Щодо застосування податкової соціальної пільги

Вимоги щодо застосування податкової соціальної пільги передбачено ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс).

Так, згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Отже, у 2016 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить – 1 930 грн. (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1 378 грн. х 1,4).

Відповідно до п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України будь – який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, що у 2016 році складає 689 гривень.

Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відс. суми пільги, яка визначена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, у розрахунку на кожну таку дитину (п.п. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 ПКУ). Тобто, у 2016 році у платника податку який утримує двох дітей віком до 18 років розмір податкової соціальної буде становити 1 378 гривень (689 грн. х 2).

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі передбаченому п.п. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу визначається як добуток суми, визначеної у абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу, та відповідної кількості дітей. Тобто, у 2016 році у платника податку якийутримує двох дітей віком до 18 років граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної буде становити 3 860 гривень (1 930 грн. х 2).

Відповідно до вимог, визначених у п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу, платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі – заява про застосування пільги).

Для забезпечення реалізації платниками податку права на податкову соціальну пільгу, платником податку може подаватися заява у довільній формі. При цьому за зразок при оформленні такої заяви може братися форма заяви, що була встановлена наказом ДПА України від 30.09.2003 № 461 "Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку".

Оскільки скористатися підвищеним кратно кількості дітей доходом при реалізації права на податкову соціальну пільгу, може тільки один з батьків – платників податку, то у заяві також потрібно зазначити, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей.

Враховуючи зазначене, відомості про те, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей відображаються у заяві, яка надається платником податку роботодавцю на застосування податкової соціальної пільги.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю (із змінами та доповненнями) угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою є трудовий договір, відповідно до якого працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань. Ним встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Зокрема, встановлюються гарантії, компенсації, пільги. (ст. 10 та 13 Кодексу законів про працю).

Функції контролюючих органів визначено у статті - 19-1 Податкового кодексу.

Зокрема, контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, контролюють своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (п.п. 191.1.1. п. 191.1. ст. 191 та п.п. 191.1.2. п. 191.1. ст. 191 Податковий кодекс).

Врегулювання трудових відносин не входить до компетенції контролюючих органів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 Цивільного Процесуального Кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Також повідомляємо, що відповіді на будь-які питання відносно податкового законодавства, Ви можете отримати звернувшись до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (у режимі on-line за тел.: 0-800-501-007 з 8:00 до 20:00 (крім суботи та неділі) зі стаціонарних телефонів безкоштовно та Е-пошта: idd@sts.gov.ua (цілодобово).