР ДФС України Даніч С.О. не допустив адвоката Лесю Дубчак до проведення обшуку та надання правової допомоги клієнту.
Дуже часто трапляються випадки недопущення адвокатів до клієнта в ІТТ та СІЗО, переховування клієнта від адвоката, ненадання інформації про те, де клієнт утримується.
Так, у листопаді 2013 року посадові особи Менської виправної колонії № 91 неодноразово перешкоджали адвокату Н.В. Блохіній здійснювати свою професійну діяльність, зокрема, в можливості спілкуватися та зустрічатися з підзахисним.
Є випадки недопуску адвоката до клієнта на тих підставах, що угода укладена не з самим клієнтом, який утримується під вартою, а з його рідними.
У багатьох судах "клітки", в яких тримаються ув'язнені особи, замінено на пластикові, але дуже часто такі конструкції є звуконепроникними, що унеможливлює спілкування адвоката зі своїм клієнтом.
Крім того, в судах не забезпечується конфіденційне побачення з клієнтом: навіть якщо суди задовольняють клопотання адвоката про необхідність конфіденційного спілкування, воно відбувається в присутності конвою, який відмовляється відійти навіть на три метри. Особливо гостро це питання стоїть, коли адвоката призначають на окрему процесуальну дію, і адвокат не знає ані обставин провадження, ані позиції клієнта. Фактично у випадках призначення адвоката на окрему процесуальну дію це є лише "декларативним" захистом, оскільки адвокат позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження та підготуватися до процесуальної дії.
Є і більш жорсткі форми прояву нерівних процесуальних можливостей адвоката в процесі, шляхом заборони збирати докази, яка проявляється в відкритті кримінальних проваджень відносно адвокатів, які опитували відповідно до Кримінального процесуального кодексу потерпілих та свідків сторони обвинувачення - таким діям правоохоронні органи давали оцінку як здійснення тиску або погрози.
15. Ототожнення адвоката з клієнтом.
Враховуючі політичну обстановку в нашій країні, адвокатам доводиться захищати винних в розгоні Майдану, осіб, які визнані попередньою владою, люстрованих осіб, терористів та сепаратистів, депутатів та осіб, які зазнають суспільного осуду. Ототожнення адвокатів з клієнтами відбувається не лише зі сторони громадян, ЗМІ, а навіть слідчі та прокурори, судді зневажливо ставляться до адвокатів, які здійснюють захист цих осіб. Адвокати наголошують, що законом заборонено ототожнювати адвоката та клієнта, що судді повинні поважати права адвокатів та ставитись до їх клієнтів толерантно і не допускати порушення основоположних прав і свобод людини.
16. Право на справедливий судовий розгляд.
Реалізація кожним права на справедливий судовий розгляд передбачає наявність незалежної судової системи і незалежної від держави та ризиків кримінального переслідування професії адвоката. В контексті принципу незалежності адвокатури та забезпечення якісної правової допомоги кожній людині гостро постають питання перегляду концепції системи безоплатної правової допомоги, яка не повинна зазнавати втручання держави. Органи адвокатського самоврядування встановили критерії якості надання правової допомоги та самі покликані регулювати свою професію.
Безперечно, створення механізму забезпечення правовою допомогою особи з перших годин затримання є революційним на тлі того, що залишилося в спадок від Радянського Союзу, але в порівняні з іншими державами цей механізм потребує вдосконалення, в першу чергу через порушення прав людини та гарантій адвокатської діяльності.
Коли адвокатура стає сильнішою, правоохоронні органи намагаються силою вплинути на адвоката, а Міністерство юстиції, яке адмініструє систему безоплатної правової допомоги, ставить адвокатів у фінансову залежність - нерівний розподіл справ, надання окремим адвокатам доручень у резонансних справах, які стануть для них потім "піаром", вибірковий розподіл "улюбленим" адвокатам справ, які краще оплачуються, невключення в оплату роботи адвоката тих видів правової допомоги, яка невигідна державі: відвідування слідчих ізоляторів, збирання доказів, захист клієнта від катувань та фальсифікації справ (звернення із заявами про злочин, представництво клієнта як потерпілого тощо), оскільки адвокат може лише спростовувати докази. Таким чином, винні особи в порушені прав людини не притягуються до відповідальності.
ВИСНОВКИ
Порушення прав адвокатів в Україні в 2013-2016 роках набуло критичного загрозливого стану та констатує відсутність в Україні верховенства права. Ризики та погрози адвокатам через їхню професійну діяльність набувають все більшого поширення. Можна говорити, що сьогодні в Україні професія адвоката є професією, небезпечною для життя.
Через порушення прав адвокатів порушуються і права людини, яка по суті є незахищеною від держави.
Вбачається, що основною причиною та джерелом порушення прав адвокатів є правоохоронна система держави, що характеризує Україну як таку, що має ознаки поліцейської держави.
Генеральна прокуратура України не вживає заходів до притягнення винних, чим створює підґрунтя та заохочення для таких порушень.
Винні в порушенні прав та законних гарантій адвокатів мають невідворотно понести покарання.
Україні необхідна невідкладна докорінна реформа системи правоохоронних органів та прокуратури.
( Текст взято з сайту Національної асоціації адвокатів України http://www.unba.org.ua )
